Малі, середні та великі підприємства

Класифікація підприємств

За характером діяльності:

ü комерційні — орієнтовані на отримання прибутку;

ü некомерційні — створюються для досягнення певних соціальних цілей і не мають за мету отримання прибутку. За формами власності:

ü індивідуальні — засновані на особистій власності;

ü приватні — засновані на власності окремого громадянина або громадян з правом найму робочої сили;

ü сімейні — засновані на власності та праці членів однієї родини;

ü державні — засновані на державній власності;

ü колективні — засновані на власності трудового колективу;

ü спільні — створюються на базі об'єднання майна різних власників, в числі засновників можуть бути іноземні особи та громадяни;

ü орендні — засновані на договірному тимчасовому володінні та користуванні майном. Об'єктом оренди можуть бути цілі підприємства, їхні структурні підрозділи або окремі види майна.

За належністю капіталу:

ü національні — капітал належить підприємствам певної країни;

ü змішані (спільні) — капіталом володіють і громадяни певної країни, і іноземці.

За обсягом виробництва, кількістю номенклатурних виробів:

ü масового виробництва — виготовляють однотипний продукт у великій кількості;

ü серійного виробництва — виготовляють невеликі партії продукту;

ü одиничного виробництва — виробляють продукцію на замовлення (ексклюзивні товари).

За ступенем механізації:

ü автоматизовані; частково механізовані; комплексно-механізовані; ручного виробництва.

За цілісністю та ступенем підпорядкування:

ü головні — контролюють діяльність дочірніх підприємств і філій;

ü дочірні — є юридично самостійними у здійсненні господарської діяльності, складають звітний баланс, але контрольний пакет акцій належить головному підприємству;

ü філії — не є юридично й економічно самостійними, не мають власного балансу, діють від імені та за дорученням головного підприємства. Майже весь їхній акціонерний капітал належить головній компанії.

За галузями:

ü промислові; торгівельні; сільськогосподарські; посередницькі; транспортні;

ü інноваційні та ін.

За чисельністю працівників:

малі — до 50 осіб; середні — від 51 до 500 осіб; великі — понад 500 осіб.

Критерії віднесення підприємств до малих, середніх і великих відрізняються залежно від країни. В Україні з 2004 року малими вважаються підприємства до 50 осіб, середніми — від 51 до 1000 осіб; великими — понад 1000 осіб. Часто малі та середні підприємства об'єднують у одне поняття — малий бізнес— і проводять аналіз, протиставляючи малий і великий бізнес.

У розвинених країнах малий бізнес вважається особливим феноменом. Малі підприємства виробляють більше 70% обсягу всієї продукції, забезпечують понад 50% зайнятості, їхнє повсюдне поширення пов'язано з такими обставинами. Сучасний ринок виявився перенасиченим масовими, стандартними товарами, основні потреби задоволено. Нині дедалі більше з'являється специфічних потреб, для задоволення яких потрібні дрібні серії високоякісної продукції. Цю проблему і вирішує малий бізнес.

Малі підприємства вважаються фундаментом ринкової економіки, внаслідок своєї чисельності вони пов'язують всі економічні ланки між собою і швидко покривають нестачу будь-яких товарів або послуг на ринку. Вони також сприяють підтриманню конкуренції.

Переваги малих підприємств:

ü вони гнучкіші, ніж великі, легко пристосовуються до змін на ринку, реагують на коливання смаків споживачів;

ü швидко освоюють нову продукцію;

ü не потребують великих інвестицій;

ü орієнтуються на місцеві ринки, тому краще знають потреби невеликого кола своїх клієнтів.

Недоліки малих підприємств:

ü неспроможні здійснювати дорогі науково-дослідні розробки;

ü дуже чутливі до змін у цінах і відсоткових ставках;

ü схильні до банкрутства.

Низька стійкість малих підприємств, звісно, є їхнім недоліком, але багато хто вбачає в цьому і перевагу. Так, на місце компаній, які розорилися, приходять нові, більш стійкі, життєздатні, які виживають у конкурентній боротьбі. Банкрутство одного малого підприємства не відбивається на стані всього сектору малого бізнесу.

У сучасній економіці великі підприємства часто використовують переваги малих і запроваджують їхні принципи управління. Крім того, вони встановлюють постійні коопераційні зв'язки з малими фірмами, які стають постачальниками якісної і дешевої продукції (наприклад, комплектуючих).

Розвиток малих підприємств є дуже актуальним для економіки України. Відхід від монополізму та перехід до конкурентної ринкової економіки давно потребує створення прошарку малих підприємств, які зможуть швидко розширити асортимент товарів, сприяти НТП, утворювати робочі місця та ін. З допомогою малих підприємств можна здолати галузеві диспропорції в Україні, а саме — недостатній рівень виробництва споживчих товарів порівняно із засобами виробництва військового призначення. Раніше для цього було вирішено проводити конверсію — перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу на випуск споживчої продукції. Проте це виявилося досить проблематичним, тому що основний капітал у них зношений на 50—70%, а його заміна потребує величезних витрат часу та коштів. Щоб побудувати нові фабрики, також потрібні кошти. Тому вся надія покладається на малі підприємства, які не потребують великих капіталовкладень і скуповуються через 1,5—2 роки.

Водночас сучасний рівень розвитку малого бізнесу в Україні недостатній для потреб економіки: малі підприємства забезпечують не більше 12% зайнятості та 10% виробництва.

Середні компанії не такі чисельні, як малі підприємства, і їхня кількість скорочується: вони розорюються або переходять до розряду великих. Середні підприємства мало вивчені з погляду їхніх функцій і поведінки, проте відомо, що вони охоплюють тільки окремі сегменти ринку, є серйозними конкурентами великих компаній і сприяють подальшій концентрації виробництва.

Великі підприємства часто асоціюються з монополіями, але можуть мати різні масштаби діяльності. Вони постійно перебувають у двоїстому стані: з одного боку, прагнуть монополізувати свою сферу діяльності, а з іншого — зазнають впливу конкуренції, у тому числі і з боку малого бізнесу. Конкуренція спонукає великі підприємства до зниження цін і постійної турботи про якість. Вважається навіть, що загроза конкуренції є джерелом прогресу не тільки великих компаній, а й усієї економіки.

Переваги великих підприємств:

ü мають можливість здійснювати масове виробництво, що знижує витрати та дає змогу задовольнити суспільні потреби;

ü сприяють НТП, інвестуючи наукові дослідження;

ü є більш стійкими — велике підприємство майже ніколи не ліквідується фізично, а лише змінює свого власника;

ü сприяють успішному вирішенню соціальних питань.

Недоліком великого підприємства є те, що кожна занадто велика фірма перестає бути дохідною через зростання витрат на:

ü ускладнення управлінського апарату;

ü перевезення сировини та матеріалів;

ü робочу силу,

Отже, з часом фірми у тій або іншій галузі прагнуть до своїх оптимальних розмірів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРИКЛАД	\|	Сутність права та відносин власності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.