Під недосконалою конкуренцією розуміють ринок, на якому не виконується хоча б одне із умов досконалої конкуренції.

Головна риса досконалої конкуренції: жодна із фірм не може впливати на роздрібну ціну, так як доля кожної з них у загальному випуску продукції незначна.

Досконала конкуренція у повному обсязі недосяжна, до неї можливо тільки наближатися. Свобідною можна вважати конкуренцію, що існувала до середини ХІХ ст.

З другою половини ХІХ ст. під впливом НТП проходить бурний процес концентрації виробництва, що призводить до створення крупних підприємств - монополій.

Монополія (греч.: монос – один, полео – продаю) виникає коли окремий виробник займає домінуюче положення і контролює ринок даного товару.

Ціль монополії – отримання максимально можливого доходу засобом контролю над ціною або обсягом виробництва на ринку. Засобом досягнення цілі є монопольна ціна, яка забезпечує над нормальний прибуток.

Монополії створюються шляхом злиття декількох компаній і мають наступні організаційні форми:

Картель – згода о кількості продукту, що випускається і розділі ринку збуту.

Синдикат – об’єднання з ціллю організації сумісного збуту продукції.

Трест – монополія, у якої об’єднаються і власність і виробництва і збут продукції фірм що до нього входять.

Концерн - монополія з єдиним фінансовим центром усіх фірм що до неї входять, різних галузей, але зі спільною технологією.

Конгломерат – об’єднання, що засновані на проникненні крупних корпорацій в галузі, що не мають виробничого технологічного зв’язку зі сферою діяльності головної фірми.

Виникнення монополій робіть конкуренцію недосконалою (ринок недосконалої конкуренції)

Модель ринку недосконалої конкуренції включає три ринкові субмоделі: монополістичну конкуренцію, олігополію, чисту монополію.

1. Монополістична конкуренція. На ринку монополістичної конкуренції виробництвом і реалізацією продукції займається велике число виробників. При цьому кожне одиничне підприємство залишається відносно маленьким по обсязі виробництва і продажів. Важливою характеристикою монополістичної конкуренції є диференціація продукту, як реальна, так і мнима, що створюється за допомогою реклами, використання торгових знаків і проч. Оскільки продукції кожного підприємства незначно, але все-таки унікальної в очах споживачів, остільки такий ринок здобуває окремі риси монополії. Звідси і наявність в назві "монополістична" у моделі цього ринку. Умови вступу і виходу, з якими зіштовхуються тут підприємства, відносно легкі. Контроль над ціною з боку окремого підприємства може бути відносно незначним. У цілому монополістична конкуренція - це модель ринку, де багато конкуренції і мало монополії.

2. Олігополія. Ринкова структура, при якій у галузі пануюче положення займають невелике число підприємств-продавців, а вхід у галузь нових виробників обмежений високими бар'єрами, називається олігополією. Характерною рисою олігополії є олігополістичний взаємозв'язок: кожне підприємство-виробник при вирішенні виробничих і збутових питань повинний брати до уваги реакцію не тільки споживачів, але й інших підприємств-виробників даного ринку. У ціноутворенні переважає «лідерство у цінах», тобто мовчазна домовленість про ціни. Олігополістичне ціноутворення часто здійснюється за принципом "витрати плюс", коли при визначенні ціни до середніх витрат додається накидка в розмірі визначеного відсотка. Для олігополій характерна нецінова конкуренція, що заснована на залученні споживачів не за допомогою зниження цін, а інших факторів: високої якості і надійності виробів, післяпродажного обслуговування, гарантій і т.д.

3. Чиста монополія. Чиста монополія - коли в галузі панує тільки одне підприємство (фірма), у якого немає конкурентів. Визначальним моментом при цьому є не розміри підприємства, а частка його виробництва і продажів на ринку. Будучи єдиним продавцем, монополія пропонує унікальну продукцію, що не має близьких замінників. Монополія отгорожена від безпосередньої конкуренції високими вхідними бар'єрами в галузь. Це може бути пов'язане з економією від масштабу, із природною монополією, коли підприємство (у сфері зв'язку, водо- і газопостачання, комунальних послуг) одержує привілею від уряду, тощо. На противагу досконалому конкуренту монополія сама встановлює ціни на свій товар, які може змінювати у дуже широких границях, а максимальна ціна обмежується тільки платоспроможним попитом.

Крім названих ринкових структур існують ще інші. Монопсонія - наявність на ринку одного покупця. Дуополія - це ситуація, при якій у галузі функціонують лише два підприємства. Двостороння монополія має місце, коли єдиний продавець (монополіст) зіштовхується з єдиним покупців (монопсоністом).

Різні форми недосконалої конкуренції впливають на ринкові ціни. Найбільш високий ступінь впливу, який додає шкоду суспільству, властиво монополії й олігополії. Під час відсутності погрози конкуренції вони не прагнуть мінімізувати витрати. Покупці, відшкодовуючи останнє в монопольно високій ціні, втрачають частину свого доходу на користь монополій. Щоб підтримувати високу ціну, монополіст не зацікавлений у розширенні виробництва і випуску додаткової продукції. У даному випадку не тільки страждає споживач, але і нераціонально використовуються економічно ресурси.

Як будь-який суспільний процес, конкуренція має й негативні наслідки. Позитивні наслідки:

n Сприяє розвитку науково-технічного прогресу;

n Змушує економити ресурси, знижувати ціну;

n Веде до покращення якості продукції та обслуговування споживачів;

n Вирівнює рівень заробітної плати у різних сферах економіки.

Негативні наслідки:

n Створює умови для безробіття, інфляції, банкрутства окремих підприємств;

n Веде до збільшення диференціації доходів та створює умови для їх несправедливого розподілу;

n Сприяє виникненню економічних криз;

n Виступає важливим фактором монополізації економіки.

Усе це обумовлює необхідність проведення державою антимонопольної політики.

Антимонопольне регулювання включає: адміністративний контроль над монополізованими ринками, організаційний механізм і антимонопольне законодавство.

Адміністративний контроль монополізованих ринків поєднує способи впливу на монополізоване виробництво (фінансові санкції, розформування).

Організаційний механізм має своєю метою антимонопольну профілактику шляхом послідовної лібералізації ринків. Не усувая монополію як форму виробництва, способи і методи такої політики держави націлені на те, щоб зробити монополістичну поведінку для великого виробництва невигідним. Це - зниження мита, підтримка малого бізнесу, спрощення процедури ліцензування, оптимізація виробництва, продукція якого може конкурувати з товарами монополій, тощо.

Антимонопольне законодавство - регулювання структури, галузі через заборону передбачуваних злиттів великих фірм, якщо воно веде до істотного ослаблення чи встановлення монополії.

Перший спеціальний законодавчий акт із проблем регулювання конкуренції в Україні був прийнятий у 1992 р - ЗУ "Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності". У 1993 р. був прийнятий ЗУ "Про антимонопольний комітет України".

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Пояснить, чому головними функціями ринку є ціноутворення і конкуренція?

2. Які характерні ознаки ринку досконалої і недосконалої конкуренції?

3. Назвіть основні елементи моделі ринку недосконалої конкуренції.

4. Надайте характеристику позитивним та негативним наслідкам конкуренції.

5. Які сучасні способи і методи антимонопольної політики використовують держави ?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Значення конкуренції	\|	Тема: Підприємництво в ринковій економіці.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.