Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Аудіювання на уроках української мови

Оцінювання контрольних письмових робіт

Оцінку «5» ставлять, якщо в роботі немає помилок, письмо охайне, каліграфічне, допускається одне самостійно зроблене виправлення.

Оцінку «4» коли в роботі допущена одна орфографічна та одна пунктуаційна помилка або зроблено не більше двох виправлень, трапляються випадки некаліграфічних накреслень літер, неправильні з'єднання.

Оцінку «З» ставлять, коли учень припустився двох-трьох орфографічних помилок у словах з різними орфограмами (різні слова з однією і тією самою орфограмою - це кілька помилок) та однієї-двох пунктуаційних або зробив три-чотири виправлення, допустив неохайність.

Оцінку «2» коли в роботі чотири орфографічні і дві пунктуаційні помилки, письмо некаліграфічне, неохайне.

 

Розділ V Методика опрацювання розділу "Мовленнєва діяльність".

Лекція № 21(2 години)

Основні напрями роботи з мовленнєвою діяльністю. Аудіювання, його види. Методика проведення аудіювання.

План лекції.

1. наукові основи методики розвитку умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності.

2. Основні напрями роботи з методики розвитку мовленнєвої діяльності учнів початкових класів:

а) познайомити учнів з усним і писемним, діалогічним і монологічним мовленням;

б) дати учням відомості про особливості висловлювань, обумовлених їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування;

в) розвивати уміння здійснювати всі види мовленнєвої діяльності.

3. Значення аудіювання для вироблення в учнів точного сприйняття і розуміння прослуханого.

4. Види аудіювання.

5. Вимоги до підготовки матеріалів для аудіювання.

6. Методика проведення аудіювання.

 

Рекомендована література:

1. Методика викладання української мови. Навчальний посібник. За ред. Доктора філологічних наук професор С. І. Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992.

2. Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2003.

3. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова 3-4 кл., - К.: Освіта, 2003.

4. Блик О.П. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. -К.: Радянська школа, 1985.



Интернет реклама УБС

5. Антоненко Б.Д. Як ми говоримо. - К.: Либідь, 1991.

6. Білоусенко П.І. та ін. Учіться висловлюватися. - К,: Радянська школа, 1990.

Одним із найважливіших завдань сучасної початкової школи є формування мов­леннєвої особистості молодшого школяра. З огляду на значущість цього завдання у Державному стан­дарті початкової освіти і навчальній програмі з ук­раїнської мови для 1—4 класів визначено основну змістову лінію — комунікативну, яка передбачає розвиток усного й писемного мовлення учнів, їхнє вміння користуватися мовою як засобом спілкуван­ня, пізнання, впливу.

Відповідно до програми з рідної мови мов­леннєвий розвиток молодших школярів необхідно забезпечити у процесі формування й удосконалення усних і писемних видів мовленнєвої діяльності. Відо­мо, що з навчанням усного мовлення (діалогічного і монологічного) тісно пов'язане аудіювання — процес слухання і розуміння усних висловлювань.

Учителеві початкових класів необхідно знати механізм аудіювання, який передбачає: 1) сприй­мання потоку звуків і розпізнавання в ньому слів, речень, абзаців тощо; 2) усвідомлення значень слів, речень, абзаців.

Зазначимо, що сприймання значень є поштовхом для розвитку більш глибинних процесів синтезу — "стискування" змісту, в результаті чого у свідомості учня формуються поняття різного рівня узагальнен­ня, виражені не тільки окремими фразами, а й більшими мовними єдностями, яким у письмовому тексті відповідають абзаци, розділи і завершені повідомлення. У цей спосіб школяр досягає рівня ро­зуміння загального змісту теми, як це спос­терігається, наприклад, під час слухання пояснення вчителя. Синтезуючи і аналізуючи сприйняте вислов­лювання, учень має виділити в ньому цікаве, важли­ве і головне, а також менш важливе і другорядне. Цей рівень аудіювання називають ще рівнем відбору актуального і неактуального змісту.

Для учителя буде корисною інформація і про най­характерніші форми аудіювання:

1. Аудіювання мовлення співрозмовника у про­цесі діалогу. Репліки тут мають часто смислову завер­шеність і комунікативну спрямованість, що потребує від учня швидкої реакції у відповідь.

2. Аудіювання розгорнутого монологічного або діалогічного мовлення інших людей (радіопередачі, мовлення актора театру або кіно тощо), для якого властива єдність логічних зв'язків і розгортання теми.

Звичайно, у різноманітних життєвих ситуаціях ці форми часто поєднуються, переплітаються і перехо­дять одна в одну.

На нашу думку, аудіювання, як і інших видів мов­леннєвої діяльності, треба навчати спеціально, за ок­ремою методикою. Це зумовлено тим, що вміння учнів у цьому виді мовленнєвої діяльності мають охоплювати більшу кількість мовного матеріалу порівняно з усним висловлюванням у межах розмов­них тем. Крім того, деякі форми мовлення, напри­клад, слухання розгорнутих повідомлень, взагалі рідко застосовуються у класі, через що формування відповідних умінь виявляється неможливим.

Навчаючи молодших школярів умінь аудіювати, вчителеві необхідно планувати і проводити роботу за такими трьома напрямами:

1.Аудіювання під час пояснення нового мате­ріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових мовних елементів. Під час такої роботи значна увага приділяється не тільки розумінню почу­того, а й усвідомленому сприйманню фонетико-акустичних особливостей цих мовних одиниць.

2.Аудіювання як елемент діалогічного мовлення. Робота за цим напрямом відбувається, коли форму­ються вміння говорити і виникає обумовлена не­обхідність: без аудіювання не буває спілкування.

3. Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Йдеться про слухання мовлення вчителя або дикто­ра, яке включає як діалоги різних осіб, так і моно­логічні єдності (розповіді, читання оповідань тощо).

Сам навчальний процес підказує, як працювати у перших двох напрямах. Третій потребує від учителя спеціальної уваги і вміння його організувати. Суть у тому, що на уроці все, що вимовляється, водночас і аудіюється. Через це функцію підготовчих вправ з аудіювання, у тому числі і на формування відповідних умінь, значною мірою бере на себе на­вчання говоріння.

Учителеві необхідно знати, що в основі аудіюван­ня лежить навчально-мовленнєва ситуація. Предме­том її є зміст аудійованого тексту, а комунікативне завдання виражає мету слухання. Це вузлові компо­ненти, які визначають спілкування. Аудіюванню, як і всякому іншому мовленнєвому акту, передує усвідомлення і прийняття потреби в ньому. Так, у те­атр чи кінотеатр ми підемо лише після того, як оз­найомимося з рекламою, відгуками про виставу чи фільм і вирішимо, наскільки вони нам потрібні, наскільки цікавлять нас.

Як і говоріння, процес аудіювання передбачає на­явність певних умов, включаючи достатнє володіння українською мовою, якою здійснюється передача змісту. У разі недостатньої підготовленості учня йо­му необхідна допомога під час аудіювання.

Для організації аудіювання на уроках української мови вчителеві потрібна відповідна підготовка. Розг­лянемо детальніше етапи підготовчої роботи до про­ведення аудіювання в 1 — 4 класах.

1 етап.Вибір предмета, тобто тексту для ауді­ювання. За формою тексти можуть бути різними: бесіда двох або кількох осіб про цікаві події чи фак­ти, оповідання, уривки прози, казки (наприклад, лінгвістичні казки про звуки і букви, голосні і при­голосні звуки, тверді і м'які приголосні звуки, дзвінкі і глухі приголосні звуки; однозначні і багатозначні слова, синоніми, антоніми; частини мови, частини слова, члени речення) тощо. Але незалежно від фор­ми (діалогічна або монологічна), всі матеріали для аудіювання на уроках рідної мови в початкових кла­сах мають бути цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень.

2 етап. Формулювання комунікативного завдання, яке виражає мету аудіювання: Воно має бути кон­кретним і передбачати власну участь учня у розв'язанні завдання. Такий варіант як "Прослухайте текст і постарайтесь зрозуміти його зміст" у цьому разі не можна вважати вдалим. Водночас комуніка­тивне завдання має бути компактним і лаконічним, щоб, слухаючи текст, молодші школярі змогли утри­мати його формулу в оперативній пам'яті і відповідно діяти. Наведемо приклади таких завдань: 1) приду­майте заголовок до тексту; 2) виберіть картину, яка відповідає змісту прослуханого (пропонується 2—3 картини, близькі за змістом, одна з яких повністю відповідає тексту); 3) вкажіть на розбіжності між змістом тексту і малюнка; 4) перелічіть дійових осіб, які зустрічаються в тексті; 5) складіть усно характе­ристику головної дійової особи; 6) висловте своє ставлення до події (факту, вчинку тощо); 7) з'ясуйте, які з названих якостей властиві героєві оповідання (на дошці дається список слів, які означають пози­тивні та негативні якості людини); 8) зобразіть на ар­куші паперу описану в тексті ситуацію (зовнішність героя тощо); 9) визначте причину вчинку, події то­що; 10) доведіть достовірність або недостовірність описаної події; II) дізнайтеся, у якому місяці (коли, чому і т.п.) трапилась описана подія тощо; 12) з'ясуй­те, скільки в тексті тверджень, які не відповідають дійсності (дається текст про подію, яку учні добре знають тощо).

Зрозуміло, що вибір комунікативного завдання залежить від характеру тексту, етапу навчання і т.п.

З етап. Організація допомоги учням під час аудіювання. Ознайомившись із текстом, учитель складає і пропонує учням список слів і словоспо­лучень — з поясненням. Особливої уваги потребу­ють власні імена, які також потрібно записати на дошці (наприклад, під час аудіювання народної казки "Ріпка" (в обробці Івана Франка) необхідно виписати: Андрушка (дід), Сіроманка (мишка), Марушка (баба), Хвінка (собачка), Варварка (киця), Мінка (дочка)).

Зразок інструкції: "Прослухайте казку і послідовно назвіть її діючих осіб. Користуйтесь записаними словами. Відповідь дайте письмово на аркуші паперу. Намагайтесь виконати завдання якнайшвидше".

Сприйняття і розуміння мовлення безпосередньо залежить від ряду факторів, які визначає мовний ма­теріал і режим аудіювання. З урахуванням їх поступо­во ускладнюються умови аудіювання, що становить основний зміст спеціальної програми.

Що має знати вчитель початкових класів про ос­новні характеристики мовного матеріалу для аудію­вання і режим аудіювання?

1. Тривалість звучання пропонованих текстів. Чим довший текст, тим важче виділити в ньому основне і утримати його в пам'яті. Навчання аудіювання почи­нається з найкоротших текстів, які поступово збільшуються. Згідно з програмою з української мо­ви, максимальна довжина текстів, пропонованих у початкових класах, може дорівнювати: 1 клас (до 1), 2 клас (2—3), 3 клас (3—4), 4 клас (4—5) хвилинам звучання в нормальному темпі.


Читайте також:

  1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
  2. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  3. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  4. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  5. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
  6. АУДІЮВАННЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВМІННЯ.
  7. Боротьба Директорії за відродження УНР. Занепад Української державності.
  8. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60- 80-х роках XVII ст.
  9. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
  10. Братства та їх роль в розвитку української культури.
  11. В чому була провідна роль української шляхти як верхівки українського суспільства в політичному житті XIV-XVI ст.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Орієнтовний обсяг письмових робіт з рідної мови | Рекомендації вчителеві початкових класів щодо організації процесу аудіювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.