ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ В ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Порушення діяльності серцево-судинної системи дитини може виникнути внаслідок різних причин. Це можуть бути функціональні відхилення: розлади серцевого ритму, підвищення або зниження кров'яного тиску. Всі ці явища здебільшого тимчасові й не свідчать про ті чи інші порушення або ураження системи кровообігу. Причиною виникнення їх можуть бути вікові зміни функціонування залоз внутрішньої секреції, нестійкість нервової системи, відступи від правильного режиму дня, недостатнє перебування на свіжому повітрі, тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, наркотиків тощо.

Тютюновий дим містить багато речовин, які завдають організмові шкоди. До складу тютюнового диму входять нікотин, аміак, синильна кислота, смолисті речовини та ін. Особливо чутливий до цих речовин дитячий організм. Нікотин − дуже сильна «нервова отрута». При викурюванні десяти цигарок на день в організм надходить до 90 мг нікотину. Звичайно діти, які почали палити, відстають у рості від своїх однолітків, у них розвивається недокрів'я, паморочиться голова, посилюється серцебиття. Нікотин діє на судини, особливо вінцеві, спричинюючи їх звуження.

Іншою отрутою, від якої треба особливо оберігати школярів, є алкоголь. Навіть одноразове прийняття алкоголю може призвести до тяжких наслідків. Алкоголь розхитує й отруює несформовану кровоносну систему дитини, знижує імунні властивості організму.

ТЕМА 6. ВІКОВА ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Одним із основних життєвих процесів є дихання, завдяки якому організм одержує кисень ззовні й видаляє вуглекислоту, що утворюється в тканинах. Ця важлива функція здійснюється дихальним апаратом.

Розрізняють повітроносні шляхи (ніс із його придатковими порожнинами, носоглотка, гортань), звідки повітря надходить у трахею, бронхи й дихальну систему − легені, які містять легеневі пухирці − альвеоли, де відбувається газообмін між повітрям і кров'ю.

Повітря в альвеоли попадає через порожнину носа або рот, гортань, трахею і бронхи. Трахея поділяється на два бронхи − лівий і правий, а останні на дрібніші гілки, які стають дедалі вужчими. Найдрібніші розгалуження бронхів − бронхіоли − розділяються на 2-3 повітряних мішечки, у стінках яких є численні вип'ячування − легеневі пухирці, або альвеоли. Бронхіола з альвеолами, що оточують її, становить частинку легені. Сукупність багатьох частинок утворює частину легені. Права легеня має три частини, а ліва − дві.

Легені вкриті тонкою серозною оболонкою − плеврою, яка біля кореня легені переходить на внутрішню поверхню грудної клітки. Між листками плеври утворюється щілина − плевральна порожнина, тиск у якій нижчий від атмосферного.

Легенева артерія несе венозну кров із правого шлуночка серця; проникаючи в легені, вона розгалужується за ходом бронхів і з ними вступає в легеневі частинки. Гілочки легеневої артерії поділяються на капіляри, які густо пронизують частинку й по периферії її збираються у вени. Поступово зливаючись докупи, вони утворюють легеневу вену, яка приносить артеріальну кров у ліве передсердя. Газообмін відбувається в альвеолах. У стінках останніх кров, що безперервно тече по капілярах (еритроцити), захоплює кисень повітря і віддає вуглекислоту.

Бронхіальна артерія живить легеневу тканину. Надходження повітря в легені відбувається при вдиху, при цьому скорочення діафрагми й зовнішніх міжреберних м'язів збільшує ємність грудної клітки, у ній знижується тиск, і атмосферне повітря через дихальні шляхи надходить у легені; при розслабленні дихальних м'язів грудна клітка у зв'язку з еластичністю спадається і відбувається видих.

Регуляція дихання здійснюється дихальним центром, розміщеним у довгастому мозку.

Діяльність дихального центру контролюється корою головного мозку і залежить, головним чином, від зміни хімічного складу крові, що його омиває; надлишок вуглекислоти й недостача кисню викликають збудження дихального центру, внаслідок чого може настати посилення дихання − задишка. З кожним вдихом і видихом у легені входить і виходить близько 400-500 см3 повітря.

Повітря, проходячи через порожнину носа, трахею і бронхи, нагрівається, зволожується і значною мірою очищається від пилу й мікробів.

Повітря, значно забруднене пилом, димом, газами, подразнюючи нервові закінчення слизової оболонки дихальних шляхів, рефлекторно викликає кашель. При захворюванні органів дихання кашель найчастіше зумовлюється скупченням харкотиння в трахеї і бронхах. Ослаблення дихальних рухів зменшує вентиляцію легеневих альвеол, і кров, що протікає через легені, одержує недостатню кількість кисню (гіпоксемія).

Під час рухової активності збільшується частота і глибина дихання − кров більше насичується киснем. Частотою дихання називають кількість дихальних рухів грудної клітки за одну хвилину. В дитячому віці дихання не зовсім ритмічне. Проте таке явище поступово зникає, і в дітей молодшого шкільного віку ритм вдихів і видихів стає більш чітким. Та все ж таки дихання залишається дещо поверхневим і частим. Чим менша дитина, тим більша в неї частота дихання. Це пов'язано з тим, що в дітей потреба організму в кисні забезпечується не завдяки глибині дихання, а завдяки його частоті. У новонароджених число дихальних рухів за 1 хв. становить 40-60, у 5-6-річних дітей − близько 25, у дітей молодшого шкільного віку − 20-25, у дорослих −16-18 рухів. У ранньому віці частота дихання у хлопчиків більша, ніж у дівчаток.

На частоту дихання впливають підвищена збудливість дихального центру дітей, а також емоційні переживання (радість, смуток, страх, біль, гнів). Із віком збудливість дихального центру дитини зменшується, дихання стає глибшим.

Життєва місткість легень − це максимальна кількість повітря, яку можна видихнути після найглибшого вдиху. Вона складається з дихального, додаткового і резервного об'ємів повітря. Кількість повітря, яка надходить у легені при спокійному вдиху і видаляється з них при спокійному видиху, називається дихальним об'ємом. У дітей молодшого шкільного віку дихальний об'єм становить у середньому 350, а у дорослих − 500 см3. Після спокійного вдиху можна зробити ще глибший вдих і набрати у легені додатковий об'єм повітря. Резервний об'єм − це кількість повітря, яку можна видихнути до відказу після спокійного видиху. Навіть після найглибшого видиху в легенях завжди залишається певна кількість повітря (близько 1200 см3) − залишковий об'єм.

Мал. Життєва місткість легень.

1 – залишковий об’єм повітря; 2 – дихальне повітря;

3 – резервне повітря; 4 – додатковий об’єм повітря.

Життєва місткість легень залежить від віку, статі, типу дихання (грудний, черевний, мішаний), від розвитку кісток і мускулатури грудної клітки. У дорослих життєва місткість легень становить приблизно 3500, у дітей молодшого шкільного віку − 1440 см3. У дівчаток вона звичайно трохи менша, ніж у хлопчиків. У тренованих людей − набагато більша, ніж у нетренованих. Наприклад, у чоловіків-спортсменів вона може досягати 6000 см3. Це один із показників здоров'я людини. Життєву місткість легень вимірюють за допомогою спеціального приладу − спірометра.
Читайте також:
I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
II. Анатомічний склад лімфатичної системи
IV. Розподіл нервової системи
IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
IV. Філогенез кровоносної системи
POS-системи
VI. Філогенез нервової системи
VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 3728

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

НЕПРИТОМНІСТЬ | ОСНОВНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.