Структура та діяльність національних тристоронніх органів у країнах Європейського Союзу
В Україні, згідно з законом «Про соціальний діалог в Україні», який набрав чинність з 18.01.2011 р., передбачено формування порядку утворення, склад та організацію роботи Національної тристоронньої соціально-економічної ради та територіальних соціально-економічних рад у регіонах.
Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Практика ведення соціального діалогу
Традиційніші методи – щорічні генеральні угоди, які часто-густо є переліком поставлених цілей і не представляють реальних, узгоджених між урядом та соціальними партнерами стратегій.
Реформування трудового законодавства для узгодження з нормами ЄС
Адаптації до змінних потреб ринків праці
Мобільність робочої сили і нові моделі організації праці
Повинно супроводжуватись створенням нової законодавчої бази
Підвищення продуктивності і конкурентоспроможності підприємства
Досягнення необхідного балансу між гнучкістю та гарантією роботи і підвищенням якості робочих місць
Запровадження і широке використання так званих нетипових трудових відносин (неповний робочий день/тиждень)
Соціальний діалог– процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
• на національному рівні – генеральна угода;
• на галузевому рівні – галузеві (міжгалузеві) угоди;
• на територіальному рівні – територіальні угоди;
• на локальному рівні – колективні договори.
1915 р. – акт з колективно-договірного регулювання прийнято в Норвегії
1949 р. - Конвенцію №98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів
1951р. - Рекомендації №91 про колективні договори
1952р. - №94 - про консультації та співробітництво між підприємцями і трудящими на рівні підприємства
1960р. - №113 - про консультації та співробітництво між державною владою та організаціями підприємців і трудящих
1981р. - Конвенцію №154 про сприяння колективним переговорам
Україна ратифікувала у різні роки вказані міжнародно-правові акти
Трипартизм
Біпартизм
З кінця 80-х років спостерігається докорінне оновлення трудового законодавства:
•наявності колективного інтересу усіх суб'єктів у сфері застосування найманої праці;
•наявності колективних відносин у цій сфері;
• колективній структурі сторін соціального партнерства.
Колективні відносини між соціальними партнерами із участі трудових колективів у встановленні умов праці;
Участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють;
Укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях;
Діяльність професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах;
Утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.
Досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості
Створення додаткових робочих місць
Організації оплачуваних громадських робіт
Організації захисту населення від безробіття
Застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, та вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці
Оплата праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати
Захист прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати
Забезпечення нормального режиму праці й відпочинку
Забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства
Визначення соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж
Встановлення порядку проведення колективних переговорів
Вирішення колективних трудових спорів тощо.
Норми про соціальне партнерство тією своєю частиною.
Питання соціально-економічного змісту в суспільному житті
Соціальне партнерство як правовий інститут -це сукупність норм, що регламентують відносини між соціальними партнерами - трудовими коллективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками та іншими представниками) і роботодавцями та їхніми представниками, в також між об'єднаннями вказаних суб'єктів щодо врегулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
Ради трудових колективів
Колективні договори
Виробничі наради
23 травня 1993 р. - створено Національну раду соціального партнерства
1 липня 1993 р. - був прийнятий Закон України "Про колективні договори і угоди"
З 1993 р. - укладаються Тарифна угода та Генеральні угоди між Кабінетом Міністрів України і профспілковими об'єднаннями України
24 березня 1995 р. - прийнятий Закон України "Про оплату праці" (із змінами від 23 жовтня 1997р.)
3 березня 1998 р. - прийнятий Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів
17 листопада 1998 р. - Указом Президента створено Національну службу посередництва і примирення
15 вересня 1995 р.- прийнято Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"
1992 р.- організований Український союз промисловців і підприємців (УСПП)
У структурі УСПП нараховується 70% підприємств недержавної і 30% державної форм власності
У червні 1997 р.- УСПП був затверджений членом Міжнародної організації роботодавців
16 жовтня 1998 р.- підписано Декларацію про створення Конфедерації роботодавців України
5 листопада 1998 р.- УСПП відбувся Установчий з'їзд Конфедерації роботодавців України (затвердив Статут Конфедерації)
- Проводити єдину узгоджену політику соціально-трудових відносин;
- Брати участь у переговорах з профспілками на національному рівні про укладення Генеральної угоди;
- Консолідовано відстоювати свої інтереси і захищати корпоративні права щодо розвитку національного товаровиробника;
- Координувати дії учасників щодо політики зайнятості, заробітної плати, соціального страхування, охорони праці;
- Виступати на міжнародній арені;
- Делегувати своїх представників до тристоронніх органів, у Національну раду соціального партнерства, Національну службу посередництва і примирення, спостережні ради фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо;
- Брати участь у підготовці проектів законодавчих актів. У перспективі будуть створюватися галузеві об'єднання роботодавців.
Кабінет Міністрів України виступає в соціальному партнерстві як орган, що здійснює управління об'єктами державної власності.
Держава як суб'єкт соціального партнерства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудових відносин, встановлення на державному рівні мінімальних гарантій для трудящих у сфері праці. Представниками найманих працівників виступають на національному рівні профспілкові об'єднання України. Так, Генеральну угоду на 1997-1998 роки підписали голови 13 профспілкових об'єднань України.
Згідно з Положенням Національна служба посередництва і примирення (НСПП) є постійно діючим державним органом, створеним Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів).