Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




ОСОБЛИВОСТІ КЛІМАТУ ТА ВНУТРІШНІ ВОДИ.

Географічне положення та конфігурація материка визначають отримання ним значної кількості тепла на протязі всього року (від 5 до 780 МДж/м2 і лише в Патагонії - до 540 МДж/м ). Внаслідок значного нагрівання розширеної частини материка тиск над ним завжди нижчий, ніж над океанами. Немає умов для формування сезонних баричних центрів (максимумів та мінімумів) і над вузькою частиною материка в помірних широтах. Лише на Пунас (Альтіплано) Центральних Анд взимку формується місцевий антициклон. Зате максимуми в тропічних широтах над океанами Південної Півкулі (Південно-Атлантичний і Південно-Тихоокеанський) виражені дуже чітко. Крім того, на північний схід значно впливає Азорський максимум. На південь від материка простягається субантарктичний пояс низького тиску з інтенсивною циклонічною діяльністю на протязі всього року.

Особливості рельєфу материка сприяють меридіональному пере носу повітряних мас. Анди є надзвичайно важливим фактором, який визначає кліматичні умови багатьох регіонів Південної Америки. Вони обмежують вплив тихоокеанських повітряних мас вузьким західним узбережжям та прилеглими схилами гір. Таким чином, більша частина західного узбережжя знаходиться під впливом південних вітрів на східній периферії Південно-Тихоокеанського максимуму, які дмуть паралельно берегу над холодною Перуанською течією і відхиляються в приекваторіальних районах на захід. Більша частина континенту знаходиться в зоні пасатної циркуляції - північно-східних вітрів на північ від екватора та південно-східних у Південній півкулі. Впливає на формування клімату також перехід пасатів з однієї півкулі в іншу за зміщенням екваторіальної депресії (позатропічної зони конвергенції), причому пасати Південної півкулі набувають південно-західного напрямку і виносять на північний схід сухе повітря Бразильського нагір'я, а пасати Північної півкулі в грудні - лютому стають північно-західними і виносять далеко на південний схід вологе повітря Амазонії. Тому типи клімату Південної Америки визначаються впливом головним чином атлантичних повітряних мас, які легко проникають до схилів Анд і обумовлюють значне їх зволоження на відповідних висотах.



Интернет реклама УБС

Південь материка знаходиться в зоні дії західних вітрів, але вони значно впливають лише на західні навітряні схили Південних Анд.

В Патагонію вони проникають вже трансформованими, сухими, і вологи в них дуже мало. Невеликі розміри материка на півдні, в Патагонії обумовлюють відсутність типової мусонної циркуляції. На крайній північний захід континенту має вплив екваторіальний мусон, який, проте, має незначний вплив на материк (на відміну від Африки), бо затримується західними схилами Анд, які добре зволожує.

Мають вплив на клімат материка і течії. Так, тепла Бразильська течія збільшує вміст вологи в пасатах, а холодні течії посилюють засушливість західного узбережжя та Патагонії, сприяють формуванню пустельних та напівпустельних ландшафтів.

В сезон травень-серпень над областю низького тиску, яка змістилася у Північну півкулю, в субекваторіальний пояс, пасати Північної півкулі насичуються вологою над океаном (бо тут в цей час панують висхідні потоки повітря) і несуть її на материк - в частині материка на північ від екватора випадає значна кількість опадів. На заході Амазонії панує екваторіальне повітря, яке є причиною щоденних злив у другій половині дня. В східну Амазонію проникає пасат Південної півкулі, який виносить сухе повітря з Бразильського нагір'я і тому вологи в ньому практично немає, опадів випадає мало. Цей пасат віддає всю вологу східним схилам серр Бразильського нагір'я і тому навіть у внутрішні райони нагір'я він приходить відносно сухим. Вітри з південної окраїни Швденно-Атлантичного максимуму несуть вологе і тепле океанічне повітря в глиб материка аж до схилів Анд. В результаті зміщення системи атмосферної циркуляції на північ західні вітри охоплюють значно більшу площу південно-західної частини Південної Америки (до 30° пд. ш.). Західне узбережжя, схили та міжгірські плато Анд до екватора знаходяться під впливом східної периферії Південно-Тихоокеанського максимуму і виділяються різкою засушливістю та аномальним охолодженням (вплив Перуанської течії). Для зимового сезону тут особливо характерні тумани, які утворюються в результаті накопичення вологи в нижній, приземній товщі атмосфери.

Континентальний антициклон над Патагонією виражений слабо, але холодне повітря помірних широт прямує на північ вздовж Ла-Платської низовини та рівнини Пантанал, досягаючи часто Бразильського нагір'я, де на схилах серр може випадати сніг, а іноді і Амазонії (вторгнення холоду називаються тут фріаженс), викликаючи пониження температури до +10...+12°. Ці вітри називаються памперос. В Пампі заморозки бувають на протязі 2-3 місяців, а в Патагонії навіть довше.

В сезон грудень-березень в Південній півкулі - літо. Над більшою частиною материка на південь від екватора формується область пониженого тиску - результат зміщення екваторіальної депресії (позатропічної зони конвергенції, або зони сходження пасатів) на південь. Та частина материка, що лежить на північ від екватора, знаходиться в поясі високого тиску, з низхідними рухами повітря та температурними інверсіями. Тому сюди, за виключенням значної частини Гвіанського нагір'я, північно-східні пасати вологи не приносять - з жовтня по березень тут сухо. Пройшовши екватор, північно-східний пасат набуває північно-західного напряму і охоплює значні території. Він виносить вологе екваторіальне повітря Амазонії на Бразильське нагір'я та внутрішні тропічні рівнини - тут в цей сезон випадають опади, хоча їх кількість з просуванням в глиб материка помітно зменшується - відбувається трансформація повітряних мас. Східні схили Бразильського нагір'я та Ла-Платська низовина знаходяться під впливом південно-східних пасатів, а також теплих і вологих східних вітрів, які відтікають по північній периферії Південно-Атлантичного максимуму.

Західне, тихоокеанське узбережжя, крім південної та північної його частин знаходяться в цей сезон під впливом південних та південно-східних вітрів, які відтікають по східній окраїні Південно-Тихоокеанського максимуму і дмуть паралельно берега, відхиляючи на північ потужні маси холодної води з Течії Західних вітрів (Перуанська течія або течія Гумбольдта). Опадів ці вітри на материк не приносять. Лише взимку та навесні над узбережжям утворюються тумани і мряка(«гаруа») — встановлюється відносно прохолодна погода. Особливо це характерно для узбережжя Тихого океану між 22 та 27° пд. ш., де знаходиться своєрідна пустеля Атакама - аналог африканської Наміб і за походженням, і за кліматичними умовами.

В сезон грудень-лютий сухо і на північному заході, який знаходиться під впливом пасатів Північної півкулі. Віддавши вологу на східних схилах Анд, вони приходять на західне узбережжя вже сухими. До того ж область високого тиску, яка змістилася на південь захоплює і цю частину материка, тому тут панують низхідні потоки повітря і температурні інверсії.

В екваторіальних широтах випадають значні опади. Проте, на відміну від Африки, тут екваторіальний мусон з південного заходу зволожує лише навітряні схили Анд, а більшість опадів має конвективний характер - вони утворюються в результаті випаровування з перезволоженої поверхні Амазонії.

Для термічного режиму Південної Америки характерні незначні коливання - для більшості територій в низьких та тропічних широтах середньомісячні температури вищі +20°. Зимове похолодання відчутне лише в високих серрах Бразилії та на рівнинах Пампи, де температури в липні +10...+12°, в Патагонії близько +5°, а на Вогняній Землі +2°. В січні на півдні материка температури невисокі (+14...+17°), бо впливають холодні течії. Найжаркішим місцем континенту є рівнина Гран-Чако, де зафіксовано температуру +48,9°.

Більша частина Південної Америки має достатнє зволоження. Найбільше опадів випадає на західних схилах Анд в Колумбії (їх приносить екваторіальний мусон) та Південному Чілі на західних схилах Анд (результат постійного впливу західних вітрів помірного поясу), де річна сума опадів досягає 8000 мм. Багато опадів (до 3500 мм на рік) випадає в Західній Амазонії та прилеглих до неї схилах Анд, навітряних східних схилах Гвіанського нагір'я та серр Бразильського нагір'я. Мало опадів отримують внутрішні тропічні рівнини і Пампа (до 400 мм на рік), засушливі Патагонія та Прекордільєри (до 250 мм). Найзасушливішим місцем материка є пустеля Атакама, де часто багато років підряд не випадає жодного дощу.

За радіаційними умовами, особливостями атмосферної циркуляції та повторюваністю погоди виділяють кліматичні пояси; в межах окремих з них є свої відміни, що дає підставу виділяти в них типи клімату.

В екваторіальному поясі на протязі всього року панують екваторіальні повітряні маси з високою температурою +25...+27° та вологістю. Кількість опадів до 4000 мм на рік. Характерні незначні добові та річні коливання температур, рівномірне зволоження на протязі року. Сезони року не виражені. Опади тут конвективні, бо Анди затримують екваторіальний мусон з Тихого океану.

Субекваторіальний пояс - сезонно-вологий: влітку панують екваторіальні повітряні маси, а взимку - тропічні. Тому для поясу характерні вологе жарке літо та суха зима. Середньомісячні темпе ратури нижчими +20° не бувають, а кількість опадів до 1500 мм на рік. З віддаленням від екватора збільшується тривалість сухого сезону. Особливою засушливістю виділяється північний схід Бразильського нагір'я, де випадає близько 300 мм опадів на рік. Як уже згадувалося, південно-східний пасат зволожує східні схили серр, у внутрішні райони приходить сухим і рухається на північний схід. А пасат Північної півкулі, змінивши свій напрям у грудні-лютому на північно-західний, після переходу у Південну півкулю вологу сюди не доносить.

Тропічний пояс. В ньому весь рік панують тропічні повітряні маси (пасатна зона) з низхідними потоками повітря, високим тиском і температурними інверсіями. Для нього характерні значні відміни між внутрішніми та приокеанічними частинами (секторами), тому в межах цього поясу виділяється чотири типи клімату.


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
  3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
  8. Аграрне виробництво і його особливості
  9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  10. Аналіз внутрішніх ризиків
  11. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
  12. Анатомо-фізіолгічні особливості

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Середньорічна кількість атмосферних опадів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.