Спори про право на земельну частку (пай)

На даний час при вирішенні спорів про право на земельну частку (пай) актуальним є питання застосування строку позовної давності. Згідно з положеннями статей 48, 50 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 року №697-ХІІ щодо спорів про захист прав власників земельних ділянок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено Законом.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Земельна частка (пай), право на яку посвідчене сертифікатом, який не отримав громадянин і зберігається у відповідному органі державної влади, є невитребуваною.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) із земель колективної власності через відсутність необхідної для цього землі відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" земельна ділянка має бути надана із земель резерву, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року №899-IV громадянам, евакуйованим із зони відчуження або відселеним із зони відселення, які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

На практиці у деяких випадках виникає ситуація, коли право на земельну частку (пай) визнається судом, однак виконання рішення суду неможливе через відсутність земель резерву і запасу на території відповідної сільської ради. В такому випадку, застосовуючи встановлену статтею 8 Цивільного кодексу України аналогію закону, можливо також змінити спосіб виконання рішення суду (стаття 351 Цивільно-процесуального кодексу України) та виконати рішення суду шляхом виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Законодавчі гарантії прав на землю	\|	Припинення прав на земельну ділянку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.