Інформація як товар

Інформація стає товаром в умовах товарного виробництва, тобто коли продукти праці виробляють з метою продажу на ринку. Щоб стати товаром, інформація має бути продуктом взагалі, специфічної конкретної праці (наукової, політичної, юридичної тощо), праці, яка містить класичні елементи (цілеспрямовану діяльність людини, засоби та знаряддя праці), а також бути здатною обмінюватися в певній пропорції на інші товари або їхній грошовий еквівалент. Процес створення інформації потребує витрат і ресурсів, але вартість її визначають не стільки витратами на її вироблення, скільки тим впливом на виробництво нового товару, який створюють за її допомогою, а також, звичайно, ринковою кон’юнктурою. Вважають, що інформація — специфічний товар, на який не можна механічно переносити всі характеристики матеріальних продуктів. Товарні властивості інформації як ідеального феномену, з одного боку, визначають тим, що притаманно товарам взагалі, а з іншого – особливостями, які пов’язані з її природою і можливостями використання. Однією з головних проблем в умовах цього виду виробництва є встановлення ціни товару, у даному разі ціни інформації. Ціна інформації, як і будь-якого товару, визначається перш за все його властивостями, тобто ціновою вартістю і вартістю, яку закладено у її основу. Якщо інформацію створюють в умовах товарного виробництва, то її цінова вартість – це здатність задовольнити ІП не лише виробника, а й користувача.

Корисність інформації відносна: вона може бути корисною для певних людей, підприємств і непотрібною для інших. Існує міра корисності інформації, тобто будь-яка інформація здатна забезпечити досягнення мети її користувача, який приймає рішення стосовно витрат, на які він згоден задля отримання певної інформації, що становить для нього відповідну цінність. Але користувач може самостійно зібрати, зберегти, виробити інформацію. У цьому разі інформація не набуде форми товару. Слід відзначити, що ще понад 70% всієї інформації поширюється не ринковимспособом. Як певна цінова вартість, інформація стає об’єктом привласнення.

Цінність інформації щодо її корисності для досягнення певної мети, задоволення специфічної потреби в ній залежить від змісту інформації. Цінність – це вказівка на властивість предмета або будь-якої діяльності слугувати задоволенню людських потреб. Її визначають в результаті обміну і не інакше, як взаємоузгодженням індивідуальних граничних норм заміщення (або еквівалентності) різних товарів і послуг. Зростання цінності відбувається лише завдяки існуванню людських цілей та намірів і має сенс лише стосовно них. Економічна цінність показує, в якій мірі різні речі здатні задовольняти відповідну шкалу цілей ту чи іншу з множини розрізнених індивідуальних цілей. Різні товари мають одну загальну властивість, яка полягає в тому, що всі вони продукти праці. Внутрішнім змістом будь-якого товару, у тому числі й інформації, є вартість, яку виражають працею, що була втілена в ньому, і відбивають у міновому співвідношенні товарів. Саме вартість інформації робить її здатною порівнюватися з іншими товарами.

Виділяють два взаємопов’язаних аспекти: характеристики продукту інформації як моменту будь-якої праці та як економічної форми, яку вона набуває в кожному конкретному суспільстві. Важливим є питання щодо співвідношення корисності інформації та її цінової вартості. Корисність визначається її пізнавальною спроможністю. У процесі руху інформації різниця між корисністю і ціновою вартістю виявляється доволі чітко. Вихідне положення виникнення інформації – це продукування нового знання, яке є переважно творчою працею. Процес здобуття знань має суб’єктивну корисність, тому що сама праця має корисність, він не уречевлюється і ціновою вартістю не виражається. Нове знання являє собою об’єктивну корисність. Це є кінцевим результатом творчої праці.

Корисність інформації, яка зафіксована на деякому матеріальному носії, визначають, з одного боку, інформаційною ємністю документа, а з іншого — знанням, досвідом користувача інформації. Таким чином, пізнавальна спроможність або корисність документа залежать від обсягу інформаційного простору його автора і тих, хто документом користується. Кінцевий етап руху та формування корисності інформації надходження інформації до користувача. Тут також відбувається зміна цієї корисності в залежності від здібностей та готовності користувача застосовувати інформацію. На цьому етапі вона залишається у кінцевому результаті – вироблених продуктах, послугах, реалізується її корисність. Таким чином, інформація стає дійсною ціновою вартістю. У відповідності з цим рухом відбувається якісна і кількісна зміна інформації.

Існує достатня різноманітність інформаційних продуктів, створено багато класифікацій. Найпростішим видом вважають первинну інформацію (статистичну, звітну, управлінську), що наводять в таких формах, які уможливлюють зберігання та використання її. Складнішим видом є знання, які фіксують у формах, що забезпечують їхнє безпосереднє використання або виробництво нових знань за допомогою цих форм. Суттєвий елемент інформації – нове, раніше невідоме знання — має форму не уречевлену, безпосередньо є суспільною корисністю. Далі інформація набуває уречевленої форми, в якій вона надходить до користувачів. Найчастіше вона має форму інформаційного документа. Документом вважають будь-яку усвідомлену (здатну бути усвідомленою) інформацію, яка зафіксована зовні пам’яті людини будь-яким способом, на будь-якому носії з метою обігу в інформаційній системі.

Можна виділити такі особливості інформації як товару:

· володіння інформацією не є гарантією абсолютного права на її використання, тобто її можна продати та залишитись її власником;

· продаж інформації можна здійснювати значній кількості покупців, і жоден з них не стає її одноособовим власником;

· виникає в результаті не просто розумової праці, а її творчої частини;

· цінність інформації не має прямого зв’язку з вартістю її створення, зберігання та опрацювання, а залежить від потреби в ній, її актуальності та якісних характеристик, очікуваних користувачем;

· він несамостійний і сам по собі має лише потенційне значення, реалізується ж його потенціал у поєднанні з іншими видами ресурсів (досвід, праця, кваліфікація, техніка, енергія, тощо);

· виступає формою безпосереднього включення науки, в тому числі теоретичних досліджень, до складу виробничих сил;

· виникає в результаті не просто розумової, а її творчої частини.

Для виконання функцій стратегічного ресурсу інформація повинна відповідати таким вимогам:

· зміст інформаційного ресурсу має забезпечувати оперативність та очікувану якість управлінських рішень;

· зміни зовнішньою та внутрішнього маркетингового середовища повинні оперативно відображатись в змінах структури та змісту ІР;

· структура організації інформаційного ресурсу має відповідати інформаційним потребам користувачів;

· характер змін інформаційного ресурсу повинні бути адекватним характеру змін інформаційних потреб;

· організація процесів інформаційного забезпечення має передбачати оперативний доступ до інформаційного ресурсу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми інформації	\|	Інформація в органах державного управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.