Міжнародні етичні принципи соціальної роботи

Міжнародні та українські етичні принципи соціальної роботи

Визначальні етичні норми і принципи соціальної роботи викладено в документі “Етика соціальної роботи: принципи і стандарти”, схваленому Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) 1994 р. Він складається з преамбули, де у стислій формі обґрунтовано важливість етичної обізнаності як складової частини професійної практики соціальних працівників, а також двох важливих документів: “Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи” та “Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників”.

У “Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи” подано етичні принципи професії соціального працівника, окреслено проблемні галузі, рекомендовано загальні методи розв’язання етичних проблем.

“Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників” базуються на положеннях “Міжнародного морального кодексу професійних соціальних працівників”, прийнятого МФСП 1967 року.

У вступі до цього документа задекларовано, що соціальна робота ґрунтується на різних гуманістичних, релігійних та демократичних ідеалах і філософських концепціях, мета яких – задоволення суспільних потреб і розвиток людського потенціалу.

Саме тому соціальні працівники повинні:

– служити людині заради її добробуту і реалізації її можливостей;

– розвивати й використовувати обґрунтовані знання з поведінки людини і соціальної поведінки;

– сприяти розвитку ресурсів, які відповідали б індивідуальним, груповим, національним та міжнародним потребам і прагненням;

– бути відданими справі заради досягнення соціальної справедливості.

Розглянемо детальніше дванадцять етичних принципів професії соціального працівника, які викладено в “Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи”.

Перший принцип має пряму відповідність до категоричного імперативу Іммануїла Канта і стверджує: “Кожна людина є унікальною Цінністю, на яку слід зважати і ставитися до неї з повагою”.

Другий принцип нагадує “золоте правило” моралі: “Кожна людина має право на самореалізацію такою мірою, щоб це не утискало таке саме право інших людей, і зобов’язана робити внесок у добробут суспільства”.

Третій принцип стосується обов’язків суспільства щодо людей: “Кожне суспільство, незалежно від устрою, повинно функціонувати так, щоб забезпечити максимальні блага для всіх своїх членів”.

У 4 – 9–му принципах визначені обов’язки соціальних працівників.

Четвертий принцип вимагає: “Соціальний працівник повинен бути відданий принципам соціальній справедливості”.

У п’ятому принципі викладено вимогу: “Соціальні працівники зобов’язані всі свої знання і навички спрямовувати на надання допомоги окремим особам, групам, громадам у їxньому розвитку, а також на розв’язання конфліктів між особистістю і суспільством”.

Шостий принцип передбачає, що “соціальні працівники надають допомогу кожному, хто звертається до них за допомогою і порадою, без несправедливої дискримінації щодо статі, віку, фізичних і розумових недоліків, кольору шкіри, соціальної і расової належності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації”.

Сьомий принцип визначає: “Соціальні працівники поважають найважливіші права індивідів згідно з Декларацією прав людини ООН та інших міжнародних конвенцій, що випливають з цієї Декларації”.

Зміст восьмого принципу передбачає: “Соціальні працівники дотримуються особистої недоторканості, конфіденційності й відповідального використання інформації в своїй роботі. Соціальні працівники поважають виправдану конфіденційність навіть тоді, коли законодавство країни суперечить цим вимогам”.

Дев’ятий принцип визначає співпрацю соціального працівника з клієнтами: “Передбачається, що соціальний працівник працює в тісному співробітництві зі своїми клієнтами на благо клієнтів, але не на шкоду іншим. Клієнти заохочуються до участі в співпраці і повинні бути попереджені про ризики і вигоди запропонованих дій”.

Десятий принцип передбачає очікування соціальних працівників, “що клієнти разом з ними братимуть на себе відповідальність за визначення плану дій, спрямованих на зміну їхнього життя. До примусу в розв’язанні проблем однієї з сторін за рахунок іншої сторони можна вдаватися лише після ретельної оцінки конфліктуючих сторін. Соціальним працівникам варто звести до мінімуму використання правового примусу при вирішенні проблем клієнта”.

Одинадцятий принцип декларує: “Соціальна робота несумісна з прямою чи опосередкованою підтримкою індивідів, груп, владних структур, які використовують тероризм, тортури чи інші дії, спрямовані на пригноблення людей”.

Дванадцятий принцип передбачає: “Соціальні працівники сприймають етично обґрунтовані дії і дотримуються їх, згідно з вимогами “Міжнародних етичних стандартів соціальних працівників”, прийнятими національними організаціями соціальних працівників”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття закону, закономірності, принципу, норми, стандарту	\|	Українські етичні принципи соціальної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.03 сек.