Перші системні визначення самоорганізації

Перші системні визначення самоорганізації соціальних конструкцій належать Аристотелю [1]. Викладаючи власне уявлення про зворотність та циклічність розвитку систем, він започатковує вчення про індетермінізм (невизначеність), однак, ставиться скептично до закономірності випадкових подій: випадковість та закономірність для нього є взаємовиключними поняттями. Враховуючи сучасні погляди на самоорганізацію вчені інтерпретують бачення Аристотеля в контексті припущення системою відхилень в поведінці її складових елементів, але у межах заданої траєкторії розвитку, значні відхилення система «елімінує», тому що вони можуть привести систему в область біфуркації.

На кінець Середньовічча з’являються змістовні дослідження процесів самоорганізації в складних системах з позиції абстрактної філософії та богослов’я в працях Людовіка Моліни, Рене Декарта, Френсиса Бекона. Людовік Моліна вперше розглядає вірогідність як характеристику події, пропонуючи оригінальне вчення про самоорганізацію комплексу вільних людських воль з якоюсь головною (Божою) волею, причому вільна воля відіграє роль випадкової причини, яка породжує багатоваріантність, вбудовуючись у ряд необхідних природніх причин. Кожна з вільних воль незалежно здійснює власний вибір, чим саме визначає, що свобода і багатоваріантність – важливі фактори самоорганізації складної системи. Однак, на його думку, відхилення у поведінці людей не повинні вплинути на розвиток Сотворіння у цілому, тому що Творець Системи спокійний за свою модель і навмисно вводить її у стан стохастичності та невизначеності, так як процеси самоорганізації найбільш активно проходять в області нестійкої рівноваги. З позиції сучасних досліджень «множину вільних воль» можна розглядати як аналог динамічного хаосу, який і є найкращим середовищем для багатоваріантності, незворотності і, як наслідок, самоорганізації.

В той же час французький філософ Рене Декарт висловлював свої сумніви з приводу того, що хоча й Господь впорядкував усе нескінченно, то яким чином Він лишає недетермінованими вільні дії людей. Дослідник вважав проблему узгодження вільних воль та Божественним приреченням нерозв’язною. З погляду трактувань процесів самоорганізації бачення Декарта ідентифікуються з баченням Аристотеля в єдності заперечення впливу змін складових системи на якість системи у цілому.

На початку епохи Нового часу фрагменти концепції самоорганізації виникають в роботах Іммануіла Канта, Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, Адама Сміта, Жана-Батіста Ламарка, Чарльза Дарвіна. В працях Іммануіла Канта продовжує досліджуватися протиріччя між принципом розвитку та принципом системності, яке визначається як несумісність свободи і системи. Це зіткнення між свободою і системою складало істотну наукову проблему для всієї новоєвропейської філософії, починаючи з Декарта і Гегеля, раннього Маркса і навіть Ніцше. Узгодження понять свободи і системи випрацьовує визначення самоорганізаційної системи, яка підтримується не зовнішніми регуляторами, а внутрішніми процесами, за термінологією Канта не гетерономними, а автономними. Кант розглядав самоорганізацію як тісну взаємодію частин, коли кожна з них зобов’язана своїм існуванням діям інших і існує заради інших і цілого. Внесок досліджень Канта в сучасну концепцію самоорганізації полягає в пошуку відповідної форми співвідношення і, навіть, взаємодії хаосу і раціональності.

Визначену тенденцію самовільного наростання хаосу і порядку продовжив в своїх працях Гегель, він визначив, що принцип розвитку – це рух, який є результатом протиріччя [6,7]. Закономірність виникнення спонтанного порядку на ринку як результату взаємодії різних, можливо, протилежних прагнень, цілей і інтересів його учасників вивів Адам Сміт. Він наголошував, що саме така взаємодія приводить до встановлення такого не передбаченого й незапланованого порядку на ринку, що виражається в рівновазі попиту та пропозиції. Цю думку А. Сміт виразив у формі метафори «невидимої руки», що регулює ціни на ринку.

Аналогічні ідеї щодо самоорганізації в суспільстві висловлювали в тім же столітті шотландські моралісти, які підкреслювали, що принципи морального поводження людей не створюються правителями, політиками й іншими суспільними діячами, а формуються повільно й поступово в ході самоорганізації людей під впливом змінних умов їхнього існування. Важливо при цьому звернути увагу на те, що ідеї самоорганізації і самовдосконалення соціальних систем вчені зв'язують з еволюційними процесами, які відбуваються в життєдіяльності людей. Звичайно, найчастіше ідеї самоорганізації й еволюції не були чітко і ясно виражені, вони скоріше були результатом інтуїтивного прозріння, ніж наукового дослідження. Проте, від цього їх цінність не зменшується, тому що вони підготували ґрунт для майбутніх досліджень Жана-Батіста Ламарка і Чарльза Дарвіна стосовно процесів самоорганізації й еволюції в живій природі, які були непримиренними противниками метафізичного погляду на природу як незмінну і доводили, що в світі нема нічого сталого і що еволюція живих організмів відбувається у зовнішньому середовищі, під впливом якого організми здобувають сприятливі для життя властивості, які потім передаються в спадщину. Таким чином, всі придбані живими організмами сприятливі ознаки й властивості виявляються спадкоємними й тому визначають хід подальшої еволюції [10]. Еволюційні теорії Ламарка і Дарвіна стали потужним поштовхом для розгортання досліджень про механізми розвитку різних природних і соціальних систем. І хоча сучасна теорія еволюції відрізняється від ламаркодарвінівської, внесок цих дослідників в теорію самоорганізації полягає в ототожнюванні еволюції з розвитком і розгляду її з трьох аспектів. По-перше еволюція генома відбувається за рахунок точечнних мутацій, викликаних опроміненням, температурою та іншими мутагенними факторами. По-друге, з виникших мутантів обирається найкращий, найбільш пристосований до існування у даній екологічній ниші, який і закріплюється у еволюції. І по-третє, відбір здійснюється у результаті боротьби за існування. Аналогом точених мутацій з позиції самоорганізації в еволюційній економіці можна враховувати окремі науково-технічні інновації та зовнішньоринкові збурювання, причому головним фактором еволюції є не самі інновації, а зростання еластичності попиту на інновації, інформація про які міститься в архівах і використовується за необхідністю. Аналогом боротьби за існування є ринкова конкуренція, в результаті якої відбувається відбір найкращого виробника. Головний висновок проведених аналогій такий: будувати єдину універсальну модель економіки незалежно від фази розвитку неможливо, вірніше, таку модель запропонувати можна, але після того, як будуть окремо побудовані та досліджені моделі плавних стадій розвитку та моделі криз [8].

Але уявлення про еволюцію в класичній термодинаміці, що вивчає ізольовані системи, були декілька інакші, ніж у біології. Справді, якщо в теорії Дарвіна еволюція привела до вдосконалення й ускладнення живих систем у результаті їхньої адаптації до змінних умов навколишнього середовища, то в класичній фізиці вона зв'язувалася з дезорганізацією й руйнуванням системи. Таке уявлення випливало із другого початку термодинаміки, відповідно до якого закрита система поступово еволюціонує убік безладдя й дезорганізації. Протиріччя між біологічною й фізичною еволюцією вдалося розв’язати після того, коли фізики звернулися до поняття відкритої системи, що обмінюється з навколишнім середовищем речовиною, енергією й інформацією та в результаті їх використання за певних умов у цих системах можуть виникати процеси самоорганізації.

В той же час австрійський біолог Людвиг фон Берталанфі запропонував першу в сучасній науці узагальнену системну концепцію, покликану розробляти математичний апарат опису систем різних типів і виявляти засоби інтеграції науки [2]. Таким чином, було доведено, що процеси самоорганізації необхідно досліджувати з позиції взаємодії системи з навколишнім середовищем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Унікальність проблем управління економічними системами	\|	Сучасні наукові погляди на концепцію самоорганізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.