Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Мовні і жанрові особливості наукового стилю.

спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

- використанням наукової термінології;

- наявністю схем, таблиць, графіків, систем математичних, фізичних, хі-

мічних знаків і значків;

- залученням цитат і посилань на першоджерела;

- відсутністю індивідуальної авторської манери та емоційно-експресивної

лексики;

- чіткою композиційною структурою тексту (послідовний поділ на розді-

ли, частини, пункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);

- окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників на-

явні дієслівні форми, частіше безособові; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти;

Форма реалізації наукового стилю – монолог.

Науковий стиль має такі підстилі:

1) власне науковий (монографія, рецензія, наукова доповідь, курсова й

дипломна роботи, реферат, тези). Який у свою чергу поділяється на науково-

технічні та науково-гуманітарні тексти;

2) науково-популярний, мета якого – дохідливо і доступно викладати ін-

формацію про наслідки наукових досліджень у журналах, книгах.

3) науково-навчальний – реалізується в навчальних підручниках, лекціях,

бесідах і не виключає використання елементів емоційності.

Публіцистичний стиль. Сфера використання публіцистичного стилю –

громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення (функція):

1) інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати актуальні,

злободенні суспільно-політичні проблеми;

2) активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до

необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

3) пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна активі-

зація за втілення їх у життя.

3.Основні ознаки публіцистичного стилю:

- доступність мови і формулювань;

- поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

- висловлювання точних найменувань, дат, подій, учасників, висловлю-

вання положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

- наявність яскравих засобів позитивного чи негативного авторського

тлумачення.

Основні мовні засоби публіцистичного стилю:

- поєднання елементів наукового, офіційного, художнього й розмовного

стилів;

- лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними

термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватиза-

ція);

- наявність багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів (полі-

тична еліта, епохальний вибір); експресивних сталих словосполучень (інтеле-

ктуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта; голубі магістралі – ріки; легені планети – ліси);

- уживання у переносному значенні наукових, спортивних, музичних,

військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський

старт, правофлангові змагання);

- короткі прості речення, часто питального або окличного характеру, зве-ртання.

Публіцистичний стиль за жанром, мовними особливостями та способом

подачі інформації поділяється на такі підстилі:

1) стиль засобів масової інформації (газети, журнали, листівки, радіо, те-

лебачення, статті, репортажі, інтерв’ю);

2) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні до-

повіді, нариси);

3) есе (короткі нариси вишуканої форми);

4) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди,

рецензії).

Художній стиль реалізується в художній літературі. Він є всеосяжним,

оскільки може поєднувати і узагальнювати всі стилі мови. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтв, у культурі

й освіті. Крім інформаційної, художній стиль виконує найсуттєвішу – естетич-

ну функцію.

Основні ознаки художнього стилю:

- образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний

образ);

- естетика мовлення: викликати у читачів почуття прекрасного;

- експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, ввічливе,

пестливе, лагідне, іронічне, жартівливе, зневажливе);

- зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії; вір-

шова форма, поетичні фігури);

- суб’єктивне розуміння.

Основні мовні засоби художнього стилю:

- лексика найрізноманітна; емоційно-експресивна (синоніми, антоніми,

омоніми, фразеологізми);

- запровадження авторських новотворів;

- уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалек-

тизмів, просторічних елементів);

- широке використання різноманітних типів речень;

За родами і жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі:

1) епічні (прозові: казка, роман, повість, байка, оповідання, нарис);

2) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, епіграма);

3) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

4) комбіновані (ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

Розмовний стиль обслуговує повсякденне усне спілкування людей у по-

буті та на виробництві.

Розрізняють неформальне й формальне спілкування. Перше – нерегламе-

нтоване, його мета і характер визначаються особистими (суб’єктивними) сто-

сунками мовців. Друге – обумовлене соціальними функціями мовців, регламентоване за формою і змістом.

Основні ознаки розмовного стилю:

- безпосередня участь у спілкуванні;

- усна форма спілкування;

- невимушеність спілкування;

- використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, ін-

тонації);

- використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка);

- емоційна реакція.

Основні мовні засоби:

- емоційно-експресивна лексика (синоніми, порівняння, метафори);

- прості, переважно короткі речення;

- часте використання займенників;

- фразеологізми, діалектизми, професійні та просторічні слова.

Розмовний стиль поділяється:

1) розмовно-побутовий;

2) розмовно-офіційний.

Епістолярний стиль – приватне листування.

Основні ознаки епістолярного стилю – наявність певної композиції: поча-

ток, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається

зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р.S. –приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби епістолярного стилю – поєднання елементів худо-

жнього, публіцистичного та розмовного стилів.

Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія і церква.

Призначення конфесійного стилю – обслуговувати релігійні потреби як

окремої людини, так і всього суспільства. Він реалізується в релігійних відпра-

вах, проповідях, молитвах (усна форма), у церковних книгах, молитовниках.

Основні мовні засоби конфесійного стилю:

- суто церковна термінологія і слова-символи;

- непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить

добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити);

- значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруйную цей храм ру-

котворний, – і за три дні збудую інший, нерукотворний);

- наявність архаїзмів (рече, воістину).

Конфесійний від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесе-

ність, наявність виражальних засобів.

Конфесійний стиль поділяється на підстилі:

1) публіцистичний;

2) науковий;

3) художній.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональні стилі сучасної української літературної мови. Основні ознаки функціональних стилів.	\|	Характеристика офіційно-ділового стилю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.