Травлення в ротовій порожнині. Глотка і стравохід

Значення і суть процесів травлення

ДИТИНИ

АНАТОМІЯ, ФІЗІОЛОГІЯ І ГІГІЄНА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

РОЗДІЛ II

Для нормальної діяльності організму потрібне регулярне харчування. Харчові продукти, які щоденно споживає людина — хліб, м’ясо, картопля, крупи, масло, овочі та ін.,— мають різну кількість поживних речовин — білків, жирів, вуглеводів, а також мінеральні солі і вітаміни. Поживні речовини організм використовує як джерело енергії і як будівельний матеріал для побудови нових клітин в процесі росту і при заміні спрацьованих тканин.

В органах травлення їжа зазнає фізичних і хімічних змін. Фізичні зміни їжі полягають у подрібненні і перетиранні її та в розчиненні речовин, що входять до її складу. Хімічні — у розщепленні складних поживних речовин на прості, які переходять у розчин і легко всмоктуються. Білки розщеплюються на амінокислоти, жири — на гліцерин та жирні кислоти, вуглеводи (крохмаль, буряковий цукор та ін.) — на глюкозу. В незмінному вигляді засвоюються організмом тільки мінеральні солі та вітаміни, а з вуглеводів — глюкоза.

Травлення — фізична та хімічна обробка їжі і перетворення її в форму, зручну для всмоктування у внутрішнє середовище і засвоєння клітинами.

У дітей потреба в їжі відносно більша, ніж у дорослих, внаслідок підвищеного обміну речовин і посиленого росту. Травлення в них відбувається інтенсивніше, ніж у дорослих.

Розщеплення складних поживних речовин на прості відбувається під впливом особливих речовин — ферментів (біологічних каталізаторів), що є в соках травних залоз.

Травний апарат людини складається з кількох відділів: ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок. До органів травлення належать також слинні залози, печінка і підшлункова залоза.

Ротова порожнина. Травний апарат людини починається ротовою порожниною, в якій розрізняють два відділи: переддвер’я рота і власне ротову порожнину.

Переддвер’я рота — це щілиноподібний простір, обмежований спереду і з боків губами і щоками, а ззаду яснами і зубами.

Власне ротова порожнина обмежена спереду і з боків яснами і зубами, зверху — твердим і м’яким піднебінням. Дно ротової порожнини утворене м’язами.

Отвір, обмежований передніми піднебінними дужками, називається зівом. Він сполучає ротову порожнину з глоткою. Крім піднебінних, є ще чотири мигдалики, які утворюють навколо зіва лімфоїдне кільце. Мигдалики служать кровотворними органами, в яких розвиваються лімфоцити.

Язик — м’язовий орган, утворений поперечносмугастими м’язами, розміщеними вздовж, впоперек і вертикально. Передня частина — кінчик язика закінчується вільно, а задня — корінь язика прикріплюється до тіла під’язикової кістки. В слизовій оболонці язика є багато смакових сосочків. Язик виконує кілька функцій: пересуває їжу до зубів під час розжовування, бере участь в утворенні харчової грудки, сприяє пересуванню її до глотки, є органом дотику і смаку. В людини язик, крім того, активний орган членороздільної мови.

Зуби. З допомогою зубів подрібнюється і перетирається їжа. Вони знаходяться в альвеолярних ямках верхньої і нижньої щелеп. Кожен зуб складається з коронки, шийки і кореня. Коронкою називається зовнішня частина зуба; шийка — місце прикріплення до зуба ясен; корінь зуба занурений в альвеолярну ямку.

Основну масу зуба становить дентин, вкритий на кінці емаллю, а в корені — цементом. Емаль, як і всі частини зуба,—жива тканина. Всередині зуба є порожнина, заповнена ніжною сполучною тканиною — пульпою, в якій є багато кровоносних судин і нервів.

Розрізняють молочні (тимчасові) і постійні зуби. Молочними зубами називаються ті, що існують у дитячому віці. Вони поступово випадають і замінюються на постійні.

У дорослої людини 32 зуби — по 16 у кожній щелепі. За формою і функціями зуби діляться на різці (8), ікла (4), малі кутні (8) і великі кутні (12).

Кількість зубів прийнято позначати формулою, в якій чисельник означає кількість зубів однієї половини верхньої щелепи, а знаменник — кількість зубів на одній половині нижньої щелепи.

Формула показує, що в кожній половині верхньої і нижньої щелеп є по 2 різці, 1 іклу, 2 малих кутніх і 3 великих кутніх зуби.

Дитина народжується без зубів. Молочні зуби прорізуються звичайно в період 6-місячного віку дитини до 2 років. Першими прорізуються нижні середні різці, потім верхні середні, а далі решта. Всього молочних зубів 20, по 10 зубів у верхній і нижній щелепі, їх формула:

Заміна молочних зубів на постійні здебільшого починається після 6 років. Звичайно прорізування постійних зубів починається з першого великого кутнього зуба. Прорізування постійних зубів закінчується до 12—14 років (крім третього великого кутнього зуба, який називається зубом мудрості і прорізується після 18—25 років).

У дівчаток зуби прорізуються трохи раніше, ніж у хлопчиків. Відомі випадки, коли зуби прорізувались ще в утробі матері і діти народжувались з зубами.

Гігієна порожнини рота і зубів. Наявність у дітей з 5—6- до 12— 14-річного віку одночасно постійних і молочних зубів, вимагає підвищеного гігієнічного догляду за ними. Як молочні, так і постійні зуби у дітей вкриті тоншою емаллю, ніж у дорослих, внаслідок чого вони легко пошкоджуються. Особливо легко псуються і гниють молочні зуби, від яких можуть захворіти сусідні здорові постійні зуби.

Якщо на зубах утворюються камені або сіруватий нальот, від якого зуби втрачають властивий їм блиск, необхідно звертатися до лікаря.

Не можна давати дітям дуже гарячу або дуже холодну їжу, особливо якщо такі страви чергуються, бо це спричиняє тріскання емалі і поступове руйнування зуба. При вживанні липких цукерок, залишки їх застряють між зубами і з них утворюється молочна кислота, що руйнує емаль. Не можна також дозволяти дітям розкушувати зубами горіхи або інші тверді речі, бо від цього також псуються зуби.

З метою охорони зубів у дітей в дитячих садках та школах проводиться так звана санація порожнини рота і зубів. Вона полягає в тому, що через кожних півроку лікар оглядає зуби дітей і тих, у кого пошкоджені зуби, лікують.

Необхідно стежити і за станом ясен дитини. Здорові ясна мають блідо-рожевий колір, щільно прилягають до зубів, не кровоточать. Якщо ясна стають пухкими, опухають і кровоточать, це свідчить про недостачу в організмі вітамінів і насамперед вітаміну С; поява на зубах каменю — ознака порушення обміну речовин. Діти, у яких кровоточать ясна і відкладається зубний камінь, повинні перебувати під наглядом лікаря. Щоб були здорові постійні зуби, треба добре доглядати за молочними.

Слинні залози. В слизовій оболонці рота є багато дрібних залоз, що виділяють слину. В порожнину рота відкриваються ще три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні і під’язикові.

Привушна залоза — найбільша слинна залоза; вага її 20—30г. Лежить вона спереду, трохи нижче від вушної раковини. Вивідна протока її знаходиться під шкірою щік і відкривається у переддвер’я рота на внутрішній поверхні щік, проти другого верхнього великого кутнього зуба.

Підщелепна залоза, вагою 10—15 г, розміщена в підщелепній ямці, тобто в трикутнику між нижнім краєм нижньої щелепи і м’язами, що утворюють дно ротової порожнини. Вивідна протока її відкривається на дні рота під передньою частиною язика.

Під’язикова залоза — найменша з парних слинних залоз — лежить під язиком (під його слизовою оболонкою). Вона має кілька вивідних проток; найбільша з них відкривається в ротову порожнину разом з протокою підщелепної залози. Всі слинні залози іннервуються волокнами лицевого і язиково-глоткового нервів.

Слина, що виділяється слинними залозами,— прозора рідина. В ній 98,5—99% води, а решта — неорганічні (солі калію, кальцію та ін.) і органічні (ферменти — птіалін і мальтаза, а також білкова слизова речовина — муцин) речовини. Муцин має велике значення при ковтанні їжі: харчова грудка, змочена слиною, завдяки муцину стає слизькою і легко проходить по стравоходу.

У дітей слинні залози сформовані вже на день народження, але виділення слини в перші місяці життя незначне, внаслідок чого слизова оболонка порожнини рота в них відносно суха. Але з чотири– шестимісячного віку слиновиділення в дітей значно посилюється. Виділення слини залежить від кількості їжі та тривалості подразнення нею ротової порожнини. Тому треба привчати дітей добре, не поспішаючи, пережовувати їжу.

У дітей 11 —12 років виділяється під час їди за добу 200 мл слини. В проміжки між прийманням їжі —400—600 мл (більше в середині дня і менше вранці та ввечері). Ця величина відносно стала в однієї й тієї самої дитини і неоднакова у різних дітей.

Різке збільшення кількості виділюваної слини буває з 9 до 12 місяців та з 9 до 11 років.

Змінювання їжі в ротовій порожнині. Завдяки жувальним рухам їжа в роті подрібнюється і перетирається зубами.

Добре пережована їжа легко піддається хімічній обробці і краще засвоюється. У ротовій порожнині під впливом ферментів слини починається хімічна переробка вуглеводів їжі. Фермент птіалін розщеплює крохмаль (полісахарид) на дисахарид мальтозу (солодовий цукор). Під впливом ферменту мальтози молекули мальтози розщеплюються на виноградний цукор — глюкозу. Ці ферменти є вже в слині новонародженої дитини, але сила їх з віком збільшується. Реакція слини слабколужна, цим створюється сприятливе середовище для дії ферментів на вуглеводи.

Їжа в порожнині рота перебуває 15—18 сек. За такий короткий час ферменти не встигають розщепити весь крохмаль. Він розщеплюється і в шлунку, але недовго — поки всередину ,харчової грудки не просочиться соляна кислота, яка пригнічує ферментативну дію птіаліну і мальтази.

Механізм слиновиділення. До кожної слинної залози підходять волокна нервів симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Ці волокна є секреторними.

У здоровому організмі слина виділяється внаслідок безпосереднього подразнення харчовими речовинами рецепторів слизової оболонки порожнини рота і язика. Нервові імпульси, що виникають у рецепторах, надходять по доцентрових нервах до слиновидільного центра, що знаходиться в довгастому мозку. Звідти імпульси по відцентрових (секреторних) нервах йдуть до слинних залоз і збуджують їх діяльність. Перерізування секреторних нервів слинних залоз припиняє слиновиділення. Це свідчить про рефлекторний, а не гуморальний характер секреції слинних залоз. Збудниками секреції слини є хімічні, механічні і температурні подразнення .рецепторів ротової порожнини.

Ковтання — складний рефлекторний акт; у ньому бере участь багато м’язів, рухи яких добре узгоджені. Харчова грудка подразнює рецептори слизової оболонки зіва і глотки. Збудження, що виникло в них, передається в довгастий мозок (у центр ковтання), а звідти по відцентрових нервах—до м’язів, які беруть участь у ковтанні, і викликає їх скорочення. В результаті акту ковтання харчова грудка з глотки потрапляє в стравохід.

Довжина стравоходу у новонародженої дитини 10см, у дворічної до 20см, а в дорослої людини — 25—30 см. Шийна частина стравоходу лежить між хребтом і трахеєю, а грудна — в задньому середостінні. Пройшовши грудну порожнину, стравохід через спеціальний отвір у діафрагмі входить у черевну порожнину, де і переходить у шлунок. Стінка стравоходу складається з трьох основних оболонок — слизової, м’язової і сполучнотканинної. Характерною особливістю слизової оболонки стравоходу є наявність у ній великої кількості слизових залоз. М’язова оболонка складається з кільцевих і поздовжніх м’язів. У верхній частині стравоходу — поперечносмугасті м’язи, а в нижній — гладенькі.

Проковтнута харчова грудка рефлекторними скороченнями кільцевих м’язів стравоходу просувається в шлунок. Рідка їжа проходить по стравоходу за 2—3 с, а густа — за 6—8 с.

У дітей стравохід значно коротший і вужчий, ніж у дорослих, а слизова оболонка дуже ніжна і легко ушкоджується. Тому дітям не можна давати страв з костистих риб (окунь, лящ та ін.), бо маленькі кісточки легко можуть застряти в ніжній слизовій оболонці стравоходу і викликати запалення, а іноді й смерть.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гігієна органів дихання дитини	\|	Травлення в порожнині шлунка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.