Стратегия диверсификации

Методологією науки «Економіка аграрних підприємств» є діалектика. Вона передбачає вивчення явищ, фактів в їх тісному взаємозв’язку, в постійному розвитку від нижчого до вищого, в переході кількості до нової якості і, зрештою, в єдності та боротьбі протилежностей. Неможливо пізнати істину, якщо явища, факти розглядати ізольовано, статично, без протиріч, внутрішньо їм притаманних.

Інструментарієм діалектики є її загальні методи дослідження — індукція і дедукція. Діяльність економістів полягає у формулюванні економічних узагальнень, теорій, концепцій, методик і шляхів вирішення економічних проблем через здійснення відповідної економічної політики.

Як використовують економісти притаманні діалектиці загальні методи дослідження? Відповідь на це запитання вимагає осмислення тієї простої істини, що всі науки, в тому числі й економічні, є емпіричними, такими, що базуються на достовірних фактах. Тому на першому етапі діяльності (дослідження) економісти використовують індуктивний метод, яким передбачається збирання, систематизація й узагальнення фактів, причетних до проблеми, яка вимагає вирішення. При цьому не можна користуватися випадковими, сумнівними, поодинокими фактами. Адже неможливо зробити узагальнення, сформулювати економічні принципи, вивчити закономірності, не спираючись при цьому на масові типові і достовірні факти (явища), тобто на практику. Лише вона виступає критерієм істини, правильності й обґрунтованості економічної політики.

Завершальною стадією індуктивного методу, якій передують збирання і систематизація фактів (явищ), є виведення з них економічних принципів, теорій, узагальнень. Як бачимо, індукція йде від окремого (часткового) до загального, в результаті чого викристалізовується все спільне, що характерне для даних фактів (явищ), їх економічна поведінка, закономірності розвитку. Очевидно також, що дедуктивний метод не зміг би бути результативним, коли б не спирався на достовірні факти, практику. В іншому випадку виведені за його допомогою теорії, узагальнення були б безпредметними і не спроможними позитивно вплинути на економічну організацію суспільства.

Необхідність спиратися на масові факти не виключає доцільності вивчення окремих явищ, фактів, що тільки народжуються, оскільки вони можуть мати важливе значення для розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, якщо міститимуть у собі паростки нового, прогресивного. При цьому важливо осмислити, чи ці явища випереджають об’єктивно існуючу реальність, чи вже є такі виробничі й економічні умови, які могли б стати сприятливим середовищем для їх значного поширення.

У своїх дослідженнях економісти, крім індуктивного, часто застосовують дедуктивний метод, коли вирішення проблеми починають не зі збирання фактів, а з теоретичного, абстрактного осмислення її, спираючись при цьому на логіку мислення, випадкові спостереження, інтуїцію. В результаті формулюється гіпотеза, що надає дослідницькій роботі цілеспрямованості і логіки здійснення через пошук, вивчення та систематизацію фактів, які підтверджують, чи навпаки, спростовують її. У процесі такого пошуку висунуті гіпотези уточнюються і за умови підтвердження їх стрижневих ідей фактами, практикою стають економічними теоріями, які виявляють загальні принципи економічної поведінки (рис.).

Індуктивний і дедуктивний (гіпотетичний) методи доповнюють один одного. Результати їх застосування — теорії, економічні принципи й узагальнення, методики, рекомендації — використовуються для вироблення економічної політики. Остання являє собою сукупність конкретних заходів, механізмів, важелів, безпосередньо спрямованих на вирішення економічної проблеми. При цьому слід пам’ятати, що результати досліджень не завжди є вічними з погляду їх вірогідності. Їх треба постійно звіряти з економічним середовищем, яке не є статичним, раз і назавжди даним. Воно відзначається динамізмом через зміну реальної поведінки економічних суб’єктів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг. Теорія, яка щойно розглядалася як вірогідна, раптом стає застарілою, що не раз мало місце в історії економічної думки.

Рис. Логічна схема застосування індуктивного
та дедуктивного методів дослідження

4. Специфічні методи дослідження економіки підприємств

Крім описаних загальних методів пізнання, кожній галузі знань, у тому числі й економіці аграрних підприємств, притаманні специфічні методи і прийоми дослідження. Найбільш широкого практичного використання набули такі, як економіко-статистичний, монографічний, розрахунково-конструктивний, балансовий, нормативний, економіко-математичний, експериментальний, абстрактно-логічний методи.

Економіко-статистичнийметод застосовується при вивченні масових явищ, процесів, фактів і виявленні тенденцій та закономірностей їх розвитку. Він також дає змогу встановити кількісний вплив окремих факторів на досліджуваний результат, виявити головні чинники, що зумовили зміни в перебігу економічних процесів.

Монографічний метод використовується для всебічного й глибокого вивчення окремих явищ, процесів та виявлення причинно-наслідкових зв’язків їх розвитку. Він є незамінним при детальному дослідженні окремих спостережень, вибраних як об’єкт спеціального дослідження.

Розрахунково-конструктивний метод широко застосовують при прогнозуванні і плануванні виробництва й економічних процесів розвитку. Він передбачає розробку кількох варіантів вирішення певної економічної проблеми, їх оцінку з наступним вибором найкращого з них. Цей метод включає багато прийомів, що забезпечують відносну точність економічних прогнозів і планових показників.

Балансовий метод використовується при плануванні й аналізі економіки на різних рівнях з метою встановлення пропорційності в її розвитку і своєчасного виявлення диспропорцій у процесі досягнення поставленої мети. За його допомогою оцінюються темпи і пропорції відтворення на підприємствах, у галузях.

Нормативний метод передбачає розробку різних економічних нормативів витрат матеріальних ресурсів, праці, капітало-
вкладень, що використовуються при плануванні і прогнозуванні виробництва, аналізі його фактичного стану.

Економіко-математичний метод застосовується при оптимізації виробництва в цілому, а також окремих складових агрегованих систем, при прогнозуванні важливих параметрів економічного розвитку і кількісній оцінці впливу тих або інших факторів на результат за наявності кореляційних зв’язків і взаємозалежностей.

Експериментальний метод передбачає постановку експериментів, що розглядаються як практичний крок до перевірки теоретично осмислених проблем. Експерименти повинні базуватися на точних розрахунках і реальних передбаченнях. Функція експериментів — підтвердити правильність теоретичних розробок, уточнити їх або ж спростувати.

Абстрактно-логічний метод використовується на всіх стадіях вирішення економічних проблем. За його допомогою формулюються категорії, поняття, економічні теорії і гіпотези, висновки та рекомендації. Це — основний духовний інструмент дослідника. Адже в економіці неможливо скористатися тим науковим інструментарієм (прилади, реактиви та ін.), який широко застосовується в природничих науках. Тут на перший план виступає абстракція і логіка мислення.

Економіст повинен пам’ятати, що економіка — це складна система і щоб зрозуміти її природу, пізнати механізм дії, запропонувати ефективні способи вирішення проблем, які виникають у процесі виробництва, потрібний системний підхід до її вивчення. Це вимагає комплексного використання всіх методів економічних досліджень.

У процесі застосування розглянутих методів дослідження, зокрема економіко-статистичного, розрахунково-конструктивного та монографічного, визначаються й аналізуються економічні показники розвитку сільського господарства як галузі народного господарства і виробничої та фінансово-економічної діяльності окремих аграрних підприємств.

Економічні показники — це інформаційний носій певних кількісних та якісних характеристик економічних явищ і процесів. На основі аналізу рівня таких показників, їх динаміки та взаємозв’язку робляться відповідні узагальнення, висновки, обґрунтовуються рекомендації, здійснюється оцінка стану економіки підприємства чи її окремих сторін, виявляються невикористані резерви господарської діяльності, приймаються виважені управлінські рішення. Саме тому в подальших розділах підручника особлива увага приділена методиці визначення економічних показників, розкриттю їх економічного змісту і механізму використання для оцінки й аналізу результатів діяльності аграрних підприємств на сучасному етапі становлення ринкової економіки.

Стратегия диверсификации

Диверсификация производства- одновременное развитие многих не связанных друг с другом видов производства, расширение ассортимента производимых изделий в рамках одного предприятия, концерна и т.п. Диверсификация применяется с целью повышения эффективности производства, получения экономической выгоды и предотвращения банкротства.

Эволюция диверсификации производства

Эпохи исторического развития	Экономические предпосылки	Средства достижения целей производства	Преобладающая форма организации производства	Последствия
Эпоха массового производства (до конца 20-х годов)	Концентрация производства и централизация капитала в пределах отрасли	Создание товара для рынка. Снижение издержек производства	Специализация производства ("чистые отрасли")	Создание товарных рынков
Эпоха массового сбыта (до середины 50-х годов)	►Концентрация капитала в пределах отраслей. ►Товарная конкуренция ►Перенакопление капитала в пределах отраслей. Структурная конкуренция	►Манипулирование набором товаров, используемых в определенной области ►Манипулирование набором отраслей (производство технологически взаимосвязанной продукции) ►Перелив капиталов в другие отрасли и сферы деятельности. ►Манипулирование набором отраслей и сфер деятельности	►Горизонтальная дифференциация. ►Продуктовая (товарная) диверсификация. ►Вертикальная интеграция. ►Отраслевая диверсификация (набор отраслей) ►Многоотраслевая диверсификация (набор отраслей и сфер деятельности)	►Преодоление границ товарных рынков ►Отраслевые рынки ►Преодоление границ отраслевых рынков. ►Национальные рынки
Пост-индустриальное общество	►Перенакопление капитала в отдельных странах ►Критическая масса объемов производства в мировом масштабе ►Конкуренция между фирмами, деятельность которых оптимизирована в мировом масштабе	►Экспорт капитала в другие страны. ►Регулирование мирохозяйственных связей ►Оптимизация прибыльности в пределах деятельности ►Стратегия глобальной оптимизации деятельности	►Географическая диверсификация (набор стран). ►Международная интеграция ►Интернационализация производства ►Глобальная диверсификация	►Преодоление границ национальных рынков. ►Региональные рынки. ►Эффект мультипликации на мировом уровне ►Преодоление границ региональных рынков
Эпоха информационных и компьютерных технологий (с конца 90-х годов)	Мировая конкуренция	Глобальная оптимизация мирохозяйственных связей	Мировая экономика	Мировой рынок

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економіка підприємства як галузь економічної науки, її мета та структурна будова	\|	Загальні висновки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.