Демографічна ситуація в Україні

Сучасна демографічна ситуація в Україні характеризується тільки їй властивими особливостями, що зумовлені специфікою суспільно-політичного розвитку, рівнем матеріального забезпечення, національно-культурними традиціями, побутом, духовністю. На сучасну демографічну ситуацію ще й досі суттєво впливають штучно створені умови.

Це: голодомори 1921, 1932-1933 рр. та 1946 р., які в центрі Європи на очах всього світу призвели до загибелі 10 млн. чол., війна 1941-1945 рр. - це ще більше 7 млн. чол. та Чорнобильська катастрофа 1986 р.

Демографічна ситуація, що склалася в Україні набуває критичного характеру. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні ЗО років коефіцієнта народжуваності на 40 % та зростання коефіцієнта смертності на 87 % призвели до того, що вперше в історії країни в 1991 році почався процес депопуляції, за якого кількість померлих стала перевищувати число народжуваних. При цьому така тенденція збережеться до 2010 року. Чисельність населення нашої країни скоротилась з 51,8 млн. чол. у 1989 році до 50,8 млн. чол. на кінець 1998 року, при цьому 92% загального зменшення складають сільські жителі. Депопуляційний процес розпочався в сільській місцевості в 1979 р., а на загальнонаціональний рівень вийшов в 1991 році, тобто 1991 рік відкрив рахунок від'ємного приросту населення. Демографічна ситуація в Україні набула критичного характеру і має багато ознак. Головна з них - погіршення умов відтворення сім'ї як первинного елементу формування трудового потенціалу і як найважливішого соціального інституту нашого суспільства. Умови відтворення сімї слід розглядати не тільки як матеріальні (хоча вони є і головним, системоутворюючим компонентом відтворення сім'ї), але й соціально-психологічні.

Швидке погіршення соціально-економічних умов життя тягне за собою неадекватність соціально-психологічних реакцій людини, змінює її ставлення до сім'ї, до праці. Психічні розлади, алкоголізм, зловживання іменними "соціальними токсинами" і лікарськими засобами, розлад сімейного життя, бездоглядність дітей "квітнуть" там, де послаблені соціальні зв'язки, де відносини мають безособовий характер. Там, де господарча і особливо виробнича діяльність у занепаді, починають відчуватися негативні наслідки для здоров'я і добробуту населення, збільшуються випадки психічних розладів, зростає злочинність.

Бідність виснажує, схиляє до стомленості та апатії, породжує зневіру та відчай, зумовлює такий душевний стан, який не тільки може викликати психічне і соматичне захворювання, але й спонукати до злочину, насильства. За останні п'ять років середня тривалість життя людей скоротилась і складає 68 років і тепер на добрий десяток років ми відстаємо від розвинутих європейських країн.

Загальною причиною такої демографічної ситуації в останні роки стало падіння життєвого рівня населення, що виявилось у зменшенні сукупного доходу сімей, відставанні заробітної плати від росту цін, зростанні прихованого безробіття, зниженні як обсягів житлового будівництва, так і пільгового (безкоштовного) отримання житла молодими сім'ями від держави. Перед нашим суспільством гостро постало питання відновлення "демографічної рівноваги" (для того, щоб підтримувати природний приріст на відповідному рівні, вважаючи цей рівень бажаним, необхідно мати 1,5-2,5 дитини в середньому на сім'ю).

В даний час для демографічної ситуації характерні два негативні процеси - старіння населення та від'ємний природний приріст.

Питома вага покоління, старшого за 60 років, складає 21 %, однак старіння відбувається не за рахунок продовження життя людей, а за рахунок зниження питомої ваги молодих вікових груп до 16 років.

Нині Україна входить в число країн Європи з найнижчою народжуваністю поряд з Іспанією, Італією, Німеччиною та Росією. Рівень народження в цих країнах низький, а дитяча смертність у 2 рази вища, ніж в Японії та Шведи; в 1,5 раза вища, ніж у США. Разом з тим зростає кількість дітей з порушеною психікою, частка їх складає 3,65 % від усього підростаючого покоління, тобто психічно неповноцінною є кожна 30-та дитина, або кожен 30-й громадянин в майбутньому.

Не менш важливим чинником, що спричиняє кризовий стан демографічного розвитку країни, є стрімке зростання рівня смертності і безпрецедентне для мирного часу скорочення тривалості життя. Особливістю всіх демографічних показників є парність показників, протилежна їх спрямованість, взаємообумовленість і залежність (народження -смерть, вибуття - прибуття, шлюб - розлучення). Ці властивості є системоутворюючими факторами, що формують населення як систему з усіма його якостями. Аналіз системи показників відтворення населення та трудового потенціалу є складовою частиною управління його відтворенням, розробки регіональних програм здоров'я з метою усунення факторів, що негативно впливають на демографічні процеси, поліпшення профілактичної та роз'яснювальної роботи серед населення, зміцнення матеріально-технічної бази медичних установ та лікувально-профілактичних закладів.

Вирішення демографічних проблем в Україні необхідно розглядати на національному та регіональному рівнях. В іншому випадку, несприятлива демографічна ситуація буде поглиблюватись і негативно впливатиме на соціально-економічні показники розвитку як окремих регіонів, так і держави в цілому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Трудові ресурси й трудовий потенціал	\|	Основні напрямки демографічної політики в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.