МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Не допускається притягнення особи до відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме правопорушення двічіЗ одного боку, існує правило, відповідно до якого не допускається притягнення особи до відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме правопорушення двічі (ст. 61 Конституції України), але, з іншого боку, кожне подання ВМД з порушеннями митних правил можна розцінювати як окремі (нехай і однотипні) правопорушення, а, отже, й відповідати потрібно за кожне з них. Для того щоб відповісти на поставлене запитання, проаналізуємо природу таких видів правопорушень, як продовжувані та триваючі. Найбільш повно та лаконічно про продовжувані та триваючі правопорушення (проступки)1 сказано у листі Мін’юсту від 01.12.2003 р. № 22-34-1465, тому дозволимо собі процитувати цей лист: Продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб’єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення (наприклад, дрібне розкрадання державного або колективного майна). Проте триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов’язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов’язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності... Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. КУпАП у статті 38 містить поняття триваючого правопорушення, але не розкриває його змісту. Поняття продовжуваного правопорушення кодекс не містить. Отже, доводиться користуватися теорією. Також можна застосовувати аналогію з іншими нормативними актами (це цілком допустимий спосіб "заповнення" прогалин у законах). Так, визначення поняття триваючого правопорушення, що відповідає наведеному нами вище, міститься у Методичних рекомендаціях щодо провадження у справах про порушення митних правил, затверджених наказом Держмитслужби від 30.12.2004 р. № 936. Триваючими слід визнавати такі порушення митних правил, що характеризуються безперервністю їх учинення протягом певного часу. Такі порушення митних правил тривають доти, доки їх не буде виявлено митним органом. Триваючими правопорушеннями залежно від обставин учинення можуть визнаватись порушення митних правил, передбачені, зокрема,статтями 336, 337, 346, 349, 353, 354 й 355 Митного кодексу України. Таким чином, продовжуване правопорушення, хоча воно і справляє враження кількох однотипних правопорушень, є саме одним правопорушенням. Це ж стосується і триваючих правопорушень. І висновок цей є суттєвим, адже він дозволяє відповісти на поставлене запитання про можливість накладення на правопорушника кількох адміністративних стягнень за одне триваюче чи одне продовжуване правопорушення. Наскільки б таке правопорушення не розтягнулося у часі, до відповідальності за його вчинення можна притягнути лише один раз. Але якщо посадову особу вже притягли до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а ВМД і далі подається з порушенням митних правил, відповідати доведеться знову як за нове правопорушення. Якщо зазирнути у вікіпедію, то ми зустрінемо там два різні поняття, такі як триваючий та продовжуваний злочин1: _______________ "Триваючий злочин визначається як тривале невиконання винним обов"язків, які покладені на нього під загрозою кримінального переслідування. У російській дореволюційній літературі давалася така характеристика: триваючий злочин - це "таке, яке, раз відбувшись, не закінчується цим моментом, але постійно й неперервно відновлюється, утворюючи як би злочинний стан особи, сполучаючи в очах закону всю його діяльність в єдине ціле, що триває до закінчення цієї діяльності, до настання якої-небудь обставини, що вказує на її припинення". Наприклад, нормативне визначення триваючого злочину міститься в КК Узбекистану: "... не визнається повторним злочин, що складається в тривалому невиконанні обов"язків, що характеризується неперервним здійсненням складу одного триваючого злочину". Схоже визначення міститься і в КК Туркменістану. Це поняття відомо також французькій кримінально-правовій доктрині: триваючими вважаються злочини, які "розтягнуті в часі і здійснюються шляхом постійного повторення наміру винної особи після здійснення первинного умисного акту". Наприклад, триваючим злочином є незаконне зберігання вогнепальної зброї: вона починається з моменту набуття особою зброї і закінчується в момент виходу зброї з незаконного володіння (внаслідок дій самого винного, втручання правоохоронних органів чи інших обставин, наприклад, смерті винного). Продовжуваний злочин – це послідовність, скоєних винним юридично однорідних діянь, спрямованих на один і той же об"єкт і охоплюються єдиним умислом винного, може утворювати продовжуваний злочин. Продовжуваний злочин може бути, наприклад, розкрадання з бібліотеки багатотомного зібрання творів, що здійснюється по одному тому за раз; розкрадання запчастин з заводу з наміром в подальшому зібрати з них автомобіль і т. д. На відміну від триваючого злочину, виконання продовжуваного злочину є дискретним: окремі злочинні діяння в такому злочині відбуваються не безупинно, а періодично з невеликими інтервалами. Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення останнього із задуманих винним дій. Спірним в кримінально-правовій теорії є питання про те, чи повинні діяння, що становлять продовжуваний злочин, самі по собі, окремо також бути злочинними. Одні вчені розглядають їх як самостійні злочину, інші ж вважають, що такі діяння можуть бути в тому числі адміністративними правопорушеннями, або ж взагалі безкарним діяннями. У будь-якому випадку, такі діяння не підлягають окремій кваліфікації, оскільки вони не мають самостійного значення і являють собою лише окремий елемент досягнення винним загальної злочинної мети. Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 21.04.03 № 194-З зазначає, що триваючим адміністративним правопорушенням визнається діяння, передбачене цим Кодексом, поєднане з подальшим тривалим невиконанням обов"язків, покладених на фізична або юридична особа актом законодавства під загрозою адміністративного стягнення. Триває адміністративне правопорушення починається з дня вчинення зазначеного діяння і закінчується внаслідок дій особи, його коїть, що свідчать про припинення нею продовження адміністративного правопорушення, або з настанням подій, що перешкоджають подальшому вчиненню адміністративного правопорушення (ст.. 26). Отже, день вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений протоколом. Обчислення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту встановлення факту проступку, підтвердженого протоколом. До триваючим відносяться правопорушення, здійснювані протягом тривалого часу. Протиправна дія (бездіяльність) при триваючому проступку триває аж до моменту його виявлення, тому до юридичного факту, що підтверджує наявність триваючого проступку, відноситься його виявлення, з дня якого починається обчислення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності. День виявлення триваючого проступку повинен бути підтверджений доказами у справі, встановленими протоколом та іншими способами. Віднесення правопорушення до триваючого або не триваючого повинно проводитися з обов"язковим урахуванням його характеру і обставин вчинення. Триваючим правопорушенням слід визнавати те, при якому протиправне діяння вчиняється безперервно протягом більш-менш тривалого періоду часу. Триваюче правопорушення починається з моменту вчинення протиправної дії або протиправної бездіяльності, пов"язане з тривалим невиконанням особою покладеного на нього обов"язку і припиняється внаслідок: - Дій самої особи, спрямованих на припинення правопорушення (виконання покладеного на нього обов"язку, явка до митного органу із заявою про скоєння правопорушення); - Втручання митних органів (виявлення не оформленого в митному відношенні товару або транспортного засобу, його вилучення або арешт тощо); - Настання подій, які однозначно перешкоджають здійсненню правопорушення (наприклад, втрата особою товару, який зберігається протиправно або розкрадання у нього такого товару). В останньому випадку припинення правопорушення пов"язане з тим, що особа вже об"єктивно не може впливати на обставини і приймати вольове рішення щодо свого протиправного діяння, тобто протиправну поведінку (стан) вже реально не має місця. Таким чином, триваюче правопорушення характеризується тривалістю протиправної поведінки (стану), яке триває протягом усього часу з початку правопорушення і до його припинення і пов"язано з тим, що покладений на особу обов"язок протягом певного (найчастіше досить тривалого) періоду не виконується. При вирішенні питання про віднесення того або іншого правопорушення до триваючим або не триваючого необхідно розрізняти момент юридичного закінчення правопорушення і момент припинення протиправної поведінки (стану). Закінченим вважається правопорушення, що характеризується повною реалізацією його об"єктивної і суб"єктивної сторін. Припинення протиправної поведінки (стану) має місце, коли особою ніякі протиправні дії вже не здійснюються або коли держава в особі уповноважених органів присікає правопорушення. Правопорушення, незалежно від того, є воно триваючим або не триваючим, вважається закінченим з моменту, коли в діянні вбачаються всі ознаки складу правопорушення, передбачені законом. Триваючі правопорушення зазвичай є юридично закінченими (що визначає можливість притягнення особи до відповідальності вже з цього моменту) до їх фактичного припинення, тобто до моменту завершення протиправної поведінки (стану). Не триваюче правопорушення носить одномоментний характер. Після того як правопорушення закінчено (тобто в діянні вбачаються всі передбачені законом ознаки складу правопорушення), ніякої протиправної діяльності уже не здійснюється, тобто відсутня протиправна поведінка (стан). Від строків давності притягнення до адміністративної відповідальності слід відрізняти строки застосування адміністративних покарань у вигляді позбавлення спеціального права, адміністративного арешту та дискваліфікації, що визначаються в межах, встановлених санкцією відповідної правової норми. При встановленні термінів даних адміністративних покарань відповідний орган адміністративної юрисдикції (посадова особа) повинна не тільки приймати до уваги об"єктивні критерії (наприклад, факт вчинення правопорушення та наявність складу адміністративного проступку), але й керуватися суб"єктивними факторами, що неминуче відбувається при оцінці деяких з обставин, що пом"якшують або обтяжуючих адміністративну відповідальність, що враховуються при винесенні постанови про призначення адміністративного покарання. Адміністративне покарання, що передбачає обмеження конституційних прав і свобод, має бути пропорційне завданому майнового збитку, фізичному (тілесного), моральній шкоді. Таким чином, термін застосування зазначених видів адміністративних покарань має відповідати суспільно небезпечним наслідкам протиправного діяння. (О.Н.Садікова). В науці адміністративного права існують два різновиди складів проступків: формальний і матеріальний. При формальному правопорушенні, правопорушення вважається закінченим у момент його вчинення, незалежно від наслідків, що настали. Для формального складу правопорушень характерна умисна вина. Вона полягає в усвідомленні винною особою протиправного характеру дії, яка здійснюється або бездіяльності. У матеріальному складі адміністративних правопорушень вина конкретизується щодо винної особи до наслідків, які настали, тобто у правовій нормі спочатку прямо вказується на настання соціально несприятливих наслідків для об"єкта адміністративного права, наприклад умисне знищення або пошкодження чужого майна, якщо ці дії не призвели до заподіяння значної шкоди. Практичне значення розмежування формальних і матеріальних скла’дів пов"язано також з визначенням моменту, коли правопорушення з метою притягнення особи до адміністративної відповідальності слід вважати закінченим. Тому адміністративна відповідальність за правопорушення з матеріальним складом можлива лише з моменту фактичного настання відповідних шкідливих наслідків. При їх відсутності акт протиправної поведінки не можна вважати завершеним і він не може спричиняти адміністративне покарання. Виділяють також триваюче адміністративне правопорушення. Вперше поняття триваючого правопорушення, а саме злочини, було дано в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР 1929 року. У редакції постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 14 березня 1963 воно визначається як "дія або бездіяльність, поєднане з подальшим тривалим невиконанням обов"язків, покладених на винного законом, під загрозою кримінального переслідування", а також "злочини, іменовані триваючими, характеризуються безперервним здійсненням складу певного злочинного діяння ". Звичайні правопорушення закінчуються об"єктивно - самим фактом вчинення протиправного акта (наприклад, дрібного хуліганства або невиконання законної вимоги посадової особи митної служби України про зупинення транспортного засобу). Триваючі ж правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб"єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д. Подальше продовження протиправної поведінки повинно розцінюватися як "нове" триваюче адміністративне правопорушення незалежно від фактичного застосування адміністративного покарання за попереднє діяння . Продовжуване адміністративне правопорушення - неодноразове вчинення декількох тотожних, повторюваних правопорушень, що становлять єдину по своїй меті схему протиправної поведінки, що тому підлягає покаранню як одне адміністративне правопорушення. Повторність означає вчинення однією і тією ж особою однорідного правопорушення, за котре воно вже було піддано адміністративному стягненню, (тобто в стані адміністративного покарання). Ця кваліфікуюча ознака служить обставиною, що обтяжує відповідальність, і тягне більш суворе адміністративне покарання (стягнення). У відповідності до ст.. 35 КОАП України повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин. Особа, якій призначено адміністративне покарання за вчинення адміністративного правопорушення, вважається підданою даному покаранню протягом одного року з дня закінчення виконання постанови про призначення адміністративного покарання. При цьому необхідно мати на увазі, що однорідним вважається правопорушення, що має єдиний родовий об"єкт посягання. Підводячи підсумок викладеного, можна сказати, що соціально - юридичне значення нормативних підстав в тому, що ними конкретно вказується, на чому базується відповідальність, ніж вона передбачається, що є джерелом її можливого і дійсного застосування. Щоб відповідальність стала правовою дійсністю, необхідно складний склад юридичних фактів, на основі яких вона і виникає як правовідносини. У своїй сукупності ці факти можуть бути названі фактичними підставами правової відповідальності. Читайте також:
|
||||||||
|