Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 33.(8) Монопольний ринок

Рис. А Рис. Б

Зростання виробництва у довгостроковому періоді, входження в галузь нових фірм можуть відбитися на цінах ресурсів. Якщо галузь використовує неспецифічні ресурси (на які пред'являють попит і багато інших галузей), то ціна на ресурс може не піднятися. У цьому випадку витрати залишаються незмінними. Це означає, що фірми готові збільшувати обсяги виробництва навіть за незмінної ринкової ціни.

D₁D₂D₃

Р S

Q₁ Q₂ Q₃ Q

Однак у більшості галузей додатковий попит на ресурс викликає зростання його ціни. Це означає, що фірми будуть збільшувати обсяги виробництва лише за умови, що вони зможуть продавати продукцію за більш високою ціною.

Р

D₁D₂D₃S

Р₃

Р₂

Р₁

Q₁ Q₂ Q₃ Q

Нарешті, бувають галузі з витратами, що знижуються, у довгостроковому періоді. Таке зниження зазвичай пов'язане зі зростанням масштабів виробництва, завдяки якому попит на ресурси відносно зменшується. У цьому випадку відбувається зниження ціни ресурси. Це означає, що фірми готові збільшувати обсяги виробництва навіть за умови, що ринкова ціна буде знижуватись.

Р

D₁D₂D₃

S

Q₁ Q₂ Q₃ Q

В умовах досконалої конкуренції в довгостроковому періоді максимум прибутку досягається тоді, коли виконується рівність:

МR= Р = МС = АТС

Аналіз визначення ціни та обсягу виробництва фірми і галузі у довгостроковому періоді зазвичай проводять виходячи з трьох припущень:

- єдине пристосування — входження фірм у галузь або вихід з галузі;

- усі фірми у галузі мають однакові криві витрат;

- розглядається галузь з постійними витратами.

Допустимо, що у початковому стані рівноваги фірма отримує лише нормальний прибуток, виробляючи обсяг продукції, за якого граничний дохід МR дорівнює граничним витратам МС і, водночас, середнім загальним витратам АТС.

Р, МR,

МС, АТСМС

Р'АТС

Р , АТС МR

Q_O Q

Внаслідок сприятливої зміни попиту на продукт галузі (наприклад, внаслідок зміни уподобань споживачів чи збільшення їхніх доходів) ціна товару зростає до Р'. Фірма починає отримувати економічний прибуток. Можливість одержання економічного прибутку приваблює у галузь нові фірми. Входження у галузь нових фірм спричиняє збільшення пропозиції товару, і ціна зрештою повертається до рівня Р.

Подібно, зменшення попиту на товар призведе до зниження ціни на нього і спричинить збитки фірм цієї галузі. Унаслідок виходу частини фірм з галузі пропозиція товару зменшиться, і ціна повернеться до рівноважного рівня. Тобто у довгостроковому періоді входження фірм у галузь усуває економічні прибутки, а вихід фірм з галузі ліквідує збитки. Якщо у короткостроковому періоді чисто конкурентна фірма може заробляти економічні прибутки або мати збитки, то у довгостроковому періоді вона привласнює тільки нормальний прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, за якого МR= Р = МС = АТС.

Рівняння МR= Р = МС = АТС є умовою рівноваги на ринку досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді конкурентна фірма привласнює тільки нормальний прибуток, виробляючи обсяг продукції, за якого ціна дорівнює середнім витратам Р = АТС. Це означає, що у довгостроковому періоді конкурентна фірма не може отримувати економічний прибуток, тобто є в ситуації самоокупності. Оскільки нормальний прибуток відноситься до неявних витрат і входить до сукупних витрат фірми, виникає парадокс прибутку. Суть його у тому, що фірма яка отримує нормальний прибуток вважається безприбутковою.

1. Ринок чистої монополії та його характеристика.

2. Ціноутворення на монопольному ринку. Визначення монополістом ціни та обсягу виробництва: графічний та алгебраїчний аналіз.

3. Монополія і монопольна влада. Джерела монопольної влади. Показники виміру монопольної влади.

4. Поняття цінової дискримінації.

5. Економічні наслідки діяльності монополій

1. Ринок чистої монополії та його характеристика.

Чиста монополія — це така ринкова структура, коли лише один продавець пропонує товар, для якого немає близьких замінників. Основні риси чистої монополії:

- на ринку присутня лише одна фірма, тому за чистої монополії поняття фірми та галузі є синонімами;

- продукт, який пропонує монополіст, є унікальним у тому розумінні, що лише за його допомогою можна задовольнити певну потребу споживачів;

- чистий монополіст має можливість диктувати ціну, змінюючи величину пропозиції свого товару; інакше кажучи, монополіст має ринкову владу;

- входження у галузь потенційних конкурентів заблоковане.

Основною причиною виникнення монополіїє бар’єри для входження у галузь. Такими бар’єрами є наступні.

Позитивний ефект масштабу. У деяких галузях ефективність виробництва досягається лише за випуску великих обсягів продукції і володіння вагомою часткою ринку, тобто позитивний ефект масштабу є значним.

Правові та адміністративні перешкоди. Бар’єри для входження у галузь часто створює держава. Уряд видає патенти, які захищають винахідників від Незаконного використання конкурентами результатів їх праці (продукту, технологічних інновацій тощо). Патенти забезпечують фірмам високі монопольні прибутки і уможливлюють фінансування нових науково-дослідних проектів. Поширеним видом адміністративного регулювання входження у галузь є ліцензування — надання права на постачання товару чи послуги (приклади: ліцензії на телевізійне та радіомовлення, на послуги перевезення, державна монополія на продаж алкогольних виробів чи проведення лотерей).

Власність на важливі ресурси. Контроль за важливими видами рідкісних ресурсів часто дає змогу утримувати монопольне становище (приклади: володіння покладами алмазів компанією De Вееrs; контракти з висококваліфікованими гравцями та на оренду спортивних арен практично унеможливлюють появу нових професійних ліг у баскетболі, хокеї чи бейсболі).

Розмір ринку (географічна монополія). У невеликому віддаленому населеному пункті саме незначні обсяги ринку перешкоджають появі конкурентів для єдиних бензоколонки, відділення банку, автомайстерні тощо.

Зазвичай бар'єри на шляху входження у галузь не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді. Науково-технічний прогрес сприяє пошуку вдалих замінників товарів чи послуг, які пропонує фірма-монополіст. Сьогодні збереження монополії часто обумовлене підтримкою з боку уряду.

Дзеркальним відображенням монополії є монопсонія — ринок з єдиним покупцем товару, послуги чи ресурсу. Нерегульована монопсонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції.

Розрізняють три види монополії.

Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.

Природна монополія - галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком (наприклад, підприємства водо- та газопостачання, залізничний транспорт, метро). З природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно зв'язані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами.

Відкрита монополія - монополія, при якій одна фірма принаймні на певний час, є єдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному положенні нерідко знаходяться фірми, що уперше вийшли на ринок з новою продукцією.

Оскільки фірма за умов монополії сама є галуззю, то крива попиту на її продукцію є водночас кривою попиту галузі і має від’ємний нахил. Тобто для збільшення обсягу продажу товару монополіст повинен знижувати ціну. Граничний дохід від продажу кожної наступної одиниці товару зменшується, тому крива граничного виторгу МR лежить нижче кривої попиту D.

МR, Р

Е_D > 1

Е_D = 1

Е_D < 1

МR D

Q

Загальний виторг монополіста зростає на еластичному відрізку кривої попиту, досягає максимуму у точці одиничної еластичності за нульового граничного доходу, а з переходом на нееластичний відрізок кривої попиту починає зменшуватися. Тому фірма-монополіст завжди обирає обсяг виробництва, які лежать у межах верхнього, еластичного відрізка кривої попиту.

Монополіст прагне до максимізації прибутку. Монополіст максимізує прибуток, за умови рівності граничного доходу граничним витратам МR = МС і запроваджуючи ціну (Р_M), яка відповідає цьому обсягу виробництва (Q_М) на кривій попиту.

МR, Р

MC

Р_M

ATC

ATC

МR D

Q_М Q

Фірма монополіст маючи монопольну владу може встановлювати такий обсяг виробництва, за якого вона отримує максимальний монопольний прибуток. Площа заштрихованого прямокутника відображає величину економічного прибутку фірми PF_M = (Р_M - АТС) ∙ Q.

У короткостроковому періоді для фірми-монополіста можуть існувати і умови мінімізації збитків та припинення виробництва. Це може бути, коли попит на продукцію монополіста різко скоротиться або якщо з певних причин різко зростуть витрати виробництва (наприклад, зростання цін на енергоносії може зробити збитковою діяльність підприємств-монополістів комунальної сфери). Внаслідок таких змін виникне ситуація коли крива попиту на продукцію фірми опиниться нижче кривої середніх загальних витрат. Це означає, що Р < АТС, а отже прибуток PF = (P – ATC) ∙ Q < 0, тобто фірма несе збитки.

МR, Р

ATCMC ATC

Р_M

МR D

Q_М Q

У даному випадку фірма-монополіст встановлює такий обсяг випуску, який забезпечує їй мінімізацію збитків. Умова мінімізації збитків МR = МС. Проте ці ситуації не є типовими для монополії і можуть виникатьи лише в короткострокових періодах. У довгостроковому періоді, завдяки існуванню бар'єрів для входження у галузь, монополія може отримувати економічні прибутки.

Умовою досягнення чистим монополістом рівноваги є рівність граничного доходу граничному продукту:

МR = МС.

Ця умова однакова як для короткострокового так і для довгострокового періоду. Це означає, що ,на відміну від ринку досконалої конкуренції, на ринку чистої монополії фірма може отримувати економічний прибуток як у короткостроковому, так і у довгостроковому періоді.

3. Монополія і монопольна влада. Джерела монопольної влади. Показники виміру монопольної влади.

Монопольна влада це можливість монополіста встановлювати ціну на свій товар, змінюючи обсяг його. Ступінь монопольної влади окремого продавця залежить від наявності близьких замінників його товару і від його частки в загальних продажах на ринку. Володіння; монопольною владою не означає, що дана фірма повинна бути чистою монополією. Передумову монопольної влади виступає те, щоб крива попиту на продукцію даної фірми мала нахил униз. У цьому випадку фірма має можливість змінювати ціну (підвищувати, знижувати) на свій товар за допомогою зміни обсягу товару, пропонованого нею. Володіння монопольною владою – це можливість встановлювати ціну на свій товар.

Якщо конкурентна фірма може максимізувати прибуток, лише змінюючи обсяг випуску, то фірма-монополіст може досягти цієї мети, змінюючи або обсяг випуску або рівень ціни. Така можливість випливає з теорії монопольного попиту. Оскільки монополіст виступає єдиним виробником даного продукту, то попит на його продукт буде збігатися з ринковим попитом, а крива попиту на виробництво продукту монополіста буде збігатися з кривої ринкового попиту, що є спадною. Це означає, що обсяг продаж можна збільшити лише знижуючи ціни. Внаслідок цього граничний доход менший, ніж ціна товару (МR <Р), тому крива граничного лежить завжди нижче кривій попиту.

МR, Р

МR D

Q

Для вимірювання монопольної влади використовують ряд показників.

Індекс Лернера (був запропонований у 1934 р. економістом Лернером). Показником монопольної влади вважається величина, на яку монопольна ціна, що максиміує прибуток, перевищує граничні витрати.

.

Чисельне значення коефіцієнта Лернера завжди знаходиться між 0 і 1. Для досконало конкурентної фірми Р = МС і L = 0. Чим більше L, тим більша монопольна влада.

Даний коефіцієнт монопольної влади може бути також виражений у термінах еластичності попиту, з яким зіштовхується фірма:

,

де Е_D означає еластичність попиту фірми, а не усього ринкового попиту.

Для характеристики монопольної влади використовують і показник, який характеризує ступінь концентрації ринку. Цей показник названо іменами вчених Герфіндаля та Хіршмана, які запропонували його. При розрахунках індексу Герфіндаля-Хіршмана використовуються дані про долю фірми на ринку продукції. Вважається, що чим ця доля більша, том більше можливостей для виникнення монопольної влади. Індексу Герфіндаля-Хіршманарозраховують за формулою:

,

де І_НН– індекс Герфіндаля-Хіршмана;

S₁– доля на ринку самої крупної фірми;

S₂– доля наступної за величиною фірми;

S_N– доля найменшої за величиною фірми/

Якщо у галузі лише одна фірма (чиста монополія)я, то S₁= 100%, а І_НН= 10000. Якщо 100 фірм то S₁= 1%, а І_НН= 100. така ситуація близька до досконалої конкуренції.

4. Поняття цінової дискримінації.

Важливим наслідком існування монопольної влади є можливість проведення фірмою цінової політики. На відміну від конкурентної фірми, яка приймала ціну як дану, монополіст сам встановлює ціну, тобто є прайсмейкером. Основною метою цінгової політики монополіста є перерозподіл частини надлишку споживача на користь виробника. Це завдання фірма реалізує за допомогою цінової дискримінації.

Цінова дискримінація — встановлення різних цін для різних покупців, яке не обумовлене відмінностями у витратах.

Умовами цінової дискримінаціїє:

- сегментація ринку — поділ покупців на окремі групи згідно з їх готовністю платити (наприклад, за віком, соціальним статусом, рівнем доходів тощо);

- усунення можливостей для перепродажу товару.

Розрізняють три види цінової дискримінації: першого, другого і третього ступеня.

Цінова дискримінація першого ступеня (досконала цінова дискримінація) — це продаж кожної одиниці товару за її ціною попиту. Якщо монополіст спроможний встановлювати різну ціну за кожну одиницю товару, кожен споживач платить саме стільки, скільки він був готовий заплатити.

Р

MC

Р_С

D

Q_М = Q_С Q

Весь надлишок споживача привласнює виробник. Відтак монополіст не має підстав обмежувати випуск продукції, і обсяг виробництва буде таким же, як і за чистої конкуренції Q_М = Q_С. Таким чином, цінова дискримінація першого ступеня пом'якшує недоліки монопольної влади — рівноважний обсяг виробництва товару збільшується, незворотні втрати відсутні. Проте загальний добробут суспільства зростає за рахунок додаткових прибутків монополіста, тоді як надлишок споживачів взагалі дорівнює нулеві. Практично реалізувати досконалу цінову дискримінацію (оцінити готовність платити кожного споживача) надто складно.

Цінова дискримінація другого ступеня — продаж за різними цінами партій товару. Вона також сприяє збільшенню обсягу виробництва і зростанню прибутку монополіста, хоча йому і не вдається привласнити весь надлишок споживача.

Р

Р₁

Р₂

Р₃

D

Q₁ Q₂ Q₃ Q

Зі збільшенням кількості партій, на які монополіст здатен розбити свій товар, цінова дискримінація другого ступеня наближається до дискримінації першого ступеня. На практиці дискримінація першого ступеня набуває вигляду оптових скидок (що більша партія, то нижча ціна одиниці товару), кумулятивних скидок (наприклад, місячні картки для проїзду у громадському транспорті), дискримінації у часі (наприклад, різні ціни на ранкові та вечірні сеанси в кіно).

Цінова дискримінація третього ступеня— продаж товару за різними цінами групам покупців з різною еластичністю попиту (ця дискримінація є найпоширенішою).

МR, Р

Р₂

Р₁

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
АТС АТС	\|	Лекція № 4

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.