Об'єктно-орієнтоване програмування

Перші програми писалися суцільним текстом. Ця була проста послідовність команд, записана в стовпець. Таким чином, можна зробити дуже мало. Єдине, що було доступне програмісту для створення логіки – умовні переходи. Умовні переходи – перехід на якусь команду за певних умов. Це єдина логіка, за допомогою якої можна було виконувати певні дії, залежні від якихось ситуацій. Але програми залишалися плоскими і незручними.

Наступним кроком став процедурний підхід. При цьому підході якийсь код програми міг об'єднуватися в окремі блоки. Після цього, такий блок команд можна викликати з будь-якої частини програми. Таким чином, з'явилася можливість використовувати один і той же код в одній програмі неодноразово. Код програм став зручнішим і легше для сприйняття.

Наступним кроком в розвитку технологій програмування була поява об'єктно-орієнтованого програмування. Тут вже код перестав бути «плоским». Тепер уже програміст оперує не просто процедурами і функціями, а цілими об'єктами.

Об'єкт– сукупність властивостей і методів і подій.

Що означає «сукупність»? Це означає, що об'єкт складається з властивостей методів і подій.

Властивості– це прості змінні, які впливають на стан об'єкту. Наприклад, ширина, висота – це властивості об'єкту.

Методи– це ті ж процедури і функції, тобто це те, що об'єкт уміє робити (обчислювати). Наприклад, об'єкт може мати процедуру для виведення якогось тексту на екран. Ця процедура і є метод об'єкту.

Події– це ті ж процедури і функції, які викликаються при настанні певної події. Наприклад, якщо змінилася якась властивість об'єкту, може згенерувати відповідну подію і викликана процедура для обробки реакції на цю подію.

Простий об'єкт виглядає так:

Рисунок 1 Графічне представлення об'єкту

Давайте розглянемо простий об'єкт – кнопка. Такий об'єкт повинен володіти наступним мінімальним набором:

Властивості:

1. Ліва позиція (Х).

2. Верхня позиція (Y).

3. Ширина.

4. Висота.

5. Заголовок.

Методи:

1. Створити кнопку.

2. Знищити кнопку.

3. Намалювати кнопку.

Події:

1. Кнопка натиснута.

2. Заголовок кнопки змінений.

Компоненти - це більш довершені об'єкти. Грубо кажучи, компоненти – це об'єкти, з якими можна працювати візуально.

Коли створювалася технологія об'єктно-орієнтованого програмування (ООП), про візуальність ще ніхто не думав, і вона існувала тільки в мріях програмістів. А коли фірма Borland створювала свою першу візуальну оболонку для Windows, довелося трохи допрацювати концепцію ООП, щоб з об'єктами можна було працювати візуально.

До появи шостої версії, в Delphi існувала тільки одна компонентна модель – VCL (Visual Component Library – візуальна бібліотека компонентів). У шостій версії з'явилася нова бібліотека CLX (Borland Component Library for Cross Platform – крос платформена бібліотека компонентів).

VCL – бібліотека компонентів розроблена тільки під Windows. Вона дуже хороша і універсальна, але працює тільки під Windows.

У 2000 році фірма Borland вирішила створити візуальне середовище розробки для Linux. У основу цього середовища розробки лягла Delphi і VCL. Але просто створити нове середовище розробки було дуже просто і не ефективно. Було ухвалене рішення зробити нову бібліотеку компонентів, за допомогою якої можна було б писати код як під Windows, так і під Linux. Це означає, що код, написаний в Delphi під Windows повинен без проблем компілюватися під Linux без додаткових змін.

Так в 2001 році з'явилося нове середовище розробки Kylix, яка змогла компілювати початкові тексти, написані на Delphi для роботи в операційній системі Linux. Як компонентна модель використовувалася нова бібліотека CLX. У принципі, це та ж сама VCL з невеликими доопрацюваннями. Навіть імена об'єктів залишилися ті ж.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія розвитку Delphi	\|	Основи програмування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.