Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Економічний зміст та оцінка запасів

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна і домінуючу позицію у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні ресурси.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

 

Місце виробничих запасів у складі економічних ресурсів наведено на рис 7.1.

Рис. 7.1. Місце виробничих запасів у складі економічних ресурсів

Матеріальні ресурси займають суттєве місце серед об’єктів управління підприємством і є предметами праці, на які направлена діяльність людини з ціллю отримання готової продукції. До матеріальних цінностей належать сировина, матеріали, паливо, комплектуючі вироби, напівфабрикати тощо. На відміну від засобів праці, які у виробничому процесі зберігають свою форму, а вартість поступово переносять на виготовлений продукт, предмети праці споживаються цілком, повністю переносять свою вартість на виготовлений продукт і замінюються після кожного виробничого циклу. Це є їх специфічною особливістю.

На кожному підприємстві під час виробничого процесу використовуються різного роду матеріальні цінності. Одні з них повністю споживаються в процесі виробництва, такі як сировина і матеріали, комплектуючі вироби тощо, інші змінюють лише свою форму або входять у виріб без будь-яких зовнішніх змін, наприклад запасні частини. Але є ще й такі, які не включаються в масу чи хімічний склад, це малоцінні та швидкозношувані предмети.

Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є організація групування виробничих запасів за технологічними ознаками та за призначенням і роллю в процесі виробництва.

Сутність поняття «виробничі запаси» з різних економічних джерел наведено в таблиці 7.1.



Интернет реклама УБС

Таблиця 7.1.

Визначення запасів з різних джерел

Джерело Визначення поняття
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» Запаси – активи, які: § утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; § перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; § утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством
Нашкарська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Київ: Центр повчальної літератури, 2004. – 464с. Запаси – це оборотні активи підприємства, які використовуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року.
Економічна енциклопедія: Утрьох томах. Т1/Редкол.: С.В.Мочерний та інші – К.: Видавничий центр «Академія», 2000 – 864с. Виробничі запаси – це частина оборотних коштів на підприємстві, які не залучено до процесу виробництва
Економіка підприємства: Навчальний посібник / за заг. ред. П.В.Круша, В.І.Подвігіної, Б.М.Сердюка. – К.:Ельга-Н; КНТ, 2007 – 780с. Виробничі запаси – це необхідні для забезпечення процесу виробництва запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів та купованих напівфабрикатів, палива, тари, запасних частин та засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних, вартість яких не перевищує 1000грн., та швидкозношувальних зі строком служби не більше 1 року.
Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник: - К.: Атака, 2002.-480с. Виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходиться на складах підприємств у вигляді запасів.
Бухгалтерський облік. Конспект лекцій для студентів денної форми навчання./ І.Б.Садовська.. – Луцьк: ЛДТУ, 2004 - 112с. Виробничі запаси – це матеріальні цінності, які використовуються у процесі виробничої діяльності як предмети праці і споживаються протягом одного виробничого циклу, після завершення якого цілком переносять свою вартість на вартість виготовленого продукту.

 

Основні завдання обліку запасів полягають в наступному:

§ своєчасне документування операцій з руху запасів;

§ оцінка запасів при їх надходженні і вибутті;

§ періодичне уточнення вартості залишків запасів на складі і в незавершеному виробництві;

§ проведення інвентаризації запасів з метою виявлення непотрібних та таких, що втратили свою цінність;

§ контроль за збереженістю і цільовим використанням запасів.

До запасів відносять:

§ сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

§ незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

§ готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

§ товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

§ малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

§ поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються, а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

На кожному підприємстві під час виробничого процесу використовуються різного роду матеріальні цінності. Одні з них повністю споживаються в процесі виробництва, такі як сировина і матеріали, комплектуючі вироби тощо, інші змінюють лише свою форму або входять у виріб без будь-яких зовнішніх змін, наприклад запасні частини. Але є ще й такі, які не включаються в масу чи хімічний склад, це малоцінні та швидкозношувані предмети.

Важливим етапом аналітичної роботи на підприємстві є організація групування виробничих запасів за технологічними ознаками та за призначенням і роллю в процесі виробництва. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів (таблиця 7.2).

Таблиця 7.2.

Класифікація запасів

№ п/п Класифікаційні групи записів Вид записів Характеристика
1. За призначенням і причинами утворення Постійні Частина виробничих записів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками
Сезонні Виробничі записи, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні
2. За місцем знаходження Складські Виробничі запаси, що знаходяться на складах підприємства
У виробництві Що знаходяться в процесі обробки
3. За рівнем наявності на підприємстві Нормативні Виробничі записи, що відповідають запланованим обсягам виробничих запасів, необхідних для забезпечення безперебійної роботи підприємства
Понаднормові Що перевищують їх нормативну кількість
4. Відносно до балансу Балансові Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі.
Позабалансові Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини.
5. За походженням Первинні Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягають обробки
Вторинні Матеріали та вироби, що можуть застосовувати вдруге у виробництві
6. За складом і структурою Виробничі запаси Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП
Запаси незавершеного виробництва Частина продукції, що не пройшла всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)
Запаси готової продукції Продукція, виробництво якої завершене що прийнята ВТК і знаходиться на складі
Товарні запаси Товари, що знаходяться, у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі.

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

§ забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

§ контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням запасів та їх збереження у містах зберігання і на всіх стадіях обробки;

§ забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

§ достовірна оцінка запасів;

§ рахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

§ відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

За призначенням матеріали класифікуються таким чином.

Сировина й основні матеріали – предмети праці, що входять до складу вироблених продуктів і становлять їх основу.

Допоміжні матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості, або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи, або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва.

Паливо – економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв’язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну ціну матеріалів; для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії; для господарських потреб.

Тара і тарні матеріали, до якої належать предмети, призначені для пакування продукції. Тара одноразового використання в особливу групу не відокремлюється і входить до собівартості матеріалів.

Будівельні матеріали, до яких належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об’єктах, які будуються, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

Запасні частини для проведення ремонтів – це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо.

Матеріали, передані у переробку, – оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб’єктам-переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали сільськогосподарського призначення – виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності. До складу групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал, придбані у постачальників.

Тварини на вирощуванні та відгодівлі (поточні біологічні активи). До цієї групи належать: молодняк і дорослі тварин, що перебувають на відгодівлі, птиці, звірі, кролі, сім’ї бджіл, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації.

На підприємствах кожна група запасів може складатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку запасів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування запасів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи, а кожна група поділяється на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін. з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Критерії визнання запасів активом:

§ існує імовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням;

§ вартість запасів може бути достовірно визначена.

Відповідно, при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах.

 

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку оцінюють за кожним етапом їх надходження, використання чи зберігання. За основу використовують принципи оцінки, передбачені П(С)БО 9 «Запаси» (рис. 7.2).

Вартість придбаних запасів включає такі фактичні витрати: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

Рис. 7.2. Оцінка запасів відповідно до П(С)БО «Запаси»

Виготовлені власними силами запаси підприємства оцінюються за собівартістю їх виробництва (ПСБО 16 «Витрати»).

Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємства справедливою вартістю.

Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні подібні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів.

Запаси, які придбані в обмін на неподібні запаси, оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (оплачена) в процесі обміну.

Залежно від шляхів надходження запасів первісна вартість їх визначатиметься за різними методиками (рис.7.3).

Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо визначити первісну вартість, запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Найбільш розповсюдженим методом надходження виробничих запасів на підприємство є запаси, що придбані за плату. В такому випадку їхньою первісною вартістю буде вважатися собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

§ суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

§ суми ввізного мита;

§ суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством;

§ транспортно – заготівельні витрати;

§ інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вини придатні для використання у запланованих цілях.

 

Рис. 7.3. Складові первісної вартості запасів

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), що виникають в процесі придбання запасів, можуть обліковуватися за двома варіантами:

1) прямо включатися до собівартості придбаних запасів;

2) відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів і щомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних за місяць запасів.

Для визначення суми ТЗВ, яка підлягає списанню в кінці місяця, визначається середній відсоток ТЗВ (%ТЗВ) за наступною формулою:

(7.1.)

де – залишок ТЗВ на початок місяця;

– надходження (дебетовий оборот) ТЗВ протягом місяця;

– залишки запасів на початок місяця;

Розмiр збиткiв вiд розкрадання, нестачi, знищення (псування) матерiальних цiнностей визначається за балансовою вартiстю цих цiнностей (з вирахуванням амортизацiйних вiдрахувань), але не нижче 50 вiдсоткiв вiд балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням iндексiв iнфляцiї, якi щомiсячно визначає Мiнстат, вiдповiдного розмiру податку на добавлену вартiсть та розмiру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв - А) * Iiнф. + ПДВ + Азб] * К, (7.2)

де Рз– розмір збитків (у гривнях);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у карбованцях);

А – амортизацiйнi вiдрахування (у гривнях);

Iiнф – загальний iндекс iнфляцiї, який розраховується на пiдставi щомiсячно визначених Мiнстатом iндексiв iнфляцiї;

ПДВ – розмiр податку на добавлену вартiсть (у гривнях);

Азб – розмiр акцизного збору (у гривнях).

К – коефіцієнт, на який перемножується сума визначених збитків.

К=2 для вузлiв, деталей, напiвфабрикатiв та iншої продукцiї, що виготовляється пiдприємствами для внутрiшньовиробничих потреб, а також вартiсть продукцiї, виробництво якої не закiнчено, плодово-ягiдних сокiв, консервованих з використанням сiрчаного ангiдриду або бензокислого натрiю.

К=3 для спирту етилового питного, спирту етилового ректифiкованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньякiв оброблених, спирту коньячного, сокiв спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв.

На початок місяця на підприємстві був залишок борошна обліковою вартістю 2800 грн., ТЗВ – 500. Протягом місяця придбали борошна на суму 11176 грн. витрати на перевезення і розвантаження склали 870 грн. Борошно за обліковими цінами було відпущено на виробництво хліба «Український» – 4306 грн., хліба «Святковий» – 4029 грн., загально виробничі потреби – 35 грн., загальногосподарські – 240 та харчування продавців – 40 грн. Визначимо фактичну собівартість списаного у виробництво і на інші потреби борошна та залишок на кінець періоду, розрахунок подано в таблиці 7.3.

Таблиця 7.3

Розрахунок ТЗВ і визначення фактичної собівартості матеріалів за січень 2008 року, грн.

№ з/п Показники Облікова ціна ТЗВ Фактична собівартість
Залишок матеріалів на початок місяця
Надійшло за місяць (накладна, прибутковий ордер) 870,00 12046,00
Разом
Середній % ТЗВ за формулою х 0,09803 х
Витрачено на:      
хліб «Український» (лімітно-забірна картка, вимога) 422,14 4728,54
хліб «Святковий» 394,94 4423,94
загальновиробничі потреби 3,43 38,43
адміністративні потреби 23,53 263,53
Витрати на збут 3,92 43,92
Разом витрачено 847,96 9498,36
Залишок на кінець місяця

 

Кожного разу при відпуску запасів у виробництво, продажу або іншому вибутті виникають труднощі визначення ціни їх відпуску. Це відбувається тому, що запаси одного й того ж виду можуть надходити на підприємство за різними цінами. П(С)БО 9 «Запаси» пропонує п’ять можливих методів оцінки запасів при їх вибутті: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

Рис. 7.4. Методи оцінки вибуття запасів

 

 

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із методів вибуття запасів.

Доцільність вибору того чи іншого методу оцінки запасів при їх вибутті залежить від технології їх використання, умов діяльності та облікової політики підприємства.

На початок звітного періоду у підприємства «Весна» в залишку значилося 80 кг борошна для випічки вартістю 0,6 грн. за 1 кг. Підприємство протягом звітного періоду придбало борошно для випічки у такій кількості та за такими цінами в такому порядку: 1) 30 кг по 0,6 грн.; 2) 60 кг по 0,8 грн.; 3) 40 кг по 0,75 грн.

У цьому ж періоді 150 кг борошна було відпущено на виробництво. Визначимо собівартість відпущеного у виробництво борошна методом ФІФО. Розрахунок подано в таблиці 7.4.

Таблиця 7.4

Розрахунок собівартості відпущених матеріалів методом ФІФО

№ з/п Залишок Надійшло Вибуло
К-ть Ціна Сума К-ть Ціна Сума К-ть Ціна Сума
0,6 0,6      
0,6 0,8      
0,6
0,6 0,75      
0,6
0,8
0,6       0,6
0,6 0,6
0,8 0,8
0,75      
0,8            
0,75

 

Собівартість відпущених у виробництво запасів:

Дт23 – Кт 20 = 98 грн. (48+18+32)

Cобівартість залишку запасів: 16+30=46 грн.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (рис. 7.5).

Рис. 7.5. Визначення чистої вартості реалізації запасів

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх реалізаційна ціна знизилась або вони втратили первинно очікувану від їх використання економічну вигоду.

Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Для забезпечення надходження товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості у необхідній кількості в певне місце своєчасно та з мінімальними витратами, бухгалтер повинен володіти логістикою. Логістичне управління – це процес формування стратегії, планування, керування та контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готової продукції та формування даних від пункту виникнення до пункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Облік запасів | Нормативне забезпечення обліку запасів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.