Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Теория и методология

Ст. 84 Кримінального кодексу РФ присвячена амністії, ст.85 – помилуванню. Амністія оголошується Державно Думою Федеральних Зборів відносно індивідуально невизначеного кола осіб. Актом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути звільнені від покарання, або ж призначене їм покарання може бути скорочено чи змінено на більш м’яке покарання, або ж такі особи можуть бути звільнені від додаткового покарання. З осіб, які відбули покарання, актом про амністію може бути знята судимість.

Що стосується помилування, то воно здійснюється Президентом РФ відносно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування особа, засуджена за злочин, може бути звільнена від подальшого відбування покарання або ж призначене їй покарання може бути скорочено чи замінено на більш м’яке покарання. З особи, яка відбула покарання, актом про помилування може бути знято судимість. http://www.consultant.ru/popular/ukrf/10_16.html#p1055

В ст.176 Кримінально-виконавчого кодексу РФ зазначено, що засуджений має право звернутися до Президента РФ з клопотанням про помилування. Таке клопотання він подає через адміністрацію закладу чи органу, який виконує покарання. http://www.rg.ru/2007/11/01/uik-dok.html

Помилуванню присвячений Указ Президента РФ від 28 грудня 2001 р. «1500 «Про комісії з питань помилування на територіях суб’єктів Російської Федерації» и затверджене ним «Положення про порядок розгляду клопотання про помилування В Російській Федерації».. http://base.garant.ru/12125251/

Помилування не звільняє від відповідальності за нанесену шкоду. На відміну від амністії, помилування в Росії застосовується тільки до осіб, відносно яких є вироку суду, який вступив в законну силу.

Закон не містить обмежень, пов’язаних з тяжкістю злочину, характеристиками особи злочинця, його поведінкою в період відбування покарання і відбуття визначеного строку покарання до помилування.

В п.19 ст. 84 Конституції Республіки Білорусь зазначено, що Президент Республіки Білорусь здійснює помилування засуджених. Пhttp://pravo.by/main.aspx?guid=6351 До повноважень Палати представників (нижня палата) входить розгляд проектів законів про амністію, в свою чергу, Рада Республіки (верхня палата) схвалює чи відхиляє ці проекти законів. Тобто право амністії належить законодавчому органу - Національним Зборам Республіки Білорусь.

Ст.95 Кримінального кодексу Республіки Білорусь 1999 р. присвячена амністії. http://mvd.gov.by/main.aspx?guid=101163#95

Відповідно до неї амністія застосовується на основі закону Республіки Білорусь відносно індивідуально-невизначеного кола осіб. На підставі акту амністії особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, а особа, засуджена за злочин, може бути повністю або частково звільнена від покарання як основного, так і додаткового, або ж звільнена від покарання умовно, або такій особі невідбута частина покарання може бути замінена більш м’яким покаранням, або такій особі може бути знята судимість.

У ст. 96 «Помилування» КК зазначається, що помилування здійснюється Президентом Республіки Білорусь стосовно індивідуально визначеної особи. На підставі акта помилування особа, засуджена за злочин, може бути повністю або частково звільнена від покарання як основного, так і додаткового, або звільнена від покарання умовно, або такій особі невідбута частина покарання може бути замінена більш м’яким покаранням, або їй може бути знята судимість. Якщо особа, умовно звільнена актом помилування, впродовж невідбутого строку вчинить умисний злочин, а так само злочин з необережності, за який вона засуджується до позбавлення волі, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст.73 КК, тобто за сукупністю вироків.

З 1991 року в Білорусі було прийнято 12 законів про амністію. Прийняття таких законів було приурочене до 50-ї, 60-ї, 65-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні, 65-ї річниці визволення Білорусі від німецько-фашистських загарбників.

Відповідно до п.22 ст. 109 Конституції Азербайджанської Республіки повноваженням Президента є здійснення помилування. В п. 19 ч.І ст.95 Конституції АР зазначається, що питання амністії вирішує Міллі Меджліс Азербайджанської Республіки. Референдум не може проводитись відносно питань амністії та помилування ( п. 2 ч.ІІІ ст.3 Конституції АР). http://mykpzs.ru/konstituciya-azerbajdzhana-red-2002-rus/

Глава 13 Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки має назву «Амністія. Помилування. Судимість». Ст. 81-82 присвячені питанням амністії та помилування. Акт про амністію приймається Національними зборами (Міллі Меджлісом) відносно індивідуально невизначеного кола осіб. Таким актом особи можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності. Особи, які засуджені за вчинення злочинів, можуть бути звільнені від покарання, або ж строк призначеного їм покарання може бути скорочений чи невідбута частина покарання може бути замінена на більш м’яке покарання, або такі особи можуть бути звільнені від додаткового покарання. З осіб, які відбули покарання, актом про амністію може бути знята судимість.

Відповідно до ст.82 Кримінального кодексу АР помилування здійснює Президент відносно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування особу, засуджену за злочин, може бути звільнено від відбування невідбутої частини покарання, або строк призначеного їй покарання може бути скорочено чи невідбута частина покарання може бути замінена на більш м’яке покарання.

Довічне позбавлення волі в порядку помилування може бути замінено позбавленням волі на строк не більше 25 р. З особи, яка відбуває покарання, актом помилування може бути знята судимість. http://qanun.narod.ru/codes.html

У п.23 ст.84 Конституції Литовської Республіки зазначається, що Президент Республіки надає помилування засудженим. П.19 ст. 67 передбачено, що Сейм видає акти про амністію. http://www3.lrs.lt/home/Konstitucija/Konstitucija_RU.htm

Відповідно до п. 45 Глави 3 Конституції Латвійської Республіки Президенту держави належить право помилування злочинців, щодо яких судовий вирок вступив в законну силу. Порядок використання цього права визначається окремим законом. Амністію дарує Сейм. http://www.satv.tiesa.gov.lv/?lang=3&mid=8 Тобто помилування на конституційному рівні обмежується законом.

У Кримінальному кодексі Латвійської Республіки окремими розділами чи статтями питання амністії та помилування не врегламентовано. А лише згадується в ст. 59 «Звільнення від покарання чи відбування покарання» про те, що амністія та помилування є актами позасудовими і, на відміну від інших видів звільнення від покарання та відповідальності, застосовуються на підставі спеціальних актів про амністію та помилування. http://likumi.lv/doc.php?id=88966

Конституція Фінляндії 1999 р. встановлює, що Президент вирішує без пропозиції Державної Ради таке питання як помилування ( п.3 ч.3 § 58 «Порядок прийняття рішень Президентом»).

§ 105 має назву «Помилування» і в ньому йдеться про таке: Президент Республіки може в окремому випадку, отримавши висновок верховного суду, шляхом помилування звільнити повністю або частково від покарання, призначеного судом, або ж від іншої кримінальної санкції. Амністія може бути оголошена законом. http://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/ru19990731.pdf

Відповідно до ст.17 Конституції Франції 1958 року Президент Республіки має право помилування в індивідуальному порядку. Клопотання про помилування засуджені направляють на ім’я президента або міністра юстиції, проте спочатку звернення надходить до Бюро з помилування і виконання покарань, звідки направляється прокурорам судових округів. Прокурори, виходячи з результатів спеціальних розслідувань, визначають доцільність застосування помилування до конкретних засуджених. Потім матеріали надходять до Міністерства юстиції, де у разі позитивного рішення готується проект декрету про помилування, який подається Генеральному Секретаріату Адміністрації Президента. Декрет підписують Президент, Прем’єр-міністр і міністр юстиції. Питання, які стосуються амністії, Конституцією не регулюються. Хоча в Конституції Франції 1946 йшла мова про те, що амністії можуть бути подаровані тільки законом, тобто ці акти у встановленому Конституцією порядку повинні видаватись Національними Зборами. http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/root/bank_mm/constitution/constitution_russe_version_aout2009.pdf

Кримінальний кодекс Франції 1992 р. містить положення про помилування. Цьому присвячено ст.133-7 і ст.133-8 Частини І Книги І Розділу ІІІ Глави ІІІ Відділу ІІ.

Помилування тягне за собою звільнення тільки від виконання покарання. Помилування не перешкоджає праву потерпілого отримати відшкодування збитків, завданих злочинним діянням.

До повноважень Національних зборів як нижньої палати парламенту Франції у якості судових повноважень відноситься оголошення амністії.

У Кримінальному кодексі Франції 1992 р. Ч.1. Книга 1. Розділ ІІІ. Глава ІІІ Відділ ІІІ ст. 133-9, 133-10, 133-11 присвячені амністії. Зокрема, там йдеться, що амністія усуває наслідки обвинувальних вироків, тобто вона поширюється тільки на осіб, яким винесено обвинувальний вирок. Вона скасовує всі покарання без будь-якої можливості відновлення їх дії. Амністія відновлює право виконавця або співучасника злочинного діяння на відстрочку виконання покарання, яка могла бути йому надана при попередньому засудженні

http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1243018&subID=100104265,100104266,100104297,100105714,100105717,100105721,100105729#text

В ст. 133-10 міститься норма, згідно з якою амністія не наносить шкоди третім особам.

Відповідно до ст. 133-11 забороняється будь-якій особі, обізнаній у зв’язку з виконанням своїх обов’язків про вироки, дисциплінарні чи службові стягнення чи заборони, позбавлення прав чи будь-якої правоздатності, скасованих амністією, згадувати про них в будь-якій формі чи посилатись на них в будь-яких документах. Проте ця заборона не поширюється на оригінали судових рішень, вироків чи постанов. Крім цього, амністія не перешкоджає виконанню рішення про публікацію, яке винесене в порядку відшкодування збитків.

Досить повно інститут помилування регламентується в Конституції Австрійської Республіки 1920 р. в редакції 1929 р. : «Федеральному президенту належить право:… «с» в окремих випадках: помилування осіб, засуджених вироком суду, що вступив у законну силу, пом’якшення та заміна призначених судом покарань, пом’якшення правових наслідків і погашення судимості в порядку помилування, насамкінець, припинення кримінального судочинства стосовно осіб осіб, які переслідуються в офіційному порядку за кримінально карані діяння» (п. «с» абзац 2 ст.65).

http://worldconstitutions.ru/archives/159/5

Що стосується амністії, то про неї в Конституції Австрійської Республіки ніяких згадок.

Кримінальний кодекс Австрійської Республіки 1974р. не містить положень щодо помилування та амністії. Питання амністії регулюються федеральними законами. Амністія стосується всіх засуджених, які відповідають формальним вимогам федерального закону. Останні амністії відбулися з нагоди вступу до Європейського союзу ( 1995 р.), 50-ї річниці відновлення незалежності Австрії (2005 р.).

В Німеччині помилування здійснюється на федеральному та державному рівні. Федеральна юрисдикція в питаннях кримінального права, в основному, обмежується оскарженням рішень державних судів. Тільки політичні злочини, такі як державна зрада, тероризм, розглядаються від імені федерального уряду у вищих державних судах. Відповідно, категорія осіб, які мають право на отримання федерального помилування, є досить незначною. Право здійснювати помилування відповідно до ст. 60 «Призначення державних службовців – Помилування – Імунітет» Конституції 1949 р. належить Президенту Німеччини, який може передавати ці повноваження іншим особам, наприклад, канцлеру чи міністру юстиції. https://www.btg-bestellservice.de/pdf/80201000.pdf Помилування інших засуджених здійснюється на регіональному рівні главою суб’єкта федерації.

Амністія може бути надана тільки федеральним законом.

Кримінальний кодекс Федеративної Республіки Німеччини 1871 р. не містить положень щодо амністії та помилування.
Відповідно до ст.87 Конституції Італійської Республіки Президент Республіки «може дарувати помилування і пом’якшити покарання». http://zakoni.ucoz.ru/news/konstitucija_italjanskoj_respubliki/2012-03-26-95 Як і інші акти Президента, акт помилування вимагає підписання компетентним міністром уряду. Конституційним судом Італії було ухвалено, що міністр юстиції зобов’язаний підписати акт помилування.

Помилування може скасувати покарання взагалі або пом’якшити його. Якщо в указі про помилування не вказано іншого, то помилування не знімає будь-яких непередбачених наслідків засудження в кримінальному порядку.

Положення про амністію містяться в ст.79 Конституції Італії. Амністія та звільнення від покарання здійснюється Президентом Республіки на підставі виданого палатами парламенту закону, який делегує йому ці повноваження. Тобто парламент видає закон, затверджений більшістю 2\3 в двох палатах парламенту. http://zakoni.ucoz.ru/news/konstitucija_italjanskoj_respubliki/2012-03-26-95

Амністія та звільнення від покарання не можуть застосовуватись до злочинів, які вчинені після винесення законопроекту про таке делегування.

У ст. 139 Конституції Республіки Польща зазначається, що Президент Республіки здійснює помилування. Помилування застосовується не до всіх категорій осіб - особи, засуджені Державним Трибуналом не можуть бути помилувані. http://zakoni.ucoz.ru/news/zarubezhnye_zakony/2-0-4
Помилування засуджених у Польщі визнано кримінально-процесуальною функцією і тому врегулюванню порядку розгляду клопотання про помилування присвячено главу в чинному Кримінально-процесуальному кодексі, яка вміщує 9 статей. Порядок, в якому має відбуватись процес помилування засуджених, визначає не Президент, а парламент. Цей процес регулюється законом.

Відповідно до ст.561 Кримінально-процесуального кодексу Республіка Польща клопотання про помилування подається до суду, який виніс вирок по першій інстанції. Після прийняття відповідним судом позитивного висновку про помилування конкретної особи матеріали справи з двома висновками надсилаються Генеральному прокурору Польщі, який, в свою чергу, готує свій висновок та направляє справу разом з усіма висновками Президенту Республіки, який і приймає остаточне рішення. http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1246817&subID=100110056,100110057,100110062,100110462#text

Великобританія
Право помилувати у Великобританії відоме як королівська прерогатива помилування (the Royal prerogative of mercy). Корона здійснює помилування тільки за порадою її міністрів – Державного секретаря з питань юстиції (Англія і Уельс), Першого міністра Шотландії, Секретаря у справах Північної Ірландії, Державного секретаря з питань оборони. Помилування здійснюється тільки щодо тих осіб, які вважаються «морально» невинуватими у вчиненні злочинів. Помилувати особу у Великобританії, як правило, можна тільки після засудження. Помилування тепер є дуже рідкісним явищем, оскільки діють комісії з перегляду кримінальних справ, які є засобами правового захисту від судових помилок.
Амністія в Сполученому Королівстві може надаватись королевою або ж парламентом у вигляді закону і зазвичай стосується політичних злочинців.

Відповідно до ст. 2 Розділу 2 Конституції Сполучених Штатів Америки Президенту належить право помилування засуджених федеральними судами за злочини, здійснені проти Сполучених Штатів Америки, за винятком випадків імпічменту ( особливо небезпечні державні злочини). http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnstUS.htm

Що стосується осіб, засуджених судами штатів за законами штатів, то помилування в таких випадках здійснюється губернаторами штатів в порядку, визначеному законом відповідного штату. 9 штатів мають Ради помилування та умовно-дострокового звільнення, що передбачають виключне право надання помилування.

Помилуванням, за тлумаченням Верховного Суду США, є повне помилування, умовне помилування, пом'якшення вироку, умовне пом'якшення вироку, зняття накладеного штрафу і конфіскації, відстрочка виконання вироку і амністію. Ruckman, P. S., Jr. Executive Clemency in the United States: Origins, Development, and Analysis (1900-1993) - Presidential Studies Quarterly, 1997. - P. 251-271.
Клопотання про помилування направляються Президентові, який або задовольняє прохання, або відмовляє в помилуванні. Як правило, заяви попередньо подаються на розгляд до Міністерства юстиції США. Помилування може бути надане й без офіційного запиту засудженого і навіть, якщо особа не бажає бути помилуваною.

Право помилування « derecho de gracia» чи прощення « indulto» визнаються Конституцію Іспанії 1978 р. привілеєм короля Іспанії . Відповідно п. і ст. 62 Конституції називає обов’язком короля здійснення права помилування відповідно до закону, який не може передбачати всезагальних амністій. http://zakoni.ucoz.ru/news/zarubezhnye_zakony/1-0-4 Тобто помилування повинно надаватись в індивідуальному порядку, а амністії не передбачаються. Теоретично, королівське помилування може здійснюватись за злочин в цілому чи за елемент злочину.

Порядок і вимоги щодо помилування регулюються Законом від 14 січня 1988 р. Заявку на помилування подає сам засуджений, його родичі або інші особи від його імені. Суд надає висновок щодо розгляду справи засудженого, який відбувається за участю прокурора та потерплої особи. Даний висновок надсилається міністру юстиції, який представляє його в кабінеті міністрів. В свою чергу, кабінет міністрів вирішує питання здійснення помилування щодо конкретної особи, і в разі надання позитивного висновку міністр юстиції рекомендує королю помилувати цю особу. Помилування видається королівським указом і повинно бути опубліковано в офіційному виданні.

Таким чином, у конституціях всіх розглянутих держав (Росія, Білорусь, Азербайджан, Польща, Фінляндія, Франція, Італія, Іспанія, Німеччина, Австрія, Великобританія, Сполучені Штати Америки) інститут помилування та амністії знаходить певну регламентацію. Також дані інститути регулюються кримінальними, кримінально-виконавчими кодексами в ряді держав, проте не у всіх (зокрема, Кримінальний кодекс Федеративної Республіки Німеччина 1871 р., Кримінальний кодекс Австрійської республіки не згадує про амністію та помилування). У кримінальних кодексах інститут помилування відображений по-різному – від детальної регламентації до побіжного згадування.

 

Вопросы для заочников

Рекомендуемая учебная литература:

1. Конституция РФ.

2. Федеральный закон от 02.08.1995 № 122-ФЗ «О социальном обслуживании граждан пожилого возраста и инвалидов»

3. Федеральный закон от 11.08.1995 № 135-ФЗ «О благотворительной деятельности и благотворительных организациях»

4. Федеральный закон от 24.11.1995 № 181-ФЗ «О социальной защите инвалидов в Российской Федерации»

5. Федеральный закон от 10.12.1995 № 1195-ФЗ «Об основах социального обслуживания населения в Российской Федерации»

6. Федеральный закон от 21.12.1996 № 159-ФЗ «О дополнительных гарантиях по социальной защите детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей»

7. Федеральный закон от 24.10.1997 № 134-ФЗ «О прожиточном минимуме в Российской Федерации»

8. Федеральный закон от 16.07.1999 № 165-ФЗ «Об основах обязательного социального страхования»

9. Федеральный закон от 17.07.1999 № 178-ФЗ «О государственной социальной помощи»

10. Федеральный закон от 07.06.2000 № 82-ФЗ «О минимальном размере оплаты труда»

11.Федеральный закон от 29.12.2012 № 273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации»

12. Государственная программа Российской Федерации «Развитие культуры и туризма» на 2013—2020 годы.

13. Волгин Н.А. Социальное государство: Учебник / Н.А. Волгин, Н.Н. Гриценко, Ф.И. Шарков. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003. – 416 с.

14. Михалёв И.В. Концепция социального государства: теория и методология / И.В. Михалёв // СЕРВИС plus.- 2009. - № 3. (см. Приложение 1)

15. Словарь основных терминов (см. Приложение 2).

16. Интернет-источники информации.

 

Номер Вашего варианта индивидуального задания соответствует Вашему номеру в списке группы, составленным Учебной частью на 01.10.2014.

В конце контрольной работы необходимо привести список используемой литературы, Интернет-источники информации приводятся с указанием электронного адреса.

№ вопросов № вопросов
1, 11, 17, 27, 35, 44 2, 14, 25, 32, 37, 49
2, 12, 18, 28, 36, 45 3, 15, 24, 30, 36, 48
3, 13, 19, 29, 37, 46 4, 16, 23, 31, 39, 47
4, 14, 20, 30, 38, 47 5, 17, 22, 29, 38, 46
5, 15, 21, 31, 39, 48 6, 11, 21, 28, 41, 45
6, 16, 22, 32, 40, 49 7, 12, 20, 27, 40, 44
7, 17, 23, 33, 41, 50 8, 13, 18, 27, 43, 51
8, 11, 24, 34, 42, 51 9, 14, 19, 28, 42, 50
9, 12, 25, 34, 43, 52 10, 15, 26, 29, 42, 49
10, 13, 26, 33, 35, 50 1, 16, 23, 30, 37, 48

1. Понятие «государство». Теории происхождения государства (перечислите известные и опишите более подробно одну из них).

2. Понятия «государство» и «право». В чем Вы видите ценность института государства для человека?

3. Понятия «государство» и «гражданское общество». В чем Вы видите ценность института государства для человека?

4. Государство и его признаки. В чем Вы видите ценность института государства для человека?

5. Государство, его внешние функции.

6. Государство, его внутренние функции.

7. Понятия «государство» и «форма правления». Приведите примеры современных государств с республиканской формой правления (парламентарной, президентской и смешанной), с формой правления в виде неограниченной монархии, с формой правления в виде дуалистической монархии, с формой правления в виде конституционной монархии.

8. Понятие «государство». Форма государственного устройства. Приведите примеры современных государств с унитарной и федеративной формой государственного устройства. К какому типу федерации относится Российская Федерация: национальная или территориальная; симметричная или асимметричная?

9. Конфедерация и её признаки. Приведите примеры конфедераций.

10. Понятие «политический режим». В чем состоит главное отличие демократического политического режима от недемократического?

11. Какие типы субъектов входят в состав Российской Федерации? Приведите примеры субъектов.

12. С какой целью территория Российской Федерации поделена девять федеральных округов? Перечислите их. Являются ли федеральные округа субъектами Российской Федерации? Кто возглавляет федеральный округ? Опишите подробно Уральский федеральный округ.

13. Конституция Российской Федерации. Назовите дату принятия, данные о референдуме, на котором принималась действующая Конституция. Дайте определение понятию «референдум».

14. Конституция Российской Федерации. На основании статьи 7, пункты 1-2 Конституции Российской Федерации сформулируйте понятие «социальное государство».

15. Конституция Российской Федерации. В статье 7, пункты 1-2 Конституции Российской Федерации устанавливается курс России на построение социального государства. Каковы специфические функции социального государства?

16. Конституция Российской Федерации. В статье 7, пункты 1-2 Конституции Российской Федерации устанавливается курс России на построение социального государства. Каковы субъекты социального государства?

17. Понятие «социальное государство» появилось в конце XIX века в Германии. Расскажите о деятельности немецких ученых, внесших большой вклад в разработку концепции социального государства, - Лоренца фон Штейна и Адольфа Вагнера.

18. Расскажите о деятельности отечественных ученых, внесших большой вклад в разработку концепции социального государства, - Б.Н. Чичерина и П.И. Новгородцева.

19. Понятие «социальное государство» появилось в конце XIX века в Германии, однако, движение в сторону построения социальных государств началось только после второй мировой войны. Перечислите страны, добившиеся неоспоримых успехов в построении социальных государств. Подробно опишите Швецию как социальное государство.

20. Понятие «социальное государство» появилось в конце XIX века в Германии, однако, движение в сторону построения социальных государств началось только после второй мировой войны. Перечислите страны, добившиеся неоспоримых успехов в построении социальных государств. Подробно опишите Израиль как социальное государство.

21. Понятие «права человека». В каких документах впервые появляется термин «права человека»? Расскажите подробно о Всеобщей декларации прав человека, принятой Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 года.

22. Понятие «права человека» и «свободы человека». Приведите примеры свобод человека.

23. Понятие «права человека». Перечислите социальные права человека.

24. Понятие «государственные социальные стандарты». Что такое «прожиточный минимум» и «потребительская корзина»? Как рассчитывается прожиточный минимум? Что Вы знаете о текущем значении прожиточного минимума и составе потребительской корзины для Свердловской области?

25.Понятие «минимальный размер оплаты труда». Чему равен минимальный размер оплаты труда в 2015 году?

26.Какие государственные органы в Российской Федерации контролируют безопасность и гигиену труда? Перечислите их права.

27. Понятие «безработица». Как реализуется в Российской Федерации право на защиту от безработицы?

28. Понятие «занятость». Расскажите о государственной политике Российской Федерации в сфере занятости.

29. Понятия «занятость», «вторичная занятость», «теневая занятость». Как Вы относитесь к таким социальным явления как вторичная и теневая занятость?

30. В какой статье Конституции закреплено право на отдых? Какова максимальная продолжительность рабочей недели в часах в Российской Федерации? Какова минимальная продолжительность ежегодного оплачиваемого отпуска в Российской Федерации? Перечислите утвержденные на уровне Федерации праздничные дни в России.

31. Понятие «многодетная семья» в Российской Федерации. Расскажите о льготах для многодетных семей.

32. Понятие «родовой (родовый) сертификат». Какова цель введения программы «Родовой сертификат»? Кто и кому выдает родовой сертификат?

33. Понятие «малообеспеченная семья». Расскажите о принципе адресности социальной помощи. Что такое «субсидия»?

34. Расскажите о системе социального обеспечения в Российской Федерации.

35. Понятие «пенсия». В каких случаях она назначается? Что такое «трудовой стаж»?

36. Понятие «инвалидность». Как она устанавливается? Какие льготы предусматривает российское законодательство для инвалидов?

37. Понятие «социальное обслуживание», «социальная услуга», «трудная жизненная ситуация». Кто является клиентом социальных служб?

38. Понятия «социальная услуга» и «социально-культурная услуга». Сформулируйте отличие.

39. Понятия «санаторно-курортное лечение» и «социальный туризм». В чем состоит миссия социального туризма?

40. Понятие «здравоохранение». Принцип построения системы медицинской помощи населению России, представленный структурами: амбулаторно-поликлинической, скорой и стационарной. С какими проблемами системы здравоохранения Вы сталкивались и чем они, на Ваш взгляд, обусловлены?

41. Какие заболевания и почему отнесены к социально-значимым согласно федеральной целевой программе «Предупреждение и борьба с социально значимыми заболеваниями»? Что делает государство для их предупреждения? На какие меры государственной помощи могут рассчитывать люди, больные социально значимыми заболеваниями?

42. Понятие «система образования». Система дошкольного образования, система общего образования, система профессионального образования. Государственные образовательные стандарты. С какими проблемами системы образования Вы сталкивались и чем они, на Ваш взгляд, обусловлены?

43. Каким образом государство поощряет благотворительность? Приведите примеры деятельности благотворителей прошлого и наших современников. Может ли небогатый человек участвовать в благотворительной деятельности? Имеете ли Вы опыт участия в благотворительных акциях и делах милосердия?

44. Понятия «справедливость», «либеральная (коммутативная) справедливость», «социальная (распределительная) справедливость». Распределите предложенные изречения и цитаты на четыре группы, одна из которых иллюстрирует принципы коммутативной справедливости, вторая – социальной, третья – гибкое сосуществование коммутативной и социальной справедливости четвёртая – отсутствие справедливости.

ü Вот приедет барин – барин нас рассудит. Барин сам увидит, что плоха избушка, и велит дать лесу, - думает старушка[1].

ü Всем миром[2].

ü Всё во имя человека, всё для блага человека[3].

ü Горе побеждённым.

ü Дело помощи утопающим – дело рук самих утопающих[4].

ü Знай своё место.

ü Каждому – своё.

ü Как аукнется, так и откликнется.

ü Кто был ничем, тот станет всем[5].

ü Кто с мечом к нам придёт – от меча и погибнет.

ü Лежачего не бьют.

ü Любишь кататься, люби и саночки возить.

ü Мир хижинам – война дворцам.

ü На чужой каравай рот не разевай, а пораньше вставай да свой затевай.

ü Никто не забыт и ничто не забыто.

ü Платить той же монетой.

ü Пожинать лавры.

ü По заслугам и честь.

ü По Сеньке шапка.

ü С миру по нитке – голому рубашка.

ü Со всякого по крохе – голодному пироги.

ü Сам кашу заварил – сам и расхлёбывай.

ü У сильного всегда бессильный виноват[6].

ü Что посеешь, то и пожнёшь.

45. Понятия «равенство» и «равноправие». Справедливо ли требование полного равенства людей?

46. К основным целям социального государства можно отнестиснижение социального неравенства. Какими Вы видите пути достижения этой цели?

47. Почему «быстрое уравнивание людей» приводит к негативным результатам? Как «уравниловка» в оплате труда влияет на мотивацию трудовой деятельности?

48. С позиций представлений идеалов равенства и справедливости известный девиз «Клиент всегда прав»[7] представляется формирующим неравенство потребителей и исполнителей услуг, несправедливое отношение к работникам сервисных организаций. Почему же он столь широко распространён в сфере обслуживания современных правовых государств?

49. Конфликты между клиентами и работниками сервисных предприятий часто возникают по причине нарушений принципов равенства и справедливости в отношении к потребителям с различным социальным статусом. Чтобы Вы предприняли для недопущения ситуации, описанной в стихотворении Владимира Высоцкого?

А люди всё роптали и роптали,

А люди справедливости хотят:

«Мы в очереди первыми стояли,

А те, кто после нас, уже едят!»

 

Им объяснили, чтобы не ругаться:

«Мы просим вас, уйдите, дорогие!

Те, кто едят, - ведь это иностранцы,

А вы, прошу прощенья, кто такие?»

 

А люди всё кричали и кричали,

А люди справедливости хотят:

«Ну как же так?! Мы в очереди первыми стояли,

А те, кто сзади нас, уже едят!»

 

Но снова объяснил администратор:

«Я вас, прошу, уйдите, дорогие!

Те, кто едят, - ведь это ж делегаты,

А вы, прошу прощенья, кто такие?»

 

А люди всё кричали и кричали,

Наверно, справедливости хотят:

«Ну как же так?! Ведь мы ещё..

Ну как же так?! Ну ещё…

Ведь мы в очереди первыми стояли,

А те, кто сзади нас, уже едят».

50. Проанализируйте предложенные Вам изречения и цитаты, касающиеся распределения материальных благ. С позиции сегодняшнего дня имеются ли в них явные признаки нарушения юридических норм? Какого типа справедливости (коммутативной или социальной, гибкому сосуществованию коммутативной и социальной, несправедливости) придерживаются их авторы:

ü В. И. Ленин (статья «О голоде», 1918): «Кто не работает, тот да не ест» — это понятно всякому трудящемуся».

ü М. Горький («Сказки об Италии», 1911-1913): «Если от многого взять немножко, это не кража, а просто делёжка».

ü В.В. Маяковский («Мистерия-буфф», 1918): «Обещали и делим поровну: одному – бублик, другому дырка от бублика. Это и есть демократическая республика».

ü И.Ильф и Е. Петров («Золотой телёнок», гл.2 (1931)): «Частновладельческого сектора в городе не оказалось, и братья («сыновья лейтенанта Шмидта» Остап Бендер и Шура Балаганов. — Сост.) пообедали в летнем кооперативном саду, где особые плакаты извещали граждан о последнем арбатовском нововведении в области народного питания: ПИВО ОТПУСКАЕТСЯ ТОЛЬКО ЧЛЕНАМ ПРОФСОЮЗА». – Удовлетворимся квасом, - сказал Балаганов».

ü И. А. Крылов (Басня «Лев на ловле» (1808)): четыре героя — Лев, Волк, Лиса и Собака — договорились о том, что ловить зверей они будут сообща, а делить добычу — поровну. Когда Волк, Лиса и Собака загнали оленя, к ним подошел Лев и начал дележку:

И на четверо он оленя раздирает.

«Теперь давай делить! Смотрите же, друзья:

Вот эта часть моя по договору;

Вот эта мне, как Льву, принадлежит без спору;

Вот эта мне за то, что всех сильнее я;

А к этой чуть из вас лишь лапу кто протянет,

Тот с места жив не встанет».

ü В.И. Лебедев-Кумач (Марш из кинофильма «Цирк», 1936): «Молодым – везде у нас дорога, старикам – везде у нас почёт».

ü Э. Потье (Гимн пролетариата «Интернационал» (1871), перевод А.Я. Коца (1902)):

Лишь мы, работники всемирной

Великой армии труда,

Владеть землёй имеем право,

Но паразиты – никогда.

ü Конституция СССР[8] (ст. 12, 1936): «От каждого по его способностям, каждому — по его труду».

ü Герой произведений английских писателей — У. Легленда, В. Шекспира, Б. Джонсона (пастораль «Печальный пастух»), В. Скотта (один из персонажей романа «Айвенго») Робин Гуд (Robin Hood) грабит богатых и раздаёт награбленное бедным.

51. Понятия «социальное партнерство», «профессиональные союзы», «союзы предпринимателей», «трехсторонняя комиссия».

52. Понятия «социальная ответственность государства», «социальная ответственность бизнеса», «Социальная ответственность человека». Известны ли Вам примеры Кодексов социальной ответственности, принятых на ряде российских предприятий?


 

Приложение 1

И.В. Михалёв[9]

Концепция социального государства:

теория и методология

Современная социальная политика России не может рассматриваться в отрыве от идеи становления и развития так называемого социального государства, поскольку указанный статус законодательно закреплён за Российской Федерацией. Социальное государство с точки зрения современного российского конституционного права представляет собой государство, «политика которого направлена на создание условий, обеспечивающих достойную жизнь и свободное развитие человека» [1]. Законодательно закреплённое определение, приведённое выше, включает в себя только некие довольно общие, неконкретизированные характеристики целевой ориентации государства в отношении общества и личности. В Конституции РФ отсутствует чёткое понимание концепции социального государства в отношении общества и личности. Исследователями и чиновниками понятие «социальное государство» понимается и трактуется как ответственное за социально незащищённые категории граждан государство, как государство, определяющее для себя в качестве приоритета гарантию и соблюдение основных прав и свобод человека, как государство, базирующееся на принципах социального равенства, социальной ответственности и всеобщей солидарности.

История теоретических построений конструкции социального государства началась давно. Зарождение идей социального государства прослеживается ещё в трудах мыслителей и философов древности: Древнего Китая, Древней Греции, Рима, в том числе модель социального государства Платона. Аналогичные идеи идеальных государств выдвигались в работах Т. Кампанеллы, И. Канта, Р. фон Моля, Г.В. Ф. Гегеля, а также К. Маркса. Само понятие «социальное государство» как научную категорию ввел в конце XIX века Л. фон Штейн [11], включая в него в качестве центральных идеи равенства и свободы. Социальное государство должно за счёт реализации властных функций поддерживать и обеспечивать абсолютное равенство прав всех классов, а также экономический и социальный прогресс всех граждан. Идеи Штейна в более радикальной форме получили своё развитие в работах А. Вагнера в виде «государства всеобщего благоденствия». Вагнером предлагались мирные (безреволюционные) преобразования посредством полного огосударствления инфраструктурных отраслей экономики (железных дорог, добывающих предприятий, финансовых организаций) и интеграции рабочего класса [10]. Различные аспекты социального государства рассматривались в той или иной мере и в работах таких исследователей конца XIX – начала ХХ века, как Ю. Офнер, А. Абендрот, Х. Байер, Г. Геллер, С. Козловски, К. Ленк, Т. Маршал, Ф. Пильц, М. Спикер, Т. Тилтон, Р. Титмус, А. Фукс, Р. Хайнце, Х. Харитвит, К. Эстин-Андерсен, и др.

Следующим этапом развития идей социального государства стал период экономического развития после Второй мировой войны, ознаменовавшийся формированием более чётких классификаций теоретических моделей социального государства и началом их построения в Европе. Именно тогда были выявлены различные модели социального государства и государства всеобщего благоденствия:

· позитивное государство социальной защиты;

· государство социальной защиты;

· социальное государство всеобщего благосостояния;

· либеральное социальное государство;

· консервативное социальное государство;

· социал-демократическое социальное государство [6, с. 16-17].

Данные модели имеют целый ряд специфических признаков и черт, однако, и определённые парные пересечения: и та, и другая школа к первой категории относят США и Великобританию, ко второй – Германия и Францию, к третьей – Швецию, Норвегию, Данию и другие страны. Указанные модели в современном научном обороте имеют и другие названия – рыночная модель, модель социального рыночного хозяйства, шведская модель [5]. Хотя модели социального рыночного хозяйства и социально ориентированной экономики имеют несколько иные базовые установки.

Модель социального рыночного хозяйства опирается на идею общественной системы, в которой экономика является равноправным элементом, взаимоувязанным с политикой, социальными процессами, а также правовым полем и порядком. Эти элементы функционируют в постоянном взаимовлиянии друг на друга. Наиболее радикальные взгляды данного научного направления принадлежат А. Мюллеру-Армаку, который уравнивал в значимости социальную и экономическую политику государства и ратовал за прямое перераспределение доходов для реализации социальных функций и достижения социальных целей государств.

Базовым элементом социально ориентированной экономики является активная деятельность государства по социальной защите граждан, а также рыночная экономика, опирающаяся на инициативу частного капитала и аккумулирующая средства для реализации социальной политики. Данный подход характерен для немецкой научной школы.

Таким образом, различны и методологические подходы к изучению и построению моделей социального государства. Указанные подходы можно представить в виде трех обобщенных формулировок, корреспондирующихся с соответствующими направлениями научной мысли:

· свобода социальной сферы от государственного вмешательства, реализация социальных функций государства только в условиях чрезвычайных ситуаций;

· формирование социального государства за счёт эволюционных преобразований и поступательного развития демократии в социальной сфере и в области социальных отношений;

· широкое государственное вмешательство регулятивного характера в социально-экономические процессы, формирование социально ответственных политических институтов.

Резюмируя вышесказанное, целесообразно обозначить три основных направления научной мысли в теории социального государства ХХ века, включающие в себя различные по методологии и целевым установкам научные течения:

· либеральное;

· консервативное;

· социал-демократическое [6, c.17].

Два последних десятилетия ХХ века можно считать ещё одним этапом в развитии теории социального государства. Именно в этот период возникает и расширяется научная дискуссия о кризисе идеи социального государства, подтверждаемая реальными социально-экономическими процессами. Причинами кризисных явлений в экономической и социально-политической жизни западноевропейских стран политологи, социологи и экономисты называют:

· цикличность и неравномерной экономического развития;

· подверженность экономики и социальной сферы сильному влиянию со стороны внешней и внутренней политики [6, c.23].

Экономический кризис остро обозначил противоречия между требованиями экономического роста и массовой и растущей практикой централизованного распределения экономических и социальных благ. Они проявляются в том, что успешно решать социальные проблем в масштабе и объёме социальных функций, которые декларирует социальное государство, возможно только при достижении определённого, достаточно высокого уровня экономического развития и накопления серьёзного объёма ресурсов. Накопление такого объёма ресурсов для перераспределения без чрезмерного изъятия собственности у части общества достаточно проблематично. Таким образом, противоречия между активной и масштабной социальной политикой и экономическим ростом можно считать краеугольным противоречием социального государства.

Немаловажным аспектом проблемы являются также и противоречия личностно-информационного характера, возникающие в процессе роста социальной активности государства. Требования общества по широкому решению социальных проблем конфликтуют с нежеланием индивидов предоставлять полную информацию о своей деятельности, доходах и т.п. Кроме того, расширение функциональных областей деятельности государства, в том числе в области социальных процессов, неизбежно влечёт за собой рост административного и государственного аппарата и соответствующих расходов, что в итоге приводит к снижению эффективности реализации социальных функций государства.

Таким образом, главными противоречиями западной теории и модели социального государства ХХ века можно считать экономические противоречия, асимметрию социальной информации и снижение эффективности деятельности государства. Среди основных направлений решения выявленных проблем, а также развития и совершенствования модели социального государства в современных условиях западными учёными называются следующие:

· формирование новых принципов взаимодействия политики и экономики;

· разработка новых механизмов бесконфликтного соединения принципов и закономерностей рыночной экономики и роста благосостояния всех категорий населения;

· отход от принципа всеобщего равенства как общественной парадигмы.

Именно эти идеи и являются в настоящее время базовыми для научных изысканий в теории социального государства.

Российская наука имеет свои традиции и идеи в развитии теории социального государства. Социальное государство как модель стало предметом исследований в 90-х годах ХХ века, однако, ещё в конце XIX – начале ХХ века в трудах российских учёных формулировались и выдвигались отдельные принципы социального государства. Идеи о необходимости оказания поддержки нуждающимся категориям граждан высказывались Б.Н. Чичериным, в качестве основных источников такой поддержки назывались благотворительность и помощь государства. Мысль о роли государства в развитии социальной сферы как участника производства и оказания социальных услуг звучала в трудах С.С. Алексеева [4]. Эту же идею развивал и Н.А. Бердяев, рассматривая социальную роль государства как субъекта производства, но не перераспределения [3].

В советский и постсоветский период российская наука уделяла особое внимание социальной проблематике, в большей степени в области сущности, роли и социальных функций государства. Наиболее весомый вклад в разработку данной тематики внесли Е.М. Андреева, С.Ю. Анохина, С.В. Бабаев, М.И. Байтин, В.В. Барбин, А.Б. Венгеров, А.П. Глебов, А.И. Денисов, Л.И. Загайнов, Ю.А. Иванов, Г.З. Инцкирвели, Л.И. Каск, Н.И. Керселидзе, А.Н. Кононенко, В.М. Корельский, А.В. Корнев, С.Е. Коробов, А.П. Косицын, Б.П. Курашвили, М.И. Лепихов, Е.С. Мазаева, Л.С. Мамут, Г.Н. Манов, В.С. Морозова, В.С. Нерсесянц, Л.В. Николаева, А.Л. Пашуков, М.И. Пискотин, В.С. Петров, В.С. Пестров, Д.В. Похарский, В.Д. Попков, В.А. Самойленко, И.С. Самошенко, Н.В. Черноголовкин, В.Е. Чиркин, А.А. Юнусов и др.

Наиболее активно социальная проблематика именно с позиций теории социального государства, как уже было отмечено ранее, в России стала обсуждаться в самом конце ХХ века. Различные аспекты его теоретического моделирования стали предметом исследований таких российских учёных, как Ф.М. Бородкин, Е.А. Лукашева, И.А. Ледях, В.С. Пугачёв, В.В. Радаев, В.Д. Роик, Б.В. Ракитский, Б.Н. Топорин и др. Основные механизмы и институты социального государства довольно широко рассматривались в работах П. Бурака, Р. Гусейнова, М. Дмитриева, М. Делягина, А. Зубкова, В. Комаровского, П. Кудюкина, Т. Малеевой, Т. Мамонтовой, Е. Репиной, Е. Ромашевской, и др. С позиций решения социальных проблем, а именно сущности и поддержки социальных отношений и социальной сферы общества, управления обществом и социальными проблемами рассматривали социальное государство такие российские учёные, как В. Афанасьев, Н. Аитов, А. Амвросов, А. Белых, А. Волков, Г. Ковалёв, П. Лопата, Н. Михайлов, М. Перфильев, М. Руткевич, В. Рожкин, Д. Чесноков, О. Шкаретан, и др. Отличительной чертой исследований российских учёных является рассмотрение сущности социального государства через реализацию функций государства в социальной сфере. Характерными для указанного периода определениями социального государства можно считать следующие:

· это «государство, которое берёт на себя обязанность заботиться о социальной справедливости, благополучии своих граждан, их социальной защищённости…» [2];

· это государство, «…принимающее на себя ответственность за положение дел в социальной сфере, а стало быть, рассматривающее политику социального регулирования в качестве одной из важнейших своих функций…» [6].

Последнее десятилетие ХХ века является периодом активизации российских исследований идеи социального рыночного государства со стороны экономистов и социологов (Э.И. Василевский, Н.А. Волгин, Р.С. Гринберг, М.Э. Дмитриев, Е.Н. Жильцов, Ю.Г. Одегов, В.В. Радаев, Ю.И. Шкаратан, Л.И. Якобсон и др.). Анализируя исследования российских учёных, можно выделить три подхода к формированию институциональных основ социального государства. Первый подход характеризуется включением социальных функций в общий перечень функций органов государственного управления и государственных учреждений без выделения какой-либо специализации. Второй подход является прямо противоположным и подразумевает наличие в составе органов управления (парламенте, правительстве и других ветвях власти) специализированных структур, государственных институтов и учреждений, деятельность которых целиком и полностью направлена на решение тех или иных социальных вопросов: комитеты и советы по социальной политике, отраслевые и социальные министерства и т.п. Третий подход опирается на делегирование социальных функций негосударственным органам управления, а именно органам местного самоуправления, и общественно-политическим организациям (политические партии, общественные и добровольные организации, профсоюзы и т.д.). В связи с наличием столь противоречивых направлений в разработке концепции социального государства в российской науке до настоящего времени не сложилось его единого определения. Коллективом учёных Центра проблемного анализа и государственно-управленческого проектирования проведён обширный анализ приводимых в трудах российских учёных определений и трактовок социального государства. Ими выделено восемь различных вариантов понимания содержания термина:

1) взаимодействие государства и гражданского общества на условиях равноправия либо доминирования социальных интересов общества как субъекта управления;

2) форма организации общества, обеспечивающая законодательные и правовые предпосылки для наиболее эффективного экономического развития с целью удовлетворения своих потребностей, а также обеспечивающая баланс соблюдения прав и обязанностей для каждого отдельного члена общества и соответствующим материальным вознаграждением;

3) «правовое демократическое государство, проводящее сильную социальную политику и развивающее отечественную социальную рыночную экономику, направленную на стабильное обеспечение высокого жизненного уровня и занятости населения, реальное осуществление прав и свобод граждан, создание своевременных и доступных всем гражданам систем образования, здравоохранения, культуры, социального обслуживания и поддержания неимущих и малоимущих слоёв населения» [7];

4) государство, создающее условия для достойной жизни и развития человека;

5) государство, обеспечивающее равновесие политического воздействия и основных социальных сил общества;

6) государство, декларирующее решение социальных проблем как один из своих приоритетов без какого бы то ни было законодательного оформления (социально-психологическая трактовка);

7) государство, которое, являясь правовым и демократическим, полностью реализует социальные функции, - самостоятельный тип государства с развитием в социально-правовое государство [4];

8) государство договорного типа, основанное на социальном праве, - политический институт, подчиняющий властные институты гражданскому обществу (политико-социологическая трактовка).

Одними из последних исследований в рассматриваемой области является ряд работ коллектива учёных Центра проблемного анализа и государственно-управленческого проектирования [8, c. 6]. В указанных работах авторами последовательно исследуются различные аспекты формирования концепции социального государства в мире и России. Авторами проведён обширный анализ конституций 37 стран мира, в различных формах закрепивших институт социального государства, а также государств, относимых к странам с социальной рыночной экономикой. Анализ показал, что в большинстве конституций в качестве функций и принципов социального государства закреплены и в большей степени раскрыты содержательно следующие:

· социальная направленность экономической политики, социальная функция государственного бюджета;

· социальная ответственность государства;

· социальное партнёрство;

· национальная солидарность [6, c.8].

Авторы выделяют также общие принципы социального государства, характерные для многих из рассмотренных стран:

· социальный гуманизм как базовая ценность экономической политики;

· социальная эргономика – ориентация на максимально возможные инвестиции в человека;

· социальная солидарность;

· политическая демократия и правовое государство;

· наличие и функционирование институтов гражданского общества;

· социальная рыночная экономика, не допускающая чрезмерного расслоения общества;

· недирективные методы участия государства в социальном рыночном хозяйстве и социальной жизни;

· равные возможности для всех граждан для реализации своих возможностей, получения образования и обеспечения достойного уровня жизни за счёт труда;

· наличие систем государственных социальных трансфертов, социальной защиты, социального обеспечения, социального страхования и обеспечения занятости;

· доступность социальной поддержки для всех категорий населения [6, c. 81, 83].

Авторами делается вывод о том, что для России как для общества переходного постсоциалистического характера становление и развитие социального государства должно проходить параллельно с последовательным формированием многих компонентов управляющей системы в институциональной, процессуальной, духовной и других областях. Только с помощью них потенциальная возможность социального государства по проведению активной и сильной социальной политики может быть преобразована в практическую деятельность. Базовым условием становления социального государства специалисты Центра считают двуединый подход к рассмотрению его роли в сбалансированном и устойчивом развитии экономики. Социальное государство должно одновременно являться и целью, и ресурсом и фактором экономического развития. Рассматривая российскую действительность с указанных позиций, специалисты Центра формируют так называемую российскую модель социального государства, основывающуюся на принципе социального гуманизма. Реализуемые в настоящее время национальные проекты представляются в качестве центрального звена идей социального государства, основными средствами реализации которых выступают социальная функция и социальная политика государства. Особое внимание в данном контексте уделяется социальному рыночному хозяйству, «производящему социальный рыночный продукт и создающему обширную налогооблагаемую базу» [6, c.176], средства которой являются источником финансирования реализации социальных программ и проектов. В условиях федеративного государственного устройства России немаловажным моментом конституционального закрепления и функционирования социального государства декларируется обеспечение единого социального пространства, что в свою очередь в обязательном порядке требует выравнивания социального положения регионов за счёт бюджета. Авторами отмечается значимость для российской модели социального государства задачи актуализации и формирования системы социального права, включающей в себя понимание социально-экономических прав гражданина с позиций достоинства человека.

И.Б. Орлов, С.С. Сулакшин, И.Ю. Колесник, М.В. Виллисов предлагают основными компонентами социального государства в России считать:

· адекватную законодательную и административную структуру обеспечения социальной деятельности государства;

· наличие механизмов поддержания баланса принципов социального государства и «рыночного общества», в том числе разрешения проблем бедности;

· массовое внедрение идеологии социального государства;

· соблюдение традиций, поддержку культуры и духовности в качестве концептуальных основ [6, c. 178-179].

Таким образом, можно констатировать, что предлагаемая модель не носит новаторского характера, а является скорее обобщением, возможно, до какой-то степени конкретизацией, упорядочением и некоторым развитием высказанных ранее идей. Однако, на наш взгляд, модель хоть и очерчивает рамки и принципы проведения социальной политики в контексте идей социального государства, но не устанавливает чётких стратегических приоритетов. Вопрос разработки стратегии социальной политики в рамках концепции социального государства – на сегодня одна из важнейших задач экономической и социологической наук, а также практики государственного управления.

 

Литература

1. Конституция РФ. www.constitution.ru

2. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. М., 1987.

3. Бердяев Н.А. Объективные основы общественности // Народоправство. М. 23 октября 1917. № 13.

4. Волгин Н.А., Гриценко Н.Н., Шарков Ф.И. Социальное государство: Учебник, М., 2005.

5. Егоров Е.В. Экономика и финансирование социально-культурной сферы // Казань, 1996.

6. Орлов И.Б., Сулакшин С.С., Колесник И.Ю., Виллисов М.В. Государство социального гуманизма – от теории к практике. Научный эксперт. М., 2008.

7. Социальное государство: Краткий словарь-справочник, М., 2002.

8. Якунин В.И., Роик В.Д., Сулакшин С.С. Социальное измерение государственной экономической политики. Научный эксперт, М., 2007.

9. Dietzfelbiger D. Soziale Marktwirtschaft als Wirtschaftsstil: Alfred Muller-Armacks Lebenwerk. Gutersloh, 1998.

10. Ritter G. Der Sozialstaat – Entstehung und Entwicklung im internationalenVergleich. Munchen, 1989.

11. Stein L., von. Geschichte der Sozialen Bewegung in Frankreich von 1789 bis auf unsere Tage. 3 Bd. Leipzig, 1850. S. 204.

 


 

Приложение 2


Читайте також:

  1. Глава 1. ТЕОРИЯ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ
  2. ГЛАВА 4. ТЕОРИЯ ТОВАРА И ДЕНЕГ
  3. Квантовая физика и теория относительности.
  4. Лекция 4. Теория гибридизации и геометрия молекул.
  5. Лекция 4. Теория гибридизации и геометрия молекул.
  6. Лекция 4. Теория гибридизации и геометрия молекул.
  7. Лекция 4. Теория гибридизации и геометрия молекул.
  8. ЛЕКЦИЯ 7. ТЕОРИЯ ПОЗНАНИЯ И ФИЛОСОФИЯ НАУКИ (2 часа)
  9. Лк. 9. Методология информационного логистического управления потоками
  10. Методология оценки инвестиций. Финансовая состоятельность
  11. Методология правовой информатики и кибернетики.
  12. Методология социальных наук




Переглядів: 995

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
А.Я. Гришко, А.М. ПотаповАмнистия. Помилование. Судимость. http://thelib.ru/books/aleksandr_yakovlevich_grishko/amnistiya_pomilovanie_sudimost-read.html | Тема 1. Поняття, особливості та історія становлення міжнародного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.056 сек.