Історичні форми кримінального процесу.

Розрізняють три історичні форми кримінального процесу, які послідовно змінювалися одна одною (в усіх його аспектах): 1) обвинувальний (змагальний), 2) інквізиційний (слідчо-розшуковий), 3) змішаний (континентальний).

Обвинувальний (змагальний) кримінальний процес.Ця форма називається обвинувальною тому, що порушення справи й увесь її подальший хід визначаються діями, зусиллями, ініціативою обвинувача (зазвичай, потерпілого), залежить від нього, а збирання доказів та їх подання в суд покладаються на сторони обвинувачення і захисту. Суд починає розгляд справи тільки на прохання обвинувача, а процес зводиться в основному до розгляду в судовому засіданні. Класичним зразком обвинувального (змагального) процесу є кримінальний процес Англії та США.

Інквізиційний (слідчо-розшуковий) кримінальний процесзародився ще в імператорський період Риму, з установленням диктатури цезарів. Процес, став таємним і письмовим, і являв собою попереднє розслідування, де судовий розгляд і винесення вироку були по суті його доповненням. Провадження кримінальної справи значною мірою перейшло від сторін до суду. Обвинувачений був не суб’єктом, а безправним об’єктом процесу. Панувала теорія формальних (або легальних) доказів. Доказова сила, ступінь достовірності кожного виду джерел доказів визначалися законом. Основним доказом, достатнім для засудження, вважалося визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, і саме для здобуття цього й застосовувалися різні катування. Інквізиційний процес має місце в державах з диктаторськими, терористичними режимами.

Змішана (або континентальна) форма кримінального процесу виникла у Франції після буржуазної революції 1789-1794 рр. (КПК Франції 1808 р. за Наполеона 1 й пізніше була сприйнята всіма континентальними державами, серед них і Росією в 1864 р., коли було затверджено Статут кримінального судочинства). Модель змішаної форми процесу така. Розслідують кримінальні справи поліція або слідчий суддя, який входить до складу суду й формально не залежить від прокурора. Кримінальне переслідування (кримінальний позов) обвинуваченого перед слідчим суддею здійснює прокурор. Він наділений повноваженнями, які забезпечують його вплив на хід розслідування справи. На попередньому розслідуванні обвинувачений має ряд процесуальних прав, але в цілому воно будується за схемою інквізиційного процесу. Коли ж справа надходить до суду, вона розглядається гласно й усно, діє принцип безпосередності, змагальності, вільної за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів суддями, обвинувачений має право на захист. У судовому засіданні прокурор чи інша особа, що виступає як обвинувач, і підсудний ─ формально рівноправні сторони.

Кримінальний процес України в основі своїй також змішаний, тобто слідчо-судовий.

Новий КПК України розширив змагальні засади у кримінальному судочинстві (ст.22КПК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кримінально-процесуальні функції.	\|	Наука і навчальна дисципліна кримінального процесу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.