Економічний розвиток Японії в 60-80-х роках.

Стрімке економічне зростання Японії, "японське економічне диво", розпочалося з приходом до влади в листопаді 1964 р. кабінету Ейсаку Сато. Найуспішніше розвивалися металургійні галузі промисловості: доменне виробництво великої потужності, киснево-конверторна виплавка сталі, безперервний розлив сталі та електрометалургія. Завдяки великим інвестиціям та впровадженню найновіших технологічних розробок, упродовж 1960-1979 років виплавка чавуну в Японії зросла в 7 разів, а сталі — в 5 разів. Першою серед розвинених країн Японія вдалася до систематичної політики купівлі та швидкого впровадження в серію технічних винаходів. Першою в світі Японія налагодила масове серійне виготовлення побутових відеомагнітофонів та відеокамер, промислових роботів, кремнієвих мікросхем тощо. Суттєвою складовою економічної експансії Японії за кордоном став експорт ліцензій та патентів. Завдяки всьому цьому, а також перевагам місцевого ринку праці (системі пожиттєвого і спадкового найму, винятковому патріотизму щодо фірми та відносно недорогій робочій силі) зростання японського виробництва в 60-х роках було найбільшим у світі, становлячи щорічно в середньому 4,1%.

Водночас зі стрімким економічним зростанням у середовищі військових та консервативно налаштованої інтелігенції визріла ідея підкріплення промислової могутності країни політичними претензіями. Численні військово-спортивні та історичні товариства вдалися до пропаганди воєнної історії країни, традицій вірності імператорові, необхідності реваншу за поразку в Другій світовійвійні. 25 листопада 1970 р. група молодих радикалів, очолена відомим письменником Юкіо Місімою, захопивши штаб однієї з частин токійського гарнізону, здійснила спробу військового перевороту. Оскільки солдати та офіцери "Сил самооборони" відмовилися підтримати цей виступ, Юкіо Місіма та його найближчі сподвижники вчинили ритуальне самогубство харакірі.

У липні 1972 р. уряд Есаку Сато змінив кабінет, сформований Какуеєм Танакою. Економіка часів урядування Танаки (1972-1974) отримала згодом назву "золотого віку" сучасної Японії. У країні почався будівельний бум, масово споруджувалися швидкісні автостради та залізниці, дороги, мости, тунелі, промислові підприємства та житло. Завдяки продуманій системі перенесення промислового виробництва в неіндустріальні регіони в багатьох містах поліпшилася екологічна ситуація.

У 1974 р. Танака змушений був піти у відставку через скандал навколо урядових закупок літаків у американської авіабудівної компанії "Локхід Ейкрафт Корпорейшн". Двома роками пізніше інформацію про отриманий прем'єром хабар у 13 млн. доларів підтвердило розслідування, проведене в США, після чого Танаку було заарештовано. Судовий процес тривав до 1983 р., хоча суд і визнав колишнього керівника держави винним, до в 'язниці він не сів, оскільки був на той час обраний депутатом парламенту і користувався імунітетом.

Кінець 70-х років — час урядування кабінету Судзукі — позначився посиленням дискусій навколо японських "Сил самооборони", в які було реоганізовано створені в 50-х роках корпуси безпеки. Опозиційна соціалістична партія звинуватила правлячу Ліберально-демократичну партію (ЛДП) у відродженні мілітаризму. Для припинення дискусій навколо військових бюджетів у грудні 1976 р. було прийнято рішення про законодавче обмеження верхньої межі витрат на оборону одним відсотком від валового національного продукту. У наступні роки лише один раз цей ліміт було перевищено: у 1987 р. витрати на "Сили самооборони" становили 1,004%.

На рубежі 80-х років японська економіка зміцнилася настільки, що країна змогла розпочати "економічні війни" — пряму боротьбу за ринки збуту в США. Сполучені Штати на той час були найголовнішим торговим партнером Японії. У загальній структурі американського імпорту до США з Японії ввозилося 40% усіх автомобілів, 30% побутових електроприладів і 16% прокату чорних металів. У свою чергу, США експортували до Японії 86% брухту, 59% пшениці та 42% бавовни, які ввозила країна. Встановлюючи вигідні для свого виробника мита та торгові тарифи, Японія змусила США вдаватися до засобів політичного тиску на свого далекосхідного союзника.

У жовтні 1982 р. ЛДП було сформовано новий уряд, який очолив Ясухіро Накасоне. Гаслом його правління стало "підведення підсумків повоєнної політики країни". Радикальні кола сприйняли цю кампанію, як ознаку початку перетворення країни в державу світового масштабу не лише в економічному, але й у політичному плані. Накасоне оголосив про намір здійснити три реформи, які б дозволили збалансувати бюджет і відкрити нові можливості для економічного зростання. Цими реформами мали стати перейняття державою контролю над залізницями та частиною телекомунікацій, зміни в податковій політиці та освітня реформа.

У жовтні 1983 р., через винесення судового вироку Танаці, дійшло до урядової кризи, в результаті якої було розпущено нижчу палату парламенту. На грудневих виборах того ж року ЛДП втратила 36 місць, а тому змушена була шукати союзників серед незалежних депутатів. Накасоне залишився на посту прем'єр-міністра до осені 1987 р.

У результаті досягнутої між п'ятьма найбільшими фракціями всередині ЛДП угоди 6 листопада 1987 р. створено урядовий кабінет Нобору Такесіти. Оголосивши про намір продовжити започаткований Накасоне курс на реформи, Такесіта водночас заявив про намір переглянути державну політику в земельному питанні, оскільки шалене зростання цін на землю почало загрожувати економічному розвитку країни. Зменшення одних і повне скасування інших податків позитивно вплинуло на японську економіку. Успішна зовнішньоекономічна політика призвела до того, що в кінці 80-х років на Японію припадала 1/3 усього торгового дефіциту США.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Капітуляція Японії та реформи державного устрою й економіки.	\|	Японська зовнішня та внутрішня політика в 90-х роках.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.