Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Відтворення та кругообіг капіталу

Відтворення – це процес постійного перетворення та відновлення виробництва. В будь-якому суспільстві процес відтворення включає наступні основні моменти:

1. Відтворення матеріальних благ. Засоби праці в процесі виробництва зношуються, предмети праці споживаються, предмети споживання також споживаються. Тому одна частина суспільного продукту направляється на споживання та розширення засобів виробництва, а інша – на відновлення спожитих засобів споживання.

2. Відтворення робочої сили. Щоб брати участь в процесі виробництва, робітник повинен постійно відновлювати свою здатність до праці. Відтворення робочої сили в широкому розумінні означає підготовку нового покоління робітників, які мають певні професійні якості.

3. Відновлення природних ресурсів та середовища існування людини. Йдеться про постійне відновлення родючості ґрунту, лісових масивів, підтримання чистого повітряного басейну.

4. Відновлення відносин між людьми, що виникають у виробництві, розподілі, обміні та споживанні.

Відновлення розділяється на просте та розширене. При простому відтворенні розміри виробленого продукту, а також його якість лишаються незмінними. Весь додатковий продукт іде на особисте споживання. Просте відтворення було характерним для докапіталістичних систем.

При капіталізмі воно виступає як база для розширеного відтворення. Розширене відтворення означає, що розміри та якість виробленого продукту зростають. Змінюються і фактори виробництва. Джерелом розширеного відтворення є додатковий продукт. Іноді в суспільстві має місто спадаюче відтворення. Це відбувається тоді, коли спостерігається зниження обсягів виробництва внаслідок стихійних явищ, війн та екологічних криз.

В залежності від характеру економічного використання різних частин сукупного суспільного продукту, все суспільне виробництво ділиться на виготовлення засобів виробництва (І підрозділ) та виготовлення засобів споживання (ІІ підрозділ).

Реалізація суспільного продукту передбачає дотримання певних пропорцій між підрозділами та у них. Без цього неможливе нормальне відтворення здійснення процесу відтворення.

При простому відтворенні:

1) засоби виробництва (продукція І підрозділу) має дорівнювати фонду відшкодування в обох підрозділах;

2) предмети споживання (продукція ІІ підрозділу) мають дорівнювати чистому продукту, створеному в обох підрозділах;

3) чистий продукт, тобто сума необхідного та додаткового продукту І підрозділу, має дорівнювати фонду відшкодування ІІ підрозділу.

При розширеному відтворенні:

1) продукт І підрозділу має бути більше суми фондів відшкодування в обох підрозділах;

2) продукт ІІ підрозділу має бути менший чистого продукту, створеного в обох підрозділах;

3) чистий продукт І підрозділу має бути більшим за фонд відшкодування ІІ підрозділу.

Розширене відтворення буває двох типів: екстенсивного та інтенсивного. Перший проводиться за рахунок використання додаткових трудових та природних ресурсів, основного та оборотного капіталу без зміни їх технічної основи. Другий передбачає удосконалення засобів виробництва та зростання продуктивності праці.

Розрізняють дві форми відтворення: індивідуальне та суспільне. Індивідуальне відтворення – це відтворення в масштабі окремого підприємства, підприємницької фірми, окремого домашнього господарства. Індивідуальне відтворення передбачає кругообіг та обіг капіталу підприємства.

У своєму русі капітал підприємства проходить три стадії. На першій стадії підприємець, який має гроші (Г) придбає засоби виробництва (засоби та предмети праці) (ЗВ) та робочу силу (РС), тобто необхідні для процесу виробництва фактори виробництва. Цю стадію руху капіталу можна виразити як:

Г – Т<ЗВ/РС

На другій стадії відбувається поєднання факторів виробництва та відбувається процес виробництва, який закінчується створенням нових економічних благ, вартість яких більша вартості факторів виробництва, що були спожиті, на величину додаткового продукту:

Т< ЗВ/РС … П … Т’

де Т’ – товар, який вміщує додатковий продукт.

На третій стадії відбувається реалізація виготовлених благ. Ця стадія виражається формулою:

Т’ - Д’

Фактори виробництва або капітал, рухаючись через три стадії. При цьому, кожній стадії руху відповідає певна форма капіталу: першої стадії – грошова, другій стадії – виробнича, третій – товарна.

Послідовне проходження капіталом трьох стадій та перетворення його з однієї форми в іншу називається кругообігом капіталу. Формула кругообігу виробничого капіталу виглядає так:

Г – Т <ЗВ/РС …П…Т’ - Г’

Всі стадії та форми перебування капіталу є важливими для підприємця. Коли придбаються засоби виробництва та робоча сила, велике значення має якість, ціна, якість, новизна технології, обладнання, компетентність робочої сили, її відповідність засобам виробництва.

На стадії безпосереднього виробництва постають питання управління виробництвом, його організації, транспортування вантажів. На стадії реалізації продукту необхідні знання ринку, цін, реклами, попиту, стан справ у конкуруючих фірмах.

Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, в якому він поступово переходить із однієї функціональної форми (грошової, виробничої, товарної) в інші та повертається до початкової форми.

Оберт капіталу – це кругообіг капіталу, що розглядається як процес, що постійно повторюється.

Для здійснення господарської діяльності підприємства необхідні дві умови:

1) капітал підприємства має одночасно знаходитися в трьох формах: грошовій, виробничій та товарній;

2) можливість успішної діяльності підприємства базується в безперервній зміні капіталом своїх форм.

Кругообіг капіталу, що розглядається не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється, є їх оберт. Тривалість його характеризується часом оберту капіталу. Час оберту – це період часу від моменту авансування ресурсів у грошовій формі до моменту їх повернення у тій же формі до підприємця. Він складається з часу виробництва та часу обігу. Час виробництва – це період знаходження капіталу в сфері виробництва. Час обігу – це час перебування капіталу в сфері обігу.

Час оберту має тенденції до скорочення завдяки впровадженню інтенсивних технологій, підвищенню якості продукції, поінформованості про стан попиту та пропозиції, смаках споживачів, стані моди і т.п.

Час оберту капіталу різних підприємств не є однаковим. Він залежить від умов та особливостей виробництва та обігу, складу виробничого капіталу (різні їх частини здійснюють оберт неоднаково).

Виробничий капітал розділяється на основний та оборотний.

Оборотний капітал – це та частина виробничого капіталу, вартість якої в процесі споживання повністю переноситься на продукт та цілком повертається до підприємця в грошовій формі протягом кожного кругообіг капіталу.

До оборотного відноситься капітал, що авансується на покупку предметів праці та робочої сили.

Основний капітал – це та частина виробничого капіталу, яка повністю приймає участь в процесі виробництва, зберігає свою натуральну форму, але переносить свою вартість на виготовлений продукт по частинам по мірі зносу.

До основного відноситься та частина капіталу, що авансується на придбання засобів праці (машин, обладнання, виробничих будівель та споруд, транспортних засобів).

Витрати з виробництва товару безпосередньо пов’язані з використанням основного та оборотного капіталу.

До статей бухгалтерських витрат входять:

1. Матеріальні витрати.

2. Витрати на оплату праці.

3. Відрахування на соціальні нужди.

4. Амортизація.

5. Інші.

Амортизація основного капіталу – процес перенесення вартості основного капіталу через процес зносу на продукцію, що виробляється за його допомогою, та використання цієї вартості для відтворення основного капіталу.

Амортизаційний фонд – це сума зносу основного капіталу, що призначений для відшкодування його вартості.

Виділяють наступні методи амортизації:

- прямолінійний метод;

- метод зменшення балансового залишку;

- метод прискореного зменшення балансового залишку;

- метод суми чисел;

- виробничий метод.

Прискорена амортизація має наступні позитивні риси:

1) страхування можливих збитків через знецінення основного капіталу під впливом науково-технічного прогресу;

2) зростання конкурентоспроможності, так як прискорене накопичення амортизаційного фонду дозволяє скоріше оновлювати обладнання, що в свою чергу підвищує ефективність діяльності, продуктивність праці, знижує витрати виробництва та підвищує кількість продукції;

3) амортизаційні відрахування – це гроші, які приносять додатковий дохід:

- або як відсоток на вкладений капітал;

- або при їх розміщенні в бізнесі як підприємницький дохід.

4) прискорене списання основного капіталу на поточні витрати виробництва сприяє прискореному перетворенню виробничого капіталу в грошовий, що підсилює інтерес підприємців до інвестицій як до джерел накопичення;

5) скорочення розмірів оподаткованого прибутку (суми, які включаються до амортизаційного фонду не оподатковуються і залишаються в розпорядженні підприємства).

Для прискорення оберту капіталу в першу чергу необхідно скорочувати час їх перебування у виробництві та обігу. Йдеться про скорочення часу виробництва та часу обігу (рис.5.1). Для ефективного використання капіталу мають значення такі показники: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність. Набувають сьогодні актуальність і інші форми використання капіталу – оренда, лізинг, продаж в кредит. З іншого боку, гроші, вкладені в процес виробництва (сировину та матеріали) поступають безпосередньо у виробництво, де підлягають зміні свого фізичного стану. При збільшенні готовності майбутнього виробу все більше виробничих ресурсів (сировини, праці персоналу, енергоносіїв, зносу обладнання) вкладається в нього, що підвищує обсяг незавершеного виробництва, яке вимірюється в вартісній формі.

При стовідсотковій готовності виробу обсяги незавершеного виробництва продукції досягає свого максимального значення, що супроводжується переходом її кількості в новий якісний стан – готову продукцію. При цьому обсяги незавершеного виробництва продукції падають до 0. Чим більший обсяг незавершеного виробництва продукції, тим більше оборотних коштів, які залучені у виробництво. Задача виробника є в тому, щоб скоротити час перебування оборотних засобів у виробництві. Вираз «зниження обсягу незавершеного виробництва продукції» означає не зменшення їх абсолютної величини, а скорочення часу перебування оборотних засобів в процесі виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття капіталу підприємства	\|	Економічна сутність виробничих фондів підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.