• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Гігієнічні норми часу організованої рухової активності дітей та підлітків

Апарату дітей

Профілактика захворювань і травм опорно-рухового

Порушення постави є одним із найбільш поширених захворювань опорно-рухового апарату школярів.Постава — це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння чи роботи.

Для правильної, або фізіологічної, постави властиве нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетрич­ним положенням плечей і лопаток, прямим триманням голови, прямими ногами без сплощення стоп. При правильній поставі спостерігається оптимальне функціонування системи органів руху, правильне розміщен­ня внутрішніх органів і положення центру тяжіння.

Постава, як правило, формується в 6-7 років і протягом життя може змінюватися. Проте потрібно пам'ятати, що утворення і закріп­лення рухових навичок, які формують поставу, відбувається поступово і протягом тривалого часу із раннього віку. Ріст хребта найбільш повно відбувається у перші два роки життя. Кривизна хребта, яка є його ха­рактерною особливістю, формується у процесі індивідуального розвит­ку дитини. У ранньому віці, коли дитина починає тримати голівку, з'яв­ляється шийний вигин, який направлений опуклістю вперед (лордоз). У 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний вигин з ви­пуклістю назад (кіфоз). Коли дитина починає стояти й ходити, утво­рюється поперековий лордоз (рис. 40).

У дошкільні роки порушення постави можуть викликати сплощен­ий стоп, неправильна поза під час малювання чи перегляду телепере­дач тощо. Мала рухова активність у поєднанні з надлишковою вагою є чинниками, що впливають на форму­вання патологічної постави у цей пері­од. Потрібно пам'ятати, що у дітей м'язи тулуба ще слабо розвинені, тому їхня постава нестійка. Постава не на­лежить до спадкових ознак.

Неправильна, або патологічна, постава школярів формується в ре­зультаті низки причин, до яких у першу чергу слід віднести високу пито­му вагу гіпокінезії та гіподинамії в житті дітей і підлітків, що призводить до м'язової гіпотрофії і послаблення суглобо - зв'язкового апарату.

Початок навчання в школі супроводжується різким обмеженням рухової активності, збільшенням статичного навантаження, пов'язано­го з необхідністю тривалого підтримання робочої пози тощо. Суттєвим чинником у профілактиці порушень постави в дітей шкільного віку є дот­римання гігієнічних норм рухової активності (табл. 4).

Таблиця 4.

Рис. 40. Формування вигинів хребта в онтогенезі дитини

Продовження таблиці 4

Порушення постави у вигляді збільшення природних вигинів хреб­та, поява бокових викривлень, крилоподібних лопаток, асиметрії плечо­вого поясу не лише потворять фігуру, але й ускладнюють роботу внут­рішніх органів (серця, легені», шлунково-кишкового тракту), погіршу­ють обмін речовин і знижують працездатність. Наприклад, при сколіозах (бокових викривленнях хребта) діагностуються зміни роботи як правого, так і лівою шлуночків серця. Виражена асинхронність у їх діяль­ності згодом призводить до тяжких порушень роботи серця. Викрив­лення хребта, що виникають у період росту кісток, у дівчат часто змі­нюють форму таза, звужуючи його у повздовжньому та поперечному

напрямку. Згодом це може призвести до тяжкого протікання пологів. Найбільш частими порушеннями постави є плоска спина, кругла і круг - ловвігнута(рис. 41).

Рис. 41. Види постави: а — нормальна; б — випрямлена; в — кіфотична; г — лордотична; д — сутулувата; є — сколіотична.

Порушення постави виявляються у збільшенні або зменшенні природних вигинів хребта, відхиленнях від правильного положення плечового поясу, тулуба, голови.

За свідченням лікарів - гігієністів порушення постави і викривлення хребта дуже часто мають ослаблені діти. Більшість із них ще в раннь­ому віці переносить численні дитячі інфекційні захворювання, хворіють на рахіт, сліди якої о залишаються на скелеті у вигляді деформацій грудної клітки, викривлення ніг, пласких стоп.

Формування неправильної осанки і розвиток деформацій хребта часто посилюють короткозорість, гіпотонія м'язів, вади розвитку хреб­та, захворювання легень і серця. Відомо, що короткозорість, часто супроводжується кіфозом, а слабкість м'язів, пов'язана з рахітом, с при­чиною розвитку неправильної постави.

Для формування правильної постави велике значення має розвиток м'язів тулуба. Напруження цих м'язів формує і утримує поставу, а зменшення їхнього напруження порушує її. При неправильній поставі і олова висунута вперед, грудна клітка приплюснута, плечі зведені впе­ред, живіт випнутий, а груди запалі. Поперековий лордоз і грудний кіфоз сильніше підкреслені. Часто неправильна постава супроводжує сколіози, тобто бокові викривлення хребетного стовпа.

Головним у формуванні постави є рівномірне заняття фізичними вправами і гармонійний розвиток усіх м'язових груп. До 18 років поста­ва стабілізується, після чого виправити її дуже важко.

За відсутності уваги з боку вчителів і батьків дефекти постави, які виникли в дітей ще в дошкільному віці, у період шкільного життя суттє­во прогресують. Особливо швидке прогресування деформацій можли­ве у передпубертатний і пубертатний періоди.

До порушення постави призводять засвоєні звички сидіти горбля­чись, стояти спираючись на одну ногу, ходити з нахиленою вниз голо­вою, неправильна організація нічного сну дітей і підлітків: вузьке або коротке ліжко, м'які перини, високі подушки. Не раціональне харчуван­ня, яке може спричинити нестачу повноцінних білків, мінеральних еле­ментів (особливо Са), вітамінів також є фактором ризику розвитку по­рушень постави дітей і підлітків.

Звичка тримати правильну поставу легко виховується і закріплюєть­ся у школярів, якщо одночасно із загальнозміцнюючими заходами (ра­ціональний розпорядок дня, повноцінний сон, харчування і загартовуван­ня) вони виконують різні фізичні вправи, а навчальні заняття і позашкільні заходи проводяться з урахуванням вікових особливостей, відповідають вимогам гігієни.

У цьому контексті суттєвого значення у профілактиці викривлень хребта набуває формування навичок правильної посадки під час чи­тання чи письма (рис. 42). Учителю, особливо молодших класів, важ­ливо домогтися в учнів автоматизму такої посадки. Вона повинна ста­ти для них максимально зручною і звичною.

Рис.42. Правильна робоча поза учня

Проте слід пам'ятати, що тривале підтримання навіть фізіологічно доцільної пози призводить до втоми м'язів, для зменшення якої варто дозволяти учням змінювати положення тіла під час уроку, проводити фізкульт хвилинки.

Доведено, що під час навчальних занять найбільш доцільна пряма посадка з легким нахилом корпусу вперед. Відстань від очей до зоши­та (книжки) повинна приблизно дорівнювати довжині передпліччя і кисті з витягнутими пальцями, плечі слід розташовувати паралельно до краю кришки столу, передпліччя і кисті рук симетрично на столі, тулуб мас бути підсунутий під краю столу на 5 6 см.

Щоб не здавлювалися судини підколінної області, глибина сидіння повинна приблизно дорівнювати ⅔‾ ¾ висоти стегна. Висота сидін­ня має бути рівною довжені голені зі стопою + 2 – 3 см. На підбор: у цьому випадку ноги учня н усіх трьох суглобах (тазостегновому, колін­ному, кульшовому) зігнуті приблизно під прямими кутами, що перешкод­жає застою крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу. Сидіння обо­в'язково повинне мати спинку — або суцільну, профільовану, або мінімум з двома перекладинами нарівні попереку і лопаток, Забезпечення такої прямої посадки можливе за відповідності розмірів меблів пропорціям зросту учнів.

Дистанція сидіння, що характеризує співвідношення с голу і сиді­ння по горизонталі, може бути від'ємною (край сидіння заходить за край столу), позитивною (край сидіння розміщений в одній вертикальній пло­щині з краєм столу або на певній відстані від нього) і нульовою (рис. 43). При позитивній дистанції учень, як і тоді, коли стіл низький, надто нахи­ляється вперед. Тому, на думку гігієністів, дистанція має бути лише від'ємною, тобто край лавки повинен заходити за край стола не менше між на 4 см і не більше ніж на 8 см.

Рис. 43. Дистанція парти А - від 'ємна; Б нульова: В позитивна

Важливе значення у профілактиці порушення постави і викривлені, хребта дітей шкільного віку належить підбору оптимальних шкільних меблів. Згідно із сучасними державними стандартами випускаються шкільні меблі п'яти груп: А, Б, В, Г і Д. За меблями групи А повинні сидіти діти, котрі мають зріст 130 см, меблі групи Б призначені для школярів зростом від 130 до 144 см. Школярі, зріст яких становить 145 159 см, повинні сидіти за меблями групи В, а діти, чий зріст від 160 до 174 см — за меблями групи Г Меблі групи Д призначені для учнів зростом 175 см і вищих.

Щоб дізнатися, меблі якої групи потрібні учню, можна користува­тися емпіричною формулою І І.Н. Карташихина:

порядковий номер букви = [ зріст учня (см) – 100): 15.

Приклад: зріст школяра 160 см.

(160 -100) : 15 4. Порядковий номер (за алфавітом) — буква Г.

Досить часто в школах немає маркірування меблів. Для того, щоб дізнатися, до якої групи меблів належить стіл (стілець), можна викори­стати такі формули:

Група (буква)стола = висота (см) : 5 - 10.

Група (буква) стільця = висота (см) : 5 — 10.

Приклад: висота стола над рівнем підлоги = 70 см.

70 : 5 10 4. Порядковий номер букви Г.

Таким чином, правильний підбір меблів повинен забезпечити учню найбільш фізіологічно доцільну посадку.

Що стосується правил розсаджування учнів, то основною вимо­гою с відповідність меблів зросту школяра. Якщо ж виникають труд­нощі з підбором меблів, краще посадити школяра за стіл (парту) більшого, ніж треба, розміру, ніж меншого. Розсаджуючи учнів, потрібно брати до уваги стан їхнього здоров'я, а саме зір, слух і схильність до застудних захворювань. Як відомо, діти невеличкого зросту зазвичай сідають за партами, ближчими до дошки, більш рослі — позаду. У тому випадку, коли високий на зріст учень має відхилення зору (наприклад, коротко­зорість), його бажано перемістити ближче до дошки за зовнішню ко­лонку за потрібну для нього парту. Потрібно відзначити, якщо зір такого учня коректується окулярами, то його можна й не пересаджувати, але слідкувати, щоб він ними користувався. За умови послаблення слуху (наприклад, внаслідок перенесеного отиту) школяра високого зросту бажано (разом з відповідною партою) пересадити ближче до дошки, але за колонку, яка близька до внутрішньої стінки класу. Небажано са­довити за зовнішню колонку незагартованих, ослаблених учнів та тих, хто часто застуджується. Один раз на рік (після зимових канікул) учнів, які сидять за крайніми колонками, слід міняти місцями, не порушуючи принципів правильної посадки. Така зміна місць, по-перше, виключає односторонню орієнтацію голови і тулуба відносно дошки, а по-друге, створює більш рівномірні умови освітлення.

Ще одним захворюванням опорно-рухового апарату дітей - підлітків,яке досить часто трапляється, є плоскостопість. Плоскостопістю називається деформація, яка полягає в частковому або повному опущенні повздовжнього або поперечного (іноді обох) склепінь стопи. Вона вик­ликає скарги на швидку втомлюваність і біль у ногах під час тривалої ходьби.

У нормальної стопи з високим склепінням опорна поверхня займає не більше 1/3 поперечного розміру стопи. Якщо опорна поверхня стано­вить 50-60% поперечного розміру стопи — стопа сплощена. При плос­костопості стопа стикається з підлогою (землею) майже всіма своїми точками і слід позбавлений внутрішньої виїмки (рис. 44).

Рис.44. Форма стопи: А — нормальна; Б — плоска; В — різні ступені плоскостопості.

Плоскостопість буває вродженою і набутою, остання трапляється значно частіше. Набута плоскостопість, своєю чергою, може бути ста­тичною, паралітичною і травматичною. Найбільш часто зустрічається статична плоскостопість, розвиток якої можуть спричинити надлишко­ва маса тіла, носіння надмірних тягарів, носіння взуття без підборів та позбавленого еластичної підошви.

Профілактика плоскостопості пов'язана із прищепленням навичок правильно ходити. Необхідно, щоб носки при ходьбі "дивилися" прямо вперед, навантаження припадало на п'ятку, перший і п'ятий пальці, а внутрішнє склепіння не опускалося. Плоскостопість може розвиватися також при тривалому сидінні і стоянні, перенесенні великих вантажів, при носінні вузького взуття зв'язки розтягуються, що приводить до спло­щення стопи. Захворювання рахітом також може сприяти розвиткові плоскостопості.

Для зміцнення м'язів, які підтримують склепіння стопи, рекомен­дується ходьба босоніж по нерівній, але м'якій (пісок, м'який грунт ) поверхні. При ходьбі корисно періодично підгинати і розслабляти пальці. Для профілактики і корекції в щоденну ранкову гімнастику вводять декілька вправ: ходьбу на носках, п'ятках, на внутрішніх і зовнішніх краях стоп тощо. Позитивно впливають на зміцнення склепіння стопи ігри у волейбол, футбол.

Велике значення маг носіння взуття, підібраного відповідно до гігієнічних вимог. Воно повинно відповідати довжині і ширині стопи, мати широкий носок, широкі підбори і еластичну підошву.

При плоскостопості, крім лікувальних вправ, контрастних ванн для ніг і масажу іноді лікарі рекомендують носити вкладиші-супінатори у звичайному взутті або спеціальне ортопедичне взуття.

М'язи та їхні сухожилки зазвичай ушкоджуються внаслідок пере­напруження під час виконання роботи або від різних зусиль під час за­нять спортом. Деякі захворювання м'язів спричиняють їх слабкість і прогресуючу дегенерацію.

Розтягнення м'яза є незначним ушкодженням м 'язових волокон. Розтягнення стан, спричинений одномані і ними рухами, що викону­ються в невідповідних положеннях частин тіла. Подразнення сухожилків м'яза-згинача і м'яза-розгинача — поширені ушкодження. Рухи пальців викликають біль.

Якщо розривається багато м'язових волокон, ушкодження нази­ваєтьсярозривом м'яза. Розірваний м'яз спричиняє сильний біль і на­бряк. Поява крововиливу зумовлює утворення згустку крові.

Рангове сильне скорочення м'язів може спричиниш значне уш­кодження сухожилка і навіть його відрив від кістки. Внаслідок підніман­ня великого вантажу, наприклад, штанги, можуть розірватись сухожилки двоголового м'яза плеча або основний сухожилок передньої частини стегна.

Ахіллів сухожилок часто розривається у тенісистів у момент різкого підняття п'яти під час подачі. Високим є ризик такого розриву у сприн­терів при раптовому скороченні литкового м'яза.

Запалення сухожилка охоплює власне сухожилок (тендиніт) або внутрішній листок синовіальної обгортки, що охоплює деякі сухожил­ки (тендовагініт). Тендиніт виникає, якщо енергійний чи повторюваль­ний рух створює надмірне тертя між зовнішньою поверхнею сухожил­ка і суміжною кісткою. Тендовагініт спричиняється перерозтягненням або тривалими одноманітними рухами. Симптоми: біль, набряк, об­меженість рухів.

М'язова дистрофія — цей термін об'єднує групу захворювань, зазвичай спадкових, при яких спостерігається швидка дегенерація ске­летних м'язів. Основні симптоми: прогресуюча дегенерація м'язової тканини та втрата її функції.

Міастенія — це аутоімунне захворювання характеризується вираженою слабкістю та стомлюваністю м'язів. При цій патології в організмі утворюються антитіла, які поступово зменшують у м'язах кількість рецепторів, що забезпечують скорочення м'язів. Розвиткові захворю­вання сприяє порушення функції тимуса. Ранніми симптомами є под­воєння в очах та опущення повік унаслідок слабкості м'язів обличчя. При ураженні певних м'язів порушується акт жування та ковтання. Зміни можуть поширюватися на м'язи верхніх і нижніх кінцівок.

Всебічний фізичний розвиток дітей і підлітків, щоденне виконан­ня загальнозміцнюючих і спеціальних вправ удома і на уроках у школі — основа профілактики порушень опорно-рухового апарату, зміцнення здоров'я.

Читайте також:

1. Адміністративно-правові норми
2. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
3. Аліментні обов’язки батьків і дітей
4. Аналіз ділової активності підприємства
5. Аналіз ділової активності підприємства
6. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
7. Аномалії особистого розвитку підлітків
8. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.
9. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
10. Взаємодія школи і сім'ї у вихованні дітей та молоді.
11. Види і форми суб’єктів організованої злочинної діяльності
12. Види та методи контролю за динамікою розвитку і станом здоров’я дітей.

Переглядів: 1024