Та їх взаємного розміщення на кресленнях

На кресленнях вид допуску форми та взаємного розміщення поверхонь відповідно до стандартів позначають за допомогою графічних символів, наведених у табл. 3.1. Символ і числове значення відхилень чи допусків записують у спеціальних рамках, ставлячи спочатку символ, потім — числове значення відхилення чи допуску у міліметрах і при потребі — літерне позначення бази чи поверхні, з якою пов'язане задане відхилення чи допуск.

Розглянемо схеми прикладів умовних позначень відхилень і допусків форми та взаємного розміщення поверхонь. Рамку (рис. 3.23, а) з'єднують з елементом, до

Таблиця 3.1

якого належить задане відхилення чи допуск, суцільною тонкою лінією зі стрілкою (рис. 3.23, б). Якщо відхилення чи допуск стосуються осі чи площини симетрії, то зазначена лінія має бути продовженням розмірної (рис. 3.23, в); якщо відхилення чи допуск стосуються спільної осі (площини симетрії), то з'єднувальну лінію проводять до спільної осі (рис. 3.23, г). Перед числовим значенням допуску ставлять символ Ø, якщо поле допуску задано його діаметром (рис. 3.23, д); символ R, якщо поле допуску задано його радіусом (рис. 3.23, є); символ Т, якщо допуски симетричності, перетину осей, форми заданої поверхні, а також позиційні задані у діаметральному значенні (рис. 3.23, є); символ Т/2 для тих же видів допусків, якщо вони задані у радіусному значенні (рис. 3.23, ж); слово "сфера" та символи Ø і R, якщо поле допуску сферичне (рис. 3.23, з).

Рис. 3.23. Схеми умовних позначень відхилень і допусків форми та

взаємного розміщення поверхонь

Якщо допуск стосується ділянки поверхні заданої довжини (площі), то її значення вказують поряд з допуском, відділяючи їх похилою лінією (рис. 3.23, и). Якщо задають допуск для всієї довжини поверхні і для окремої ділянки, то допуск для окремої ділянки записують під допуском для всієї довжини (рис. 3.23, і). Додаткові до наведених у рамці написів проставляють, як зображено на рис. 3.23, ї. Сумарні допуски форми та розміщення поверхонь, для яких стандарти не передбачають спеціальних символів, позначають окремо: спочатку символ допуску розміщення, а потім допуску форми (рис. 3.23, й).

Базу позначають чорним (затемненим) трикутником, що з'єднаний суцільною лінією з рамкою допуску (рис. 3.24, а), або літерою, з'єднаною з трикутником (рис. 3.24, б). Якщо базою є вісь чи площина симетрії, трикутник розміщують на кінці розмірної лінії заданого розміру поверхні. Якщо для цього не вистачає місця, то стрілку розмірної лінії замінюють на трикутник (рис. 3.24, в).

Рис. 3.24. Позначення бази чорним трикутником

Якщо допуск розміщення чи форми поверхонь не позначений як залежний, то його вважають незалежним. Залежні допуски розміщення та форми поверхонь позначають літерою М у кружечку, який розміщують так: після числового значення допуску, якщо залежний допуск пов'язаний з істинними розмірами поверхні (рис. 3.25, а і б); після літерного позначення бази (рис. 3.25, в), або без літерного позначення бази у третій клітинці рамки (рис. 3.25, г), якщо цей допуск стосується істинних розмірів базової поверхні; після числового значення допуску та літерного позначення бази (рис. 3.25, д), або без літерного позначення (рис. 3.25, є), якщо залежний допуск пов’язаний з істинними розмірами заданого та базового елементів.

Рис. 3.25. Позначення залежних допусків

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Система нормування шорсткості поверхні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.