Дані, отримані в результаті визначення предмета, фіксуються в облікових документах і науково-довідковому апараті музейних фондів.

Вивчення музейнихпредметів складаєтьсяз трьох послідовних етапів - атрибуції предметів, їхньої класифікації і систематизації, а потім інтерпретації.

Атрибуція, або визначення ставить своєю задачею виявити властиві предметові ознаки - фізичні властивості, функціональне призначення, історію походження і побуту. Для цього встановлюється матеріал і спосіб виготовлення предмета (ручне, механічне, кування, карбування, лиття, живопис, гравюра, літографія, лист, печатка й ін.), колір, форма, розмір, вага (у випадку з предметами нумізматики і предметами з дорогоцінних металів), пристрій, авторство, стилістичні особливості, час і місце створення і побутування предмета, його соціальна, етнічна, меморіальна приналежність. Для образотворчих, письмових, фонічних, фото- і кіно- джерел визначаються також тема і сюжет. У ході атрибуції розшифровуються написи, клейма, марки й інші нанесені на предмет знаки, визначається ступінь його схоронності й описуються наявні на ньому ушкодження.

У процесі визначення музейного предмета виробляється зіставлення усіх властивих йому ознак, він порівнюється з іншими аналогічними і родинними йому предметами. У цій роботі велику допомогу робить наукова і довідкова література — монографії, довідники, каталоги, путівники. Існують також видання, спеціально призначені для допомоги у визначенні предметів — визначники. Вони являють собою ілюстровані видання, у яких виділені й описані ознаки, властивій тій або іншій групі родинних предметів. Одні визначники описують предмети, родинні по матеріалі, інші описують ознаки предметів, родинних по призначенню або середовищу побутування.

Наступний етап вивчення музейних предметів - класифікація і систематизація - покликаний установити взаємозв'язку предметів. Класифікація полягає в розподілі на групи по ознаках споріднення і розходження всього обсягу потрібних музеєві предметів. Вона здійснюється по класифікаційних схемах, розробленим самим музеєм, і охоплює не тільки наявні в музеї предмети, але і ті, котрі повинні в ньому бути. Тим самим вона виявляє існуючі пробіли в музейних зборах.

Метою класифікації може бути поступовий розподіл предметів на групи у відповідності з всіма істотними ознаками (загальна класифікація) або по одному з них (приватна класифікація). У залежності від вибраного принципу це буде хронологічна(за часом створення або побутування предметів) абогеографічна (по місцю створення або побутування предметів), авторська, або іменна (поєднує предмети, що відносяться до однієї особи), тематична (установлює відношення до тем профільної дисципліни) або предметна (групує предмети по призначенню або сюжетові) класифікація.

На основі прийнятих музеєм класифікацій здійснюється систематизація, тобто угруповання реально існуючих у музейних зібраннях предметів за допомогою карток або сучасних електронних засобів систематизації і збереження наукової інформації. Створюється система каталогів, що відповідають класифікаційній схемі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
НАУКОВО-ФОНДОВА РОБОТА	\|	Комплектування фондів музею

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.