Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Тема 10

ПЛАНОВО-ВИСОТНЕ ЗНІМАННЯ

Планово-висотне знімання

В результаті проведення планово-висотного знімання отримують план місцевості із зображенням і ситуації, і рельєфу. В процесі планово-висотного знімання визначаються як планове, так і висотне положення точок земної поверхні.

Планове положення об’єктів отримують одним із методів планового знімання (кутомірного чи кутонарисного). Висоти отримують шляхом тригонометричного нівелювання (дуже рідко барометричного нівелювання).

Планово-висотне знімання проводять теодолітом-тахеометром, кіпрегелем із мензулою, інколи барометром-анероїдом із планшетом. Таким чином, воно поділяється на тахеометричне, мензульне і напівінструментальне. Застосування того чи іншого способу залежить від призначення роботи, точності плану, кліматичних умов та наявних приладів.

Мензульне знімання як вид планово-висотного знімання

Найповнішу картину місцевості із зображенням рельєфу отримують при мензульному зніманні, однак воно дуже залежить від погодних умов. Окомірне знімання із барометричним нівелюванням (напівінструментальне) проводиться в короткий строк, але воно низької точності.

Прилади для мензульного знімання. До мензульного комплекту входять: мензула, кіпрегель, орієнтир-бусоль, центрувальна вилка з виском, дві рейки.

Мензула (від латинського mensula – столик) складається із трьох основних частин: мензульної дошки, підставки з установочними пристосуваннями і штатива. Мензульну дошку виготовляють із сухого витриманого дерева, пластичних мас або легких сплавів у вигляді квадрата 600•600 мм. Такі ж габарити має підкріплюваний до неї знімальний планшет. На цьому планшеті виконують графічні побудови під час знімання. Для захисту від забруднення планшет покривають калькою чи тонким папером (“сорочкою”, або обгорткою). Планшетом називають також мензульну дошку із знімальним планшетом.

За допомогою підставки дошка кріпиться до штатива. Є два типи підставок: металеві та комбіновані. Металева підставка складається із двох частин – верхньої та нижньої. Верхня частина має вигляд коробки, у виступах якої розміщені гвинти, що з’єднують підставку з мензульною дошкою. Нижня циліндрична частина коробки опирається на три підйомні гвинти і має закріпний та навідний гвинти. Підйомні гвинти проходять через пружину.



Интернет реклама УБС

Комбінована підставка з’єднана з дошкою. Її верхня частина має вигляд дерев’яного диска з навідним пристроєм, фрикційно з’єднаного з дошкою. У нижній частині підставки є три підйомні і становий гвинти.

Кіпрегель – прилад для візування на об’єкти місцевості, що підлягають зніманню; прокреслювання прямих ліній у напрямку візування; визначення відстаней горизонтальних прокладин (відстаней) та перевищень. Конструктивні особливості приладу доцільно розглянути на прикладі номограмного кіпрегеля КН, який складається із зорової труби з вертикальним кругом, колонки, лінійок – основної (виконує роль основи приладу) та допоміжної. Зорова труба дає пряме зображення об’єктів.

Вертикальний круг кіпрегеля КН скляний, на його поверхню нанесені номограми перевищень і горизонтальних прокладин, які системою призм передаються у поле зору труби і проектуються на зображення місцевості. Номограми представлені трьома парами кривих перевищень h1h11, h2h21 та h3h31 з відповідними коефіцієнтами ±10, ±20, ±100, що розраховані для кутів нахилу від –40° до +40°. Номограмні лінії редукованих відстаней Д1Д11 і Д2Д21 мають відповідно коефіцієнти 100 і 200. Лінія 0–01 початкова (нульова). під нею розміщена шкала лімба з градусними поділками від 0° до 50° в обидва боки: зі знаком “+” за годинниковою стрілкою та зі знаком “–” – проти годинникової стрілки. Зображення номограм з’являється лише при положенні зорової труби “круг зліва”.

Окуляр труби має діоптрійне кільце для фокусування за оком. Фокусування за предметом здійснюється обертанням кремальєри. Вертикальний круг має циліндричний рівень, за переміщенням бульбашки якого спостерігають за допомогою дзеркальця. Циліндричний рівень із дзеркалом, що розташований на трубі, дає змогу використовувати кіпрегель як нівелір.

На допоміжну лінійку насаджується знімальна масштабна лінійка і штифт для наколювання на планшет пікетів. На колонці розміщено навідний пристрій труби, суміщений із закріпним гвинтом важільного типу. Навідний пристрій вертикального круга призначений для встановлення лімба на нульовий відлік. У нижній частині колонки прикоіплено циліндричний рівень для приведення в горизонтальне положення площини планшета.

Під час роботи з кіпрегелем КН застосовують двометрові рейки, які мають висувну п’ятку для виставлення відлікового нуля рейки на висоту приладу. При наведенні труби на місцевий предмет початкову криву номограми необхідно наводити на цей нуль рейки.

Для визначення горизонтальної прокладини s відраховують уздовж вертикальної лінії сітки ниток кількість поділок ls на рейці від початкової лінії 001 до кривої Д1Д11 або Д2Д21. У тому разі, коли кількість l визначалась до кривої Д1Д11, s=ls метрів, якщо відлік зроблено до лінії з коефіцієнтом200, одержаний результат пожвоюють, тобто s=2ls метрів.

Для визначення перевищень підраховують кількість поділок lh1¢, lh1¢¢, lh1¢¢¢ від початкової лінії до лінії h1h1¢, h2h2, або h3h3 та помножують на відповідний коефіцієнт, тобто h=±10lh=±20lh=±100lh. Перед тим, як зробити відліки за номограмою.необхідно бульбашку рівня привести в нуль-пункт.

Наприклад, відстань між початковою лінією номограми і кривою горизонтальних прокладин Д1Д1¢ дорівнює 20см, тоді s=20 м; при відліку до лінії Д2Д2¢ s=10 ´ 2 =20 м, відстань від початкової кривої до кривих перевищень h=–(10) ´ 24 cм = –20´12=–240 см=–2,40 м.

Якщо немає можливості візувати на позначку висоти приладу і на рейці. то треба враховувати різницю між і та висотою візування n. Наприклад, h=±10lh +i - n, в цьому випадку lh=lh¢lh, де lh – відлік за початковою лінією. Прокладання s за цих умов дорівнює s=ls¢ lh =2(ls¢– lh).

Під час знімання мензульну дошку необхідно орієнтувати відносно сторін горизонту. Це можна зробити за допомогою орієнтир-бусолі.

Мензулу, пристрої до неї та кіпрегель до початку робіт перевіряють з метою встановлення відповідності їх певним вимогам. Для мензули слід провести такі перевірки.

1. Мензула повинна бути стійкою. Для перевірки мензульний комплект встановлюють у робоче положення. Наводять трубу кіпрегеля на певний предмет, легко натискують рукою на планшет знизу вверх, зверху вниз та х боків. Якщо після цього центр сітки ниток труби приладу не відхидився від точки візування, то умову виконано. У разі невиконання вимоги треба перевірити кріплення дошки до підставки, кріплення підставки до головки штатива, кріплення наконечників на кінцях ніжок штатива, відрегулювати при потребі обертання підйомних гвинтів і гвинти, які утримують головку штативу.

2. Верхня частина дошки повинна бути площиною. Це встановлюється так: якщо між нижньою площиною попередньо вивіреної лінійки кіпрегеля, прикладеної до планшета в різних напрямах, просвіти не перевищують 0,5 мм, то вимогу виконано.

3. Верхня площина дошки повинна бути перпендикулярною до вертикальної осі обертання підставки мензули. Трьома підйомними гвинтами приводять дошку в горизонтальне положення за раніше вивіреним циліндричним рівнем на лінійці кіпрегеля, тобто горизонтують планшет. Обертаючи дошку навколо вертикальної осі, перевіряють положення бульбашки рівня. Якщо вона відхиляється від нуль-пункту не більш як на 2 поділки, то вимогу виконано. Виявлені недоліки мензули випраавляють у майстерні.

Одночасно перевіряють приладдя мензули: центральну вилку та орієнтир-бусоль. Мензульна вилка служить для центрування знімання точок на планшеті над відповідними точками місцевості. При горизонтальному положенні планшета покажчик на верхній планці вилки повинен знаходитися на одній прямовисній прямій з точкою прикріплення виска до нижньої планки. Цю вимогу перевіряють при двох положеннях вилки. Якщо вістря виска проектується в одну й ту ж точку місцевості, то вимогу виконано, якщо ні, необхідно перемістити шнурок виска або відрегулювати нахил нижньої планки вилки.

Орієнтир-бусоль має неповне градусне кільце, яке міститься у прямокутномукорпусі.Приладповинензадовольнятитакі вимоги.

1. Стрілка орієнтир-бусолі має бути добре намагніченою і достатньо чутливою. Відпускають закріпний гвинт аретира, беруть віділк за одним кінцем стрілки та виводятьстрілку з рівноваги. Якщо стрілка після незначних коливань показує той самий відлік, вимогу виконано. Перевіряють кілька разів.

3. Центр обертання стрілки має проходити через центр градусного кільця бісолі. Відліки по двох кінцях стрілки повинні відрізнятися на 180° або бути однаковими (залежно від оцифрування кільця бусолі). Вплив ексцентриситету стрілки виключається після взяття відліків на обох її кінцях і визначення середнього значення.

4. Нульовий діаметр бісолі має бути паралельним боковому ребру ef або cd коробки бусолі. Перевіряють вимірюванням відстані між нульовими штрихами бусолі та робочим краєм лінійки. Розходження не повинно перевищувати 0,1 мм.

Основними осями кіпрегеля є: 1) вісь циліндричного рівня VV1, закрвпленого на лінійці W; 2) візирна вісь зорової труби WW1; 3) вісь обертання труби HH1 (при обертанні труби візирна вісь WW1 утворює колімаційну площину). Лінія ZZ1 – прямовисна.

Розрізняють загальні ча часткові перевірки кіпрегеля. Загальні перевірки такі.

1. Скошене ребро лінійки повинно бути прямою лінією, а нижня поверхня – площиною. Для перевірки вимоги необхідно провести олівцем лінію на планшеті уздовж ребра лінійки. Повертають кіпрегель на 180°, прикладають лінійку вздовж прокресленої лінії і знову проводять лінію. Якщо між лініями утворюється проміжок 0,1 мм, лінійку необхідно відремонтувати в майстерні. Нижня поверхня ліінйки буде площиною, якщо при прикладанні ліінйки до якої-небудь вивіреної горизонтальної площини між ними не буде проміжків.

2. Допоміжна лінійка при розташуванні на різних відстанях від основної лінійки повинна залишатися паралельною ребру основної лінійки. Встановлюють допоміжну лінійку на рівних відстанях від основної, а потім проводять уздовж її скошеного ребра пярмі. Якщо відстані між прокресленими лініями та основною лінійкою в різних місцях відрізнятимуться не ьільш як на 0,2 мм, то вимогу виконано.

3. Вісь циліндричного рівня на лінійці кіпрегеля UU1 повинна бути паралельною нижній площині лінійки LL1. Для перевірки цієї умови ставлять кіпрегель на центр дошки так. щоб його ліінйка була паралельною до двох підйомних гвинтів підставки, і прокреслюють уздовж лінійки лінію. Підйомними гвинтами виводять бульбашку рівня в нуль-пункт. Потім переставляють кіпрегель на 180° відносно прокресленої лінії. Якщо бульбашка рівня відхилилася, її переміщують на половину дуги відхилення виправними гвинтами, а другу половину переміщують підйомними гвинтами підставки; повторюють перевірку доти, доки рівень не відхилятиметься від середини не більш як на одну поділку.

4. Візирна вісь зорової труби WW1 повинна бути перпендикулярною до горизонтальної осі обертання труби HH1. Надають планшету горизонтального положення і візують трубу кіпрегеля на точку віддаленого предмета при “КП” і “КЛ”. прокреслюючи щоразу лінії на планшеті уздовж ліінйки кіпрегеля. Якщо обидві лінії збігаються за напрямом або будуть паралельні, то вимогу виконано. Несумісність ліній (є деякий кут між ними) свідчить про наявність подвійної колімаційної похибки кіпрегеля. Виправлення колімаційної похибки сучасних номограмних кіпрегелів роблять тільки у майстерні.

5. Горизонтальна вісь обертання труби HH1 повинна бути паралельною нижній площині лінійки LL1. Встановлюють мензулу за 20-30 м від стіни. Ставлять кіпрегель на горизонтально розміщений планшет і при “КЛ” візують на позначену на стіні точку А, яка повинна бути вищою від горизонту кіпрегеля. Потім опускають трубу до горизонту приладу і відмічають на стіні точку А1. Перевівши трубу кіпрегеля через зеніт і переставивши його на планшеті на 180°, при “КП” знову візують на точку А1, опускають трубу до горизонту приладу і відмічають на стіні точку А2. Якщо точки А1 і А2 накладаються або будуть розташовані близько одна від одної (до 4 мм). то вимогу виконано. Якщо цього немає. то кіпрегелем можна вимірювати тільки при одному положенні вертикального круга.

6. Вертикальна нитка сітки ниток повинна лежати в колімаційній площині кіпрегеля. Наводять вертикальну нитку сітки ниток труби на добре видиму точку місцевого предмета і, обертаючи навідний гвинт труби кіпрегеля уверх і вниз. стежать за положенням обраної точки. Якщо точка не відхиляється від вертикальної нитки, то вимогу виконано. У противному разі виправляють сітку ниток у майстерні.

7. Колімаційна площина труби повинна проходити через скошений край лінійки кіпрегеля або бути йому паралельною. Для перевірки цієї вимоги планшету надають горизонтального положення. втикають у нього перпендикулярно дві голки на відстані 20-30 см одна від одної і прикладають до них скошений край лінійки кіпрегеля. Повертаючи планшет. наводять трубу кіпрегеля на точку предмета. яка добре помітна і неозброєним оком. Якщо точка предмета лежить у створі голок, то вимогу виконано. Коли ні, то слід прилад віднести у майстерню. Однак недотримання цієї вимоги не впливає на роботу при будь-якому положенні круга і позначається тільки на орієнтуванні планшета по бусолі.

8. Місце нуля вертикального круга повинне бути близьким до нуля і постійним. Перевірка цієї вимоги виконується так само, як і теодолітів. Однак слід звернути увагу на те, що у кіпрегеля КН відліки по “КП” і “КЛ” мають різні знаки. Тому М0 і n обчислюються за формулами:

М0=(КП+КЛ) : 2, або М0=(КЛ–КП) :2;

n=(КП+КЛ) : 2 = КП – М0 = КЛ + М0.

Відхилення значення місця нуля не повинне перевищувати 1. При М0>1 проводять його виправлення. Для цього наводять трубу на один з предметів при “КП” і обертанням навідного гвинта вертикального круга встановлюють на номограмі відлік, що дорівнює визначеному куту нахилу. Потім випроавними гвинтами рівня при алідаді вертикального круга виводять бульбашку рівня у нуль-пункт. стежачи за тим. щоб зображення предмета не відхилялося від початкової лінії сітки ниток. Це виправлення М0 можна зробити інакше. Визначають М0. а потім приводять бульбашку рівня вертикального круга в нуль-пункт. за допомогою навідного гвинта труби встановлюють на номограмі відлік, що дорівнює М0. Далі обертанням навідного гвинта вертикального круга встановлюють на номограмі відлік “0”, а виправними гвинтами рівня вертикального круга приводять бульбашку рівня у нуль-пункт.

Перевірку треба обов’язково повторити. Якщо М0 залишається більшим за допустиме значення, то прилад треба відправити у майстерню.

9. Вісь циліндричного рівня на трубі UU1 повинна бути паралельною візирній осі труби WW1. Наводять трубу на рейку, розташовану на відстані 100-150 м, приводять бульбашку циліндричного рівня у нуль-пункт за допомогою навідного гвинта труби і беруть відлік по рейці при двох положеннях вертикального круга. середнє значення з двох відліків по рейці відповідає горизонтальному положенню осі труби. візують трубу на це значення рейки, потім за допомогою виправних гвинтів циліндричного рівня приводять його бульбашку у нуль-пункт. При цьому положенні бульбашки рівня відлік по вертикальному круцгу повинен дорівнювати 90°, а відлік за кривою перевищень – 0°.

Установлення мнезули на кожній знімальній станції (точці) складається з трьох послідовних дій: центрування, надання планшету горизонтального положення (горизонтування) та його орієнтування. Роботу проводять, як правило, у два прийоми: спочатку “на око”, а потім точно за допомогою кіпрегеля та приладдя мензульного комплекту.

Центрування мензули – це встановлення такого її положення, при якому зображення знімальної точки, наприклад, точки а, що є на планшеті, розташовують над відповідною точкою А на місцевості, тобто обидві точки повинні знаходитись на одній прямовисній лінії. Центрування проводять за допомогою центрувальної вилки. Похибка центрування не повинна перебільшувати 5 см для масштабів 1:500, 1:1 000, 10 см – для масштабу 1:2 000 і 25 см – для масштабу 1:5 000.

Горизонтальність планшета установлюють за допомогою рівня лінійки кіпрегеля. Встановивши лінйку за напрямом двох підйомних гвинтів підставки і обертаючи їх у протилежні боки, приводять бульбашку рівня в нуль-пункт. Потім переставляють кіпрегель у напрямі третього підйомного гвинта і, обертаючи його, знову приводять бульбашку рівня у нуль-пункт. Якщо при повторенні цих дій бульбашка рівня відхиляється від нуль-пункту не більш як на дві поділки, то горизонтальне положення установлено правильно.

Орієнтування планшета можна провести двома способами: 1) за лініями місцевості (якщо відповідні лінії вже є на планшеті); 2) за допомогою орієнтир-босолі.

Орієнтування за лініями здійснюютьтак. Мензулу центрують над точкою А місцевості, якщо на планшеті є відповідна їй точка a. Візують на точку B (на планшеті це точка b), приклавши скошене ребро лінійки кіпрегеля до лінії ab і обертаючи планшет. Контролюють орієнтування планшета, приклавши лінійку кіпрегеля до точки a і обертаючи навколо неї прилад доти, доки у полі зору труби кіпрегеля не з’явиться третя точка C. Якщо планшет зорієнтовано правильно, скошене ребро лінйки пройде через точку c, у противному разі необхідно перевірити орієнтування за першою лінією.

При орієнтуванні планшета за допомогою бусолі прикладають край приладу до однієї з вертикальних ліній координатної сітки і повертають планшет до суміщення північного кінця стрілки з відліком по шкалі бусолі, що дорівнює поправці напряму ПН. Щоб зорієнтувати планшет за географічним меридіаном, необхідно північний кінець стрілки встановити навпроти відліку, який дорівнює схиленню магнітної стрілки.

Орієнтування планшета за лінією на місцевості точніше, ніж за допомогою бусолі.

Знімальна основа мензульного знімання. Вона охоплює пункти державної геодезичної та нівелірної мережі, геодезичних сіток згущення і геодезичних знімальних сіток. Знімальні сітки створюються аналітичними способами – обчисленням координат за даними польових вимірювань, наприклад, прокладанням теодолітних ходів, а також притаманним цьому зніманню графічним прийомам – створення геометричної сітки, прокладання мензульних ходів, перехідні точки тощо. Найменшу кількість точок беруть при нескладних ситуаціях та рельєфі, найбільшу – під час знімання забудованих територій або в разі складного рельєфу.

У разі потреби за точками планової основи прокладають ходи геометричного або тригонометричного нівелювання.

Геометрична сітка – це сукупність закріплених на місцевості знімальних точок, положення яких на мензульному планшеті визначене за допомогою графічних прийомів (мензульних засічок). З’єднані між собою лініями візування, ці точки утворюють систему трикутників або багатокутників.

Створення геометричної сітки спирається на пункти. координати яких обчислені заздалегідь і які нанесені до початку робіт на знімальний планшет (те так звані тверді точки). Довжини сторін трикутників геометричної сітки дорівнюють приблизно одній десятій знаменника числового масштабу знімання, вираженого в метрах. Наприклад, у масштабі 1:10 000 довжина сторони трикутників геометричної сітки становить приблизно 1 км, для масштабу 1:5 000 – 0.5 км. Кількість точок геометричної сітки залежить від масштабу знімання та характеристики рельєфу місцевості.

Позначки точок геометричної сітки одержують тригонометричним нівелюванням.

Графічне визначення планового положення точок геометричної сітки та вимірювання їхніх перевищень виконують одночасно.

Для знімання невеликої ділянки місцевості (вміщують на одному планшеті) при відсутності в районі робіт пунктів або точок, знайдених аналітично, геометричну сітку будують на основі одного базису. Базис вибирають у центрі знімальної території на рівному місці, яке дає змогу прводити виміри землемірною стрічкою Довжину базису встановлюють залежно від масштабу знімання; вона повинна бути не меншою, ніж 1/4 довжини ділянки, що підлягає зніманню (або не менш як 5-10 см у масштабі створюваних карти чи плану).

Мензульні засічки можуть бути прямими, зворотними і комбінованими.

Положення точки, одержане прямою або зворотною засічкою з двох точок, безконтрольне. Для контролю засічки необхідно проводити як мінімум з трьох точок. Положення точки на планшеті визначене надійно, якщо три напрямки, прокреслені на планшеті, перетинаються в одній точці.

Спосіб знаходження четвертої точки за відомими трьома описаний в літературі як задача Снелліуса–Потенота. Задача має багато аналітичних та графічних рішень. При мензульному зніманні її вирішують графічно. Надійні результати одержують у тому разі, якщо точка, положення якої визначають, розташовуватиметься відносно твердих точок. Для графічного вирішення задачі Снелліуса-Потенота запропоновано кілька спосібів. Найпростіший з них – спосіб Болотова. При цьому способі мензулу встановлюють у точку D на місцевості. На планшет попередньо наносять точки a, b i c, відповідні точкам A, B i C. Накладають на планшет аркуш прозорого паперу (калька, восківка), закріплюють його і намічають на ньому довільну точку d, розташовану приблизно над точкою D місцевості. візують кіпрегель послідовно на точки A, B i C місцевості і прокреслюють на аркуші через точку d лінії AА¢, BВ¢ i CС¢ . Відкріпивши аркуш паперу, переміщують його на планшеті доти, доки лінії AА¢, BВ¢ i CС¢ не пройдуть через точки a, b i c на планшеті. Після цього переколюють точку d на планшет. Положення точки d перевіряють, орієнтуючи планшет мензули по найдовшій з трьох прокреслених ліній і уточнюють орієнтування за двома іншими точками.

Процес створення геометричної сітки складається із трьох етапів: 1) вибір точок (рекогносцировка) і закріплення їх на місцевості; 2) побудова сітки на планшеті; 3) визначяення висот точок сітки.

Під час рекогносцировки точки сітки намічають на підвищеннях рельєфу і позначають віхами. Точки закріплюють кілками, вбитими врівень із землею.

Для визначення планових і висотних положень точок сітки встановлюють мензулу на одному з її пунктів і орієнтують планшет по найвіддаленішій точці. Орієнтування планшета перевіряють за іншими видимими точками. Кіпрегелем візують і проводять напрями на всі точки геометричної сітки. вижимі з цього пункту. Прокреслені напрями продовжують за рамку планшета, де вказують, з якого і на який пункт іде даний напрям. Після цього перевіряють орієнтування планшета і переходять на другий пункт. дії повторюють. Точки перетину напрямів на віхи з різних пунктів визначають положення точок точок геометричної сітки.

Одночасно з визначенням планового положення точок сітки вимірюють їхні перевищення (прямі перевищення). Під час роботи на кожній з точок геометричної сітки контролюють визначені раніше перевищення між відповідними точками. Зворотні перевищення порівнюють з прямими. Розбіжність між ними не повинна бути більшою 4 см на кожні 100 м горизонтальної прокладини. Середнє значення прямих і зворотних перевищень виписують на схематичному кресленні із знаком прямого перевищення.

Мензульні ходи створюють і прокладають на закритій (залісненій, забудованій) місцевості. хід прокладається між двома пунктами, положення яких вже визначено. Один із них вважається початковим, інший – кінцевим. Кількість точок ходу та його довжину встановлюють з урахуванням складності рельєфу.

Залежно від способу орієнтування планшета розрізняють мензульні ходи з орієнтуванням за прокресленими лініями і за допомогою бусолі (так звані бусольні мензульні ходи). На початковому пункті A мензулу центрують. перевіряють на горизонтальність, орієнтують за вихідною лінією та за всіма видимими пуyктами геодезичної основи. Потім прикладають кіпрегель до точки a на планшеті і наводять трубу на першу точку ходу на місцевості B, прокреслюючи її за рамкою знімального ребра ліінйки лінію ab, продовжуючи її за рамкою знімального планшета. Вимірюють кіпрегелем відстань AB і перевищення hab. Далі мензулу переносять у точку B. орієнтують планшет за лінією ba. Вдруге вимірюють ту саму відстань BA і перевищення hba. Якщо різниця відстані між точками мензульного ходу, виміряних у прямому й зворотному напрямах, не перевищує 1/200 довжини сторони ходу, а перевищення – 10 см при довжині лінії до 250 м, вираховують середню відстань і середнє перевищення. Одержану відстань відкладають у масштабі на планшеті від точки a уздовж прокресленої лінії ab і наколюють точку b. У такій же послідовності визначають положення інших точок ходу. Якщо знмання виконують у масштабі 1:500, то відстані вимірюють землемрною стрчкою. Після визначення на планшеті останньої точки виявляють нев’язки в периметрі ходу, тобто графічну величину, яка відображає різницю мж положенням кінцевої точки ходу і кнцевого пункту. Якщо відносна нев’язка в мензульному ход менша від 1/300 загальної довжини ходу, а графчна нев’язка не перевищує 0,8 мм на план, то її розподляють способом паралельних ліній.

Перевищення точок мензульного ходу визначають кіпрегелем або теодолітом двічі, виводячи середнє значення. У роботі з номограмним кіпрегелем для цього змінюють висоту візування. Під час роботи з теодолітом перевищення визначають при двох положеннях вертикального круга. Висотну нев’язку в мензульному ході обчислюють за формулою

fh = Shвим.(Hкін. – Hпоч.),

де Shвим. – алгебраїчна сума виміряних перевищень у ході, Hкін.і Hпоч. – відомі відмітки кінцевого і початкового пунктів ходу. Нев’язка не повинна перевищувати значень: при висот перерізу 0,25 м – 8 см, 0,5 м – 15 см, 1,0 м – 20 см, 2,0 м – 50 см, 5,0 м – 1 м.

Якщо нев’язка допустима, її розподляють на всі перевищення з оберненим знаком пропорційно довжині сторін, а потім з урахуванням виправлених перевищень обчислюють висоти мензульного ходу.

Перехідні точки – допоміжні точки, що їх використовують для знімання місцевості, яка не може бути знятою з інших точок геодезичної сітки. Місця для перехідних точок вибирають так, щоб з кожної можна було зняти навколишню місцевсть у радіусі до 300 м. Переїідні точки мензульних ходів знімають прямими, зворотними та комбінованими засічками, а також промірами землемірної стрічки уздовж лінії створу між пунктами геодезичної сітки.

Висоти перехідних точок мензульних ходів знімальних пікетів у процесі знімання рельєфу із перерізом 0,25 м, 0,5 м та 1 м визначають геометричним нівелюванням, аз перерізом 2,5 м – тригонометричним нівелюванням.

З кожної перехідної точки дозволяється визначити ще одну перехідну точку.

Знімання ситуації та рельєфу проводять з усіх точок геодезичної основи, а також з усіх пунктів тріангуляції та полігонометрії, розташованих на планшеті. Положення характерних точок рельєфу, контурів угідь та елементів ситуації визначають полярним способом при положенні вертикального круга “КЛ”. Вибір знімальних пікетів той же, що й під час тахеометричного знімання. для знімання з точки М контура місцевості A, B, C, D треба лінійку кіпрегеля прикласти до точки m на планшет, навести трубу кіпрегеля на рейку, встановлену в точці А, визначити за номограмою редуковану відстань МА, уздовж ребра лінійки від точки m у напрямі на точку А відкласти в масштабі знімання відповідний їх відрізок ma і одержати на положення точку а (її наколюють голкою масштабної лінійки і окреслюють кружком). Одночасно з відстанню за номограмою визначають і перевищення точки А, обчислюють її вдмітку підписують бля точки а на плагшеті. Аналогічно проводять знімання точок B, C, D. Потім точки контура аbcd з’єднують суцільною лінією.

Залежно від прийнятого перерізу рельєфу відстані між пікетами та відстані від приладу до рейки не повинні бути більшими від встановлених. при перерізі рельєфу 1 м більше значення висоти пікетів обчислюють до 0,01 м, а на планшет виписують з окрегленням до 0,1 м. При перерізі рельєфу менш як 1 м висоти пікетів визначають і виписують на планшет, округлюючи до 0,01 м.

На кожній знімальній точці знімають і наносять на планшет тільки ту частину рельфєу та ситуації. яку безпосередньо видно з цієї точки (не більш як 250-300 у радіусі).

За нанесменими на планшет орографічними пікетами виконують інтерполяцію і проводять горизонталі. Зображення рельєфу горизонталями порівнюють з рельєфом місцевості. Якщо основні форми рельєфу суцільними горизонталями не відображено, проводяит половинні (напівгоризонталі) та допоміжні горизонтал на довільній висоті. На ділянках із плоским рельєфом (n<0,5°) горизонталі можна замінити відмітками точок.

По закінченні польових робіт усі предмети ситуації та рельєфу на планшеті викреслюють тушшю відповідними умовними знаками. Починають роботу з дрібних контурів і позамасштабних умовних знаків, далі переходять до населених пунктів і підписів їхніх назв, викревлювання доріг, річок, інших об’єктів, а потім рельєфу. Завершує знімальний оригінал рамка. Над північною її стороною вказують номенклатуру аркуша плану (карти), рік знімання, а під південною – числовий, іменований та лінійний масштаби, висоту перерізу рельєфу.

Елементи знімального оригіналу викреслюють такими кольорами: контури. підписи і зарамкове оформлення – чорним, рельєф – коричневим, гідрографію і солончаки – зеленим, відні простори – блакитним. площі з твердим покриттям – рожевим.

Якщо оригінали топографічного знімання в польових умовах не викреслюються, то, щоб уникнути похибок пд час камерального періоду робіт, складають кальки контурів і висот. На кальку контурів наносять точки геодезичної основи, окремі предмети і контури ситуацї. елементи рельєфу, не зображенні горизонталями (яри тощо). Замість умовних знаків можна наносити назви угідь. На кальку висот наносять опорні та знімальні точки, їхні назви (або номери) і висоти, пікетні точки з відмітками, особливості рельєфу (орографічні лінії). Сторони зімкнутих висотних полігонів знімальної основи показують червоною тушшю, а геометричні сітки та основні ходи – чорною. Мала контурність і нескладний рельєф сприяють тому, що висоти й контури можна нанести на одну кальку.

 

 

DDD Кіпрегель призначений для візування та прокреслювання напрямів на предмети та вимірювання вертикальних кутів. Він складається із зорової труби, лінійки, масштабної лінійки, циліндричного рівня, вертикальної колонки, яка наглухо встановлена на лінійці і служить опорою для осі обертання зорової труби та вертикального круга. Труба дає збільшення в 35 раз (35´). Сітка ниток має одну вертикальну та три горизонтальні лінії. Дві крайні горизонтальні лінії служать для вимірювання відстаней. За допомогою кіпрегеля візують на рейку, встановлену у потрібній точці, вимірюють далекоміром відстань до неї та відкладають її в масштабі вздовж лінійки кіпрегеля від зображення точки стояння до відповідної точки. На планшеті отримують планове положення точок, за якими будують зображення об’єктів місцевості. При нанесенні точок використовують, як правило, полярний спосіб.

Визначення точок геодезичної мережі відбувається в такий спосіб: на верхньому папері проводиться лінія (за магнітним меридіаном), орієнтується планшет за фактичном положенням місцевості, намічається перша точка. Планшет встановлюється над першою точкою, орієнтується і приводиться в горизонтальне положення. Після цього прикладається лінійка кіпрегеля до зображення точки m і візується на іншу точку базису – N, прокреслюється напрям на неї. В масштабі плану відкладається на ній довжина базису і отримується положення точки n – отримується положення самого базису mn. Від відомої точки m ведеться знімання знімання місцевості.

Опорна мережа для мензульного знімання може бути отримана на основі теодолітних ходів.

Знімання ситуації проводиться полярним способом безпосередньо в польових умовах, тому цей вид знімання залежить від погодних умов. Точки, у яких встановлюються рейки, називаються рейковими. Після їх нанесення викреслюється план місцевості ніби ”з натури“. Одразу є вибираються об’єкти, які необхідно нанести на план, тобто вимірник безпосередньо в полі проводить генералізацію зображення.

Шкільна мензула складається із планшета, підставки без підйомних гвинтів, компаса, лінійки з діоптрами, штатива. Знімання шкільною мензулою ведуть із опорних точок, отриманих методом замкнутих ходів чи шляхом побудови геометричної мережі. Порядок роботи приблизно той же, що і при мензульному зніманні. Відстані по ходу знімання вимірюють мірною стрічкою, а положення місцевих об’єктів визначають способами полярним, засічок, ординат. План місцевості викреслюють умовними знаками в полі, а оформлюють в камеральних умовах. Застосовується для ознайомлення із місцевістю і проводиться в короткий термін.

 

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ВИСОТНЕ ЗНІМАННЯ. ОСНОВНІ ВИДИ НІВЕЛЮВАННЯ | Тахеометричне знімання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.