• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Якісний склад пропозиції робочої сили

Загалом, розглядаючи джерела пропозицiї на ринку працi, треба виокремити сегментацiю їх за квалiфiкацiйною ознакою, ознакою конкурентоспроможностi, за формами договiрних вiдносин, за причинами вступу до складу безробiтних.

За квалiфiкацiйною ознакою можна виокремити чортири групи:

1. порiвняно невелика за кiлькiстю група трудящих, якi мають високий соцiальний статус і професiйно–квалiфiкацiйний рiвень, високу заробiтну плату на рiвнi мiжнародних стандартiв, на якi орiєнтується ця група. У цiй групi надiйнi гарантiї зайнятостi й у їхніх доходах все бiльшу роль вiдiграють рiзнi соцiальнi виплати, премiї та доходи вiд участi в прибутках;

2. в основному «професiонали», тобто особи, якi мають вищу або середню спецiальну освiту, зайнятi в сферi iнформацiйних систем і високих технологiй, а також бiльшiсть службовцiв державного сектора. Їхня заробiтна плата йде в ногу з iнфляцiєю. У цiй групi досить велика конкуренцiя за робочi мiсця, але завдяки високiй конкурентоспроможностi ця група трудящих має досить високi гарантiї зайнятостi; працiвники фiзичної працi, зайнятi в секторах економiки, якi мають тенденцiю до скорочення. У цiєї групи працiвникiв є такi професiї та квалiфiкацiя, якi поступово зникають разом зі скороченням чи лiквiдацiєю окремих видiв робiт або цiлих галузей. Гарантiї заробiтної плати та зайнятостi нерідко зберiгаються завдяки сильним позицiям профспiлок, якi склалися в минулi часи;

3. складається з працiвникiв тих професiй, яких є надлишок на ринку працi. Ця група, яка останнiм часом усе зростає за кiлькiстю, має вiдносно низький рiвень заробiтної плати i слабкi гарантiї зайнятостi. Її особливо вражають спади виробництва та дiлової активностi;

4. складається з осiб, якi ще не знайшли роботи або виштовхуються з ринку працi. Це найвразливіша категорiя трудящих: молодь i безробiтнi, якi вже довго не мають роботи, так званi «розчарованi» працiвники, тобто якi втратили надiю знайти роботу, особи похилого вiку, iншi особи, котрi мають слабкi гарантiї зайнятостi або вони повнiстю вiдсутнi. Зазвичай, цi люди мають мiзернi доходи i перебувають за межею бiдностi.

Схожою на попередню, однак дещо спрощеною є сегментацiя робочої сили за квалiфiкацiйною ознакою залежно вiд подiлу робочих мiсць на первиннi (незалежнi та залежнi) та вториннi. Вiдповiдно до цього подiлу робоча сила подiляється на три групи. Перша група (займає первиннi незалежнi робочi мiсця) – це спецiалiсти з вищою i середньою спецiальною освiтою, керiвники, адмiнiстратори всiх ланок i висококвалiфiкованi робiтники. Для цiєї групи характерний високий рiвень заробiтної плати, висока квалiфiкацiя працiвникiв і високi гарантiї зайнятостi. Друга група робочої сили, яка займає первиннi залежнi робочi мiсця, охоплює технiкiв, адмiнiстративно–допомiжний персонал і робiтникiв середньої квалiфiкацiї. Для другої групи характерним є вiдносно високий рiвень заробiтної плати та непоганi гарантiї зайнятостi. Третя група, яка займає вториннi робочi мiсця, – це працiвники сфери обслуговування, неквалiфiкованi робiтники, службовцi низької категорiї з невисоким рiвнем заробiтної плати та недостатнiми гарантiями зайнятостi.

Очевидно, що мiж двома наведеними пiдходами до подiлу робочої сили на групи iснує певний зв’язок. Зазначимо, що саме в окремих, вказаних тут, та в iнших сегментах ринку працi, можливо, потрібно буде збiльшити пропозицiю робочої сили.

Для проведення сегментацiї робочої сили за iншими ознаками зосередимо тепер свою увагу на робочiй силi, яка працює або бажає працювати за наймом. Розглянемо найбiльш напруженi потоки та змiни в русi за такими потоками протягом економiчного циклу (рис 3).

Рис 3. Потоки робочої сили на ринку праці

Почнемо з потокiв мiж зайнятими та незайнятими на ринку працi. Iснує три шляхи виходу з робочої сили, зайнятої на ринку працi:

— працiвника звiльняють через змiни в органiзацiї виробництва й працi, в тому числi через лiквiдацiю, реорганiзацiю, перепрофiлювання пiдприємств, органiзацiй та установ. Це категорiя осiб, що втратили роботу;

— працiвник тимчасово звiльнений з роботи. У цьому разі незайнятий працiвник не залишає надiї повернутись на ту саму роботу, а роботодавець вважає, що коли–небудь зможе забезпечити його роботою. Таке явище є звичайним у ринковiй економiцi в перiоди спаду виробництва внаслідок зниження попиту на продукцiю;

— працiвник добровiльно вирiшує залишити роботу, тобто стає незайнятим найманою працею за власним бажанням. Трудове законодавство розрізняє в такому разі поважні та неповажні причини звільнення з роботи за власним бажанням;

— працівника звільняють з роботи через порушення трудової дисципліни, розкрадання майна тощо.

Вийшовши одним із зазначених шляхiв з числа зайнятих найманою працею, працiвники потрапляють або в категорiю тимчасово незайнятих на ринку працi, але, зареєструвавшись у вiдповiдних службах, не втрачають надiї повернутись на робочi мiсця; або виходять на пенсiю; або поповнюють ряди економiчно неактивного населення; або, втративши працездатнiсть, входять до складу непрацездатного населення. Частина тих, хто поповнює ряди тимчасово незайнятих на ринку працi, через деякий час, не знайшовши нової роботи, розчаровується i виходить зі складу найманої робочої сили, поповнюючи ряди економiчно неактивного населення. Можливий i такий шлях, коли, залишивши ринок працi, працiвники потрапляють до складу економiчно активного населення, заснувавши свiй бiзнес, або до складу економічно пасивного населення, вступивши на денне вiддiлення навчального закладу, i т. iн.

Потiк вступу до найманої робочої сили розпадається на складовi:

— тимчасово незайнятi на ринку працi, що повертаються на свої або iншi робочi мiсця;

— особи, що вперше шукають роботу. Ця категорiя поповнює ряди зайнятої найманої робочої сили або безпосередньо, або проходячи через категорiю тимчасово незайнятих на ринку працi, офiцiйно зареєструвавшись у вiдповiдних службах;

— особи, якi повторно вступають до найманої робочої сили пiсля тривалої перерви. Маршрут руху цiєї категорiї такий самий, як i в попередньої.

Схематично такi потоки вiдображено на рис 3. Отже, реально поточна пропозицiя на ринку працi, якщо її розглядати з точки зору вузького пiдходу, складається з чисельностi тимчасово незайнятого на ринку працi населення, осiб, якi вперше шукають роботу, осiб, якi повторно вступають до найманої робочої сили пiсля тривалої перерви.

На рис 3. показано два канали входження до складу найманої робочої сили i виходу з неї: люди, залишивши роботу, або затримуються на ринку працi i, зареєструвавшись у вiдповiдних службах, шукають роботу, або взагалі виходять зі складу найманої робочої сили. З останнiх тi, хто вважає себе нездатним знайти роботу, називаються «розчарованими» людьми. Статистика свiдчить, що за чисельнiстю обидвi категорiї рiвнi мiж собою. Майже половина людей, якi покидають ряди безробiтних, знаходять роботу, водночас друга половина взагалі залишає ряди найманої робочої сили, – припиняє пошуки роботи. Велика частина останнiх робить це на короткий час. Через 2 – 3 мiсяцi бiльшiсть з них або знову реєструються як такi, що шукають роботу, або ж безпосередньо наймаються на роботу.

Може скластись враження, що найбiльша iнтенсивнiсть спостерігається на потоцi мiж зайнятими i незайнятими на ринку працi й що цей потiк охоплює людей, якi лише вперше в життi вступають до складу найманої робочої сили або залишають її. Насправдi досить масштабними є й вхiднi, й вихiднi потоки з найманої робочої сили. Наприклад, щомiсячно 20 % безробiтних залишають її склад, а понад 70 % з тих, хто знайшов роботу, найчастіше протягом короткого перiоду перебували поза ринком працi. Отже, можна зробити висновок, що обсяги пропозицiї на ринку працi дуже мобiльнi.

Таким чином, за ознакою конкурентоспроможностi можна виокремити групи населення, якi або конкурентоспроможнi, або неконкурентоспроможнi на сучасному ринку робочої сили України. До останнiх належать: iнвалiди; матерi–одиначки; матерi з дiтьми; жiнки; люди похилого вiку; молодь; випускники закладiв освiти; звiльненi з вiйськової служби та прирiвненi до них; звiльненi з мiсць позбавлення волi; члени сiмей безробiтних та iн.

За формою договiрних вiдносин, що певною мiрою впливає на ступiнь стiйкого стану на ринку та умови функцiонування, можна виокремити такi сегменти:

— особи, найнятi на постiйну роботу протягом повного робочого часу, якi становлять стiйке ядро трудового колективу;

— особи, залученi на тимчасову роботу, якi працюють за контрактами та сумiсництвом, зайнятi неповний робочий день, неповний робочий тиждень. Саме вони створюють резерв першочергового звiльнення;

— частина персоналу, яка входить до штатного розкладу, але фактично не бере участi у виробничому процесi (тi, що перебувають у вiдпустках без збереження заробiтної плати або з частковою заробiтною платою через особисті обставини або через вiдсутнiсть роботи). Ця група працiвникiв створює контингент прихованої поточної внутрiшньофiрмової пропозицiї робочої сили.

Зазначенi сегменти пропозицiї робочої сили пов’язанi з такими формами зайнятостi, як повна, часткова, первинна, вторинна.

I, нарештi, спираючись на попередній аналіз потоків входу й виходу зі складу найманої робочої сили, можна видiляти такi групи населення за причинами входження до складу безробітних:

— вивiльненi з пiдприємств, органiзацiй та установ через реорганiзацiю, лiквiдацiю або змiни у виробництвi та органiзацiї працi;

— особи, що втратили роботу з iнших причин;

— особи, звiльнені за власним бажанням або за порушення трудової дисциплiни;

— особи, що вперше шукають роботу;

— особи, що шукають роботу пiсля тривалої перерви.

Виокремлення сегментiв пропозицiї робочої сили може бути корисним у разі розв’язання таких теоретичних і практичних проблем:

— визначення статусу безробiтного;

— встановлення тривалостi та розмiрiв допомоги по безробiттю;

— розробки програм перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї зайнятого та незайнятого населення;

— розробки державних програм сприяння зайнятостi;

— визначення обсягiв поточної та потенцiйної пропозицiї робочої сили.

Чинники, пiд впливом яких формується iндивiдуальна пропозицiя на ринку працi, були розглянутi в попередньому пiдрозділі. На обсяги ж сукупної пропозицiї впливають такi три групи факторiв.

1. Природнi – кiлькiсть працездатних громадян, динамiка їхньої кiлькостi, склад за вiком і статтю.

2. Морально–психологiчнi – потреба в працi як засiб самовираження та розвитку людини.

3. Економiчнi – рiвень життя загалом, рiвень доходiв – наскiльки вони дозволяють реалiзувати потреби людини.

До наведених факторiв треба, на наш погляд, додати:

— прирiст величини трудових ресурсiв (працездатного населення);

— спiввiдношення зайнятого та незайнятого населення, економiчно активного та неактивного населення;

— особливостi пенсiйного законодавства;

— кадрову полiтику на кожному пiдприємствi, вiд якої залежить пропозицiя робочої сили з боку вже зайнятих працiвникiв;

— вплив профспiлок на ринку працi.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
8. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
9. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
10. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Адміністративне правопорушення, його ознаки та склад

Переглядів: 831