Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Впровадження міжнародних стандартів ISO серії 9000 в Україні

В Україні системи управління якістю сертифікували більше 700 підприємств та організацій.

Громадський рух за якість в Україні було започатковано у 1989 р. одночасно зі створенням першої у колишньому СРСР національної неурядової громадської організації у сфері якості – Української асоціації якості.

Українська асоціація якості, яка є лідером громадського руху за якість в Україні, об’єднує 450 провідних підприємств з усіх регіонів України та близько 1000 фахівців з якості з різних країн. За ініціативи та за участю цього об’єднання в Україні відбуваються процеси формування нової філософії якості.

Політику та стратегію Української асоціації якості на практиці реалізують її провідні професійні організації – Міжгалузевий центр якості «ПРИРОСТ» (заснований у 1991 р.) та Компанія професіоналів якості «СИСТЕМИ» (заснована у 2003 р.).

Міжгалузевий центр якості (МЦЯ) «ПРИРОСТ» призначено головною організацією Української асоціації якості з підтвердження відповідності. На цей час на базі МЦЯ «ПРИРОСТ» функціонує Орган сертифікації систем менеджменту (ОС «ПРИРОСТ»).

До складу Компанії професіоналів якості «СИСТЕМИ» входить Центр підготовки персоналу «ПРИРОСТ-Академія», яка здійснює навчання фахівців за програмами курсів Європейської організації якості (EOQ). Головною організацією Компанії є Центр систем якості «Прирост-Система», яка надає методичну та практичну допомогу державним, громадським і комерційним організаціям різних галузей з удосконалення систем менеджменту.

До Української асоціації якості входить також Клуб лідерів якості України. Клуб лідерів якості України було засновано у 1998 р. за ініціативи 18 компаній-призерів Українського національного конкурсу якості. Мета Клубу – поширювати в Україні ідеї Загального Управління Якістю (Total Quality Management), формувати позитивну думку про вітчизняні підприємства, які стали на шлях постійних удосконалень, та забезпечують свою конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках, покращуючи на міжнародному рівні імідж нашої держави. Клуб об’єднує близько 50 кращих українських підприємств, що мають статус призерів Українського національного конкурсу якості. Метою цього конкурсу є не просто визначити нагороди, а сприяти українським компаніям у поступовому та безперервному вдосконаленні на основі самооцінки й опанування найсучаснішого європейського і світового досвіду.

Клуб лідерів якості України зростає і розвивається. Останнім часом його членами стали не тільки кращі бізнесові структури, але й державні організації, органи місцевого самоврядування та державної влади (Головне управління державної служби України, Виконавчий комітет Славутицької міської ради (Київська область), Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Виконавчий комітет Української міської ради (Київська область) та інші).

5.5.2. Правозастосування системи НАССР
та ISO 22000

Система НАССР (аналіз ризиків і критичних контрольних точок – від англ. – Hazard Analysis and Critical Control Points) була вперше розроблена й впроваджена в 60-х роках саме в США на замовлення Національного Аерокосмічного Агентства й застосовувалася для контролю безпеки при виробництві продуктів харчування для американських астронавтів. За свою більш ніж 40-річну історію існування система НАССР одержала широке поширення в країнах Європи й Америки і стала всесвітньо визнаним методом у забезпеченні безпеки харчової продукції. Система НАССР одержала схвалення спеціалізованих організацій ООН і ЄС у багатьох європейських країнах (Данія, Німеччина, Франція, Словенія), вимога про впровадження системи НАССР на підприємствах харчової галузі закріплена законодавчо.

У 1997 р. Данією був прийнятий стандарт DS 3027, відомий як HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Points-Аналіз ризиків і критичні контрольні точки). Цей стандарт став великим кроком уперед у питанні забезпечення безпеки харчової продукції, і його популярність аж ніяк не випадкова. Впровадження системи НАССР становить значний інтерес для компаній, що беруть участь у всіх стадіях життєвого циклу харчової продукції.

Система НАССР базується на семи принципах:

– проведення аналізу ризиків;

– ідентифікація критичних точок контролю (ССР);

– установлення критичних меж для кожної ССР;

– установлення вимог до моніторингу ССР;

– розробка коригувальних дій;

– установлення процедури ведення записів;

– установлення процедур перевірки системи НАССР.

Версія 2002 року стандарту DS 3027, що увібрала в себе рекомендації гарної виробничої практики, стала подальшим послідовним кроком у напрямку забезпечення безпеки харчової продукції.

Зростання числа захворювань, викликаних зараженою їжею або кормами, викликало необхідність створення стандарту, здатного врегулювати дане проблемне питання. Адже крім шкоди для здоров’я ці хвороби можуть призвести до значних економічних втрат, що виражається у збитках від відсутності персоналу на робочому місці, оплати лікування, страхових виплат і компенсацій за рішенням суду. Тому у 2005 р. експертами ІSO від харчової промисловості у тісному співробітництві з Комісією «Кодекс Аліментаріус» було розроблено стандарт ІSO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки». Даний стандарт, підтриманий світовою громадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцюжків поставки продовольчих товарів, пропонуючи унікальне рішення міжнародного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO22000, можуть бути сертифіковані.

ISO 22000:2005 заповнює нішу між ISO 9001:2008 і НАССР, і об’єднує їх вимоги, це перший із серії стандартів, що включає такі документи:

– ISO/TS 22003:2007 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Вимоги до органів, які проводять аудит і сертифікаціюсистем. Він дає гармонізоване керівництво з акредитації сертифікаційного органу ІСО 22000 і визначає правила з аудиту системи менеджменту харчової безпеки на відповідність стандарту;

– ISO/TS 22004:2005 «Системи управління безпекою харчових продуктів. Настанови із застосування стандарту ISO 22000:2005»; дає важливі рекомендації, які можуть допомогти малим і середнім організаціям у всьому світі;

– ISO 22005:2007 «Простежуваність у ланцюгу кормів і харчовому ланцюгу. Загальні принципи та настанова щодо проектування та розроблення системи». Даний стандарт сумісний із стандартами ISO 14001:2004, OHSAS 18001:2007 й іншими стандартами на системи менеджменту.

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації усіх типів, які беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких організацій належать виробники сировини й харчових продуктів; компанії, що забезпечують транспортування й зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакувального матеріалу, добавок і інгредієнтів.

Головною перевагою документа є його здатність полегшити організації впровадження системи НАССР, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни і не залежать від виду продукції [29].

5.5.3. Світова практика щодо контролю
та поліпшення якості харчової продукції

Питання забезпечення якості та безпеки харчових продуктів найбільш гостро виникло у другій половині 20 ст. Це було пов’язано, в першу чергу, з безперервним розширенням їхнього виробництва, величезним асортиментом продуктів, що невпинно розширюється і стрімким зростанням виробників. Неможливість 100 % контролю змусила зацікавлені сторони розробляти й приймати різні попереджуючі дії, такі як визначення й впровадження результативних методів контролю (організаційні), розробка відповідного устаткування для виробництва й моніторингу (технічні), а також розробляти й впроваджувати відповідні методики і стандарти (нормативні). Не був забутий і так званий «людський фактор», усіляко була посилена підготовка й навчання персоналу, пов’язаного з виробництвом і моніторингом. Був так само виявлений значний вплив на безпеку продуктів, стан екології у районі виробництва. І, на кінець, гостро стало питання щодо забезпечення результативного й ефективного менеджменту, включаючи менеджмент якості, безпеки й екології. У зв’язку із цим кінець 20 ст., а особливо його 90-ті роки, ознаменувалися розробкою й виходом великої кількості міжнародних, національних, галузевих стандартів, специфікацій і технічних стандартів, спрямованих на забезпечення якості й безпеки харчових продуктів, а так само їхнього пакування. Початок 21 ст. продовжує цю тенденцію. Більше того, ця діяльність підсилюється й розширюється рік у рік.

Першими в галузі забезпечення якості та безпеки продуктів харчування стали США, як країна, що володіла в той час найбільш передовими технологіями виробництва харчових продуктів. Система НАССР (аналіз ризиків і критичних контрольних точок) була вперше розроблена й впроваджена у 60-х роках саме в США на замовлення Національного Аерокосмічного Агентства й застосовувалася для контролю безпеки при виробництві продуктів харчування для американських астронавтів. За свою більш ніж 40-річну історію існування система HACCP одержала широке поширення в країнах Європи й Америки і стала всесвітньовизнаним методом у забезпеченні безпеки харчової продукції.

Стандарти ISO серії 9000, що знайшли заслужене визнання у світі, визначають вимоги до системи менеджменту якості, однак не пред’являють вимог до забезпечення безпеки виробленої продукції для споживача. Де ж вихід? Вихід був знайдений наприкінці 90-х років. Він полягав у розробці та створенні інтегрованої системи менеджменту. Стандарт ISO 9001 створює базу для інтеграції вимог стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки. Система менеджменту якості, побудована відповідно до ISO 9001:2000, спрямована на виявлення й попередження появи невідповідної продукції, однак вона не гарантує надходження на ринок безпечної продукції. Створення інтегрованої системи менеджменту відповідно до вимог стандарту ISO 9001 і принципів НАССР дає гарантію відповідності продукції вимогам і забезпечує її безпеку для споживача. Україна не залишилася осторонь від цієї важливої діяльності. В Україні в 2001 р. були введені у дію державні стандарти: ДСТУ ISO 9000-2001 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», ДСТУ ISO 9001-2001 «Системи управління якістю. Вимоги» та ДСТУ ISO 9004-2001 «Системи якості. Настанови щодо поліпшення діяльності».

Зростання кількості захворювань, викликаних зараженою їжею або кормами, викликало необхідність створення стандарту, здатного врегулювати дане проблемне питання. Адже крім шкоди для здоров’я ці хвороби можуть призвести до значних економічних втрат, що виражається у збитках від відсутності персоналу на робочому місці, оплати лікування, страхових виплат і компенсацій за рішенням суду. Тому у 2005 р. експертами ISO від харчової промисловості у тісному співробітництві з Комісією «Кодекс Аліментаріус» було розроблено стандарт ISO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій у ланцюжку поставки» (Food safety management Systems – Requirements for any organization in the food chain). Даний стандарт, підтриманий світовою громадськістю, гармонізує вимоги до систем менеджменту безпеки ланцюжків поставки продовольчих товарів, пропонуючи унікальне рішення міжнародного масштабу. Крім того, системи менеджменту, засновані на ISO 22000, можуть бути сертифіковані.

Стандарт ISO 22000 розроблений спеціально для того, щоб організації всіх типів, що беруть участь у ланцюгу поставки харчової продукції, могли впровадити систему менеджменту безпеки цієї продукції. До таких організацій належать виробники сировини й харчових продуктів, компанії, що забезпечують транспортування і зберігання готової продукції, організації роздрібної торгівлі, а також виробники устаткування, пакувального матеріалу, добавок та інгредієнтів.

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити організації впровадження системи НАССР, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни і не залежать від виду продукції.

У 2000 році Європейський союз поширив «Білу книгу» про безпеку харчових продуктів як початковий етап створення нової правової основи, що регулює належне виробництво продуктів харчування й кормів для тварин і контроль безпеки харчових продуктів. Комісія «Кодекс Аліментаріус» продовжує розробку міжнародних стандартів керівних принципів і рекомендацій, призначених для скорочення ризиків продовольчої безпеки. У рамках Кодекс Аліментаріус була розроблена модель аналізу ризиків, комплексний підхід до харчового ланцюга й система аналізу ризиків і керування критичними точками контролю (АРККТК). Парадигма аналізу ризиків, що складається з оцінки ризику, керування ризиками й оповіщення про ризики, включена як загальні принципи в закон ЄС і становить правову основу систем забезпечення продовольчої безпеки в країнах-членах.

У «Білій книзі» ЄС відповідальність за забезпечення продовольчої безпеки покладається на весь ланцюг виробництва продуктів харчування (включаючи тваринний корм). Уряди країн-членів стежать за тим, щоб виробники належним чином виконували цю відповідальність із метою захисту здоров’я і благополуччя споживачів. У документі міститься 84 пункти дії, які повинні бути оформлені й включені в закон Співтовариства для зміцнення систем забезпечення безпеки харчових продуктів країн-членів.

Системи управління безпекою харчових продуктів (ХАССП) за ДСТУ 4161 або ISO 22000.

Наразі системи управління безпечністю харчових продуктів застосовують практично в усьому світі як надійний захист споживачів від небезпек, які можуть супроводжувати харчову продукцію. Запровадження систем управління безпечністю харчових продуктів вимагає законодавство Європейського Союзу, США, Канади, Японії, Нової Зеландії та багатьох інших країн світу. В Україні застосування систем ХАССП (НАССР – Hazard Analysis and Critical Control Points) є обов’язковим для всіх підприємств, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів. Цього вимагають Закони України «Про безпечність та якість харчових продуктів» та «Про дитяче харчування».

Наводимо витяги з цих Законів:

Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів»:

«Стаття 20. Обов’язки виробників та продавців (постачальників)

6. Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні:

2) застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, системи HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості під час виробництва та обігу харчових продуктів;..»

Закон України «Про дитяче харчування»:

«Стаття 9. Основні вимоги до виробництва продуктів дитячого харчування

3. Виробники продуктів дитячого харчування зобов’язані застосовувати на своїх підприємствах санітарні заходи та належну практику виробництва, систему аналізу ризиків і контролю (регулювання) у критичних точках (НАССР) чи інші системи забезпечення безпечності та якості».

Запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів на базі концепції НАССР надає підприємству змогу:

– гарантувати випуск безпечної продукції за рахунок систематичного контролю на всіх стадіях виробництва;

– належним чином керувати всіма небезпечними чинниками, які загрожують безпечності харчових продуктів – запобігати, усувати чи мінімізувати їх;

– гарантувати, що харчові продукти є безпечними на момент їх споживання в їжу;

– забезпечити належні гігієнічні умови виробництва згідно з міжнародними нормами;

– демонструвати відповідність законодавчим і нормативним вимогам щодо безпечності харчових продуктів;

– укріпити довіру споживачів, замовників та органів нагляду до продукції, що виробляється, та підвищити імідж підприємства;

– розширити мережу споживачів продукції та вийти на закордонні ринки;

– підвищити відповідальність персоналу за випуск безпечної продукції та забезпечити розуміння всіма робітниками підприємства першорядної важливості аспектів безпечності продукції.

В основу стандартів на системи управління безпечністю харчових продуктів покладено концепцію «Аналізування небезпечних чинників і критичні точки керування» (у латинській абревіатурі – НАССР «Hazard Analysis and Critical Control Point»). Концепцію НАССР і настанови щодо її застосування викладено у стандарті Комісії Кодекс Аліментаріус CAC/RCP 1–1969 (Rev. 4–2003) «Рекомендований міжнародний звід правил гігієни харчових продуктів» (Комісію Кодекс Аліментаріус було створено у 60-ті роки минулого століття з ініціативи Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO) і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), наразі вона є найважливішим міжнародним інформаційним центром, який розробляє стандарти харчової безпеки.

Для розроблення та впровадження системи управління безпечністю харчових продуктів необхідно реалізувати сім принципів ХACCП, що являють собою узагальнене формулювання вимог:

Принцип № 1. Провести аналіз небезпечних чинників.

Принцип № 2. Визначити критичні точки керування (КТК).

Принцип № 3. Установити критичну (-і) межу (-і).

Принцип № 4. Установити систему моніторингу КТК.

Принцип № 5. Установити коригувальну дію, яку буде виконано, коли моніторинг покаже, що конкретна КТК перебуває поза керуванням.

Принцип № 6. Установити процедури перевірки для підтвердження того, що система НАССР функціює результативно.

Принцип № 7. Установити порядок документування всіх процедур і ведення протоколів, доречних до цих принципів, та їх застосування.

Пізніше на базі концепції ХАССП було розроблено декілька стандартів, що застосовуються в окремих країнах і регіонах або в окремих ланках харчового ланцюга. Найбільш застосовуваними є такі стандарти:

– ISO 22000:2005 Системи управління безпечністю харчових продуктів – Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга – стандарт, розроблений Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO);

– BRС (British Retail Consortium Global Standard) – британський стандарт асоціації роздрібних торговців;

– IFS (International Food Standard) – міжнародний стандарт роздрібних торговців;

– Dutch HACCP – голландський стандарт на систему ХАССП;

– FSSC 22000:2010 – стандарт для виробників окремих категорій харчових продуктів, що поєднує вимоги ISO 22000:2005 та PAS 220:2008, прийнятий об’єднанням спеціалістів із харчової безпеки Global Food Safety Initiative (GSFI).

В Україні з 1 липня 2003 р. діє національний стандарт ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги» та з 1 серпня 2007 року набув чинності національний стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 (ідентичний міжнародному стандарту ISO 22000:2005). У зв’язку з певними складнощами виконання українськими підприємствами вимог стандарту ДСТУ ISO 22000 (наприклад, орендовані, а не власні виробничі приміщення) деякий час ці два стандарти будуть діяти паралельно. Процес впровадження ДСТУ ISO 22000 для підприємств, на яких функціонує система управління безпечністю харчових продуктів згідно з ДСТУ 4161-2003, буде легшим, ніж для підприємств, які розпочинають цю роботу з «нуля», тому що обидва ці стандарти базуються на принципах НАССР і на засадах системного керування.

Стандарт ДСТУ ISO 22000:2007 поєднує загальновизнані ключові елементи:

– інтерактивне інформування;

– системне керування;

– програми-передумови;

– принципи ХАССП.

Вимоги стандарту можуть бути використані для створення системи управління безпечністю харчових продуктів всіма організаціями, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у харчовому ланцюзі, наприклад:

– виробниками кормів, фермерами, виробниками інгредієнтів, виробниками та постачальниками харчових продуктів, підприємствами роздрібної і гуртової торгівлі, підприємствами громадського харчування, організаціями, які надають послуги з транспортування, зберігання та дистрибуції, послуги з миття та дезінфекції і т. ін.;

– виробниками та постачальниками обладнання для харчової промисловості, мийних і дезінфекційних засобів, добрив, пестицидів і ветеринарних препаратів, пакувальних та інших матеріалів, що контактують з харчовими продуктами і т. ін.

Слід зазначити, що стандарт ДСТУ ISO 22000 максимально узгоджений з ДСТУ ISO 9001 для уможливлення їх сумісного застосування.

Запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів на підприємстві – тривалий процес, який стосується всіх служб і всього персоналу. Він не обмежується лише розробкою документації та наведенням елементарного порядку на виробництві. Для запровадження дієвої системи управління безпечністю харчових продуктів необхідне, передусім, навчання найвищого керівництва, групи НАССР, персоналу, що виконує роботи, які впливають на безпечність продуктів та осіб, відповідальних за здійснення оперативного контролю. Може виникнути потреба у зміні технологічних процесів або методів пакування, перегляді вимог до постачальників сировини та матеріалів, або навіть і в заміні виробничого устатковання чи переплануванні приміщень.

Але найважливішим, мабуть, є те, що в процесі заправадження системи змінюється психологія працівників усіх рівнів, приходить усвідомлення важливості питань, пов’язаних з безпечністю продукції, формується розуміння того, яким має бути сучасне управління організацією, щоб досягнути найбільшої результативності щодо убезпечення харчових продуктів.

Під час розробки системи підприємство має змогу використовувати такі настанови:

– ДСТУ-Н ISO/TS 22004:2009 (ISO/TS 22004:2005) Системи управління безпечністю харчових продуктів – Настанова щодо застосування ISO 22000:2005;

– ДСТУ ISO 22005:2009 (ISO 22005:2007) Простежуваність у кормових та харчових ланцюгах – Загальні принципи та основні вимоги щодо розроблення та запровадження системи;

– PAS 220:2008 – Програми-передумови харчової безпеки для харчових виробництв – стандарт, розроблений Британським інститутом стандартів;

– ISO/TS 22002-1:2009 Програми-передумови для безпечності харчових продуктів. Частина 1. Харчова промисловість.

Сертифікацію системи управління безпечністю харчових продуктів підприємства здійснюють на добровільній основі, з метою демонстрації її відповідності нормативним вимогам, гарантування безпечності продукції та підвищення довіри з боку замовників, споживачів та органів контролю (див. розділ «Сертифікація систем управління»).

5.5.4. Розвиток систем простежуваності
для харчової продукції

Простежуваність (англ. traceability) – це можливість простежити передісторію, застосування або місцезнаходження продукту за допомогою зафіксованої ідентифікуючої інформації.

Системи забезпечення простежуваності дозволяють оперативно та з мінімальними витратами вилучати продукцію у разі виявлення її недоліків на будь-якому етапі виробництва чи постачання, встановлювати причини недоліків і вживати необхідних заходів для запобігання подальшого розповсюдження невідповідної сировини та готової продукції.

Забезпечення простежуваності набуває все більшої актуальності для українських товаровиробників і постачальників. Вимоги до простежуваності передбачені законодавствами щодо безпеки споживчої продукції в Європейському Союзі та багатьох інших країнах. Простежуваність продукції передбачають міжнародні стандарти управління системами якості.

Безпека харчової продукції та її простежуваність перебувають у центрі уваги урядових і промислових кіл в усьому світі. Наразі розвиваються численні ініціативи, започатковані з метою запровадження різноманітних функціональних форм відстежування руху та місцезнаходження, а також визначення походження продукції. Завдяки можливостям забезпечувати всесвітню унікальну ідентифікацію товарних позицій, логістичних одиниць, сторін і виробничих об’єктів, система GS1 найкращим чином підходить для організації простежуваності.

Використання стандартних засобів системи GS1 є простим та економічно доцільним методом забезпечення простежуваності у виробництві та постачанні харчової продукції. У багатьох випадках сировина та готові товари вже мають необхідні ідентифікуючі ознаки, що використовуються у постачальницьких і торгових операціях (штрихові коди із унікальними ідентифікаційними номерами). Існуючі інформаційні системи підприємств-партнерів підготовлені до використання цих стандартів і містять інформацію, яка може бути успішно використана для забезпечення простежуваності.

Впровадження систем простежуваності в ланцюжку постачання вимагає від усіх залучених торгових партнерів систематичного об’єднання фізичного потоку сировини, напівфабрикатів і готових продуктів із інформаційним потоком, що їх супроводжує. Усе це найкращим чином досягається за умови використання єдиної мови ділового спілкування – системи GS1. Завдяки універсальному та всесвітньому застосуванню споживачами, діловою спільнотою та державними органами система GS1 найкращим чином відповідає вимогам систем простежуваності.

5.5.5. Відносини з WHO/FAО (Кодекс),
ОЕСР, ЄЄК ООН

З розвитком суспільства і харчової індустрії система забезпечення якості та безпечності харчових продуктів постійно удосконалюється. Інтенсифікація і глобалізація сучасного виробництва харчових продуктів і міждержавних торгових відносин обумовили створення міжнародного харчового законодавства з метою впровадження більш жорстких вимог до безпечності харчових продуктів. З цією метою було прийнято Кодекс Аліментаріус (Codex Alіmentarіus).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ISO 9001 чи ISO 9002?	\|	Історичні аспекти створення міжнародного харчового законодавства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.