• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Біологічне значення травлення

План

БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТРАВЛЕННЯ. ТРАВЛЕННЯ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ

Лекція 11.

Анатомія, вікова фізіологія та гігієна органів травлення

Тема 5.

З історії науки

Питання для самоперевірки

1. Поясніть механізм газообміну в легенях і тканинах.

2. Охарактеризуйте нервову регуляцію дихання. Охарактеризуйте гуморальну регуляцію дихання

2. Назвіть причини, шляхи зараження і а прояви захворювань дихаль­ної системи.

2. Які профілактичні заходи інфекційних захворювань? І). У чому полягають причини зупинки дихання?

7. Яку першу допомогу надають при ураженні органів дихання? К Які чинники способу життя людини впливають на здоров'я дихаль­ної системи? Відповідь обґрунтуйте.

° Аретей, видатний лікар з Каппадокії (Рим, І ст. н.е.) уперше описав захворювання органів дихання, дав класичний опис астми, абсцесу легень, плевриту.

о Рене Лаеннек (1781-1826) перший виявив, не знаючи етіології туберкульозу, патологоанатомічну специфічність цього процесу в утво­ренні горбків-туберкул. Звідси цю недугу запропонував називати ту­беркульозом.

о Роберт Кох (1843-1910) у 1882 р. відкрив туберкульозну баци­лу, яку було названо кохівською паличкою.

Важливо знати, що...

о Жити і працювати у приміщеннях, на стінах, підлозі та стелі яких є "грибок" не можна. Оскільки мікроскопічні грибки та їх спори є алергенами.

Банки, гірчичники, різні компреси тепер у лікуванні пневмонії не використовуються. Доведено, що вони ускладнюють запальний процес, оскільки сприяють поширенню його по легенях, а потім з кров'ю та лімфою по всьому організму.

У курців гинуть захисні бар'єри дихальних шляхів: війковий епітелій, бокалоподібні клітини, настає "облисіння" дихальних шляхів, припи­няється їхнє самоочищення. В них починають розмножуватися хвороботворні бактерії та віруси. Харкотиння набуває вигляду слизу з домішка­ми гною (а іноді й крові через підвищену ламкість кровоносних судин).

о У курців розтягуються й втрачають еластичність стінки альве­ол; гине захисна плівка і макрофаги; потовщуються стінки легеневих капілярів і альвеол, що погіршує газообмін між легенями та кров'ю; виникає безліч "мертвих" легеневих зон, які вже не беруть участі у диханні. Через порушення бар'єрної функції легені запорошуються пи­лом, бактеріями, вірусами. Виникає так звана хронічна пневмонія, що призводить до заростання легеневої тканини сполучною та до серцевої й дихальної недостатності. Дитячий та жіночий організм вразливіший щодо негативної дії куріння, а тому всі хворобливі ознаки в дітей та жінок настають набагато раніше.

Основні поняття: травлення, органи травлення: ротова порож­нина, глотка, стравохід, шлунок, тонка кишка, товста кишка; слинні зало­зи, печінка, підшлункова залоза, ферменти, слиновиділення, ковтання.

Організм людини у процесі життєдіяльності витрачає різні речови­ни та значну кількість енергії. На покриття цих витрат із довкілля по­винні надходити речовини, що відновлюють, структурні та енергетичні погреби організму. Цими поживними речовинами є білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни.

Повноцінна їжа сучасної людини є джерелом підновлення необхідних елементів, що входять у склад її організму (див. табл. 11,12). Як свідчать дані таблиць, деякі елементи містяться в організмі людини тільки у незначній кількості, - у більшій кількості: м’язи, кістки, кров, лімфа та інші тканини містять багато оксигену, карбону, гідрогену й нітрогену.

Хімічні елементи, які містяться в організмі (з "Прикладної біохімії" Морзе)

Таблиця 11.

Продовження таблиці 11

Таблиця 12.

Хімічні елементи організму людини вагою 150 фунтів (1 фунт = 453,6 г) з книги Келлога "Нова дієтологія")

Лекція 11.Біологічне значення травлення

Вода, мінеральні речовини, деякі органічні речовини можуть всмок- іуватися в кров у незмінному вигляді. Разом з тим організм людини не може безпосередньо засвоювати білки, вуглеводи, жири та інші речови­ні! без попередньої їхньої обробки. Цю найважливішу функцію в організмі ідійснює травна система.

Травлення — це складний біохімічний процес, в якому беруть участь різноманітні травні ферменти, завдяки яким гідролізуються полі­мерні нерозчинні продукти на розчинні, що легко всмоктуються в кров і німфу та засвоюються організмом.

Основними поживними речовинами, які надходять з їжею, є білки, які виконують в організмі, головним чином, пластичну (будівельну) фун­кцію, вуглеводи і жири є переважно енергетичними речовинами. Вели­ку роль відіграють вітаміни, органічні кислоти, мінеральні речовини, без яких неможливе засвоєння речовин в організмі.

Харчові продукти раціону людини поділяються на тваринні і рослинні. Тваринні продукти є джерелом пластичних (за рахунок білків) і енергетичних (за рахунок жирів) речовин. До них відносяться: м'ясо і м'ясні продукти, риба і рибні продукти, молоко і молочні продукти, яйця і продукти із них. Жири тварин надходять в організм, головним чином, у вигляді вершків, вершкового масла, свинячою сала, жирного м'яса птахів, риби. Рослинні продукти представлені зерновими, бо­ковими рослинами (крупа, борошно, хліб), а також овочами, фрукта­ми, ягодами, які є джерелом біологічно активних речовин — вітамінів, ферментів, мікроелементів (заліза, міді, йоду, кобальту тощо). Крім і от, ці продукти містять клітковину, пектинові речовини та інші вуглеводи, органічні кислоти.

В організмі людини під впливом травних соків у травному каналі білки розщеплюються на амінокислоти, жири — на гліцерин і жирні кислоти, вуглеводи — на моносахариди. Основна ролі, у розщепленні поживних речовин належить ферментам, під впливом яких нерозчинні і не здатні всмоктуватись складні речовини перетворюються в розчинні і легкозасвоювані прості речовини. Ферменти — певний клас білків, що прискорюють, біохімічні реакції (біокаталізатори). Вони виробляються секреторними клітинами травних залоз, які містяться в слизових обо­лонках рота, шлунка, кишечнику тощо, а також підшлунковою залозою. У травний тракт ферменти надходять у складі слини, шлункового, підшлункового та кишкового соків. Кількість і склад ферментів відпові­дає особливостям спожитої їжі. Наприклад, якщо в ній багато білків — зростає кількість ферментів, що розщеплюють їх до амінокислот. Фер­менти діють тільки на місці свого утворення: ферменти слини — у ро­товій порожнині, ферменти залоз шлунка — в його порожнині, ферменти підшлункової залози — у порожнині тонкої (дванадцятипалої) кишки.

При розкладанні поживних речовин вивільнюється багато енергії АТФ, потрібної для життєдіяльності організму. В різні періоди життя людині потрібна різна кількість енергії. Наприклад, організм дитини, який росте і розвивається, потребує її набагато більше, ніж організм дорослої людини.

Неперетравлені рештки харчових мас видаляються із травного каналу у вигляді калу 3 ним виводяться солі, пігменти, шкідливі для організму речовини.

2. Система органів травлення. Травлення в ротовій

порожнині

Травна система — це комплекс органів, які забезпечують над­ходження її організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.

Травний канал людини (8 - 10 м) складається з кількох відділів:ро­тової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок(рис. 56). До органів травлення належать слинні залози, печінка і підшлункова залоза.

Перетравлення їжі починається в ротовій порожнині, в якій розрізняють два відділи: переддвер'я рота, яке обмежоване спереду і з боків губами і щоками, ззаду яснами і зубами і власне ротову порож­нину, утворену твердим і м'яким піднебінням (рис. 57). Отвір, обмежований передніми піднебінними дугами називається зівом, який спо­лучає ротову порожнину з глоткою.

У ротовій порожнині є чотири мигдалики, які утворюють навколо зіва на лімфоїдне кільце. У мигдаликах розвиваються лімфоцити.

У ротовій порожнині містяться язик і зуби.

Язик—рухомий м'язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, є орга­ном смаку. Язик бере участь у пере­мішуванні їжі в порожнині рота, проштовхуванні харчової кашки до глот­ки та стравоходу, акті ковтання та у формуванні мовлення.

Зуби — утворення, що склада­ються переважно з твердих тканин, розташовані у ротовій порожнині й призначені для відкушування, утримання ні подрібнення їжі, а також беруть участь у формуванні звуків мови.

За формою і функціями розрізня­ють різці, ікла, малі і великі кутні зуби.

У дорослої людини 32 зуби (по 16 в кожній щелепі): 8 різців, 4 ікла, 8 малих кутніх і 12 великих кутніх (рис. 58).

Кожний зуб має коронку, що виступає з ясен, яка переходить у шийку,

і корінь, занурений у зубну лунку ясен. Великі кутні зуби на нижній щелепі мають по 2, а на верхній — по 3 корені. Peшта зубів однокорінні.

Зовнішня поверхня зубів -— коронка вкрита емаллю (рис. 59). Емаль є найтвердішою речовиною організму людини (на 97% складається з мінеральних солей, в основному кальцію, а також фосфору і фтору), що захищає зуб від руйнування та проникнення інфекції.

Рис. 57. Порожнина рота: 1 — нижня губа; 2 — нижня вуздечка; З — зуби; 4 — язик; 5 — піднебінний мигдалик; б — передня і 7 — задня піднебінні дужки; 8 — язичок; 9 — верхня губа; 10 — верхня вуздечка; 11 — тверде піднебіння; 12 — зів.

Під емаллю міститься основна речо­вина зуба — дентин (містить 72% міне­ральних солей, 28% органічних речовин і води), яка заповнює також шийку та корінь зуба і за міцністю подібна до кісткової тка­нини. У корені дентин вкритий цементом, який є видозміненою кістковою тканиною, яка містить багато кальцію фосфату. Усе­редині зуба є порожнина, заповнена ніжною сполучною тканиною — пульпою, в якій розміщені кровоносні судини і нерви. Тут відбувається інтенсивний обмін речовин зуба, і з пульпою пов'язані відновні проце­си у разі якихось пошкоджень дентину.

Зуби закладаються і розвиваються в товщі ще­

Рис. 58. Постійні зуби верх­ньої щелепи дорослої людини:

1 — різці; 2 - ікла; З — малі кутні; 4 коткі кутні; 5 — зуб мудрості.

лепи. Ще в утробному періоді роз­витку закладаються початки постійних зубів, які потім змінюють молочні. У дитини на 6 - 8 місяців починають прорізатися тимчасові, або молочні зуби. Протягом другого року життя, а інколи і на початку третього року закінчується прорізу­вання всіх 20 молочних зубів.

У 6-7 років у дітей починають випа­дати молочні зуби і замість них поступово виростають постійні зуби. Прорізуван­ня постійних зубів закінчується до 14-15 років. Виняток становлять зуби мудрості, похил яких часом затримуються до 25— 30 років

При хімічній дії на емаль відбувається демінералізація, розчинення мінеральних солей емалі кислотами, які утворюються в основному в ре­зультаті розпаду залишків їжі. Демінералізація відбувається також і в тканині зуба, розташова­ної під емаллю, — в дентині. Найбільш згубно діє на емаль молочна кислота — основний про­дукт бродіння вуглеводів.

Подрібнена механічно їжа в порожнині рота змішується із слиною.

В слизовій оболонці рота є багато дрібних за­лоз, що виділяють слину. В порожнину рота відкри­ваються три пари великих слинних залоз (рис. 60): ° привушна — найбільша слинна залоза, яка знаходиться трохи нижче від вушної залози. Вивідна прото­ка її знаходить­ся під шкірою щік і відкривається у переддвер'я рота на внут­рішній поверхні щік, проти другого верхнього великого кутнього зуба;

° підщелепна, розміщена у підщелепній ямці, вивідна протока її відкривається на дні рота під передньою частиною язика;

° під'язикова — найменша за­нози, лежить під язиком, має кілька вивідних проток, найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою підщелепної залози.

Слина, що виділяється слинни­ми ш позами, — прозора рідина, в ній

міститься 98-99% води, решта неорганічні (солі калію, кальцію тощо) і органічні (ферменти — птіалін і мальтази, а також білкові речовини — муцин і лізоцим) речовини. Фермент птіалін розщеплює складні вугле­води до мальтози; мальтаза розщеплює дисахариди до глюкози. По­вного ферментативного розщеплення складних вуглеводів у ротовій по­рожнині не відбувається через короткий час перебування в ній харчової грудки. Білок слини муцин робить слину клейкою, завдяки чому їжа легше проковтується. Білкова речовина — лізоцим має бактерицидну дію (знезаражує мікроорганізми і швидко загоює пошкоджену слизову оболонку). Слина має лужну реакцію (pH = 7,4-8,0). Висока лужність слини сприяє нейтралізації кислот, що утворюються в процесі бродіння вуглеводів.

У дітей слинні залози сформовані вже в день народження, але ви­ділення слини у перші місяці життя незначне, вже з 4-6-місячного віку слиновиділення у дітей значно посилюється.

У дітей 11-12 років виділяється під час їжі за добу 200 мл слини. У проміжки між прийманням їжі — 400 - 600 мл, ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.

3. Регуляція слиновиділення

Слиновиділення здійснюється рефлекторно, за участю нервової системи. До кожної слинної залози підходять волокна нервів симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Їжа, що надійшла в порожнину рота подразнює закінчення смакових нервів; у них виникає збудження, яке по доцентрових нервах передається в центр слиновиділення – довгастий мозок. Тут відбувається передача збудження із доцентрових нервів на відцентрові (симпатичні і парасимпатичні), які йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторні клітини слинних залоз і відбувається виділення слини певної якості і кількості. Так здійснюється безумовний слиновидільний рефлекс.

Жування посилює слиновиділення. Причому, чим більше подрібнюється їжа, тим більше виділяється слини. Деякі люди за звичкою їдять дуже швидко. У результаті слина не надає хімічного впливу на таку їжу, як свіжий хліб, тістечка, картопляне пюре. Тому потрібно зав­жди кожний шматочок їжі добре пережовувати і змочувати слиною.

Кількість крові, яка протікає через слинні залози під час їх дії, збільшується в 3 – 4 разів. Тому в процесі простого жування можна "пе­регнати" і очистити через ці залози до 6 літрів крові (практично всю).

Крім безумовно-рефлекторного виділення слини, може бути і умов­но рефлекторне — на вигляд їжі, її запах, спогади або розмови про неї, що кілька разів поєднувалися в часі з їдою.

4. Ковтання і просування їжі стравоходом

Харчова грудка подразнює рецептори слизової оболонки зіва і глотки. Збудження передається в довгастий мозок, а звідти по відцентрових нервах — до м'язів, які беруть участь у ковтанні, і викликає їх скорочення.

Ковтання — складний рефлекторний акт, у якому беруть участь м’язи язика, глотки та гортані, спрямовані на опускання надгортанника (рис. 61). Надгортанник закриває шлях харчовій грудці (кашці) у дихальні шляхи. Водночас м'яке піднебіння підіймається і закриває їй шлях ні носоглотки. Якщо людина під час їжі розмовляє, сміється, робить різні рухи, грудка їжі може потрапити в дихальні шляхи, що спричинить сильний кашель, який дасть змогу відхаркнути грудку.

Їжа, подрібнена у ротовій порожнині і просочена слиною, сформована у харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід.

Стравохід — м'язова трубка довжиною у дорослої людини — 25 см, у новонародженої дитини — 10 см, у дворічної — до 20 см. Стінки стравоходу складаються з трьох оболонок: слизової, м'язової і сполучнотканинної. Епітелій захищає стравохід при рухові по ньому харчової грудки. У дітей слизова оболонка стравоходу багата на кровоносні судини, ніжна, легко може бути поранена грубою їжею.

Проковтнута харчова грудка рефлекторним скороченням кільцевих м’язів стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по стравоходу за 2 - 3 сек., а густа — 6 - 8 сек.

Рис. 61. Схема акту ковтання: I — носова порожнина; 2 — язик; 3 — м’яке піднебіння; 4 — харчова грудка; 5 — надгортанник; 6 — нижня частина глотки; 7 — стравохід; 8 — гортань.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Iсторичне значення революції.
6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
10. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
11. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
12. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .

Переглядів: 5552