Реакцiї гiдролiзу

До 50 см³ киплячої води додають 2 – 3 краплі насиченого розчину FeCl₃ і кип’ятять протягом 2 – 4 хвилин. При цьому енергійно перебігає гідроліз хлориду заліза, а молекули гідроксиду заліза (III), які утворилися внаслідок реакції, конденсуються в золь.

Отримання золю гiдроксиду залiза (III) пептизацiєю

Адсорбцiйна пептизацiя

Гiдроксид залiза (III) одержують при взаємодiї хлориду залiза (III) з амонiаком, для чого 1 см³ насиченого розчину FeCl₃ розводять водою до 20 см³і до утвореного розчину додають концентрований розчин амонiаку, щоб одержати осад Fe(OH)₃.

Відбирають невелику частину осаду (до 1/20), промивають водою декантацією тричі та додають розчин хлориду заліза, що готується розведенням 1 см³ насиченого розчину FeCl₃ водою до 50 см³. Утворюється червоно-жовтий золь гідроксиду заліза, що сильно опалесціює завдяки великим розмірам частинок золю.

Диссолюцiйна пептизація

1 см³ насиченого розчину FeCl₃ розводять водою до 20 см³ i до цього розчину додають концентрований розчин амоніаку, щоб одержати осад Fe(OH)₃. Відбирають невелику частину осаду (до 1/20), тричі промивають водою декантацією. До осаду по краплях додають розчин HCl, що утворений розведенням 10 см³ 0,1 М розчину HCl до 50 см³. При збовтуванні осаду з розчином HCl утворюється золь вишнево-червоного кольору, що сильно опалесціює завдяки великим розмірам частинок золю.

В цьому випадку концентрацiя HCl недостатня для повного розчинення Fe(OH)₃. Тому кислота реагує тiльки з поверхневими молекулами гiдроксиду залiза. Продукт реакцiї Fe(OH)₂Cl, що утворюється на поверхні, дисоцiює на iони з утворенням ПЕШ.

Одержання емульсiї

В двi пробiрки налити по 4 см³ дистильованої води та по 0,5 см³ бензолу. В одну з пробiрок додати 4 см³ розчину мила та енергiйно збовтати. Необхiдно пояснити дiю емульгатора.

Робота 6.2.Визначення знаку заряду частинок золів на підставі правила валентності – значності

Хід виконання роботи

1. В п’ять чистих пронумерованих пробірок відібрати по 5 см³ золю гідроксиду заліза, а в п’ять інших – по 5 см³ золю берлінської блакиті. Потім в пробірки кожного ряду внести попарно по 2 см³ 0,02 н розчинів електролітів, зазначених в табл. 6.2, перемішати та залишити у штативі на 40 хвилин.

2. В таблиці 6.2 відмітити розчини, додавання яких призвело до коагуляції. На підставі отриманих даних визначити знак заряду частинок золів, що використовувались у роботі.

Таблиця 6.2. Результати перевірки коагуляції золів електролітами

№ пробірки
Електроліт	KCl	K₂SO₄	K₃[Fe(CN)₆]	BaCl₂	AlCl₃
Золь гідроксиду заліза Fe(OH)₃
Золь берлінської блакиті Fe₄[Fe(CN)₆]₃

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод окисно-вiдновних реакцiй	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.