Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Підготовка до захисту

Підготовка до захисту охоплює ряд дій, щоб налаштувати себе до відстоювання у спеціалізованій раді результатів своєї діяльності, бути готовим справитися з основним суперником на захисті — самим собою.

Серед організаційних заходів вона передбачає:

1) складання тексту свого виступу на засіданні спеціалізованої ради. Основна проблема полягає у тому, щоб він дослівно не повторю­вав вступ до рукопису дисертації та автореферату, з яким члени ради та присутні матимуть змогу і так познайомитися. У той же час слід все-таки розкрити актуальність обраної теми, викласти основні поло­ження дисертації та отримані у ході дослідження теоретичні результати та розроблені практичні рекомендації. По суті доповідь — конспекти­вне викладення змісту рукопису дисертації.

З одного боку, він повинен переконати членів ради у тому, що ди­сертант володіє матеріалом, а не вміє читати, з другого, — слід проде­монструвати свою ерудицію й те, що дисертант працював над собою і знає новітні досягнення інших дослідників за даною проблемою.

Обсяг тексту виступу зумовлений відведеним на захист часом, се­редньою швидкістю викладення матеріал, схильністю дисертанта до імпровізації, нарешті, рівнем володіння матеріалом. Якщо за середньо-виваженого викладення підготовленого тексту витрачається на стан­дартну сторінку машинописного тексту (1800 знаків) дві хвилини, то обсяг підготовленого тексту не повинен перевищувати 10 сторінок, а для кандидатської досить 7—8 сторінок. Дисертант повинен відходи­ти від наперед підготовленого тексту, а, отже, неодмінно вийде за рам­ки розрахункового часу, тому деякі члени ради будуть досить зрозуміло показувати на час.

Доповідь дисертанта за змістом може будуватися на основі авторе­ферату, при цьому слід мати на увазі, що банальне його переказування справляє гнітюче враження і є недопустимим: члени спеціалізованої ради, опоненти та деякі присутні мають його на руках і мабуть озна­йомились. Зачитування тексту автореферату с некоректним стосовно фахівців. До того ж воно сковує самого дисертанта, який відчує реак­цію присутніх «на урок читання», про що може тут же отримати сто­совно цього їдку репліку від членів ради на зразок: «Чіпати ви вмієте, хоча й не дуже добре та виразно. Тепер розкажіть, що нового ви вне­сли в науку?». А це позбавляє можливості для імпровізації, не надає доповіді людяності (звернути увагу на складнощі із емпіричним мате­ріалом, проблеми практики), показові суттєвих результатів, оригіналь­ності та особистому внеску автора.

Схематично доповідь рекомендується будувати у такій послідов­ності:

— третина — на розкриття актуальності та проблемності досліджу­ваної теми, виділення її мети та завдань, наукового та практичного
значення, відміну від раніше запропонованих рішень, оригінальність
методології;

— третина — на вузлові елементи роботи, підкреслення новизни результатів, наслідки впровадження рекомендацій у практику, виділен­ня особистого внеску дисертанта, проблеми при проведенні дослі­дження та підготовки рукопису. Доцільно зосередитися на найбільш важливих результатах дослідження та проблемах їх реалізації;

— третина — на аналіз висновків та рекомендацій: а) із тексту ди­сертації та автореферату; б) отриманих за час після затвердження офі­ційного тексту рукопису дисертації;

завершення виступу — подяка присутнім за увагу, запрошення до обговорення.

Як вже зазначалося, підготувати текст виступу слід завчасно і по мірі різних обставин вносити в нього певні корективи. Важливо його добре вивчити, прокрутити в пам'яті, щоб на захисті почувати себе досить впевнено.

Доповідь дисертанта у подальшому буде включено в стенограму засідання спеціалізованої вченої ради та матеріали атестаційної спра­ви, яка подається у ВАК. Не виключено, що текст доповіді стане клю­човим при розгляді цієї справи у ВАК;

2) продумати та підготувати ілюстративні матеріали до свого ви­ступу: таблиці, схеми, діаграми, графіки, що можуть бути продемон­стровані у вигляді плакатів, роздаточного матеріалу чи засобами про­екції на екран за допомогою візуальної техніки;

3) підготувати тексти відповідей на зауваження провідної устано­ви, висловлених у відзивах на автореферат та опонентів. При підго­товці до захисту дисертації слід пам'ятати золоте правило про те, що навіть експромт повинен бути гарно підготовлений чи базуватися на ерудиції дисертанта. Інше, що слід мати на увазі, що так чи інакше зауваження за рукописом дисертації у своїй змістовій частині об'єктивно повинні пересікатися чи навіть збігатися. Розбіжності можуть бути спричинені лише різники підходами до теоретичних основ дисертацій­ного дослідження чи різним рівнем кваліфікації рецензентів.

Вони по мірі можливості групуються за процедурою захисту та за тематикою і пріоритетами і при захисті повинні бути під рукою, щоб у подальшому полегшити складання стенограми засідання спеціалізо­ваної вченої ради. Опрацювання зауважень та відповідей — добра під­готовка до захисту.

Відповіді повинні бути: короткими, по суті, містині лише ті із заува­жень, де дисертант не погоджується і додаткові аргументи, відповіді на зауваження рецензентів не повинні буті громіздкими. До того ж впев­нені, чітко аргументовані, підкріплені цифрами, фактами, нормами права, науковими позиціями вчених тощо. Відповідь на одне критич­не зауваження повинна вкладатися максимум у дві хвилини.

Із справедливими критичними зауваженнями можна погодитися і подякувати за їх конструктивізм.

У будь-якому разі відповіді на зауваження повинні відповідати та­ким критеріям:

а) бути доречними і стосуватися суті зауваження. Звичайно, тут не слід бути «хлопчиком чи дівчинкою для биття», але у разі незгоди із висловленим зауваженням не критикувати різко опонента;

б) не виходити за межі критичного зауваження;

в) стосуватися використаної у рукописі дисертації емпіричної бази;

г) бути лаконічними, чіткими, зрозумілими;

д) не бути дріб'язковими;

є) містити певну частку самокритики і поваги до праці опонента; є) блочними. Це спричинено вимогою раціоналізації побудови свого виступу на засіданні спеціалізованої вченої ради і, зокрема, економії часу.

Тому при підготовці відповідей слід використовувати певні правила:

а) сприймати всі зауваження із вдячністю, навіть тоді, коли вони не
досить приємні для дисертанта, і не забувати при нагоді подякувати
особам, які їх підготували, за витрачені зусилля на ознайомлення
з рукописами та написання відзивів;

б) згрупувати всі критичні зауваження за їх змістом та пріорите­тами;

в) визначити пріоритети відповіді, що пов'язано із послідовністю
процедури захисту. У першу чергу відповіді даються на зауваження
провідної установи. До них доцільно приєднати і зауваження до авто­
реферату. У другу чергу слід надавати перевагу відповідям на зауваженням на автореферат. При цьому зауваження, що збігаються, слід
блокувати і вказати, від кого вони надійшли;

г) побажання провідної установи та у відзивах на автореферат слід
упускати, оскільки вони не пов'язані із текстом дисертації;

д) не забувати підкреслити певні недоліки та прогалини у рукопи­сах та їх доречність, конструктивний елемент для подальшої роботи
над своїм становленням. При цьому не варто вдаватись у банальне
пояснення причини появи «ляпів» у рукописах дисертації та авторефе­рату, а максимально пом'якшити ситуацію;

є) потім готуються відповіді першому опоненту. Якщо збігаються зауваження першого опонента на дисертацію та на автореферат, їх слід об'єднати;

є) у третю чергу формуються відповіді другому опоненту. До них варто приєднати відповіді на зауваження по автореферату.

Одночасно доцільно заготовити письмові листівки із подякою за відзиви на автореферати і після захисту надіслати адресантам;

4) подбати про свій одяг. Звичайно на цей випадок слід придбати щось таке, щоб відповідало призначенню і стану дисертанта та вимо­гам репрезентабельності. підготувати проект висновку спеціалізованої ради по дисер­тації. Відповідно до п. 4.6. Положення про спеціалізовані вчені ради, затвердженого Наказом ВАК України № 420 від 29 серпня 2000 p., в проекті висновку повинні бути викладені найбільш суттєві наукові результати, які одержав здобувач особисто, оцінка їхньої достовірності та новизни, значення для теорії та практики та рекомендації щодо ви­користання.

У висновку вказується, яким вимогам Порядку присудження науко­вих ступенів та вчених звань відповідає дисертація. Втім, цей висно­вок базується на висновку наукової установи, де була підготовлена дисертація, висновку призначеної спеціалізованою радою комісії з числа її членів. Остаточний зазначений висновок інколи після бурх­ливого обговорення та висловлення зауважень щодо його тексту при­ймається відкритим голосуванням після успішного захисту дисертації. Типові помилки у тому, що, готуючи проект висновку, дисертант не може «сам себе перевищити» і надати фразам тієї науковості, послідо­вності та високого стилю, який звичайно властивий докторам наук, які значаться авторами проекту. Тому дисертанту варто погодити текст проекту висновку з науковим керівником чи знайомим «занозистим» членом спеціалізованої ради. Крім того, завжди віднайдуться особи, які на складанні проектів подібних висновків «з'їли собаку» і готові надати дисертанту допомогу.

 


Читайте також:

  1. I підготовка їх до завантаження у повітряні судна
  2. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  3. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
  4. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  5. Адміністративно-правовий спосіб захисту прав
  6. Акустичні засоби|кошти| захисту
  7. Анатомо-фізіологічні механізми безпеки і захисту людини від впливів негативно діючих факторів.
  8. Базові напрями організації захисту інформації ІКСМ.
  9. Банк (філія) - учасник СЕП не має права передавати засоби захисту інформації іншій установі.
  10. БЕЗПОСЕРЕДНЯ ПІДГОТОВКА ХВОРОГО ДО ОПЕРАЦІЇ
  11. Варіантів захисту підсудного
  12. Вибір засобів забезпечення безпеки даних і інформаційного захисту




Переглядів: 1278

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Організація захисту | Захист дисертації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.