Джерела інформації

Система статистичних показників пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

Тема 2 Робоча сила, її показники та методи визначення

2.1. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

2.4.Методичні принципи визначення масштабів пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

2.1. Поняття пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

Абсолютно ясно, що не все населення регіону (країни) пропонує свою робочу силу На ринку праці. За його межами лишаються непрацездатні (за віком або за станом здоров'я) та працездатні особи, що з будь-яких причин не бажають реалізувати свого працездатність.

Р и с. 1. Загальна схема формування трудоактивного населення і його розподілу на ринку праці

Наведена на рис. 2 схема ілюструє процес диференціації населення за рівнем працездатності та прагненням її реалізувати.

Перш за все відокремлюються непрацездатні особи (Р), які за будь-яких умов не можуть пропонувати свою робочу силу на ринку праці. До цієї групи, безумовно, належать:

• діти до певного віку (як ппвило, до 16 років) - Р];

• хронічно хворі) насамперед інваліди - Р^\

• особи похилого віку, що втратили навіть залишкову працездатність - Ру.

Працездатне населення розподіляється за ступенем своєї трудової активності, тобто прагнення реалізувати наявну працездатність. Безумовно, не пропонують свою робочу силу на ринку Праці жінки, що зайняті домашнім господарством (8^), і учні (студенти), які навчаються з відривом від виробництва і не прагнуть працювати навіть у вільний час (8^). Існує ще достатньо велика сукупність людей, котрі за рівнем свого добробуту або з інших причин не виходять на ринок праці і не прагнуть заробляти (5^

Після вилучення із загальної чисельності (Н) населення його нетрудоактивної частини (Р+8) залишаються тільки ті, хто пропонує свою робочу силу на ринку праці - в межах свого регіону чи за його кордоном - (Ь). Такі люди можуть бути зайнятими (Е) чи незайнятими (безробітними) - V.

Таким чином:

N-Р-S=L, а L=Е+U.

Для подальшого висвітлення механізму формування сукупної пропозиції робочої сили на ринку праці та її задоволення доцільно розглянути понятійний, апарат, що застосовується міжнародною статистикою, зокрема Міжнародною організацією праці. Для характеристики масштабів ринку праці використовуються такі терміни:

• економічно активне населення;

• робоча сила;

• пропозиція робочої сили;

• попит на робочі місця.

Економічно активне (трудоактивне) населення - ие загальна чисельність населення, старшого певного віку (звичайно 16 або 18 років), якезвичайно працює або прагне працювати за винагороду. Як правило, визначається достатньо тривалим періодом (наприклад, рік). Припускається, що протягом нього періоду особа визнається трудоактивною, якщо у визначений період (наприклад, протягом 12 тижнів з минулого календарного року або з минулих 12 місяців) вона мала статус працюючого або безробітного (тобто мала роботу, активно її шукала або була зареєстрована як безробітний).

Робоча сили - не загальна чисельність населення старше певною віку (звичайно 16 або 18 років), яке вданий конкретний м о м е н т працює або прагне працювати за винагороду,

Таким чином, проведення обстежень і аналіз їх резупьтаїів мають спиратися на чітко окреслену категорію.

Пропозиція робочоїсили - це загальна сукупність особ, які є ірудоактипними, тобто такими, що активно пропонують свою здатність до праці (свою робочу силу) на конкрегному ринку, тобто масштаби пропозиції робочої сили враховують сальдо трудової маятникової міграції; таким чином, пропозиція робочої сили є категорія регіональна. Особи, що входять до складу робочої сили, е зайнятими або безробітними. Визначається пропозиція робочої сили як на конкретний термін (лагу), так і за певний відрізок часу, тобто як моментним, так і інтервальним показником.

Показники трудоактивного населення (робочої сили) та пропозиції робочої сили є тотожними в закритих системах і відмінними (на величину сальдо маятникової міграції) у відкритих.

Попит на робочі місця - це загал ьи а кількість робочих місць, необхідних для повного задоволення потреб в них з боку трудоактивного населення, тобто для забезпечення повної зайнятості робочої сили. Таким чином, попит па робочі місця може визначатися на тривалий період часу або на конкретний його момент.

2.2. Система статистичних показників пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

Масштаби пропозиції робочої сили на ринку праці визначаються, по-перше, чисельністю людей, які пропонують свою робочу силу, а по-друге, гією кількістю робочих місць, на які вони претендують. Таким чином, є два, хоча і взаємопов'язані, але все ж таки різні аспекти, а саме:

• пропозиція робочої сили;

• попит на робочі місця.

Пропозиція робочої сили визначається сукупнісію працездатних осіб, що можуть і хочуть працювати за винагороду. Сга-тистичне обстеження завжди визначає період за який вимірюється те чи інше явище. У даному контексті таким періодом може бути або досить тривалий період (припустимо, рік), або конкретний термін.

Іноді до цього додається ще співвідношення місця проживання і пропозиції праці. Трудоактивне населення віддзеркалює сукупність працездатних мешканців регіону, які можуть і хочуть працювати за винагороду будь-де: в межах і за межами регіонального ринку праці.

Переходячи до характеристик кількості робочих місць, потрібних для задоволення пропозиції робочої сили, тобто до показника попит на робочі місця, слід підкреслити, шо, по-перше, не всі працездатні особи прагнуть працювати на умовах повної первинної зайнятості (дехто орієнтується на часткову, а дехто, навпаки, - на вторинну), а по-друге, можливості реалізації своєї трудової активності і, відповідно, її формування -неоднакові для різних соціально-демографічних груп населення.

Для елімінування впливу відмінностей першого роду доцільно включення до системи показників додаткового коефіцієнту, що характеризує прагнення працювати більше або менше нормальної тривалості робочого періоду і, відпонідно, має значення менше 1 (при орієнтації на часткову зайнятість), 1 (при орієнтації на повну первинну зайнятість) і перебільшувати 1 (при орієнтації на вторинну зайнятість). Застосування цього коефіціснгу і дозволяє перейти від показника пропозиції робочої сили до показника попиту на робочі ліісця,

Розбіжності другого роду пов'язані перш за все з різницею в конкурентоздатності представників окремих професійних, соціальних і демографічних груп. Виходячи з цього, система показників пропозиції робочої сили містить характеристики якісного складу трудоактионого населення принаймні за статтю, укрупнених вікових груп, галузевої належності.

Таким чином, система складається з двох груп показників - пропозиції робочої сили і попиту на робочі місця. Всі вони розраховуються за: статтю, віковими групами (до 20, 20 -29, ЗО - 39, 40 - 49, 50 - 53(58), передпенсійний вік, пенсійний вік), галузей економіки.

Оскільки головною причиною і одночасно головною характерною рисою безробіття є структурна невідповідність якісного складу робочої сили потребам виробництва, необхідні оцінки складу робочої сили за професіями, кваліфікацією, освітою тощо. Цей головний перелік доповнюється допоміжними показниками, що характеризують відповідність робочої сили і робочих місць. Зокрема, чисельність працюючих і їх розподіл по галузях економіки; чисельність незайнятої робочої сили (зареєстрованих пошукувачів робочих місць), чисельність безробітних, розподіл незайнятого населення за професіями, освітою, віком, статю.

Регіональна пропозиція робочої сили. Масштаби пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці визначаються чисельністю та складом працездатних жителів регіону, їх трудовою активністю та сальдо маятникової міграції. Оскільки прагнення працювати за винагороду диференційовано залежно від регіональної економічної ситуації, сімейного стану, професійно-кваліфікаційної та освітньої підготовки, стану здоров'я і наявності інших джерел доходу, в складі потенційних трудоак-тинних контингентів (робочої сили) необхідно розрізняти:

• населення, що не має належної професійної підготовки;

· молодь, що вперше входить до складу робочої сили;

· працездатних жінок працездатного віку, серед яких окреме місце належить тим, хто повертається до роботи після перерий, пов'язаної з народженням дитини;

• працездатних чоловіків праце здатною віку;

• частково працездатних осіб працездатною вік} (хронічно хворих, інвалідів тоцю);

• населення працездатною віку, шо одержує пенсії н;і пільгових умовах;

• осіб передпенсіііного віку, яким при неможливості працевлаштування забезпечена можливість достроковою одержання пенсії;

· пенсіонерів за віком, шо ираінуть реалізунаги свою залишкову трудову активнісіь;

· громадян, які мають право на посилені соціальні іа-рантії в зв'язку з їх неконкурентоспроможнісгю (жінки з малолітніми дітьми або дітьми-інвалідами).

Наведена диференціація зумовлена перш за все різною мотивацією трудової акгивності згаданих контингентів робочої сили, різними можливостями її регулювання, наявнісгю лодаг-кових джерел прибутків, різною конкурентоспроможнісію н?» ринках праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зайнятість населення як форма зайнятості ресурсів	\|	Методичні принципи визначення масштабів пропозиції робочої сили та попиту на робочі місця

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.