МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методичні вказівки щодо підготовки і проведення семінарських занятьСемінарські заняття є ефективною формою організації навчальних занять, з якими органічно поєднуються лекції. Семінар (від лат. "seminarium" - "розсадник", переносно - "школа") - це особлива форма навчальних практичних занять, яка полягає у самостійному вивченні студентами за завданнями викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням навчального матеріалу у вигляді рефератів, доповідей, повідомлень тощо. Основними дидактичними цілями їх проведення є: · забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ курсу, набутих під час лекцій та у процесі вивчення навчальної інформації, що виноситься на самостійне опрацювання; · залучення студентів до колективного творчого обговорення найбільш складних питань навчального курсу, активізація самостійного вивчення наукової та методичної літератури, формування навичок самоосвіти; · оволодіння методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються, та формування умінь і навичок до здійснення різних видів майбутньої професійної діяльності. Семінарські заняття виконують такі основні функції: навчальну (поглиблення, конкретизацію, систематизацію знань, засвоєних під час лекційних занять та у процесі самостійної підготовки до семінару); розливальну (розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різними літературними джерелами, формування умінь і навичок аналізу фактів, проблем тощо); виховну (патріотичне виховання, виховання економічної, екологічної культури і мислення, прищеплення інтересу до вивчення конкретної дисципліни та до фаху, формування потреби здорового способу життя тощо); діагностично-корегувальну (контроль за якістю засвоєння студентами навчального матеріалу, виявлення прогалин у його засвоєнні та їх подолання) та ін. До семінарських занять висуваються загальнодидактичні вимоги: науковість, доступність, єдність форми і змісту, забезпечення зворотного зв 'язку, проблемність та ін.; У методиці проведення семінарських занять є певні особливості, зумовлені логікою викладання конкретної дисципліни: необхідно забезпечити високий рівень мотивації ; дотримання принципу професійної спрямованості та здійснення різнорівневих міжпредметних зв'язків з іншими дисциплінами, практичним навчанням забезпечує формування єдиної системи знань, умінь та навичок студентів. В процесі проведення семінарського заняття необхідно забезпечувати єдність теоретичного і дослідницько-експериментального пізнання. Семінарські заняття мають поєднуватися з лекційними, практичними і лабораторними заняттями та самостійною роботою студентів. Відмінним особливостями семінару є: • активна участь самих студентів у з'ясуванні сутності проблем, питань, що були винесені на розгляд; • наданя студентам можливості висловлюватися під час розгляду питань, будувати свої міркування; • навчальна мета семінару вимагає, щоб студенти були добре підготовлені до заняття; якщо ж студенти непідготовлені до заняття, то воно перетворюється у фронтальну бесіду (викладач задає питання, студенти відповідають на них). Існує декілька різновидів семінарських занять, які відрізняються як за змістом, так і за формою організації роботи. У процесі проходження практики під час викладання тої чи іншої дисципліни рекомендується використовувати різні види семінарських занять. Семінар-бесіда: найпростіша форма семінару, побудована на основі евристичної бесіди (студенти дають відповіді на запитання, що мають проблемний характер і вимагають творчого, продуктивного мислення; дискусія (від лат. розгляд, дослідження) є вищим рівнем евристичної бесіди; найбільш поширеними і ефективними є: "круглий стіл", форум, дебати, симпозіум (базуються на обміні думками між усіма учасниками, що сприяє розвитку аналітичних навичок, розвиває здатність до аргументації); може проводитися шляхом розгляду питань у вигляді невеликих доповідей студентів та подальшого обговорення учасниками семінару. Наукові семінари: характеризуються високим рівнем узагальнення знань, умінь, навичок; дидактичні цілі і завдання цього заняття реалізуються шляхом заслуховування і широкого аналізу звітів студентів про проведену науково-пошукову роботу; проводяться у формі наукових конференцій; на них студенти виступають з доповідями, у яких висвітлюють результати виконаної ними науково-пошукової роботи. Семінар з використанням ігрових ситуацій: проводяться у формі пізнавальної гри за типом телевізійних ігор (наприклад: "Що, де, коли?" та ін.); ефективним різновидом є рольові ігри, що проводяться у формі наукових конференцій (на них студенти-доповідачі виступають у ролі експертів з того чи іншого питання; їхні доповіді рецензуються і оцінюються групою рецензентів - до 3-х чоловік); студенти, які незгодні з деякими положеннями, висвітленими у доповідях експертів, виступають у ролі опонентів; веде конференцію студент-головуючий, який надає слово усім учасникам гри, підводить підсумки після кожної доповіді, організовує обговорення тощо). Різновидом рольових ігор є прес-конференції (студент, який виконує роль прес-секретаря веде конференцію; студенти ставлять запитання експертам з проблем, що винесені на розгляд семінару). Міжпредметні семінари проводяться одним або різними викладачами; на них обговорюється навчальна інформація, яка є предметом вивчення декількох дисциплін. Методика підготовки і проведення семінарських занять передбачає: · повідомлення студентам теми, плану семінарського заняття та рекомендованої літератури (найкраще подати студентам інструктивну карту проведення семінарського заняття); · опрацювання та осмислення теоретичного матеріалу відповідної теми відповідно до плану семінарського заняття та рекомендованої літератури; · підготовку до обговорення питань інформаційного блоку у формі діалогу, дискусії, тощо (за планом заняття); · підготовку, проведення навчальних занять, на яких використовуються традиційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта), їх аналіз; · підготовку та проведення навчальних занять, на яких використовуються інноваційні форми організації навчання (за вибором студента-практиканта); · виконання індивідуальних практичних завдань різних рівнів (за вибором студента-практиканта); · написання рефератів (з метою відпрацювання пропущених лекційних чи семінарських занять); · виконання завдань науково-пошукової роботи (написання рефератів за тематикою проблемного характеру, розробку доповідей виступу, підготовку тестів тощо). Зразок оформлення плану-конспекту семінарського заняття наведено у додатку Г. Алгоритм підготовки до семінарського заняття. Алгоритм підготовки до семінарського заняття передбачає: - аналіз теми заняття, його дидактичних завдань і основними проблемами, які винесені на обговорення;опрацювання рекомендованої навчальної, наукової та методичної літератури;- формулювання власної думки з кожного питання і обґрунтування своїх міркувань; - запис запитань, які виникли під час підготовки до проведення семінарського заняття, консультація з викладачем-методистом; - складання розгорнутого плану-конспеку проведення семінарського заняття, визначення його етапів, структурних елементів, методів, прийомів та засобів навчання, що забезпечують навчально-пізнавальна діяльність студентів. Основні критерії оцінювання якості семінарського заняття. • Цілеспрямованість - висунення проблеми, намагання поєднати теоретичний матеріал з його практичним використанням у майбутній професійній діяльності. • Планування - виокремлення головних питань, пов'язаних з профілюючими дисциплінами, наявність новинок у списку літератури, тощо. • Організація семінару - уміння починати та підтримувати дискусію, конструктивний аналіз усіх відповідей студентів, наповненість навчального часу обговоренням проблем, поведінка самого викладача. • Стиль проведення семінару - пожвавлений, з постановкою гострих питань, з дискусією або млявий, який не викликає інтересу. • Ставлення викладача до студентів - поважне, урівноважене, в міру вимогливе чи байдуже. • Ставлення студентів до викладача - поважне чи байдуже, критичне. • Управління групою - викладач швидко встановлює контакт з учасниками семінару, впевнено та вільно тримається, взаємодія з групою носить педагогічно доцільний характер та охоплює всіх студентів чи, навпаки, робить багато зауважень, розмовляє на підвищених тонах, спирається в роботі на декількох студентів, а інші залишаються пасивними. • Коментарі та висновки викладача - кваліфіковані, доказові, переконливі, чи, навпаки, некваліфіковані, неістотні, не містять у собі теоретичних зауважень. Викладач повинен звернути увагу студентів на необхідність глибокого ознайомлення з проблематикою семінару, неприпустимість механічного переписування матеріалу з одного - двох джерел, використання чужих конспектів чи плагіату. Викладач повинен бути взірцем для студентів у підготовці до семінару.
Читайте також:
|
||||||||
|