МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ТЕМА 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЛЬНОСТІАктуальні проблеми соціальної педагогіки План 1. Зміст і характеристика соціально-педагогічної діагностики. 2. Загальні принципи діагностики в соціально-педагогічній практиці. 3. Рівні соціальної діагностики. 4. Методи соціально-педагогічної діагностики. Соціальна діагностика – один з найважливіших компонентів технології соціально-педагогічної діяльності. Термін ”соціальна діагностика” набув широкого застосування починаючи з 20-30-х років ХХ століття. Під соціальною діагностикою розуміють точне з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, які виникли під впливом певних умов та в процесі існування клієнтів соціального обслуговування. Соціальна діагностика передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також аналіз цієї інформації з метою розробки програми соціальної допомоги. Реальна оцінка та діагноз є основою для прийняття конкретних рішень. Практична соціальна діагностика використовується в найрізноманітніших сферах життя людини. Якщо соціальний педагог хоче зрозуміти вчинки клієнта, він почне із з’ясування причин відповідної поведінки, тобто мотивів, в основі яких найчастіше лежать потреби. Серед основних потреб людини можна виділити: - біологічні (фізіологічні, статеві, орієнтувальні і т.д.); - матеріальні (одяг, їжа, житло і т.д.); - соціальні (трудові, пізнавальні, комунікативні і т.д.); - духовні (моральні, естетичні, релігійні). Незадоволені потреби породжують в подальшому соціальні проблеми. Основні правила діагностування соціальних проблем сформулював видатний російський учений В.І.Вернадський: - аналіз проблеми повинен бути детальним; - в процесі діагностування необхідно виділяти із часткового загальне; - будь-яке явище повинне досліджуватися історично та комплексно, у взаємозв”язку з іншими явищами; - під час дослідження потрібно завжди давати відповідь на запитання “чому”? - уся зібрана інформація повинна бути науково обгрунтованою; - під час роботи слід вивчати загальні закономірності наукового пізнання; - усі дослідження повинні бути пов’язані із реаліями життя; - в процесі дослідження слід вирішувати не лише назрілі проблеми, але і ті, що можуть виникнути у клієнта в майбутньому. Виходячи із вищезазначеного, типовими завданнями соціальної діагностики є: 1) виявлення специфічних суспільно значимих якостей, особливостей розвитку і поведінки клієнта; 2) визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх кількісний і якісний показник; 3) проведення детального описування особливостей клієнта (у разі необхідності); 4) рангування специфічних властивостей клієнта. Для уможливлення виконання даних завдань, тобто для того, щоб бути дійсно кваліфікованим спеціалістом в галузі соціальної діагностики, соціальний педагог повинен володіти науковими і практичними її основами. Як відомо, людина являє собою єдність біологічного, духовного і соціального в межах єдиного цілого. Тому, в процесі соціальної діагностики враховуються дві основні групи факторів: 1) соціальні (зовнішні); 2) біологічні (внутрішні). Соціальний діагноз може здійснюватись на рівні: - суспільства в цілому (з метою з’ясування загальних тенденцій у розвитку того чи іншого явища); - соціальної групи ( класу, народності, колективу ) чи територіальної спільноти; - особистісному. У ході встановлення соціального діагнозу соціальний педагог повинен керуватися наступними принципами: 1) конфіденційності; 2) наукової обґрунтованості; 3) об’єктивності; 4) ефективності; 5) корисності (відомий під назвою “Не нашкодь!”). Технологія соціальної діагностики складається з наступних етапів: - знайомство з клієнтом, визначення мети, виділення складу ситуацій, що підлягають діагностиці, параметрів ситуації, підбір основних показників чи критеріїв; - вимірювання та аналіз показників; - формулювання і оформлення висновків, заключень згідно діагнозу. Для здійснення соціальної діагностики використовується величезна група методів. Усі вони повинні відповідати наступним вимогам: 1) валідність; 2) надійність; 3) однозначність; 4) точність; 5) простота у використанні; 6) доступність. Серед основних груп методів соціальної діагностики виділимо наступні: 1) суспільні: інформаційне обстеження; соціально-історичне обстеження; інформативно-цільовий аналіз; соціальна картографія; 2) індивідуальні: спостереження; бесіда; соціометрія; експертна оцінка; моніторинг; тестування; анкетування; вивчення біографій та ін. Читайте також:
|
||||||||
|