Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Централізація та децентралізація управління

Загрузка...

Децентралізація та централізація характеризують ступінь розподілу влади на ієрархічних сходинках управління.

Централізація означає, що влада міститься на верхній сходинці управління. Децентралізація вказує на те, що влада широко розподілена по всій структурі організації. Абсолютної централізації та децентралі­зації не існує. Найбільш важливе питання визначити, який ступінь децентралізації та централізації підходить для школи в цілому та для виконання окремих видів робіт і завдань.

Ступінь централізації визначається:

— кількістю рішень, які розв'язуються на нижчих рівнях управ­ління;

— ступенем їх важливості;

— жорсткістю, тотальністю контролю за виконання рішень.

До переваг децентралізованих структур можна віднести:

— підвищення компетентності та продуктивності управління;

— підвищення оперативності управління;

— створення умов для розвитку управлінського резерву;

— розширення можливостей діяльності керівника;

— стимулювання ініціативи, мотивація до спільної діяльності, ви­ховання причетності до шкільних справ;

— задоволення від виконаної роботи;

— розвиток взаємодовіри, взаємодопомоги.

Недоліком системи управління є концентрування права прийняття усіх або більшості рішень у руках директора. В таких випадках говорять про високий рівень централізації повноважень і авторитарний стиль керівництва, недоліками якого є те, що:

— керівник не має можливості зосередитись на вирішенні перспек­тивних питань, оскільки він завантажений розв'язанням поточних та другорядних проблем;

— ігноруються, а іноді не помічаються здібності та можливості підлеглих, не стимулюється здорове честолюбство, професійне зростання, творча активність;

— створюються перешкоди для демократизації управління, залу­чення до цього процесу найбільш здібної і активної частини членів адміністрації та педагогічного колективу, що негативно позначається на якості прийнятих рішень і самому процесі управ­ління в цілому;

— знижується відповідальність заступників, безпосередніх вико­навців;



Интернет реклама УБС

— знижується оперативність управління, оскільки всі або більшість рішень мають бути у тій або іншій формі санкціоновані керів­ником (підпис, погодження, домовленість);

— збільшується фізичне і нервово-емоційне навантаження на керів­ника, робочий день триває 10-12 годин, що негативно позна­чається на його здоров'ї;

— переважають командні методи управління, які ґрунтуються на примушуванні підлеглих.

Як правило, ефективність роботи директора школи за цих умов невисока і зростанню його авторитету не сприяє. Такій організації управління протидіє більш демократичний стиль вирішення проблем, який реалізується через методи децентралізації.

Методи децентралізації:

1. Розробка посадових інструкцій; розподіл функціональних обо­в'язків.

2. Делегування повноважень і відповідальності.

3. Створення комісій, експертних груп.

Методи децентралізації дозволяють здійснювати рух від автори­тарного до колегіального, демократичного управління, в основі яко­го — право, обов'язок, дисципліна, відповідальність.

Розробка посадових інструкцій.

Посадова інструкція — організаційно-розпорядчий документ, що регламентує роботу виконавця і визначає його компетентність. її на­явність — необхідна передумова раціональної організації праці.

Посадові інструкції дають змогу:

— чітко розподілити між працівниками функції, обов'язки, робо­ту;

— забезпечити взаємозв'язок між працівниками, не допускаючи при цьому дублювання і паралелізму виконуваних ними завдань;

— підвищити особисту відповідальність виконавця за виконання закріплених за ним робіт;

— ефективно використовувати засоби дисциплінарного і матеріаль­ного впливу;

— більш об'єктивно оцінювати діяльність працівників;

— захистити працівника від необґрунтованих вимог і санкцій;

— поліпшити планування роботи виконавця;

— упорядкувати інформаційні потоки.

Делегування повноважень.

Один з основних посадових обов'язків директора полягає у тому, що він доручає виконання окремих управлінських функцій іншим особам. Делегування — це процес передачі керівником обов'язків і завдань під­леглим, які беруть на себе відповідальність за діяльність. Делегування містить чотири суттєвих складових елементи:

— сформулювати зміст завдання;

— визначити обов'язки щодо виконання завдання;

— надати права і владу;

— встановити межі відповідальності.

Існують певні правила, яких необхідно дотримуватись:

1. Відповідальність у повній мірі не делегують; її зберігає директор незалежно від того, кому і які функції він делегував. Отже, діє принцип фіксованої відповідальності.

2. Одним із найважливіших завдань керівника є вибір осіб, здатних виконувати делеговані їм питання.

3. Свої обов'язки і права керівник може делегувати не тільки окремим особам, а й створеній тимчасово групі, яка буде виконувати дії від

імені керівника протягом обумовленого періоду (штабні повнова­ження).

4. Делегуванню підлягають не всі права і обов'язки директора шко­ли, а лише їх частина, яка не є прерогативою, винятковим пра­вом керівника (наприклад, накази, підписи звітних документів тощо).

5. Делегування повноважень передбачає посилення ролі контролю за виконанням роботи. Контроль повинен містити постійне й опе­ративне відстеження інформації про хід виконання делегованих обов'язків.

6. При делегуванні слід додержуватись відповідності обсягу роботи і прав з огляду на те, що:

Обсяг > права = реальна загроза невиконання завдання.

Обсяг < права = атмосфера безвідповідальності.

7. Делегування повноважень має здебільшого чітко виражений суб'єктивний характер: директор по-своєму оцінює можливості і прагнення підлеглого.

Найбільш доцільно використовувати делегування в таких ситуаціях:

— директор бачить і розуміє, що підлеглий може краще виконати певну роботу, ніж він сам;

— завантаженість не дає змоги самому розв'язати проблему;

— директор свідомо намагається сприяти професійному зростанню, підвищенню майстерності підлеглого.

Реалізація принципу делегування повноважень має ряд пере­ваг:

— підвищується оперативність і поліпшується якість управлінських рішень, оскільки,їх приймають ті працівники, що мають най­більшу компетенцію, більш повну і достовірну інформацію про стан справ;

— у підлеглих розвивається ініціатива, бажання працювати, вони намагаються оволодіти навичками творчої діяльності;

— керівник звільняється від виконання другорядних робіт;

— розширюється обсяг функцій і завдань, що може виконати заклад в цілому.

Делегуючи повноваження, керівник повинен делегувати підлеглим Права і обов'язки:

— самостійно аналізувати і оцінювати фактори, що впливають на ситуацію;

— передбачати наслідки своїх дій і рішень;

— обирати шляхи і засоби для досягнення поставленої мети;

— бути впевненим у тому, що в будь-який момент їм буде надана з боку керівника підтримка, допомога.

Доцільно також назвати фактори, які перешкоджають активному делегуванню повноважень:

а) з позиції керівника:

• недовіра;

• недооцінка здібностей;

• бажання керівника самому брати участь у розв'язанні всіх питань;

• неправильне розуміння свого престижу (директор не повинен знати і робити все);

• дріб'язкова опіка підлеглих (директору не слід без потреби втручатися в роботу заступників, учителів);

• прагнення до влади, небажання поступатися частиною своїх прав;

• небажання викликати незадоволення у своїх підлеглих уна­слідок покладання на них додаткових обов'язків;

• побоювання помилок у виконанні завдання особами з делего­ваними повноваженнями;

• стиль керівництва з переважанням директивних методів управ­ління;

• небажання ділитися принципами і методами досягнення ре­зультатів з особою, якій делеговано повноваження;

б) з позиції виконавців:

• недостатньо впевнені у собі, у своїй компетентності;

• дивляться на роботу як на додаткове навантаження;

• бракує інформації про очікувану роботу, ресурсів для її ви­конання;

• немає стимулу;

в) з позиції організації:

• відсутні традиції делегування;

• організація блокує ініціативу працівника — не висувайся!


Читайте також:

  1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
  2. ERP і управління можливостями бізнесу
  3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  4. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  5. ISO9000. Як працює система управління якістю
  6. Oracle Управління преміальними
  7. А. Видання прав актів управління
  8. Автоматизація управління діяльністю готелю
  9. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  11. Автоматизовані станції управління насосними станціями водопостачання першого, другого і третього підйомів
  12. Адаптивні організаційні структури управління.

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Демократизація управління освітою | Створення комісій

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.