• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Знос та амортизація основних фондів

Основні фонди в результаті їх експлуатації та природних процесів поступово втрачають свої фізичні і моральні властивості. Процес поступової втрати основними фондами своєї вартості в період їх функціонування називається зносом.

Виділяють фізичний знос, який ще називають економічним та моральний знос або техніко-економічне знецінення.

Фізичний знос – це поступова втрата основними фондами своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, своєї споживчої вартості, що викликає зменшення їх реальної вартості.

На рівень фізичного зносу впливають чинники: рівень первісної якості основних фондів; ступінь експлуатації основних фондів; рівень агресивності середовища, в якому функціонують основні фонди; рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу; своєчасність та якість проведення планово-попереджувальних ремонтів. Урахування цих факторів у роботі підприємства може значною мірою вплинути на фізичний стан основних фондів завдяки зменшенню рівня фізичного зносу.

Фізичний знос будь-якого об’єкта основних фондів можна умовно поділити на дві частини: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів, і ту, що в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання постійно збільшується і врешті стає таким, що унеможливлює подальше використання об’єкту основних фондів, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, коли треба заміняти такий засіб праці на новий, аналогічного призначення. Відповідно до цього, розрізняють усувний (тимчасовий) та неусувний (постійно нагромаджуваний) знос.

Рівень фізичного зносу основних фондів визначають:

1) через порівняння фактичного та нормативного терміну їх експлуатації;

2) за даними обстежень технічного стану.

Для визначення ступеня фізичного зносу основних фондів використовують ряд показників.

Коефіцієнт фізичного зносу основних фондів (К_ф.з.) показує, яка доля основних фондів підприємства є фізично зношеною або знеціненою внаслідок експлуатації. Він визначається таким чином:

(8.7)

де

З_оф – сума зносу основних фондів (накопичена амортизація) за весь період їх експлуатації, грн.;

ПВ_оф – первісна вартість основних фондів, грн.;

ВВ_оф – відновна вартість основних фондів, грн.

Варто відзначити, що при визначенні коефіцієнта фізичного зносу використовується або показник первісної вартості основних фондів, або показник їх відновної вартості.

Для об’єктів, фактичний термін експлуатації є нижчим за нормативний, коефіцієнт фізичного зносувизначається за такою формулою:

,

(8.8)

де

Т_ф, Т_н – відповідно, фактичний та нормативний термін експлуатації об’єкта основних фондів, років.

Для об’єктів, у яких фактичний термін експлуатації дорівнює нормативному або перевищує його, коефіцієнт фізичного зносувизначається так:

,

(8.9)

де

Т_ф, Т_м – відповідно, фактичний та можливий термін експлуатації об’єкта основних фондів, років.

Частіше за все, фактичний термін експлуатації основних фондів визначається виходячи із паспортних даних обладнання, а можливий – експертним шляхом.

Коефіцієнт придатності(К_пр) основних фондів є протилежним до коефіцієнта фізичного зносу. Він характеризує фізичний стан основних фондів підприємства на визначену дату і розраховується за формулою:

(8.10)

де

ПВ_оф – первісна вартість основних фондів, грн.;

ВВ_оф – відновна вартість основних фондів, грн.;

З_оф – сума зносу основних фондів (накопичена амортизація) за весь період їх експлуатації, грн.;

К_ф.з. – коефіцієнт фізичного зносу основних фондів.

Наведені формули припускають рівномірний фізичний знос основних фондів, що не завжди співпадає з реальністю і є недоліком при розрахунках.

Сутність морального зносу полягає в тому, що об’єкт основних фондів утрачає свою вартість до закінчення фізичного строку його корисного використання, або до моменту фізичного зносу.

Моральний знос – це процес знецінювання діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Виділяють дві форми морального зносу.

Моральний знос першої формиполягає в тому, що відбувається знецінювання основних фондів такої ж конструкції, які випускались і раніше, внаслідок здешевлення їхнього відтворення в сучасних умовах.

Моральний знос другої форми полягає в тому, що відбувається знецінювання фізично придатних основних фондів, унаслідок появи нових, більш технічно удосконалених і продуктивних, які за конкурентними перевагами витісняють старі.

Коефіцієнт морального зносу (К_м.з.) основних фондів (техніко-економічного старіння) визначається за формулою:

(8.11)

де

Ц₁, Ц₀ – відповідно ціна (вартість) нового та застосованого об’єкту основних фондів, грн.;

П₁, П₀ – відповідно продуктивність нового та застосованого об’єкту основних фондів, грн.

Економічні проблеми, викликані моральним зносом першої форми полягають у зростанні собівартості продукції, оскільки більш дешеве нове обладнання дозволяє мінімізувати витрати за рахунок скорочення амортизаційних витрат. В свою чергу моральний знос другої форми сприяє зниженню якості продукції, оскільки нові, технічно більш досконалі засоби виробництва сприяють створенню більш високоякісної продукції.

Фізичний та моральний знос основних фондів підприємства можливо усунути повністю або частково. Для цього застосовуються різні форми відтворення. Взаємозв’язок окремих форм спрацювання та форм відтворення наведений на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Взаємозв’язок видів зносу та форм їхнього усунення

Безупинний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично зношених і морально-застарілих основних фондів. Необхідною передумовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, здійснюване шляхом амортизаційних відрахувань або амортизації.

Амортизація– це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів основних фондів на вартість продукції (послуг) із метою їх повного відшкодування.

Грошовим виразом амортизації є амортизаційні відрахування, які відповідають ступеню зносу основних фондів. Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат підприємства на виробництво продукції, оскільки вони включаються в собівартість продукції підприємства. Основними функціями амортизаційних відрахувань є:

формування коштів для повного відновлення основних фондів, що вибувають після закінчення терміну їх служби (забезпечення простого відтворення);

накопичення засобів для розширеного відтворення;

створення системи планово-фінансових нормативів, необхідних для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів устаткування;

створення системи госпрозрахункових нормативів, що використовуються при розрахунках прибутку і рентабельності і собівартості;

створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;

стимулювання пришвидшення оновлення основних фондів.

Якщо раніше амортизаційні відрахування складалися з двох частин (повне відновлення і капітальний ремонт), то тепер капітальний ремонт, як і інші види ремонту, здійснюється за рахунок поточних витрат виробництва. Згідно чинного законодавства у випадку, якщо витрати на ремонт перевищують 5% балансової вартості всіх основних фондів, їх відносять на збільшення балансової вартості основних фондів.

Вартість основних фондів, яка підлягає амортизації, розраховують як різницю між собівартістю об'єкта (або іншою сумою, що замінює його собівартість у балансі) і його ліквідаційною вартістю.

Об'єктом амортизації є основні фонди, що мають обмежений термін корисної експлуатації.

Земля, термін корисного використання якої необмежений, не підлягає амортизації.

Терміном корисної експлуатації основних засобівє період, упродовж якого підприємство передбачає використовувати відповідний об'єкт, або кількість одиниць продукції (послуг), яку підприємство очікує отримати від його використання. Відповідно до Податкового Кодексу України строк корисної експлуатації окремих об’єктів основних фондів є наступним (табл. 8.2).

Таблиця 8.2.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації

Основними методами нарахування амортизації на сучасному етапі розвитку економіки являються:

Читайте також:

1. VI.СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
2. АВТОМАТИЗАЦІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ КОМПЛЕКСУ ЗАДАЧ З ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
3. Алгоритм розрахунку основних фінансових показників (коефіцієнтів)
4. Амортизація
5. Амортизація
6. Амортизація
7. Амортизація (знос) необоротних активів
8. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
9. Амортизація нематеріальних активів
10. Амортизація нематеріальних активів
11. Амортизація нематеріальних активів
12. Амортизація основних виробничих фондів

Переглядів: 2725