• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Інформація, її види та роль в менеджменті. Вимоги, що висувають до інформації.

Інформація – це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події виробничо-господарської діяльності.

Інформація підрозділяється на види:

- зовнішня і внутрішня;

- прийнята і передана;

- одноразова і та, яка дублюється;

- кількісна та описова;

- первинна і вторинна.

Вимоги, які пред'являються до інформації:

- повна, тобто в її склад повинні входити всі необхідні дані для виконання процесу керування;

- мінімальна, тобто не містити зайвих, непотрібних свідчень;

- оптимальна;

- не повинна бути занадто обмеженою;

- своєчасна;

- надійна і достовірна.

Велику небезпеку представляє надмірність, коли інформаційний потік захльостує керування і не дозволяє відрізнити істотне від несуттєвого, тимчасове від постійного.

Способиудосконалювання інформаційного обміну в організаціях:

- регулювання інформаційних потоків. Керівник повинний знати і навчитися оцінювати якісні і кількісні сторони своїх інформаційних потреб, а також інших споживачів інформації в організаціях;

- управлінські дії;

- наявність зворотного зв'язку.

Використовуються два способи:

- переміщення людей з однієї частини організації в іншу;

- опитування працівників.

- система збору пропозицій;

- інформаційні бюлетені. Великі організації видають регулярні бюлетені, що містять інформацію для працівників на різні теми;

- сучасні інформаційні технології (комп'ютери, електронна пошта).

2. Загальне поняття комунікацій в менеджменті.

Комунікація в управлінні - це обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить їх до співробітників. Ефективність комунікацій часто визначає якість рішення і те, як насправді вони будуть реалізовані.

Комунікація та інформація – це тісно пов’язані між собою поняття. Комунікація містить в собі і те, що передається, і те, як це “що” передається. Термін “комунікація” походить від латинського “communis”, що означає “спільне”: той, хто передає інформацію, спробує встановити спільність з тим, хто інформацію отримує.

Комунікація являє собою зв’язок між передавачем і приймачем (відправником і одержувачем) і містить в собі послання. Практично всі сфери людських стосунків ґрунтуються на комунікаціях. (письменність, жести, міміка, голос).

В основному між людьми існують 2 площини (рівні) комунікацій: площина змісту та зв’язків (стосунків).

Площина змісту належить до послання, що подає відмінності про становище речей чи про події. Наприклад, “співробітника тут немає,” “заняття розпочинається наступного понеділка” тощо. Зміст може бути важливим чи незначним, правильним чи не правильним, активним чине активним і мати різне значення для одержувача і відповідника.

Площина зв’язків (стосунків) між людьми містить звертання, прийняття чи відхилення, симпатію чи антипатію, ненависть чи любов.

При проведенні переговорів чи конференцій потрібно намагатися використовувати змістовну площину, щоб виключати вилив симпатій і антипатій, оскільки часто голосують не за пропозицію, а за того, хто її вносить.

Існують дві основні форми комунікацій:

1- дигітальна комунікація;

2- аналогова комунікація.

Дигітальна форма комунікацій – це всі відомості, закодовані за допомогою символів (шрифт, цифри, в т.ч. математичні і хімічні формули). Вона вільна від емоцій, але часто призводить до непорозумінь. Помилки можуть виникати при відправленні через неправильне кодування відправником і одержувача - через неправильну інтерпретацію, а також через неправильний переклад з однієї мови на іншу.

Аналогова комунікація має наочний або зворотний характер. Це вся безсловесна комунікація (жести, погрози, доторкування). Приклад: географічна карта, кісточки рахівниці, цифрові годинники – аналогова комунікація.

Розмовна мова є прикладом поєднання аналогової і дигітальної комунікації. Так званими аналоговими комунікаціями можна значно легше з’ясувати площину стосунків. Т.ч. відкривається можливість виявити (з’ясувати) або розв’язати міжособові конфлікти.

Суб’єктами комунікацій можуть бути окремі особи, групи і цілі організації.

Важливість ефективної міжособової комунікації в управлінні обумовлено такими причинами:

1. Рішення багатьох управлінських завдань будується на безпосередній взаємодії людей (начальник з підлеглими, підлеглі один з одним) в межах різних подій.

2. Міжособова комунікація є одним з найкращих способів обговорення та вирішення питань, що характеризуються невизначеністю та двозначністю.

3. Процес комунікації, його елементи та етапи.

Комунікативний процес – це обмін інформацією між двома або більше людьми. Основна його мета – забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлення.

У процесі обміну інформацією можна виділити 4 базових елементи:

1. Відправник – особа, яка генерує ідеї, або збирає інформацію і передає її.

2. Повідомлення – власне інформація, закодована за допомогою символів.

3. Канал, або засіб передачі інформації.

4. Одержувач – особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її.

При обміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємопов’язаних етапів комунікативного процесу:

I - Зародження ідеї (етап відправлення).

II - Кодування та вибір каналу

III - Передавання (етап отримування)

IV- Декодування (або розкодування)

Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.

І етап.Обмін формацією починається з формулювання ідеї або відбору інформації. Індивід ідентифікує себе у межах комунікативного процесу та формулює значення або зміст того, чому і що він хоче передати іншому учаснику.

ІІ етап. Це трансформація ідеї в повідомлення за допомогою символів (кодових знаків) – слів, інтонацій та жестів. До каналів передачі належать передавання мови та письмових матеріалів, електронні засоби зв’язку, в т.ч. комп’ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки тощо. Може бути середовище (повітря, вода та світло) і різні технічні пристрої (хвилі лінії і т.п.). Якщо канал непридатний для фізичного втілення символів, передавання є неможливим. Вибір засобу повідомлення не повинен обмежуватися єдиним каналом. Бажано використовувати не менше двох засобів комунікації.

ІІІ етап. Відправник використовує канал для доставки повідомлення (закодованих ідей або сукупності ідей) одержувачу. Одержувачем є той, кого досягло та було адресоване повідомлення.

IV етап. Декодування містить: а) сприйняття повідомлення одержувача (що отримав); б) його інтерпретація (як зрозуміле); в) оцінку (що та як прийняв)

Запам’ятайте!

Отримати - не означає зрозуміти, а зрозуміти - не означає прийняти!

Можливе викривлення значення повідомлень, пов’язаних з присутністю в процесі комунікації шуму. Шум - це будь-яке втручання в процес комунікації на будь якому з його ділянок. Джерела шуму – багаторівневість організації, масштаб керованості, централізація, децентралізація і т.д. Приклади: звукові похибки у вимові; більш сильний паралельний сигнал; мовні помилки; викривлення в лініях зв’язку, доповнення до повідомлення на різних рівнях.

Важливим елементом комунікативного процесу є зворотній зв’язок, що з’являється в результаті обміну учасників процесу ролями. Одержувач стає відправником - і навпаки. Зворотній зв’язок - це відповідь одержувача на повідомлення.

Читайте також:

1. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
2. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
3. Аналіз та узагальнення отриманої інформації.
4. Аналітичні реакції та вимоги, яким вони повинні відповідати.
5. Баланс підприємства як джерело інформації.
6. Бланк документа, вимоги, що пред’являються до нього
7. В результаті виконання операцій форматування уся інформація, яка була на диску безповоротно знищується.
8. Вивчення наявної санаційної концепції та збір необхідної інформації.
9. Види правових актів державного управління. Вимоги, що ставляться до актів державного управління.
10. Види та властивості економічної інформації.
11. Види та функції засобів масової інформації.
12. Визначення та характеристика управлінської інформації.

Переглядів: 5943