Рефрактометрія

Ø ґрунтується на вимірюванні показника заломлення (n) досліджуваної речовини.

· Суть методу:

При переході променя світла з одного прозорого середовища в інше він змінює свій напрям, тобто заломлюється:

α –кут падіння

β – кут заломлення

Показник заломлення залежить:

P від природи речовини;

P від густини розчину (густина залежить від концентрації);

P від температури (при підвищені температури зменшується густина розчину, а значить зменшується й показник заломлення).

· Обладнання – рефрактометр:

Головні деталі рефрактометру – призми: освітлювальна та вимірювальна. Призми притиснуті одна до одної гіпотенузними гранями. Освітлювальна призма має матову грань, а вимірювальна – поліровану. Краплю досліджуваного розчину наносять між гранями.

4

Промінь світла проходить крізь освітлювальну призму 1, входить в рідину 3 і попадає на поліровану грань вимірювальної призми 2. В окулярі 4 спостерігають заломлення світла: одна частина поля – освітлена, інша темна. Показник заломлення визначають за шкалою на межі світла й тіні, що співпадає з перетином ліній.

· Визначення концентрації:

Кожна рідина характеризується певним значенням показника заломлення. Але показник залежить також від концентрації розчину. Якщо відомий показник заломлення, можна визначити концентрацію:

– за формулою

– за таблицею.

· Застосування методу рефрактометрії:

– для ідентифікації речовин (якісний аналіз);

– для кількісного визначення речовини в розчині;

– для контролю якості виготовлення розчинів та термінів й умов зберігання.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інструментальні методи	\|	Фотометрія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.