• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

А) фінансова; б) адміністративна; в) кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Суб’єктами фінансової відповідальності (особами, які притягаються до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є платники подат-ків-фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (рези-денти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одер-жують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з нормами Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Встановлення фінансової відповідальності означає прийняття та набуття чинності нормативного акта, в якому міститься опис ознак податкового право-порушенн

Застосування фінансової відповідальності означає процедуру, яка має

такі етапи:

- фіксування конкретного факту податкового правопорушення;

- прийняття рішення про притягнення до відповідальності (про застосування штрафної санкції);

- виконання рішення про застосування штрафної санкції – сплата

штрафу.

Суб’єктами адміністративної відповідальності (особами, які можуть притягатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є громадяни та посадові особи. Це, наприклад, керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, на яких покладений обов’язок дотримання встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Громадяни несуть відпові-дальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи.

Платники податків також можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяль-ність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно норм Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.

Платники податків-юридичні особи не можуть притягатися до адміні-тративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність настає лише за умови вини громадя-нина чи посадової особи, тобто коли протиправне діяння (дія чи бездіяльність) було вчинено умисно або з необережності. Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність протоколу про адміністра-тивне правопорушення. Відповідно до ст. 255 КУАП протоколи про правопо-рушення мають право складати уповноважені на те посадові особи (органів внутрішніх справ; органів державної податкової служби тощо). Так, відповідно до ст. 234-2 КУАП органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подан-ня декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням порядку подання фінан-сової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166-6).

Суб’єктами кримінальної відповідальності (особами, які можуть притя-гатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є грома-дяни та службові особи. Це, наприклад, службові особи підприємства, уста-нови, організації, незалежно від форми власності, або особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України).

Платники податків також можуть бути суб'єктами кримінальної відпо-відальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяль-ність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно із нормами Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати

Кримінальна відповідальність за злочини, що вчиняються шляхом неви- конання або неналежного виконання вимог законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контро-люючі органи, передбачена, зокрема, такими статями Кримінального кодексу України: стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транс-портування з метою збуту підакцизних товарів; стаття 205. Фіктивне підприємництво; стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 212 Кримінального Кодексу відповідна особа звіль-няється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Невиконання або неналежне виконання службовою особою контролю-ючих органів своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них у випадку заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб утворює склад злочину, передбаченого ст. 367 Кримінального кодексу – службова недбалість.

Нормами Податкового кодексу встановлено за податкові правопору-шення такі види санкцій:

- санкції з абсолютно-визначеним розміром;

- санкції з відносно-визначеним розміром, який вираховується у відсотках від розміру недоплати чи іншого показника тяжкості порушення;

- санкції з відносно-визначеним розміром, який залежить від розміру недо-плати чи іншого показника тяжкості порушення, але вираховується не у

відсотках (наприклад, штраф у розмірі вартості відчуженого майна, штраф у

розмірі збору на один календарний місяць тощо).

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Разове правопорушення – це діяння (дія чи бездіяльність) платника податків, яке вчинюється один раз і утворює закінчений склад конкретного правопорушення. Вчинення такого діяння порушує певну норму (норми) податкового законодавства, після чого правопорушення є закінченим і почи-нають спливати передбачені законодавством строки давності. У випадку вчинення нового аналогічного діяння воно утворює нове самостійне правопо-рушення і за кожне з них окремо застосовуються штрафні санкції.

Наприклад, знищення платником податків бухгалтерської та стати-стичної звітності до закінчення строків їх зберігання утворює склад подат-кового правопорушення, передбаченого ст.121 ПК. З моменту знищення документів це правопорушення закінчене і починається відлік строків давності застосування фінансових санкцій до платника податків, а також відлік строків давності притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Якщо той самий платник податків знищить інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів до закінчення строків їх зберігання, це має розглядатися як самостійне правопорушення із своїми строками давності застосування штрафних санкцій. До закінчення зазначених строків давності до платника податків можуть застосовуватися штрафні санкції окремо за перше і за друге правопорушення.

Триваюче правопорушення – це діяння (як правило – у формі (бездіяль-ності) платника податків, поєднане з наступним тривалим невиконанням обов’язків, що покладені на винного законом під загрозою застосування штрафних санкцій. Таке правопорушення складається з низки дій або з безперервної бездіяльності. Вже перша протиправна дія чи перший факт протиправної діяльності є закінченим податковим правопорушенням.

Однак на цьому протиправні дії (бездіяльність) не припиняються. За ними слідують такі ж самі дії або продовжується таж сама протиправна безді-яльність. Однак кожна наступна дія, чи кожний наступний проміжок часу бездіяльності не утворюють нового самостійного правопорушення, а є продов-женням єдиного триваючого правопорушення. Відповідно до ст.115 ПК штрафні санкції застосовуються не за кожне діяння, а за все триваюче правопо-рушення в цілому. Строки давності для застосування фінансових санкцій за триваючі правопорушення починають відраховуватися з наступного дня після припинення протиправних дій чи бездіяльності, або з дня документальної фіксації контролюючим органом факту правопорушення.

Наприклад, неподання банками та іншими фінансовими установами відпо-відним органам державної податкової служби в установлений строк повідо-млення про відкриття або закриття рахунків платником податків має усі ознаки правопорушення, передбаченого ст.118 ПК, вже в перший день після спливання встановленого строку. При продовженні бездіяльності (неподання повідомлення) правопорушення триває – кожного наступного дня. Лише в момент направлення повідомлення (в будь-який день після закінчення строку) правопорушення припиняється і починається відлік строків давності застосу-вання штрафних санкцій. За це триваюче правопорушення застосовується одна санкція незалежно від тривалості неподання інформації.

Податковим кодексом передбачено можливість прийняття рішення про

застосування штрафних санкцій до платника податків самим платником по-датків. Наприклад, відповідно до абз. 3 п. 50.1 ПК платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобо-в’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточню-ючого розрахунку.

Якщо ж рішення про застосування штрафних санкцій приймається контролюючим органом, воно оформлюються податковим повідомленням-

рішенням. Відповідно до пунктів 42.1–42.3 ПК повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій повинні бути складені у письмовій формі та відповідним чином підписані. Відповідні повідомлення-рішення вважаються

належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаход-женням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Ст.117 – 128 Податкового кодексу України визначено види подат-кових правопорушень та розміри фінансових санкцій, а саме:

1. Неподання у строки (протягом 10 календарних днів після державної реєстрації) заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі дер-жавної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення ухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встанов-лених Кодексом,  тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у

розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність,  510 гривень.

У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність,  1020 гривень.

2. Порушення платником податків, що виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, вимог щодо обов’язкової реєстрації як платника акцизного податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб’єктів у п’яти-денний строк з дня отримання ліцензії на виробництво,  тягне за собою накла- дення штрафу в розмірі 1700 гривень.

3. Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений строк ( про-тягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка включаючи день відкриття чи закриття) повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків  тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

Здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отри-мання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби  тягне за собою накладення штрафу на банк або іншу фінансову установу в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь період до отримання такого повідомлення, здійсне-них з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень.

Неповідомлення фізичними особами-підприємцями та особами, що про-водять незалежну професійну діяльність, про свій статус банку або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожний випадок неповідомлення.

4.Несплата фізичною особою – платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені строки, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником данного податку.

5. Якщо податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання (наприклад, внаслідок проведення документальної перевірки податкової звітності платника податків), зменшує суму бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні податковим органом суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування, - тагне за собою накладення штрафу на такого платника податків в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання (завищеної суми бюджетного відшкодування ПДВ).

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням тагне за собою накладення штрафів в таких же розмірах. Крім цього з такого платника стягуються до бюджету суми податків, зборів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Аналогічні фінансові санкції накладаються на платників податків за порушення правил нарахування, утримання та сплати податків до бюджету у джерела виплати (наприклад, із заробітної плати тощо). Причому, якщо не нарахування, неутримання та/або несплата податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків вчинені протягом 1095 днів втретє та більше разів, - накладається штраф у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вказаних дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, яка здійснила нарахування та виплату доходів, у тому числі на податкового агента.

6. Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби (якщо отримання такої згоди є обов’язковим), - тягне за собою штраф у розмірі вартості відчуженого майна.

7. Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання у встановлені законодавством строки , то такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

8. За неподання або несвоєчасне подання платником податків до податкового органу у встановлені строки податкових декларацій, розрахунків (податкової звітності) тягне за собою накладення штрафу у таких розмірах:

- 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання;

- за та самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом ролку було застосовано штраф за таке порушення – накладається штраф у розмірі 1020 грн.

9. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених законодавством строків їх зберігання ( не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності) та/або ненадання податковому органу оригіналів документів чи їх копій при здійснені податкового контролю, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн., при повторному порушенні протягом року – 1020 грн.

- 3 –

Відповідно до ст. 54, розділу II "Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)" Податкового кодексу України податкові зобов’язання самостійно визначаються платниками податків, які зазначаються у податковій (митній) декларації, або в уточнюючому розрахунку, а в окремих випадках – нараховуються безпосередньо податковими органами.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації до відповідного податкового органу.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), що містить виправлені показники.

Відповідно до норм Податкового кодексу України податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов’язання платнику податків.

Таке податкове зобов’язання платника податків вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення -рішення, яке направляється податковим органом.

Рис.3.1. Випадки самостійного нарахування податкового зобов’язання органами ДПС України платникам податків.

Податкове повідомлення – рішення – письмове повідомлення податкового органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом, або внести відповідні зміни до податкової звітності за відповідний податковий (звітний) період.

В податковому повідомленні – рішенні вказується підстава для нарахування (зменшення) податкового зобов’язання, зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування, сума грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку, граничні строки сплати та /або строки виправлення показиків в податковій звітності, попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Якщо платник податків вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Якщо платник податків вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Податковий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів наступних за днем отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. В тому випадку, якщо контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до податкового органу вищого рівня.

Керівник (або його заступник) відповідного податкового органу може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад встановлені строки, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Остаточне рішення вищого (центрального) податкового органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Якщо податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платнику податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на на адміністративне оскарження контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення. Своєчасно подана податкоплатником скарга зупиняє виконання ним грошових зобов’язань, визачених в податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої старги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

При несплаті платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у встановлені чинним податковим законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податкову вимогу. Податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Невиконання такого зобов’язання тягне за собою утворення податкового боргу.

Платники податків, які мають податковий борг, переходять до розряду боржників. Боржники мають можливість погасити податковий борг у добровільному порядку як шляхом самостійної сплати коштів, так і шляхом добровільного виділення своїх активів для реалізації в рахунок погашення такого боргу.

Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами грошових зобов’язань, узгоджених:

а) податковим органом;

б) іншими контролюючими органами.

Якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то податкова вимога може не надсилатися.

Якщо контролюючий орган, що визначив суму грошового зобов’язання платника податків, не є органом державної податкової служби, то він повинен надіслати відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу.

Рис. 3.2. Порядок формування податкових вимог.

Податкова вимога міститить відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, що відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їхнього продажу.

Переглядів: 899