Карти природи

1. Геологічні карти. Дають в сукупності усесторонню картографічну характеристику геологічної будови території, вік, петрографію, умови залягання та рухи земної кори, корисні копалини.

На власне геологічних картах(стратиграфічних) показана будова земної кори біля її поверхні шляхом зображення комплексу гірських порід, об’єднаних за віковим принципом. Місця залягання порід різного віку показано способом якісного фону у стандартних кольорах із буквеними індексами (S, D, J, C, O, P, N, Q тощо). Показано ареалами виходи магматичних порід. Лінійними знаками показані головні розломи, скиди і насуви. На крупномасштабних картах показаний ще й рельєф горизонталями із висотою перерізу даного масштабу топокарти. На дрібномасштабних картах показують геологічні розрізи.

На тектонічних картах зображають будову земної кори, виділяючи тектонічні структури – платформи і складчасті області різного віку (спосіб якісного фону), розломи – спосіб лінійних знаків; на навчальних картах значковим способом показують вулкани (згаслі й діючі). місця найбільших землетрусів.

На сейсмічних картах показуються кількісні та якісні характеристики земле- й моретрусів, їхнє розміщення, пов’язані із землетрусами явища – цунамі, сейсмодислокації.

На картах вулканізму показуються поширення вулканів, дати вивержень, якісні та кількісні характеристики вулканів.

На інженерно-геологічних картах показуються верхні горизонти земної кори з точки зору будівництва та експлуатації інженерних споруд та господарського використання території.

На неотектонічних картах показують розвиток земної кори, починаючи із олігоцену.

На літолого-фаціальних картах показують потужність та склад осадових та осадово-вулканогенних порід певного геологічного віку.

На карті четвертинних відкладів показують поширення генетичних типів, породний склад, потужність, вік та морфологію гірських порід четвертинного періоду

На гідрологічних картах показують закономірності поширення підземних вод, їхні кількісні та якісні характеристики.

На картах корисних копалин показують розміщення, розміри запасів, склад, умови залягання та інші характеристики корисних копалин.

2. Карти рельєфу. На гіпсометричних картах рельєф зображають за допомогою ізогіпс із пошаровим фарбуванням висотних ступенів (гіпсометричний метод). Малюнок ізогіпс забезпечує показ типів і форм рельєфу, характерних для даної місцевості, але відсутній показ генезису рельєфу. На геоморфологічних картах передаються особливості зовнішніх ознак, походження, вік і динаміка форм рельєфу. На морфометричних картах рельєфу показано кількісним фоном густоту та глибину ерозійного розчленування, кути нахилу, довжина схилів, картограмою – закарстованість, еродованість, яружність.

3. Геофізичні карти характеризують поля Землі – гравітаційне, магнітне, геотермічне (способом ізоліній).

4. Геохімічні карти характеризують поширення та міграцію хімічних елементів у ландшафтах (спосіб якісного фону, значків, ареалів, знаків руху).

5. Кліматичні та метеорологічні карти показують кліматичні особливості даної території та окремі елементи клімату (способи якісного фону, ізоліній, локалізованих діаграм, лінійних знаків, знаків руху). Поширені карти кліматичного районування та окремих показників клімату. На синоптичних картах способом локалізованих діаграм та цифровими написами передано результати метеорологічних спостережень на станціях метеомережі в певний момент часу. Ізобарами передають тиск повітря, лінійними знаками – атмосферні фронти, границі повітряних мас.

6. Карти ґрунтів характеризують розміщення ґрунтів на земній поверхні (спосіб якісного фону). Ділянки, зайняті різними відмінами ґрунтів, позначають фоном того чи іншого кольору, буквеними чи цифровими індексами, механічний склад – штрихуванням, іншим штрихуванням – ґрунтотворні породи.

7. Карти рослинності (геоботанічні) відображають розміщення рослинних угрупувань на земній поверхні. Для загальногеоботанічних карт основним способом картографування є спосіб якісного фону. На флористичних картах основним способом зображення є спосіб ареалів (показує поширення окремих видів рослин).

8. Карти тваринного світу (зоогеографічні) характеризують розміщення угрупувань тварин (зоогеографічне районування). На фауністичних картах показується поширення окремих видів тварин (спосіб ареалів).

9.На ландшафтних картах показуються поширені на даній території природно-територіальні комплекси різних рангів (спосіб якісного фону). Можна поєднати колір (низькі ранги ПТК), штрихування (високі ранги ПТК) та лінійні знаки (межі ПТК із цифровою чи буквеною індексацією).

10. Карти раціонального природокористування, охорони та відтворення природи. На них показуються два основні напрями охорони природи: охорону в процесі її раціонального використання та консервацію (вилучення із господарського обігу окремих територій). Використовують способи якісного фону, ареалів, лінійних знаків, значків.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Тема 17

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.