МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема 3. Макроекономічний аналіз споживання, заощадження та інвестиційЛекція З 1.Роль та основні цілі макроекономічного аналізу споживання, заощадження та інвестицій. 2.Аналіз динаміки і структури валового нагромадження. 3.Ефективність національної економіки та її аналіз з використанням даних національних рахунків.
1. Роль та основні цілі макроекономічного аналізу споживання, заощадження та інвестицій. Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). У вартісній формі – це та сума грошей, яка витрачається домашніми господарствами на придбання товарів поточного й тривалого споживання та оплату послуг. Споживання – це все, що · не належить до заощаджень, · не вилучається у вигляді податку, · не перебуває на закордонних рахунках. Люди схильні відкладати споживання сьогодні з надією, що споживання в майбутньому принесе їм більше користі, ніж сьогодні. Споживання – один з головних компонентів, що визначають розвиток економіки. На споживчі витрати припадає від 2/3 до 3/4 ВВП. Структура споживання в розвинутих країнах характеризується такими даними: · товари поточного споживання (харчування, одяг, енергія) – 30-35%; · товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби) – 10-20%; · послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок) – 50-55%. Споживчі витрати формують споживчу поведінку, котра є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки. Для оцінки споживчої поведінки використовується відповідний показник – індекс споживчих настроїв (ІСН). Він входить до числа основних макроекономічних показників, на підставі яких складають прогнози економічного циклу. Індекс споживчих настроїв був розроблений 1946 р. у США. Проте інтенсивне його використання почалось в 70–х роках ХХ ст., а практичне використання індексу для аналізу української економіки – з 1994 р. На величину споживчих витрат впливає багато факторів. Головний серед них – дохід кінцевого використання, або дохід, що залишається в домашніх господарств після сплати податків і яким вони можуть вільно розпоряджатися. Але не весь дохід кінцевого використання витрачається на споживання. Певна його частина заощаджується. Заощадження – це відстрочене споживання або та частина доходу кінцевого використання домашніх господарств, яка не споживається. З =ДКВ – СВ (3.1), де: З – заощадження; ДКВ – дохід кінцевого використання; СВ – споживчі витрати домашніх господарств. Заощадження являє собою процес, пов’язаний із забезпеченням у майбутньому виробничих і споживчих потреб. Отже, заощадження – це економічний процес, пов’язаний із інвестуванням; частина доходу, що залишається невикористаною при витратах на поточні виробничі та споживчі потреби, накопичується. Заощадження здійснюються як фірмами, так і домашніми господарствами. · Фірми заощаджують для інвестування – на розширення виробництва та збільшення прибутку. · Домашні господарства заощаджують з ряду причин, як то: - мотиви забезпечення старості , - передачі спадку дітям, - накопичення коштів для купівлі землі, нерухомості та дорогих предметів тривалого користування. Заощадження та інвестування здійснюються незалежно одне від одного, різними економічними суб’єктами і внаслідок різних причин. Найпоширенішими формами заощаджень є нагромадженняу вигляді - готівкових грошей, - рахунків у банках, - придбання акцій, - облігацій та інших цінних паперів. Споживання і заощадження безпосередньо впливають на - рівень національного виробництва, - ціни - та зайнятість. Інвестиції є другим, після особистих споживчих витрат, компонентом сукупних витрат. Під інвестиціямиприйнято розуміти використання заощаджень із метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. До інвестицій належать - усі витрати на придбання основного капіталу, - житлове будівництво - і зміна запасів. Інвестиції в основний капітал – це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. У цілому 70% всіх інвестицій – це інвестиції в машини та устаткування. Інвестиції в житлове будівництво – це витрати на підтримку житлового фонду й будівництво нового житла. На житлове будівництво припадає 25% усіх інвестицій. Запаси – це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їх скорочення – про від’ємні інвестиції. На зміни в запасах припадає приблизно 5% усіх інвестицій. Таким чином, інвестують і фірми, і домашні господарства. Фірми купують інвестиційні товари для збільшення капіталу й заміни діючого капіталу в процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями. Отже, інвестиціїсуттєво впливають - на сукупний попит, - обсяг національного виробництва, - зайнятість. Крім того, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Якщо ж інвестиції використовуються нераціонально, це призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва. Загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони розподіляються на дві групи: - одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, - інша – на відшкодування його зношення, тобто на амортизацію. Оскільки в кожному періоді знецінюється конкретна частка капіталу, формулу валових інвестицій можна записати так: ВІ = ЧІ + кА К п.р. (3.2), де: ВІ – валові інвестиції; ЧІ – чисті інвестиції; кА – коефіцієнт амортизації; К – вартість об’єктів основного капіталу; п.р. – поточний рік. При цьому ЧІ = К п.р. + 1 – К п.р. (3.3). З формул 3.2 та 3.3 можна вивести таку залежність ( 3.4.). Рівняння 3.4 є базовим для визначення потреби у валових інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу. Майже всі інвестиції здійснюються фірмами, а не домашніми господарствами. Але домашні господарства, приймаючи рішення про споживання й заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки, а фірми звертаються на фінансові ринки по кредити, які використовуються на інвестування. Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домашнім господарствам перерозподілити свої доходи в часі. Читайте також:
|
||||||||
|