Створення, реєстрація, ліквідація та реорганізація підприємств в Україні

Колообіг карбону:

СО₂ С₆Н₁₂О₆ С₆Н₁₂О₆ С₆Н₁₂О₆ детритні організми СО₂

(атмосфери) (внаслідок фотосинтезу) (поїдається фітофагом) (поїдається хижаком) перетворюють на

зв’язується –

органічна форма

Цикл оксигену:

О₂ СО₂

₍вивільняється (дихаючи ним тварини сполучають)

у атмосферу внаслідок фотосинтезу ) О₂ та С і утворюють СО₂

Цикл води :

1. У водному середовищі зародилось життя на ґземлі

2. Усі хімічні реакції, які відбуваються в організмі вимагають присутності води

3. Незамінне середовище для обміну речовин – метаболізму

З ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ»
ТЕМИ ЛЕКЦІЙ

ТЕМА 1. ПІДПРИЄМСТВО, ЯК СУБ"ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ. УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Суб'єкти ринку - це ті структури, які мають право самостійного прийняття економічних рішень в процесі взаємодії з іншими учасниками, несуть за них повну відповідальність, розпоряджаються своєю продукцією і прибутком після сплати обов 'язкових платежів.

У класичній економічній теорії при розгляді процесу взаємодії підприємств суб'єктами ринку вважаються державні установи, підприємства і домашні господарства.

На рис. 1.1. представлена схема взаємодії суб'єктів господарювання і кругообігу ресурсів. Основна функція підприємства, як видно із рис. 1.1., передбачає закупівлю за встановленими цінами факторів виробництва на ринку ресурсів, виготовлення товарів та надання послуг. Маса товарів та послуг надходить до споживачів (домашніх господарств і державних установ) для задоволення всієї гами індивідуальних і суспільних потреб. Платежі, котрі здійснюють підприємства за надані економічні ресурси (праця, капітал, підприємницькі здібності і т.п.) складають собівартість виробленої продукції (витрати підприємства).

Рис.1.1. Схема кругообігу ресурсів, продуктів і доходу

У процесі витрат грошового доходу домогосподарства виражають свій попит на необхідні їх товари і послуги. Взаємний вплив цих послуг і пропозиції підприємств, споживчі витрати на товари і послуги утворюють доходи від реалізації ними цих товарів і послуг.

Варто врахувати, що домогосподарства і підприємства виступають на двох ринках: ресурсному і ринку продуктів. При цьому щораз вони виявляються на протилежних сторонах. На ресурсному ринку підприємство виступає на стороні попиту, тобто, як покупець, а домогосподарства як власники ресурсів - на стороні пропозиції, тобто, як постачальники. На ринку продуктів (нижня частина схеми) вони міняються місцями: домогосподарства виявляються на стороні попиту, а підприємства - на стороні пропозиції.

З рис. 1.1. випливає, що всі типи господарських суб'єктів діють на одному ринку. Однак характер взаємозв'язків «підприємства-домашні господарства» і «підприємства - державні установи» різний.

На споживчому ринку між пропозицією підприємств і попитом

домогосподарств на визначені товари і послуги здійснюється взаємодія

класичного типу: ціни на них формуються після виробництва товарів.

На відміну від споживчого ринку основна маса покупок держави здійснюється через систему «державного замовлення». Тоді ціна на продукти і послуги може бути встановлена до їх виробництва. У цьому випадку ризик підприємств мінімальний, тому що можна заздалегідь обговорити ціни, обсяг й умови постачання. Разом з тим держустанови можуть робити покупки товарів як на ринку продуктів, так і на ринку ресурсів. Наприклад, це можуть бути канцелярські товари, комп'ютери, продовольчі і промислові товари для армій, військ МВС, закупівля сільськогосподарської продукції і ін.

Усі суб'єкти господарської діяльності у взаємозв'язку складають єдине ціле економічного механізму суспільства. Мета і характер діяльності суб'єктів господарської діяльності можуть бути різні. Тому за цими ознаками їх можна поділити на підприємницькі (комерційні), котрі функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням державою. Суб'єкти господарювання з підприємницьким характером діяльності являють собою підприємства.

Підприємство - це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка господарювання (економіки), що виготовляє продукцію або надає платні послуги.

Оскільки еквівалентний ринковий обмін можливий лише при наявності вироблених продуктів і послуг, то необхідно більш детально розглянути особливості утворення і функціонування підприємств. Для підприємств в умовах ринкової економіки, котрі мають підприємницький характер, існують певні вимоги, недотримання яких несе велику небезпеку для їх існування.

До таких вимог відносяться дотримання принципів > економічності, >прибутковості, > фінансової стійкості, >продуктивності (рентабельності, прибутковості) діяльності і т.п.

Дотримання принципу економічності передбачає отримання відповідного результату при певних витратах ресурсів. В залежності від конкретнихумов принцип економічності може бути реалізований у двох варіантах:

· певний результат при мінімальних витратах -- принцип мінімізації;

Отже, підприємство— це організаційно відокремлений господарський суб'єкт, що використовує матеріальні, трудові та інші ресурси для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, котрі користуються попитом. Воно самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається виготовленою продукцією і прибутком, що залишається після сплати податків та інших обов 'язкових платежів.

Незалежно від форм власності, підприємство працює на умовах комерційного розрахунку, самостійно заключає господарські договори та інші угоди, операції, отримує прибуток або несе збитки. За рахунок прибутку воно >забезпечує стабільне фінансове положення, >реалізує стратегію розвитку, >забезпечує соціально-економічні інтереси трудового персоналу, >вимоги держави, власників і т.п.

Здійснення бізнесу включає три основних стадії:

· придбання і доставка факторів виробництва за суму коштів;

· перетворення ресурсів (виробництво продукції та надання послуг);

· реалізація продукції і послуг та отримання грошей (виручки).

Базовою умовою успішного функціонування підприємства є перевищення виручки над витратами на придбання ресурсів, їх перетворення у продукцію та її реалізацію.

Розвиток будь-якого підприємства відбувається за циклом, у якому можна виокремити низку періодів, що характеризу­ються суттєвими змінами обсягів випуску продукції (надання послуг, виконання робіт), величиною отриманого прибутку та колом завдань, що постають перед підприємством. До таких періодів належать:

• "дитинство ", або період виникнення. У цей період перед підприємством насамперед виникає проблема виживання, оскільки з'являються труднощі, пов'язані з нестачею грошових коштів як для фінансування його поточної діяльності, так і для здійснення необхідних підприємству інвестицій. Для періоду характерні невисокі темпи зростання обсягів виробництва. За­ звичай діяльність підприємства в цей час є збитковою;

• період юності. За цей період перші отримані прибутки
дають змогу підприємству вирішити проблеми з грошовими коштами, що спричинює виникнення нової цілі його функціо­нування - економічного зростання. Для її досягнення увага підприємства приділяється здійсненню активної інвестиційної діяльності. Період характеризується швидким зростанням об­сягів виробництва;

Показники підприємства

Зрілість

(уповільнення

економічного

зростання)

Рис. 1.2. Цикл життя підприємства

•

	Дитинство (виникнення)

• період зрілості. Протягом цього часу підприємство на­магається одержати максимум прибутку з усіх можливостей, які дають його розміри, технічний, виробничий та комерцій­ний потенціал. Характерною є здатність підприємства до са­мофінансування своєї діяльності. Особливостями розвитку підприємства на цьому етапі є уповільнення темпів зростання та максимальні прибутки;

• період старіння. У цей період обсяги випуску продукції та отримуваних прибутків зменшуються. Це пов'язано із застарілістю технічної та виробничої бази, невідповідністю продукції підприємства вимогам ринку, жорсткою ринковою кон­куренцією тощо.

Розуміння циклу життя дає змогу визначити різні пробле­ми, які виникають у підприємства протягом усього періоду йо­го розвитку, й уточнити завдання, розв'язання яких допоможе успішно здійснювати діяльність підприємства.

Для забезпечення ефективного господарювання керівницт­во має визначити цілі створення та функціонування підприєм­ства. Головну ціль створення підприємства називають його мі­сією. Оскільки такою ціллю є виготовлення та надання необ­хідних суспільству продукції, робіт, послуг з метою отримання прибутку, то вони і становлять зміст місії підприємства.

На основі місії формулюються стратегічні й тактичні цілі підприємства.

Ціль являє собою конкретний стан або бажаний результат, якого підприємство прагне досягти.

Стратегічні цілі визначають поведінку підприємства на перспективу. Для їх досягнення розробляється програма перс­пективних заходів, яка втілюється у відповідній стратегії під­приємства.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної ме­ти) підприємства і досягнення її множинних цілей [67].

Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває організація, керівництво підприємства може обрати одну з та­ких базових стратегій:

• стратегію виживання, яка має захисний характер і пе­редбачає здійснення системи заходів, що забезпечують вихід підприємства з кризового стану в максимально ко­роткий термін;

• стратегію стабілізації, що застосовується підприєм­ством в умовах нестабільності (коливання) обсягів про­дажу своєї продукції й отримуваних доходів. Вона пе­редбачає, насамперед, вирівнювання обсягів продажу, прибутку та інших важливих показників ефективності діяльності підприємства з подальшим їх підвищенням;

• • стратегію зростання, що є найефективнішою страте­гією, спрямованою на стабільне зростання обсягів про­дажу, прибутку, капіталу.

Тактичні цілі підпорядковані стратегічним і реалізація їх є засобом досягнення цілей на перспективу.

Для досягнення бажаних результатів сукупність сформу­льованих підприємством цілей має відповідати певним вимо­гам:

1) бути конкретними та вимірюваними (наприклад, збіль­шити частку підприємства на ринку на 1,5 %, підвищити рен­табельність виробництва продукції - на 2 % тощо). Вони да­ють змогу створити основу для оцінювання досягнутих ре­зультатів та прийняття подальших рішень;

2) бути узгодженими у часі й мати конкретний часовий простір їх досягнення;

3) взаємно доповнювати, тобто підтримувати одна одну, а не протистояти одна одній;

4) бути чітко сформульовані для кожного напряму діяльно­сті підприємства.

Ефективне функціонування підприємства пов'язане з необ­хідністю вирішення низки найважливіших завдань, серед яких:

> отримання доходу його власниками;

> забезпечення споживачів необхідними їм продукцією ,роботами та послугами підприємства;

> забезпечення персоналу заробітною платою, нормаль­ними умовами праці та можливістю професійного зрос­тання;

> створення робочих місць для населення, що проживає на прилеглій до підприємства території;

> охорона навколишнього середовища (земельних, вод­них ресурсів, повітря тощо);

> недопускання перебоїв у роботі підприємства (зриву поставок, випуску бракованої продукції або неякісних робіт і послуг, зниження обсягів випуску продукції і рентабельності виробництва тощо).

Поставлені завдання підприємства визначають і конкрети­зують, виходячи з таких факторів: інтереси його власників, розмір капіталу підприємства, ситуація всередині підприємст­ва, зовнішнє середовище тощо.

Створення та порядок реєстрації підприємства визна­чаються з 1 січня 2004 року створення та порядок реєстрації під­приємств здійснюватиметься згідно з Господарським кодексом України [1].

Будь-яке підприємство може бути створене:

1) за рішенням власника (власників) майна або уповнова­женого ним (ними) органу шляхом заснування нового підпри­ємства;

2) шляхом реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого підприємства з додержанням вимог законодавства;

3) шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного за­конодавства України.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридич­ної особи від дня його державної реєстрації. Для державної реєстрації до державної адміністрації місце­вої влади підприємством подаються документи згідно з пере­ліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, серед яких - заява та установчі документи. До установчих документів чин­не законодавство відносить: статут - рішення власника про створення підприємства, якщо ж таких власників два і більше, таким рішенням виступає установчий договір. Для акціонер­них товариств до складу установчих документів належить ще й протокол установчих зборів.

Установчі документи залежно від організаційно-правової форми підприємства відрізняються за складом і змістом.

Приватні підприємства створюються і діють лише на осно­ві статуту, деякі види господарських товариств (акціонерні, товариства з обмеженою, додатковою відповідальністю) ство­рюються і діють на підставі статуту та засновницького догово­ру. Повні та командитні товариства створюються і діють ви­ключно на основі засновницького договору.