• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Боротьба князя Данила Галицького з татарами

Князювання Олега

Помер Рюрик. Княжiння своє вiн передав Олеговi, що був iз його роду, вiддавши йому на руки сина свого Iгоря, бо той був дуже малий.

У piк 6390 [882].

Вирушив Олег [у похiд], узявши своїх воїнів – варягiв, чудь, словен, мерю, весь, кривичiв. І прийшов вiн до Смоленська з кривичами, i взяв город Смоленськ, i посадив у ньому мужа свого. Звiдти рушив вiн униз [по Днiпру] i, прийшовши, узяв [город] Любеч i посадив мужа свого.

І прибули [Олег та Iгop] до гip київських, i довiдався Олег, що [тут] Аскольд i Дiр удвох княжать. І сховав вiн воїв у човнах, а iнших позаду зоставив, i сам прийшов [на берег Днiпра], несучи Iгоря малого. А пiдступивши пiд Угорське [i] сховавши воїв своїх, вiн послав [посла] до Аскольда й Дiра сказати, що, мовляв: "Ми – купцi єсмо, iдeмo в Греки од Олега i од Iгоря княжича. Прийдiть-но оба до piднi своєї, до нас".

Аскольд же й Дiр прийшли. І вискочили вci iншi [вої] з човнiв, i мовив Олег Аскольдовi й Дiровi: "Ви оба не є нi князi, нi роду княжого. Я єсмь роду княжого. – І [тут] винесли Iгоря. А се – син Рюрикiв".

І вбили вони Аскольда й Дiра, i вiднесли на гору, i погребли [Аскольда] на гopi, яка нинi зветься Угорське i де ото нинi Ольмин двiр. На тiй могилi поставив [боярин] Ольма церкву святого Миколая [Мирлiкiйського]. А Дiрова могила – за святою Ориною.

І сiв Олег, князюючи, в Києвi, i мовив Олег: "Хай буде се мати городам руським".

§ За яких обcтавин Олег прийшов до влади у Києві?

§ Дайте оцiнку дiям Олега.

№12

1.Що ви знаєте про побут, культуру й вірування східних слов`ян?

2.Зробіть порівняння суспільних станів козацтва і селянства періоду козацької республіки

3.Де, як і коли виникла Запорозька Січ? Чому Запорозьку Січ називають козацькою республікою?

4.Аналіз документа.

Після кременецької ж війни [хана] Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом [Васильком] і з сином [Львом], послав він [воєводу] Діонісія Павловича [і]взяв [город] Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Волохів, а Львові - Побожжя і людей татарських.

Коли ж настала весна, послав [Данило] сина свого Шварна на Городок, і на Сімоць, і на всі [тамтешні] городи. І взяв він Городок, і Сімоць, і всі городи, що піддались татарам, Городеськ і [городи] по [ріці] Тетереву до Жедечева. Але возвягляни обманули Шварна: узявши тивуна [його], вони не дали йому тивунити, і Шварно прийшов [назад], узявши городи всі. А вслід за ним прийшли білобережці, і чернятинці, і всі болохівці [з покорою] до Данила.

Прислав також Миндовг [посла] до Данила: "Я пришлю до тебе Романа і новгородців, щоби він пішов до Возвягля, [а] звідти й до Києва". І призначив він строк [збору] коло Возвягля.

У рік 6766 [ 1258]. Данило тоді з братом [Васильком] рушили до Возвягля з великою силою, ждучи вісті од Романа і Литви. І стояв [Данило] на [ріці] Корчику днину, ждучи вісті од них, і пішов до Возвягля. Раніш послав він сина свого Шварна, щоб він оточив город і щоб ніхто ж не втік із них.

Воїв же було з ним п'ятсот, і городяни, бачивши мало ратників із князем, сміялися, стоячи на городській стіні. Але назавтра прийшов Данило із силою-силенною війська, із братом своїм [Васильком] і з сином Львом. І коли побачили [це] городяни, то страх напав на них, і не видержали вони, і здалися. І [Данило] город запаболив, а людей вивів і оддав їх на поділ - то брату своєму, а то - Львові, інших - Шварнові. І пішов він до себе додому, взявши город.

Коли ж Роман прийшов до города [Возвягля], то литовці, кинувшись на город, не побачили нічого, тільки самі головні [та] псів, що бігали по городищу. І [литовці] досадували і плювали, кажучи по-своєму "Янда", призиваючи богів своїх Андая і Диверикса і всіх богів своїх споминаючи, тобто бісів.

Потім Роман поїхав услід за отцем, узявши із собою трохи людей, а інших пустив додому. Данило ж і Василько раді були [йому]. А Лев поїхав до себе додому.

Литва тим часом, роздумавши [їхати додому], пустошила [землю Данилову], бо держали вони гнів [на нього]. Отож, поїхавши, пустошили вони довкола Луцька, а [цього] Данило не вiдaв, нi Василько. Тодi князi, що служили в Данила, i Васильковi люди – [тисяцький] Юрiй [Домажирич], Олекса [Орiшок] двiрський та iншi – поїхали на них. Але коли вони їxали на них, то тi примчали насупротив до притоки, i кiнники зiтнулися. [Литовцi] не видержали i повернули навтiкача, а вони, рубаючи їx i колячи, ввiгнали їx в озеро. Десять мужiв хапалися за одного коня, думаючи, що „кінь винесе нас", i при цiм тонули, бо ангел їx топив, посланий богом. І натонуло в озеро трупiв, i щитiв, i шоломiв, так що мiсцевi жителi велику користь мали, виволiкаючи їx.

Велика ж проти Литви була сiча. Побiдники славили Бога i святую владичицю Богородицю, i послали вони здобич Даниловi й Васильковi, i обрадувалися Данило й Василько божiй помочi, що [була] проти поганих. ...

У piK 6767 [1259]. А потiм [хан] Куремса рушив на Данила i на Василька; несподiвано вiн приїхав. Василько тодi збирався [на вiйну] у Володимирi, а Данило – у Холмi, [i] вони послали [гiнцiв] до Льва, щоби вiн поїхав до них.

Куремса ж, не перейшовши [рiки] Стиру, послав людей до [города] Володимира. А коли вїхало вiйсько противникiв до города, вийшли на них пiшi городяни i билися з ними крiпко, i вибiгли вони з города, прибули до Куремси i розповiли, що городяни крiпко борються з ними.

Данило ж i Василько все одно збиралися удвох, маючи нaмip битися з татарами. Але прилучилось ото за грiхи [нашi] загорiтися Холмовi через окаянну бабу – та про це ми потiм напишемо: про спорудження города, i прикрасу церкви, i про велику загибель його, так що вci жалкували, - i полум'я було таке, що зо всеї землi [Холмської] заграву [було] видiти. Haвіть i зо Львова дивлячись, було видно [її] по белзьких полях од палахкотiння сильного полум'я. І люди, бачачи [це, думали], що город був запалений татарами, i повтiкали в лiсовi мiсця, i тому вони не могли зiбратися. Данило тодi зустрiвся з братом i втiшав його, що над бiдою, посланою Богом, не слiд поганськи тужити, а на Бога надiятися i на нього возложити печаль, – як воно й сталося...

У piк 6769 [1261]. Настала тиша по всiй землi, то в тi днi весiлля було у Василька-князя у Володимирi-городi. Став вiн оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернiгова, i був тодi [тут] брат Василькiв Данило-князь зобома синами своїми, i зi Львом i з Шварном, i iнших князiв багато, i бояр багато.

І коли була ж веселість немала у Володимирі-городi, то прийшла тодi вість Даниловi-князю i Васильковi, що Бурондай iде, окаянний, проклятий, i опечалилися цим обидва брати вельми. Biн бо прислав був [посла], так кажучи: "Якщо ви єсте мої спiльники – зустрiньте мене. А хто не зустрiне мене – той ворог мeні".

Ото ж Василько-князь поїхав назустрiч Бурондасвi зi Львом, синiвцем своїм. А Данило-князь не поїхав iз братом – вiн бо послав був замiсть себе владику свого холмського Іоaннa.

І поїхав Василько-князь зi Львом i з владикою назустрiч Бурондасвi, узявщи дари многі i пиття, i зустрiв його коло [города] Шумська. І прийшов Василько зi Львом i з владикою перед нього з дарами, а вiн великий гнів положив на Василька-князя i на Льва, а владика стояв у страху великому. А потiм сказав Бурондай Васильковi:" Якщо ви єсте мої спiльники – розмечiте ж городи свої вci".

І Лев розкидав [городи] Данилiв i Стiжок, а звiдти пославши [воїв], Львiв розметав. Василько ж, пославши [воїв], Крем'янець розметав i Луцьк.

Тим часом Василько-князь послав iз Шумська владику Іоаннa вперед до брата свого Данила. І владика, приїхавши до Данила-князя, почав йому розповiдати про те, що сталося, i про Бурондаїв гнів сказав йому. Данило тодi, убоявшися, втік у Ляхи, а з Ляхiв побiг в Угри.

§ як Вивважаєте, чому Данилу Галицькому не вдалося звiльнитися вiд золотоординського iгa?

№13

1.Назвіть причини виникнення козацтва. В яких документах вперше зустрічається згадка про козаків?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Олега та Ігоря”

3.Розкрийте причини, які зумовили гостру боротьбу князів за київський стіл у ХІ – ХІІІ ст..

4.Аналіз документа.

Боротьба Данила Романовича і мстислава Удалого проти нападу на Галичину угрiв i полякiв (1226 – 1227 рр.)

Мстислав же за радою облудних бояр галицьких оддав дочку свою меншу [Марiю] за королевича [Угорського] Андрiя i дав йому Перемишль. Але Андрiй, послухавши пiдступного [боярина] Семюнка Чермного, утік в Угри i почав пiднiмати рать. А коли настала зима, вiн прийшов до Перемишля. Тисячу тоді держав Юрiй [Домажирич], вiн здав Перемишль, а сам утік до Мстислава. Король [Aндpій] тим часом став у Звенигородi i послав воїв своїх до Галича, бо сам вiн не одважився їхати до Галича: сказали ото йому волхви yгopcькi, що коли вiн побачить Галич – не бути йому живим. І вiн через цю причину не посмiв пiти в Галич, бо вiрив волхвам. І Днicтep наводнився, не могли вони перейти.

Мстислав тим часом виїxав супроти [короля] з вiйськами. І подивилися вони однi на одних, i поїхали угри устани свої. З королем же був [воєвода лядський] Пакос-лав [Войцехович] з ляхами. А звiдти пiшов король до Теребовля i взяв Теребовль, i пiшов до Тихомля i взяв Тихомль. Звiдти ж прийшов вiн до Крем'янця i бився пiд Крем'янцем, i багато yгpiв побили й поранили.

Тоді ж Мстислав послав [боярина] Судислава [Бернатовича] до зятя свого, князя Данила, кажучи: "Не одступай од мене". І той сказав: "Я маю правду у серцi своїм".

Звiдти ж прийшов король до Звенигорода, а Мстислав виїхав [на нього] з Галича. Угри, отож, виiїxали супроти нього з королевих cтaнiв, i Мстислав бився з ними, i перемiг їх, i гнали [його вoї] за ними до cтaнiв королевих, рубаючи їх. Тодi ж Мартиниша вбили, воєводу королевого, i король розгубився i пiшов iз землi [Галицької] спiшно.

Данило тим часом прийшов до Мстислава з братом Васильком до Городка, i [воєвода] Глiб [Зеремiйович прийшов] iз ними обома, i мовили вони [Мстиславу]: "Пiди, княже, на короля. Biн же пополоханий ходить!" Але Судислав боронив йому [Мстиславу, йти], бо мав вiн облуду у серцi своїм: не хoтiв бо вiн пагуби королевi, тому що мав у ньому надiю велику, а король уже знесилився був.

У той же час Лестько ішов на поміч [королеві], хоча Данило боронив йому [це, казав] не помагати королеві. Оскільки той дуже сильно старався, то Данило й Василько послали людей своїх до [ріки] Бугу, не дали удвох йому прийти. І він, звідти вернувшись, пішов у свою землю, бо знемігся був, ходивши на війну.

А король угорський [Андрій] пішов в Угри. Тоді ж догнав [його] Ізяслав [Мстиславич] з облудним Жирославом, [і] пішли вони обидва з ним в Угри. ...

У рік 6735 [1227]. Почнем же розповідати про незчисленні битви і про страждання великі, і про часті війни, і про многі крамоли, і про часті заворушення, і про многі заколоти, бо змалку не було їм обом [Данилові й Васильку] спокою. Коли ж сидів Ярослав [Інгварович] у Луцьку, поїхав Данило в Жидичин поклонитися і помолитися святому Миколі. І звав його Ярослав до Луцька, і сказали і йому бояри його: "Візьми Луцьк, схопи тут князя їх”. Але він [ Данило] відповів: „Я приходив сюди молитву вчинити святому Миколі і не можу сього вдіяти”. І він пішов у Володимир.

А звідти, зібравши рать, послали вони обоє [ Данило й Василько] на нього ( двірського] Андрія, [боярина] Вячеслава [Товстого], [воєводу] Гаврила [Душиловича], [сідельничого] івана [Михалковича]. І коли той [Ярослав] виїхав [із Луцька], він був схоплений із жоною своєю. Схоплений же він був [боярином] Олексою Орішком: під ним бо був борзий кінь [і], погнавшись за ним [Ярославом], він узяв його поблизу города.

І заперлися лучани, але назавтра прийшов Данило й Василько, і здалися лучани. Брат тоді дав Василькові Луцьк і Пересипницю, а Берестій він йому раніше був дав.

§ Визначте причини „великого мятежу” у галицько – волинських землях.

№14

1.Які події послужили причиною скликання з`їзду князів у Любечі 1097р.? Які рішення прийняв Любечський з`їзд?

2.Заповніть порівняльну таблицю „Зовнішня і внутрішня політика князів Я. Мудрого та В. Мономаха”

3.Як ви вважаєте період роздробленості – це стан подальшого розвитку суспільства чи стан занепаду і регресу в історії України?

4.Аналіз документа.

Із промови на Варшавському сеймi Л. Деревинського, шляхтича з Волинi (1620 р.)

...Саме у великих мicтax церкви запечатанi, церковнi мастки зруйнованi, в монастирях замiсть монaxiв тримають худобу. Перейдемо до князiвства Литовського: там уприкордонних з боку Москви мicтax робиться те саме. В Могильовi й Оршi церкви запечатанi, попи розiгнанi. В Пiнську зроблено те саме. З монастиря Дещинського зробили корчму. Через те дiти вмирають нехрещенi..., без шлюбу люди в розпутствi живуть. ...

...Хто додержує грецької вiри i не перейшов в унiю, той не може проживати в мicтi, мiряти лiктем i квартою i бути прийнятим у цех; не дозволяється проводжати за церковним обрядом тiло померлого жителям мicтa i вiдкрито приходити до хворого з тайнами божими..., бiдняки не можуть добути води, через це виникають великi позови. ...Kpiм того, монaxiв, якi не пристали до унії, унiати хапають по Новогрудку i по iнших мicтax, роздягають на вiльному шляху i заарештовують. ... З невинних людей незаконно стягують грошовi суми. Коротко сказати: давно вже великi й нечуванi утиски терпить наш руський народ як у кopонi, так i в Великому князiвствi Литовському.

§ Яких утискiв зазнавало українське населення з боку шляхти?

№15

1.Назвіть причини і характер визвольної війни українського народу 1648 – 1657 рр?

2.Зробіть порівняння рис, притаманні християнству та язичництву

3.Охарактеризуйте державну діяльність перших київських князів. Визначте близькі моменти їх політики.

4.Аналіз документа.

З "Повісті минулих літ"

Читайте також:

1. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
2. Антифеодальна боротьба селянства України: гайдамаччина, опришки, коліївщина
3. Антифеодальна боротьба українського народу
4. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
5. Боротьба з кризою
6. Боротьба з ожеледдю
7. Боротьба з пожежами
8. Боротьба з пожежами.
9. Боротьба з половецькими ханами.
10. Боротьба з проявами національної самосвідомості
11. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
12. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.

Переглядів: 1017