Адсорбція тверде тіло –газ.

Адсорбція газів і пару твердими адсорбентами була відома давно. Ще в другій половині ХVІІІ ст. італійський хімік Фонтана і шведський хімік Шееле одночасно встановили властивість свіжопрокаленого вугілля поглинати гази. Особливо інтенсивно адсорбцію газів досліджували в початку ХХ ст., в зв’язку з необхідністю створення противогазу.

Графічна залежність величини адсорбції від рівноважного тиску (концентрації) при постійній температурі називається ізотермою адсорбції.

Адсорбція газів на твердому адсорбенті – найпростіший варіант адсорбції і для неї Ленгмюром була запропонована теорія, яка отримала назву теорія молекулярної адсорбції. В основу цієї теорії лежать наступні основні положення:

1. адсорбція молекул відбувається не на всій поверхні адсорбенту, а тільки на певних її ділянках – адсорбційних центрах;

2. кожний адсорбційний центр може затримати тільки одну молекулу адсорбтиву, так як адсорбтив розміщується на адсорбенті мономолекулярним шаром;

3. адсорбційні молекули затримуються адсорбційним центром в проміжок тільки певного часу, потім відриваються і переходять в газову фазу. При підвищенні температури середній час перебування молекул на поверхні зменшується, відповідно і зменшується адсорбція.

Виходячи із цих положень, Ленгмюр отримав рівняння адсорбції, яке має наступний вид:

Г = Г_max

де, Г – адсорбція;

Г_max – найбільша адсорбція;

p – врівноважений тиск;

b - постійна.

Відрізняють адсорбцію молекулярну (адсорбцію неелектролітів) і іонну (адсорбцію електролітів).

Усі ці види адсорбції залежать від природи адсорбента, від природи адсорбтиву і природи межі середовища.

В залежності від відношень до води відрізняють:

- гідрофобні - що не люблять воду, не адсорбують ії, але адсорбують органічні рідини (бензол, ксилол, толуол);

- гідрофільні - добре адсорбують воду, але не адсорбують органічні речовини, їх ще називають полярні і неполярні.

Адсорбція знайшла широке використання у стабілізації суспензій, емульсій, пін

Адсорбція має велике практичне значення, оскільки вона пояснює процеси змочування поверхні.

При змочування судять по :

1) Теплоті адсорбції або теплоті змочування. Чим більше виділяється тепла,
тим краще адбсорція.

2)По поверхневому натягу змочуваної рідини. Чим менше поверхневий натяг змочуваної рідини, тим краще змочування.

3) По крайовому куту.

Крайовий кут - кут, утворений 2 перехресними прямими. Одна з цих прямих - змочувана поверхня. Друга пряма - дотична, яка проходить краплини крізь точку перетину змочуваної поверхні, змочуваної рідини і межі середовища. Чим менше крайовий кут, тим краще змочування поверхні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сорбційні процеси, їх класифікація, адсорбція на межі різноманітних фаз.	\|	Адсорбція на межі тверде тіло – розчин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.