Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Дедуктивний умовивід та його правила

Дедуктивним (від латинського слова deductio — виведення) називається умовивід, в якому висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому. Наприклад:

 

Усі договори є угоди.

Петренко уклав договір.

Отже, Петренко уклав угоду.

 

Тут висновок про те, що Петренко уклав угоду, зроблено на підставі загального положення про те, що "Всі договори є угоди". У дедуктивному умовиводі думка рухається від загально­го до окремого, одиничного, тому дедукцію визначають зви­чайно як умовивід від загального до часткового.

Дедукція є логічним засобом пізнання конкретного, одиничного на основі знання загального. Вона збагачує наше знання одиничного, дає змогу розглядати окреме з точки зору загальної закономірності, пояснити конкретне, керуючись загальним правилом.

Механізм дедуктивного умовиводу полягає в поширенні загального положення на окремий випадок, у підведенні часткового випадку під загальне правило. Поширюючи загальне положення на окремий конкретний предмет або явище, ми здобуваємо нове знання про цей предмет, знання про те, що даний предмет має ознаку, наявну для всього класу, про який ідеться у загальному положенні. Так, виходячи із загального положення науки кримінального права про те, що "Будь-який злочин є діянням суспільне небезпечним", ми робимо висновок і стосовно будь-якого злочину, скажімо, необережного вбивства, що воно теж суспільне небезпечне.

Судження про одиничні предмети, навпаки, висловлюються здебільшого унаслідок безпосереднього дослідження їх тими, хто розмірковує про них. Так, для того щоб підвести частковий випадок фінансової операції (наприклад, конкретна подія) під відповідну статтю закону про оподаткування, безпосередньо дослідити цей випадок чи факт, виявити його істотні ознаки; тільки після цього буде можливість поширити на нього загальне; положення. Таким чином, дедуктивний умовивід не є суто умоглядна логічна побудова, він зв'язаний з безпосереднім вивченням конкретних фактів.

Дедукція дає висновки достовірні. У цьому одна з її переваг над іншими видами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного умовиводу істинні і правильно пов'язані, то висновок буде неодмінно істинним.

Проте, якщо один з засновків дедуктивного умовиводу буде не достовірним, а імовірним, то й висновок у такому випадку буде імовірним і не може бути достовірним. Дедуктивні умовиводи з імовірними засновками широко використовуються у судовій практиці під час побудови судових версій, висловлювання різноманітних пропозицій.

Висновок дедуктивного умовиводу має примусовий характер. Це означає, що коли якесь загальне положення визнане істинним і якщо відомо, що частковий випадок підлягає під це загальне положення, то не можна не визнати наявність загального у цьому частковому випадку. Залежно від того, з яких суджень складається дедуктивний умовивід, із категоричних, умовних чи розподільних, розрізняють такі види дедуктивних умовиводів: категоричний І силогізм, умовні силогізми і розподільні силогізми. Термін і "силогізм" походить від грецького слова sullogismos — здобуття висновку чи виведення наслідку.


Читайте також:

  1. V. Етичні правила психологічних досліджень
  2. А ви слідуєте цім правилам, коли виступаєте публічно?
  3. Аналогія як умовивід
  4. Види графіків та правила їх побудови.
  5. Визначення, класифікація і правила побудови індексів
  6. Вимоги до керівника, правила та принцинципи управління
  7. Відомості про правила охорони і техніки безпеки на підземних гірничих роботах.
  8. Встановлення відношень між судженнями за правилами логічного квадрата.
  9. Групова дискусія та правила її проведення
  10. Дедуктивний метод
  11. Довідки - їхні види та правила оформлення




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Загальна характеристика умовиводів | Категоричний силогізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.