Структура сучасної екології

Екологія як наука виникла і сформувалася в системі біологічних наук. Вперше термін „екологія” (грец. ойкоз - місце проживання, логос - учення) ввів у науку видатний німецький біолог, природознавець, послідовник Ч. Дарвіна Е. Геккель (1866). Його визначення: „Екологія - це пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища”. Відтоді екологія розвивалась як наука про місце проживання живих організмів, переважно популяцій тварин. Як самостійна наука екологія сформувалася на початку XX ст. і впродовж довгого часу була частиною біології.

Нині екологія значно розширила предмет свого вивчення. За М. Ф. Реймерсом екологія - це:

· частина біології (біоекологія), яка вивчає відносини (стосунки) організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем, тобто має той предмет вивчення, що його окреслив іще Е. Геккель;

· дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня. Під ієрархією розуміють розташування елементів, регіонів, систем ступінчастим рядом;

· комплексна наука, яка досліджує середовище проживання живих істот, у тому числі й людини;

· наука, що досліджує становище людини як виду, суспільства в екосфері планети, їх зв’язки з екосистемами і розмір впливу на них.

Екологія є міждисциплінарною наукою, оскільки екологічні проблеми в житті людства вийшли на перший план і їх розв’язанням почали займатися вчені практично всіх наукових напрямів - біології, геології, фізики, хімії, математики, соціології, економіки. Сьогодні існує близько 90 напрямів (розділів і підрозділів) сучасної екології, які сформувались впродовж останніх десятиліть в усіх галузях людської діяльності, де йдуть процеси екологізації. Ці напрямки умовно об’єднані в чотири блоки: біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію. Особливості окремих блоків сучасної екології можна визначити так.

Біоекологія є головною складовою загальної екології. Вона вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем. Біоекологія - основа сучасної екології.

Геоекологія, техноекологія, соціальна екологія є складовими прикладної екології.

Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах, дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, розглядає наслідки видобутку корисних копалин, займається екологічним картографуванням.

Соціальна екологія займається вивченням специфічної ролі людини в довкіллі як соціальної істоти, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, займається формуванням екологічної свідомості, екологічної культури.

Техноекологія займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров’я людини різних галузей, особливостей використання ними природних ресурсів (енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос).

Агроекологія - наукова дисципліна, яка вивчає взаємозв’язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва. Головна мета агроекології - забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно - ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.

Урбоекологія досліджує проблеми урбанізованих і промислових територій. Активно розвиваються такі напрямки, як екологічна техніка, екологічна політика, економіка природокористування та інші.

До нових напрямів екології можна віднести соціальну екологію, яка включає екологічний аудит, бізнес, культуру, право, освіту тощо:

· аудит екологічний - це екологічне обстеження підприємства, перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції;

· бізнес екологічний - будь-яка комерційна діяльність, що поліпшує екологічні умови, сприяє охороні навколишнього середовища, екологізації виробництва.

· менеджмент екологічний - це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління та економічного стимулювання;

· політика екологічна – система концепцій, принципів, заходів, що визначає вплив суспільства на навколишнє природне середовище, тактику й стратегію екологічно збалансованого розвитку (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Екологія XXI століття

Загальна екологія	Прикладна екологія
Біоекологія Аутекологія Демекологія Синекологія Екологія Систематичних Груп організмів	Геоекологія	Техноекологія	Соціоекологія
Екологія людини	Екологічні аспекти:	Екологічні аспекти:	Екологічна освіта
Екологія тварин	Атмосфери	Військової діяльності	Екологічна культура
Екологія рослин	Гідросфери	Енергетики	Екологічне право
Екологія грибів	Літосфери	Транспорту	Етнічна екологія
Екологія мікроорганізмів	Геоаномальних зон	Промисловості	Екологія і демографія
Екологія закритих техносистем	Ландшафтна екологія	Сільського господарства (агроекологія)	Екологія і релігія
Основи біоіндикації	Геоінформаційні системи і екологія	Космічної діяльності	Екологічна психологія
Еволюційна екологія	Екологія і видобування корисних копалин	Екологічна техніка	Екологічний менеджмент
Рекреаційна екологія та заповідна справа	Екологічна Картографія	Урбоекологія	Економічний бізнес
Біосферологія	Економіка природокористування	Наукова теорія природокори-стування
Ноосферологія
Національна і глобальна екополітика (політика еколого-безпечного розвитку)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Термінологічний словник	\|	Екологічні закони.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.