Літописна теорія

Теорії походження Київської держави України-Русі

Східні слов’яни в давнину

Професор Валерій Семененко вказує, що з 15 відомих великих племінних об’єднань VII-VIII ст., більша частина пов’язана з територію сучасної України. Це такі племені об’єднання: поляни, бужани, волиняни, деревляни, сіверяни, дуліби, уличі, тиверці, білі хорвати.

На думку радянського археолога Олександра Спіцина, археологічні пам’ятники дають можливість чітко окреслити ареали розселення східнослов’янських племен, а також звести східнослов’янські племена до 3-х груп:

1. Новгородські словени, кривичі;

2. Радимичі, в’ятичі, частково сіверяни;

3. Поляни, волиняни, деревляни, дреговичі.

Основною суспільної організації східних слов’ян в давнину були рід і плем’я. Рід – це велика родина, яка мешкає в своєму дворищі у відокремленій оселі, має спільне майно, пов’язана між собою кровними узами та спільними інтересами.

Рід має свої традиції, шанує предків і виховує молоде покоління. Умовно рід можна зобразити схематично так:

‫→ родини (старші за віком)

Рід → родини (середні за віком)

→ родини (молоді за віком)

Суспільна еволюція східних слов’ян в давнину умовно виглядає так:

Родина - рід - плем’я - племені об’єднання.

Суттєвою рисою суспільного ладу східних слов’ян VII-VIII ст. була наявність сільської (територіальної) общини – «миру», «верві» - як союзу індивідуальних господарств (малих сімей), у власності яких знаходилося житло, а також знаряддя і продукти праці. Водночас у рамках територіальної общини існувала колективна власність на землі, які періодично перерозподілялися між окремими родинами.

Склад родин, що входили до територіальної общини, їхня майнова неоднорідність, а також захоплення багатими родинами прилеглих до общини земель призводили до подальшого соціального розшарування в общині. Поступово оформлювалася приватна власність у заможних членів общини. Це формувало соціальну верхівку суспільства, яка присвоювала собі право збирати серед членів общини частину продуктів на загальні потреби общини і розпоряджатися ними. Згодом цей феодальний звичай перетворився у регулярний збір данини на користь феодалів. Місцем проживання феодалізуючої знаті («луччіх людей») у VIII-IX ст. були укріплені «гради».

Приблизно в VI-VIII ст. виникли великі племенні об’єднання – союзи племен. Передусім, такі процеси відбулися на землях полян. Вони були породжені розвитком торгівлі.

Союзи племен були вже етнополітичними об’єднаннями, своєрідними протодержавами. З часом у VIII-IX ст. вони еволюціонували у значно ширші і дещо чіткіше політично окреслені об’єднання «союзи союзів», «надсоюзи». Тогочасні арабські джерела розповідають про три з них:

1. Куявія – це київська (полянська) земля з центром у Києві;

2. Славія - це землі ільменських племен, де головним містом з X ст. був Новгород;

3. Артанія – це землі Рязані, Чернігова, Тмутаракані та інші.

Вона заснована на матеріалах «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. «Повість минулих літ» розповідає, що заснували державність на східнослов’янських землях нормани (варяги), яких звали русь. Їх запросили «княжити і володіти» ними деякі східнослов’янські племена. Відгукнувшись на їхнє запрошення, три брати Рюрик, Синеус, Трувер спочатку прийшли до словен, де заснували м. Ладогу, залишивши в ньому старшого брата Рюрика. Синеус оселився на Білім Озері, а Трувер в Ізборську. Через два роки Синеус і Трувер померли, а всю владу перебрав Рюрик. Прийшовши на озеро Ільмень, він заснував Новгород і сів княжити. У Рюрика були двоє воєночальників не його племені – Аскольд і Дир, які відпросившись до Царгорода зі своїм родом рушили по Дніпру. По дорозі вони осіли у Києві і почали володіти полянською землею.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорії етногенезу українців	\|	Виникнення Руської держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.