Основні проблеми та завдання, викликані входженням України в Європейський освітній простір.

План

Тема 6. ПРИНЦИПИ, ШЛЯХИ І ЗАСОБИ АДАПТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ У ВИЩУ ОСВІТУ УКРАЇНИ

Шкала оцінювання ЕСТS

Шкала оцінювання ЄКТС.

Важлива роль у забезпеченні взаємовизнання дипломів і кваліфікацій належить системі оцінювання знань. У плані Болонських домовленостей постало нагальне завдання щодо активізації роботи з впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових досліджень.

Оскільки в Європі існує багато систем оцінювання, то питання перезарахування оцінок – одна із найсуттєвіших проблем студентів-учасників ЕСТS. Тому внаслідок різносторонніх обговорень було створено Європейську систему «полегшеної шкали оцінювання», зрозумілу в усій Європі. Національна шкала оцінювання перекладається на семиступінчату модель, за допомогою якої оцінки, отримані в різних країнах, можуть бути співвіднесені між собою. При цьому принципи перезарахування виробляються та затверджуються на рівні відповідних факультетів. Тобто шкала оцінювання ЕСТS надає додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки.

Оцінка ЕСТS	Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення
А		ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В		ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками
С		ДОБРЕ – загалом хороша робота, але з помітними помилками
D		ЗАДОВІЛЬНО – пристойно, але зі значними недоліками
E		ДОСТАТНЬО – відповідає мінімальним вимогам
FX		НЕЗАДОВІЛЬНО – недостатньо: необхідно допрацювати перед тим, як отримати залік
F		НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідно виконати всю роботу спочатку

Якщо цю шкалу застосувати до невеликої кількості студентів, то результати можуть виявитися викривленими. Досвід показує, що розподіл балів за 5-річний період ймовірніше приведе до збалансованого результату,

Інформація, представлена оцінкою системи ЕСТS, пов’язує роботу одного студента з роботою інших студентів групи. Звичайно, студент високого рівня у групі низького рівня отримає вищу оцінку, ніж той самий студент у групі високого рівня.

Перехід на полегшену шкалу оцінювання найзручніший при наявності рейтингового оцінювання студентів за 100 бальною шкалою.

1. Основні проблеми та завдання, викликані входженням України в Європейський освітній простір.

2.Запровадження європейської кредитно-трансферної й акумулюючої системи (ЕСТS) у вищі навчальні заклади України.

3. Застосування інноваційних освітянських технологій.

Першочерговим завданням національної вищої освіти нині є якнайшвидша її адаптація до вимог Болонської декларації, виконання затвердженої Кабінетом Міністрів України «Державної програми розвитку вищої освіти на 2005-2007 роки». Проте тут перед Україною постає дві групи проблем,які вимагають негайного вирішення. Перша пов’язана з офіційним затвердженням єдиних вимог до визнання дипломів, приєднання до прийнятих в Європі єдиних циклів навчання, порівняних вчених ступенів тощо. Друга – із удосконаленням управління освітою, виробленням нових стандартів вищої освіти, розробкою та впровадженням у життя нових ефективних методик і технологій, прийнятих у Європі, забезпечення підвищення ефективності наукових досліджень у вищих навчальних закладах. Наявність цих проблем значною мірою викликане недостатнім матеріальним забезпеченням освітньої галузі та невизначеністю відносин України з Євросоюзом.

У цьому плані реформування вищої освіти і науки в Україні передбачає:

1) внесення змін до чинного законодавства, яке регламентує функціонування вищої школи (Закон «Про освіту» та Закон «Про вищу освіту»);

2) підвищення якості освіти: проведення рейтингу закладів вищої освіти, підпорядкування всіх вищих навчальних закладів одному центральному органу виконавчої влади, поділ вищих навчальних закладів на три групи: перша група – дослідницькі університети, які переважно готують магістрів і докторів наук та проводять фундаментальні і прикладні наукові дослідження на міжнародному та загальнонаціональному рівнях; друга – університети, які готують бакалаврів, магістрів і докторів наук та проводять наукові дослідження на загальнонаціональному рівні; третя група – університети професійної підготовки фахівців, які проводять наукові дослідження з окремих галузей;

3) реформу інфраструктури навчального процесу згідно з європейськими стандартами: перехід на дворівневу структуру професійної підготовки: бакалавр-магістр (4+2); зміну статусу вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації: у системі вищої освіти готувати молодших спеціалістів недоцільно;

4) об’єднання вищих навчальних закладів з метою підвищення наукової складової діяльності університетів;

5) збільшення державного замовлення на професії, яких потребує країна, скажімо, інженерних спеціальностей, спеціальностей, пов’язаних з науково-інформаційними технологіями тощо;

6) перегляд статусу кваліфікацій в українській освіті в контексті Болонського процесу, адже «кваліфікація» за кордоном – це документ, який засвідчує термін навчання в певному вищому навчальному закладі за певною програмою, а тому необхідне прийняття системи сумісних і легко порівнюваних кваліфікацій Болонської співдружності (бакалавр-магістр) та широкомасштабне впровадження Додатка до диплома,перехід від підготовки студента до майбутнього примусового «розподілу» до нової філософії освіти, заснованої на підготовці випускника вищого навчального закладу для конкретного ринку праці;

7) внесення змін до Державного класифікатора професій, бо структура економіки нині не готова до прийняття бакалаврів і магістрів, оскільки не визначені їхні посади;

8) підвищення якості середньої та середньої спеціальної освіти, її відповідності та сумісності з вимогами вищої школи, що зумовлює особливу увагу до підготовки вчителів;

9) запровадження новітніх освітянських технологій: впровадження орієнтованої на студента стратегії викладання, організація наскрізної практичної підготовки відповідно до вимог двоступеневої освіти, введення нових технологій діагностики знань студентів, удосконалення їхньої самостійної роботи, запровадження кредитно-модульної системи навчання;

10) впровадження активних інформаційних, телекомунікаційних технологій, дистанційної освіти;

11) організацію та вдосконалення системи освіти протягом життя, освіти для дорослих і неперервної професійної освіти;

12) створення національної системи зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти, здійснивши поетапне його впровадження: розробка в Україні стандартів вищої освіти, сформованих за трьома рівнями: державні стандарти вищої освіти (перелік напрямів, спеціальностей, кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра і магістра та вимоги до підготовки фахівців), галузеві стандарти вищої освіти (ОКХ випускника, місце фахівця в структурі галузей економіки, вимоги до рівня його компетентності, система виробничих функцій і сфер діяльності, терміни навчання, критерії та засоби контролю якості), стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів (спеціалізації підготовки фахівців, варіативні частини програм, навчальні плани та графіки навчального процесу, форми навчальних занять і форми підсумкового контролю);

13) підвищення ефективності наукових досліджень у вищих навчальних закладах;

14) розвиток науково-технічного співробітництва України та ЄС;

15) підвищення ролі освіти в розвитку партнерства України з іншими державами;

16) демократизацію освітньої політики: підвищення мобільності викладачів і студентів, самостійності (автономії) університетів, студентського самоуправління, впровадження державно-громадського управління вищим навчальним закладом.

Варто відзначити, що далеконе всі вітають європейську інтеграцію. Вона може посилити донорські позиції України як постачальника студентів, аспірантів, молодих учених до Європи, причому, кращих. Ліквідація ступеня «доктор наук» призведе до розчинення наукової еліти в загальній масі наукових працівників, а значить, до падіння наукового потенціалу країни. Європейський досвід не можна механічно переносити на наш грунт. Злам традиційних для вищої школи форм соціалізації, формування особистості може призвести до непередбачуваних і небажаних наслідків.

Тому дуже важливо ті елементи уніфікації, які є в документах Болонського процесу, вписати у вітчизняну практику так, щоб не зашкодити національній освіті, зберегти елементи власних конкурентних переваг і примножити їх надбаннями світової практики.

2. Запровадження європейської кредитно-трансферної й акумулюючої системи (ЕСТS) у вищі навчальні заклади України.

Запровадження європейської кредитно-трансферної й акумулюючої системи (ЕСТS)у вищі навчальні заклади України як невід’ємного атрибуту Болонського процесу, розглядається як важливий засіб визнання українських дипломів і відкриває студентам можливість переходу з однієї навчальної програми на іншу. Таке запровадження передбачає значні зміни в організації навчального процесу, реструктуризації його змісту:

1. Реалізацію на практиці системи обліку в кредитах трудомісткості кожної навчальної дисципліни, що є в навчальному плані з кожної спеціальності на основі європейської системи перезарахування кредитів.

2. Визначення змісту навчальних модулів з усіх дисциплін. Модульна організація змісту навчальної дисципліни – це не механічне перенесення розділів програми до навчальних модулів. Наповнення модулів має розраховуватися на оптимальне засвоєння студентом кожної дисципліни, воно вимагає творчої аналітико-синтетичної роботи викладачів.

3. Впорядкування робочих навчальних планів в бік укрупненнядисциплін, які б містили опанування 3-4 кредитів протягом семестру.

4. Узгодження з європейською нашої системи оцінювання знань студентів.

Із набутого досвіду вищих навчальних закладів у ході педагогічного експерименту опрацьовано такі загальні засади:

- встановлено обсяг кредиту ЕСТS в Україні – 36 академічних годин;

- встановлено річне навантаження студента – 60 кредитів ЄКТС;

- запропоновано методику перерахування обсягу навчального навантаження студента діючих навчальних планів у кредити ЄКТС (1: 1,5);

- адаптовано до європейських вимог окремі навчально-методичні документи, розроблено Додаток до диплома європейського зразка та затверджено типову форму Інформаційного пакета напряму підготовки (спеціальності).

Набутий під час педагогічного експерименту проміжний досвід свідчить, що використання кредитно-модульної форми організації навчання сприяє:

- інтенсифікації навчального процесу та підвищенню якості підготовки фахівців;

- систематизації засвоєння навчального матеріалу;

- підсиленню мотивації та відповідальності студентів за результати навчальної діяльності, зменшенню пропусків навчальних занять;

- встановленню зворотного зв’язку з кожним студентом на визначених етапах навчання;

- забезпеченню належних умов для вивчення програмного матеріалу та підготовки до контрольних заходів, які досягаються шляхом чіткого їх розмежування за змістом і за часом;

- розширенню можливостей для всебічного розкриття здібностей студентів, розвитку їх творчого мислення та підвищення ефективності роботи професорсько-викладацького загалу;

- підвищенню об’єктивності в діагностиці знань студентів і впровадженню здорової конкуренції у навчанні;

- забезпеченню стабільності психологічного стану студентів завдяки наскрізному контролю знань;

- скороченню непродуктивного навчального часу (за рахунок ліквідації екзаменаційних сесій);

- прийняттю своєчасних дидактичних і виховних дій ;

- підвищенню статусу та ролі студентів як суб’єктів освітньої діяльності тощо.

Так що перші результати педагогічного експерименту засвідчили, що для досягнення його мети необхідно запроваджуватидодаткові заходи, зокрема:

- внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо ступенів;

- унормування тлумачення основних понять, визначень і принципів КМСОНП;

- перегляд переліку напрямів і спеціальностей, кваліфікацій відповідно до Болонського процесу;

- коригування стандартів вищої освіти;

- оптимізація професійно-практичної підготовки студентів;

- перегляд норм навчального навантаження науково-педагогічних працівників за видами робіт у зв’язку зі значним збільшенням частки їх індивідуально-консультативної роботи зі студентами та необхідністю розробки науково-методичного забезпечення такого виду робіт;

- удосконалення нормативної бази, яка регламентує порядок ліквідації академічної заборгованості, відрахування та поновлення студентів на навчання, призначення та виплати їм стипендії;

- удосконалення нових зразків діючої та розроблення нової навчально-методичної документації, адаптованої до вимог ЄКТС;

- забезпечення самостійної роботи студентів навчально-методичними матеріалами й інформаційно-комунікаційними засобами;

- удосконалення змісту і форм поточного контролю знань і державної атестації випускників;

- розробка вимог до організації та змісту роботи кураторів у реалізації індивідуальних планів студентів;

- моніторинг якості фахової підготовки.

Важливим кроком до входження до освітнього простору Європи стало внесення першого профільного пакету (з 9 документів) для розгляду на відкритому засіданні Кабінету Міністрів, серед них: внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» і Державної цільової науково-технічної та соціальної програми «Наука в університетах» на 2008-2012 рр., затвердження Положення про акредитацію ВНЗ, напрямів підготовки і спеціальностей в них. Також розглянуто питання стажування аспірантів, докторантів і науково-педагогічних працівників у провідних закладах в Україні та за кордоном, зміни до переліків спеціальностей, за якими готують фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Проектом Закону «Про вищу освіту» визначено такі типи ВНЗ, як університет (класичний, профільний), академія, коледж, професійний коледж та визначено умови для них. Внесено зміни в структуру вищої освіти – вилучено освітні рівні (базова вища освіта, повна вища освіта), освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» і поняття рівнів акредитації ВНЗ. Університетам, які успішно поєднують інноваційну діяльність з навчанням студентів із застосуванням передових наукових розробок та досліджень, надається статус дослідницького терміном на 7 років. Підвищуються вимоги до контролю за ліцензуванням і акредитацією вищих навчальних закладів та виборами спеціальностей. Йшлося на засіданні й про впорядкування мережі національної вищої школи: укрупнення університетів та їх якісна реструктуризація, перетворення їх у сучасні й потужні регіональні центри освіти, досліджень і розробок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Умови використання ЕСТS	\|	Приведення національної шкали оцінювання до системи ЕСТS

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.