Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Модуль ІІ

Загрузка...

Форми роботи з фізичного виховання у початковій школі

 

Урок – основна форма роботи з фізичного виховання у початкових класах.

План

1. Місце уроку фізичної культури серед інших форм фізичного виховання. Вимоги до сучасного уроку фізичної культури.

2. Особливості проведення уроків фізичної культури. Завдання уроків фізичної культури.

3. Характеристика оздоровчих, освітніх, виховних завдань уроків.

4. Зміст уроку. Структура уроку. Завдання і зміст підготовчої, основної, заключної частин уроку. Побудова уроку.

5. Типи (різновиди) шкільних уроків. Особливості комплексного уроку фізичної культури. Навчання учнів самостійно займатися фізичними вправами. Особливості методики роботи з учнями СМГ, підготовчої групи. Аналіз уроків фізичної культури.

Місце уроку фізичної культури серед інших форм фізичного виховання.

У процесі фізичного виховання застосовують різні форми організації занять: уроки, фізкультурні заходи в режимі дня, заняття спортивних гуртків і секцій, спортивні змагання, самостійні заняття та інше. Ці форми тісно переплітаються і становлять систему, яка забезпечує організовану роботу над фізичним удосконаленням учнів початкових класів. Кожна з форм має своє призначення й конкретні завдання щодо виховання школярів фізично міцними, здоровими, загартованими, такими, що добре володіють всіма життєво необхідними руховими навичками і вміннями, характеризуються добре розвиненими фізичними якостями – швидкістю, спритністю, силою, гнучкістю й витривалістю.

Основної формою з фізичного виховання є урок фізичної культури, на якому учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум необхідних знань, умінь, навичок, що забезпечують їм потрібний розвиток зміцнення здоров'я та участь у суспільно корисної праці. Уроку фізичної культури є обов’язковою для всіх учнів формою занять, що забезпечує необхідний мінімум знань, умінь і навичок, передбачених навчальною програмою. Вивчаючи на уроках різноманітні фізичні вправи учні дістають перше уявлення про гімнастику, про різні види спорту, здобувають основні знання і навички у рухливих та спортивних іграх. Оволодіваючи під керівництвом вчителя різноманітними руховими діями викликають у учнів бажання займатися фізичною культурою ще краще, прагнути ще більше досягнень, що приводить їх до занять у спортивні гуртки та секції або у дитячо-юнацькі спортивні школи. Усе це визначає відповідальну роль уроку в загальній системі фізичного виховання в школі.



Интернет реклама УБС

Характерними ознаками уроку є:

1. Постійний склад учнів; клас – дитячий колектив, приблизно однорідний щодо віку, рівня фізичної підготовленості, стану здоров'я. Це зумовлює чітку організацію вихованців, можливість реалізувати вимоги, стабільності навантаження тощо.

2. Відповідність навчального матеріалу програмі фізичної культури для учнів початкових класів та календарним планам, що забезпечує зв'язок та наступність уроків і дає змогу поступово розв’язувати завдання.

3. Стислий розгляд занять, що забезпечує найсприятливішу для розв’язання завдання фізичного виховання школярів, систематичність діяльності і відпочинку.

4. Застосування різних методів навчання, виховання та організації учнів, перевірки і оцінювання навчального процесу

5. Провідна роль учителя, який організує і спрямовує навчально-виховний процес.

Перелічені ознаки притаманні передусім саме урокам на відміну від інших форм заняття. Крім цього характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших форм фізичного виховання є:

- яскраво виражена дидактична спрямованість, зумовлена вирішенням освітніх завдань;

- керівна роль вчителя, що передбачає викладання предмета і виховання учнів;

- чітка регламентація діяльності учнів і дозування навантаження згідно з їхніми індивідуальними можливостями;

- постійний склад учнів та їхня вікова однорідність;

- зумовленість занять розкладом.

Ці риси відносять урок фізичної культури до рівня основної форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення мети навчання в школі – підготовки всіх учнів до самостійного життя, праці,формування у них потреби та вміння регулярно займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом усього життя.

Вимоги до сучасного уроку фізичної культури.

Урок фізичної культури повинен мати чітку спрямованість, викликати інтерес до занять і спонукати учнів до активної діяльності, мати зв'язок з попереднім і наступним урокам; передбачати різноманітні вправи і методи виконання їх; мати достатньо ущільненість і забезпечувати оптимальне фізичне навантаження учнів.

Основні показники якісного уроку – це виконання плану конспекту уроку й досягнення научених результатів. До уроку ставиться цілий ряд вимог. Він повинен поєднувати певні загальні завдання, виконання яких забезпечується всім процесом навчання і серіями уроків, і завдання, що вирішуються на кожному конкретному уроці, при чому формувати ці завдання слід чітко й конкретно. Урок має становити єдине ціле і разом з тим відповідати принципу наступності – бути послідовним продовженням попереднього уроку і підготовкою до наступного, і правильно поєднуватися з іншими уроками у розкладі навчального дня і тижня; повинен мати виховний характер і правильну побудову, що дає змогу враховувати фізичний розвиток і фізичну підготовленість учнів. На уроці пояснення вправ слід поєднувати з практичним виконанням їх, теоретичні відомості подавати під час практичного виконання вправ, чітко визначати домашнє завдання.

До уроку фізичної культури ставляться такі основні вимоги:

1. Містити певні загальні завдання. Виконання яких забезпечується всім процесам навчання і серіями уроків, а також завдання, що вирішуються на конкретному уроці;

2. Мати конкретне і чітке формулювання завдань;

3. Мати правильну методичну побудову, що враховує фізичний розвиток і фізичну підготовленість учнів та всебічно впливає на гармонійний фізичний розвиток їх;

4. Мати цілісну будову (але бути послідовним продовженням попереднього уроку і підготовкою до наступного);

5. Мати виховний характер;

6. Містити цікаві для дітей методи навчання і організації, що спонукали б дітей до активної діяльності;

7. Поєднувати показ і пояснення вправ з практичним виконанням їх;

8. Поєднувати теоретичні відомості під час виконання вправ;

9. Мати чітке визначення домашніх завдань;

10. Правильно поєднуватись з іншими уроками у розкладі навчального дня і тижня.

Щоб уроки були цікавими, вчителю необхідно тонко розуміти психічні особливості дітей молодшого шкільного віку, враховувати їхні сили й можливості, формувати запити. Однією з найважливіших умов доброго уроку є поєднання волі педагогів із прагненням учнів до досягнення бажаного. Дітей найбільш цікавлять уроки, в яких є щось нове. Це може буди варіювання фізичних вправ, зміцнення і послідовне ускладнення рухливих ігор, використання предметних орієнтирів, застосування нестандартного обладнання і технічних засобів навчання, а також різних форм і методичних прийомів. Багато вчителів для посилення емоційного фону уроку використовують елементи змагань – як між окремими ланками і групами учнів, так і між окремими учнями – на кращу поставу, якісне і кількісне виконання фізичних вправ, на швидкість і організованість під час прибирання фізкультурного інвентарю та обладнання. Мета навчальної діяльності може бути ближня, тобто поставлена саме для даного уроку, і дальня, перспективна, визначена вчителем на навчальну чверть, півріччя, рік. Виходячи з перспективної мети вчитель визначає завдання даного уроку, які мають бути конкретними і водночас підпорядкуватися перспективним завданням.

Уроки фізичної культури мають бути побудовані так, щоб вони забезпечували всебічний гармонійний розвиток особистості школяра. Адже фізичне виховання школярів невід’ємне морального. Ефективність уроків фізичної культури залежить від дисципліни, організованості, свідомості та інших моральних якостей учнів, тобто від умілої виховної роботи в класі. Для виховання позитивних моральних і вольових якостей під час занять фізичною культурою треба використовувати такі методи навчання і виховання, як переконування, виправлення, заохочення, спонукання, приклад, примушування та покарання. Кожен із зазначених методів морального виховання впливає на формування тих або інших рис характеру школярів.

Виховувати вольові якості і свідому дисципліну треба на всіх уроках: привчати стримувати себе під час виконання вправ, особливо в іграх, де необхідно дотримання певних правил. Спільне виконання вправ, особливо ігрова діяльність, дає змогу формувати взаємодопомогу, колективізм, чесність та інші моральні якості.

Особливості проведення уроків фізичної культури.

Більшість уроків фізичної культури слід проводити на відкритому повітрі (пришкільний майданчик, стадіон). Узимку уроки на відкритому повітрі проводяться в тиху погоду або при слабкому вітрі при температурі не нижче за 100 С для учнів 1-2 класів та -120С для учнів 3 класів ( для середньої кліматичної зони). В інших кліматичних зонах питання про можливість проведення занять на повітрі вирішується органами народної освіти разом з органами охорони здоров’я. У приміщенні, де проводяться заняття, температура повітря має бути не нижче за 140С.

У приміщенні й у теплу погоду на відкритому повітрі учні займаються одягнені у спортивну форму (труси, майка, тапочки), в прохолодну – в тренувальні костюми, узимку – в лижні костюми. Підчас занять необхідно додержуватися санітарно-гігієнічних вимог, особливо під час виконання справ з положення сидячи й лежачи на підлозі, акробатичних вправах та переповзання.

Проведення уроку на майданчиках в холодну пору вимагає від вчителя ретельної підготовки. Уроки на відкритому повітрі взимку проводяться тими самими методами, що й у приміщення. Але початок уроку має бути насичений динамічними вправами ( швидка ходьба, біг, вправи в русі). Під час проведення уроків взимку на відкритому повітрі особливу увагу треба приділяти правильному диханню учнів.

Для проведення занять з лижної підготовки учитель повинен заздалегідь вибрати відповідну місцевість, щоб поруч не було стрімких круч, пнів або дороги, якою проходить транспорт. Слід уникати місцевості, де вже відбуваються заняття або катаються діти й дорослі. Майданчик для занять лижною підготовкою має бути приблизно 120-150 м завдовжки, 60-120м завширшки, а в перетині – з незначними схилами 2-40 На майданчику прокладають дві концентричні лижні. Зовнішня лижня має форму витягненого чотирикутника із заокругленими кутами, довжина її 300-600м. Внутрішня лижня повторює форму зовнішньої на відстані 3-4 м від неї, ближче до центра майданчика.

Вчитель відповідає за життя дітей, тому він повинен зробити все, щоб запобігти травмами і обмороженням. Особливої уваги учителя потребує перехід учнів до місця проведення занять і назад до школи. Найбезпечніше в будь-якому випадку пересування учнів у колоні ( по одному, по двоє). На вулиці учні йдуть тільки тротуаром, а вчитель іде з краю дороги, приблизно біля середини чи недалеко від кінця колони. Це дає змогу за більшістю учнів стежити, що йдуть попереду, час від часу перевіряючи, як просувається вся колона.

Підготовчу частину уроку починають з шикування учнів з лижами в руках. На правому фланзі шеренги стає відділення, що першим підготувалося до уроку (учні переодяглися, одержали лижі й зібралися на призначеному місці).

Залежно від фізичної підготовленості учні поділяють на відділення яким керує призначений учителем командир ( у класі має бути не більш ніж чотири відділення ) . У молодших класах ці відділення можуть бути змішаними. Учні підготовчої групи включають до слабшого відділення.

Перед виходом з приміщення вчитель пояснює учням, що вони робитимуть на уроці. У початкових класах основні завдання уроку слід пояснювати безпосередньо перед вправами. Якщо мороз невеликий, треба дати дітям кілька стройових вправ з лижами і на лижах ( 1-2 хв.) . За розпорядженням учителя учні надівають лижі й перевіряють кріплення. Для цього досить підстрибнути кілька разів на місці. Треба , щоб учні допомагали один одному надівати лижі.

В основній частині уроку лижної підготовки дітей навчають нового і повторюють раніш вивчене. Урок проводять на навчальному майданчику, а потім на схилі. На майданчику вивчають новий спосіб ходьби на лижах або вдосконалюють елементи відомого. Потім переходять на схил, де спочатку вивчають нові елементи ходьби, а потім повторюють вправ. В кінці основної частини уроку на майданчику чи на схилі проводять змагання на краще виконання вправ і рухливу гру на лижах.

Заключну частину уроку починають організованою ходьбою у спокійному темпі. В колоні по одному учні повертаються до школи, біля школи зупиняються, вчитель коротко підсумовує наслідки уроку, дає завдання додому. Потім учні знімають лижі, очищають від снігу, скріпляють їх та відносять до сховища.

Вимоги до проведення уроків з ковзанів такі самі, які до уроків з лижної підготовки.

Уроки плавання, що проводяться з молодшими школами, мають сою специфіку щодо організації та методики проведення. Їх можна проводити в басейнах (цілорічно) або у відкритих водоймах ( на початку першої та в кінці четвертої чверті). Вода річки, де відбуваються уроки плавання, має бути проточною, а в ставку чи озері – незабрудненою. Треба, щоб дно мало рівний спуск і піщаний грунт.

Місце для плавання вбирають вище (за течією) від тих місць, де полощуть Белізу і напувають коней та корів. Швидкість течії не повинна перевищувати 0,3 м за секунду, а глибина –1-1,2м.

Уроки плавання можна проводити у першій половині дня ( з 10 до 13 годин), коли в повітрі найбільше корисних для здоров’я ультрафіолетових променів. Температура води має бути не нижчою ніж 20-220С при температурі повітря 23-250С.

Уроки плавання складаються з вправ, що проводяться в залі або на суші та у воді.

Підготовча частина уроку плавання завжди починається на суші ( в залі сухого плавання), де дітям пояснюють завдання уроку і проводять загальнорозвивальні, спеціальні і підготовчі до плавання вправи.

Відповідно до вміння учнів плавати чи триматися на воді клас поділяють на кілька відділень (2-3).

Основна частина уроку плавання проводиться у воді, де відбувається освоєння учнів з водою, навчання та удосконалення елементів плавання способом кроль на грудях. До води спочатку входить одне відділення учнів і перебуває там від 5 до 15 хв. ( залежно від фізичної підготовленості, температура води і повітря), а потім по черзі входять інші. Закінчується основна частина рухливою грою у воді.

Заключну частину уроку плавання проводять на суші, де вчитель дає вправи для зігрівання ( ходьба, вправи в русі), підбиває підсумки уроку, дає домашнє завдання.

Завдання уроків фізичної культури. Характеристика оздоровчих, освітніх, виховних завдань уроків.

З кожного уроку учні повинні виносити нові знання і вміння, повинні бачити, що в процесі цілеспрямованих занять фізичними вправами вдосконалюється їх розвиток. При цьому кожен учень повинен мати особистий рекорд, і кожного слід до нього підвести. Вчителю необхідно чітко визначити кінцеву мету спільної роботи з учнями на весь час навчання в школі, на рік, чверть, серію уроків, тобто уявити результат діяльності на різні періоди часу.

Мета фізичного виховання школярів – до закінчення шкільного курсу навчання сформувати уміння управляти (уміння вищого поняття) життєво необхідними руховими діями в різних умовах діяльності та виховувати потребу до систематичних занять фізичними вправами протягом усього життя.

Метою кожного навчального року є опанування матеріалу, передбаченого програмою відповідного класу. На серію уроків або навчальну чверть метою служить оволодіння конкретними вправами: наприклад, навчити стрибкам у довжину, метати м’яч.

Усі завдання, виходячи з їхнього спрямування, об’єднують у методиці фізичного виховання у 3 групи: освітні, оздоровчі, виховні.

Вирішуючи освітні завдання, учнів озброюють необхідними знаннями, уміннями і навичками виконувати фізичні вправи, а також застосовувати їх у повсякденному житті, в процесі самовдосконалення. При чому засвоєння цих знань, умінь і навичок повинно відбуватися не механічним шляхом, а такими способами. Що ведуть до розвитку особи учня.

Кожен вчитель повинен прагнути, щоб його учні оволоділи широким набором рухових умінь. Високому рівню фізичної освіти сприяє засвоєння широкого кола фізичних вправ, що об’єднуються системними зв’язками. Виховання здібності управляти рухами тісно пов’язане з умінням оцінювати виконувані рухи в часі, просторі і за рівнем м’язових зусиль. Точність просторових, часових і силових оцінок виробляється у дітей при виконанні спеціально спрямованих рухів і отримані термінової інформації щодо допущених помилок. Спочатку доцільно навчити дітей розрізняти окремі характеристики рухів загалом, рухів окремими частинами тіла у великій і малій амплітудах (руками, тулубом, ногами) і всім тілом. При цьому чергуйте рухи з великою і малою амплітудами, швидкі й повільні, з великим і малим зусиллям. Рухи, що різко відрізняються за характером, легше запам’ятовуються ніж подібні. Такі рухові завдання доступні дітям 6-7- річного віку.

Освітні завдання визначають зміст процесу навчання, спрямовують навчальну діяльність, дають змогу передбачити конкретні результати уроку. Але цього ефекту можна досягти лише за умови їх точного формулювання. Не конкретне визначення освітніх завдань призводить до порушення логіки навчального процесу дезорієнтує учнів, не сприяє їхній активізації.

Доцільно спочатку засвоїти всі рухи, з яких складається рухова дія. Важливе значення для конкретної постановки завдань має логіка процесу навчання і його етапів (попереднє розучування, поглиблення розучування, закріплення й удосконалення рухів). Слід мати на увазі, що на уроках ряд вправ тільки розучуються; з деякими – учні лише знайомляться, а закріплення й удосконалення їх відбувається під час самостійної роботи.

Конкретним називаємо таке освітнє завдання, у формулюванні якого відбитий кінцевий результат даного уроку. Тому при висунені завдань на уроках доцільно вживати дієслова: «навчити», «закріпити», «удосконалювати». Завдання також можуть формулюватися за допомогою слів: «ознайомити» (наприклад, з правилами змагань, вимогами і нормативами), «оцінити» (виконання окремих вправ, рівень розвитку якостей).

Розв’язання оздоровчих завдань передбачає забезпечення можливого у певному віці фізичного розвитку і фізичної підготовленості, формування постави і створення на заняттях найкращих умов для оздоровчого впливу на юнаків та дівчат.

Паралельно з освітніми вчитель висуває і розв’язує оздоровчі завдання. Для цього він здійснює комплекс заходів, що забезпечують сприятливий вплив на організм учнів виконуваних на уроці фізичних вправ. Щодо цього велике значення має правильне дозування фізичних навантажень, належні гігієнічні умови проведення занять, організація їх у природних умовах, загартовуючи процедури, дотримання вимог до форми учнів. Виняткову увагу при виконанні фізичних вправ слід надавати поставі і диханню учнів. Адже від правильного положення тіла, своєчасного вдиху і видиху залежить не тільки оздоровчий ефект, а й успішне засвоєння вправ.

Розв’язання оздоровчих завдань потребує особливої організації занять з учнями, віднесеними за станом здоров'я до спеціальних медичних груп, тимчасово звільнених від фізичних навантажень, і тими хто пропустив ряд занять через хворобу. Оздоровчий ефект занять знижує травматизм, який на жаль іноді трапляється.

Розв’язуючи оздоровчі завдання учнів навчають методів контролю й оцінки стану організму, що має велике значення для організації і самостійного використання учнями засобів фізичного виховання.

Розв’язуючи оздоровчі завдання паралельно з освітніми вчитель періодично акцентує на них увагу, окремо формулює і конспектує. Наприклад, він може перевірити стан постави, вміння дихати при виконанні вправ; на окремих уроках доцільно розучувати комплекси вправ для стопи, правила загартування тощо.

Вирішення виховних завдань повинно забезпечити позитивний вплив занять фізичними вправами на розвиток моральних і вольових якостей, єдність фізичного і духовного розвитку особи учня.

В процесі фізичного виховання, як і в будь-якому іншому цілісному педагогічному процесі, розв’язуються загальні завдання соціальної системи виховання загалом. Під єдністю фізичного і духовного розвитку людини ми розуміємо те, що нормальний розвиток особистості не можливий без рухової діяльності, а також те, що рухова діяльність набуває значення одного з факторів справжнього людського розвитку лише за умови натхненності, котра об’єктивно зумовлює взаємозв’язок всіх видів виховання, зокрема, фізичного, розумового, морального, естетичного. Розглядати їх як окремі види виховання недопустимо, бо в житті вони тісно взаємопов’язані, як єдині сторони цілого.

Таким чином вчитель на уроках фізичної культури має необмежені можливості впливати на становлення особи учнів. Ці можливості закладені у самій специфіці предмета. І якщо вчитель управляє цим процесом, висуває виховні завдання, то досягає позитивного результату: несе дітям культуру, інтелігентність, доброзичливість, прихильність, милосердя, формує національні почуття.

Спостереження на уроках показали, що частина вчителів не приділяє належної уваги психологічній підготовці учнів. Важливе значення повинно надаватися спрямуванню зусиль учнів на виконання завдань і навчання їх управляти своїм станом, наприклад, робити вольове настановлення на виконання запланованого навантаження, мобілізувати сили на подолання втоми, страху. Одне з чільних місць у виховній роботі на уроках повинно належити прищепленню школярам потреби у фізичному самовдосконаленні. Отже, в процесі виховання необхідно формувати у школярів такий стан, котрий характеризується прагненням до занять фізичними вправами з метою розвитку власних здібностей, зміцнення здоров'я.

Як і оздоровчі, виховні завдання розв’язуються у нерозривному зв’язку з освітніми на кожному уроці – від його початку і до кінця. Часом вони можуть виступати і самостійно з чітким формулюванням і конспектуванням.


Читайте також:

  1. V міні – модуль
  2. Високочастотні перетворювачі модульної структури
  3. Відповідність підсумкових модульних рейтингових оцінок у балах оцінкам за шкалою ECTS та національною шкалою
  4. Відповідність поточної семестрової модульної рейтингової оцінки в балах оцінці за національною шкалою
  5. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
  6. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
  7. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 1
  8. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
  9. ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 2
  10. До модульної контрольної роботи №1
  11. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 4
  12. ДО ПІДСУМКОВОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ № 5

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Класифікації фізичних вправ | Зміст уроку. Структура уроку. Завдання і зміст підготовчої, основної, заключної частин уроку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.