Поняття та юридичне значення державної реєстрації прав на земельні ділянки та правочинів з ними.

Нотаріальне посвідчення правочинів із земельними ділянками.

Порядок видачі Державних актів на право власності на земельні ділянки.

Виникнення та посвідчення прав на земельну ділянку. Документи, що посвідчують права на земельні ділянки.

Останньою стадією набуття прав на землю є видача документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою та його реєстрація.

Як зазначено в ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на землю та право постійного користування землею посвідчується державними актами, як це встановлено ст. 126 ЗК України. Форму таких актів затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 р.

Президентом України затверджено Указ «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17 лютого 2003 р. Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладена на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Важливого значення для реалізації прав на землю набуває їх юридично-процесуальне забезпечення. Юридичними джерелами, які містять процесуальні норми, є нормативні акти, що їх приймають державні органи. Основне місце серед юридичних джерел реалізації прав на землю належить Конституції України. Перш за все вона створила необхідні умови для подальшого становлення та розвитку інституту права власності на землю. Відповідні норми Конституції України виступають основними чинниками, які забезпечують функціонування механізму реалізації прав на землю.

Юридичними джерелами, що містять елементи процесуального забезпечення реалізації прав на землю, є норми ЗК України. У ньому містяться процесуальні норми стосовно визначення основних земельно-процесуальних проваджень, а також порядку їх здійснення. Зокрема, ст. 202 ЗКУ передбачає порядок державної реєстрації земельних ділянок; ст. 100 визначає порядок державної реєстрації договорів про встановленнч земельного сервітуту в порядку, встановленому для реєстрації прав на нерухоме майно; ст.. 125 – про реєстрацію документів, що посвідчують права на земельні ділянки (право власності та право постійного користування).

ЗК України визначає підстави припинення права власності на земельну ділянку (ст. 140) та підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст. 141). Припинення прав на землю також має свої земельно-процесуальні засади.

Натомість, ст.. 210 ЦК України передбачає реєстрацію правочинів щодо земельних ділянок, а ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” – реєстрацію прав на земельні ділянки.

Одним з видів юридичних джерел, що містять елементи процесуального забезпечення реалізації прав на землю, є норми указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України. Їх призначення полягає у конкретизації процесуальних положень ЗК України. Вони можуть стосуватися як загальних питань надання та припинення прав на землю, так і окремих його сторін.

Постановами Кабінету Міністрів України передбачено також процесуальне забезпечення таких питань, як: порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова від 25 грудня 1998 р., порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) (постанова від 24 січня 2000 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.	\|	Права та обмеження, що підлягають державній реєстрації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.